02 серпня 2022 року Справа № 280/267/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району
про визнання протиправними дії та стягнення недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (далі - УСЗН ЗМР по Комунарському району, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову відповідача у вигляді листа від 09.12.2021 №3-722;
стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену суму разової грошової допомоги за 2021 рік, як учаснику бойових дій у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме 7354,00 грн.
Крім того, просить звернути рішення суду до негайного виконання.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає є учасником бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 05 травня, однак ця допомога виплачена у 2021 році у розмірі, що відповідає розміру, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325. Враховуючи, що Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №14-247/2018(3393/18) вважає таким, що не відповідає Конституції (є неконституційним) окрема положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на думку позивача, розмір отриманої ним одноразової грошової допомоги не відповідає вимогам чинного законодавства. Вказує, що звертався до УСЗН ЗМР по Комунарському району із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату як учаснику бойових дій разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак отримав відповідь від 09.12.2021 №3-722, у якій відповідач відмовив йому у проведенні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в іншому розмірі, ніж вже виплачено управлінням, у зв'язку із чим змушений звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.
Ухвалою судді від 17.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
У зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації судді Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренка М.С. з 10.03.2022, проведено повторний розподіл справ, за результатами якого 30.05.2022 матеріали справи №280/267/22 передані на розгляд судді Батрак І.В.
Ухвалою судді від 06.06.2022 адміністративну справу прийнято до провадження. Розгляд справи розпочати спочатку.
Відповідач позов не визнав, 04 липня 2022 року на адресу суду надіслав відзив (вх. №25113), у якому пояснює, що суму щорічної разової грошової допомоги у 2021 році визначено приписами постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 №325, якою встановлений чіткий розмір допомоги до 05 травня для певних категорій, які виплачені позивачу в розмірі 1491,00 грн., а тому дії відповідача є законними, обґрунтованими, такими, що відповідають Конституції та законам України, оскільки відповідач не володіє повноваженнями щодо визначення розміру, механізму та обрання джерел виплат грошової допомоги. Також зауважує, що Управління є бюджетною установою і вправі здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення. Враховуючи, що визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня не відноситься до повноважень відповідача, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням Національної гвардії України.
У 2021 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснювалась позивачу з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 у розмірі 1491,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплатити йому як учаснику бойових дій недораховану суму щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, однак листом від 09.12.2021 №3-722 УСЗН ЗМР по Комунарському району повідомило позивача, що виплату разової грошової допомоги до 05 травня управлінням здійснено в межах бюджетних призначень, передбачених на 2021 рік, кошти для здійснення виплати в будь-яких інших розмірах станом на момент звернення не передбачено.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Пільги часникам бойових дій встановлені ст. 12 вказаного Закону №3551-XII, відповідно до частини 5 якої (в редакції Закону України від 25.12.1998 №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як визначено ст. 17 цього Закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Підпунктом "б" пп. 1 п. 20 розд. II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01 січня 2008 року) ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Згідно із пп. 5 п. 63 розд. І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На реалізацію приписів цієї норми закону, Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови. Зокрема, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 08.04.2021 №325, де передбачено, що учасникам бойових дій у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проводиться у розмірі 1491,00 гривень.
Водночас, Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2-2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розд. VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 27 лютого 2020 року норми і положення, зокрема ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення ст. 12 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 5 якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
При вирішенні даної справи, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права (а саме Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV та Постанови № 112), викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі № 440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України", заява № 63134/00).
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року- 1769 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій у 2021 році становить 8845,00 грн. (1769 гри. х 5).
Органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача.
В даному випадку, бюджетні кошти на виплату разової грошової допомоги до 5 травня позивачу як учаснику бойових дій за 2021 рік спрямовуються безпосередньо УСЗН ЗМР по Комунарському району в розмірі 1491,00 грн., однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає ст. 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 7354,00 грн.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті позивачу різниці між фактично виплаченою та передбаченою законодавством разової грошової допомоги до 05 травня як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне стягнути з УСЗН ЗМР по Комунарському району на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, згідно зі ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 7354,00 грн.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про допущення негайного виконання рішення суду суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини 1 статті 263, пунктами 1-4 частини 1 статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Разом із цим, суд наголошує, що присуджені позивачу виплати грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік не є періодичним платежем, а тому у суду відсутні підстави для допущення до негайного виконання рішення.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судові витрати у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.
Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 32, код ЄДРПОУ 37573838) про визнання протиправними дії та стягнення недоотриманої частини щорічної разової грошової допомоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998 «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району на користь ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7354,00 грн.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про допущення негайного виконання рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак