печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15689/22-к
14 липня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.06.2022, в рамках кримінального провадження № 42022000000000455,
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 14.06.2022, у справі №463/4234/22 (провадження №1-кс/463/2885/22), а саме в частині арешту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером 462338800:05:000:0064, Львівська область, Перемишлянський район, сільрада Ушковичівська, а також на банківські рахунки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , відкритими на ім'я останнього в АТ «Райффайзен Банк» та його структурних підрозділах, в тому числі філіалах, в тому числі по банківському рахунку за № НОМЕР_2 .
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт майна фізичної особи ОСОБА_4 накладено необґрунтовано, без всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин по справі, накладений арешт порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. До того ж, при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для його арешту.
ОСОБА_4 не було повідомлено про підозру, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Адвокат зазначає, що матеріали кримінального провадження №42022000000000455 не містять доказів факту завдання матеріальної шкоди і розміру такої шкоди, а також доказів на підтвердження того, що майно, яке належить як фізичній, так і юридичним особам, було одержано злочинним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, чи є знаряддям злочину.
У судове засідання адвокат не з'явився. До суду надійшла заява адвоката ОСОБА_3 про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.
Особа, за клопотанням якої було арештовано майно у судове засідання не з'явився.
До суду прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав заперечення відповідно до яких просить відмовити в задоволенні клопотання, вказує, що арешт накладено обґрунтовано, окрім того посилається на порушення адвокатом правил територіальної підсудності, оскільки відповідно до організаційно-розпорядчих актів прийнятих керівництвом Державного бюро розслідувань, з урахуванням введення воєнного стану - місцем здійснення досудового розслідування проваджень, слідство у яких здійснюється співробітниками вказаного підрозділу центрального апарату, визначено місцезнаходження Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у м. Львові, тобто в межах Личаківського районного суду м. Львова.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022000000000455 від 14.04.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 240 КК України.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 14.06.2022, у справі №463/4234/22 (провадження №1-кс/463/2885/22), накладено арешт нерухомого майна: квартири 2-кімнатної загальною площею 81,9 м2, за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки з кадастровим номером 462338800:05:000:0064, Львівська область, Перемишлянський район, сільрада Ушковичівська, а також на банківські рахунки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , відкритими на ім'я останнього в АТ «Райффайзен Банк» та його структурних підрозділах, в тому числі філіалах, в тому числі по банківському рахунку за № НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно.
При цьому, підозра ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження не пред'являлась.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна.
При цьому, доводи прокурора щодо порушення правил територіальної підсудності з розгляду даного клопотання є необґрунтованими, оскільки органом досудового розслідування кримінального провадження визначено Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, що зареєстровано за адресою: вул. Панаса Мирного, 28, м. Київ, та знаходиться в Печерському районі міста Києва, тобто підпадає під територіальну юрисдикцію Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 174, 309 КК України, -
Клопотання ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 14.06.2022, в рамках кримінального провадження № 42022000000000455 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 14.06.2022, у справі №463/4234/22 (провадження №1-кс/463/2885/22), а саме в частині арешту нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 ; земельної ділянки з кадастровим номером 462338800:05:000:0064, Львівська область, Перемишлянський район, сільрада Ушковичівська, а також на банківські рахунки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , відкритими на ім'я останнього в АТ «Райффайзен Банк» та його структурних підрозділах, в тому числі філіалах, в тому числі по банківському рахунку за № НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1