Справа №:755/6973/22>
Провадження №: 2/755/5095/22>
"09" серпня 2022 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Коваленко І.В., перевіривши додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
04 серпня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яку передано в провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши матеріли позовної заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільно-процесуального законодавства, суддя приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України)
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.
Так, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява, серед іншого, повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно зі ст. 9 ЦПК України та ч. 1ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» цивільне судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
За ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» судочинство в Україні цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою, а сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини 3 статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28 лютого 2018 року №2р-2018 Закону України «Про засади державної мовної політики» від 03 липня 2012 року №5029-VI, зі змінами, визнаний неконституційним, втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення.
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 1999 року у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації того), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята ст. 10 Конституції України)
Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що подані судові документи повинні бути викладенні державною мовою. Правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі №636/398/19, провадження №61-5685ск20; від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, провадження №61-5019ск20; від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, провадження №61-2581ск20; від 27 лютого 2020 року у справі №638/6372/19, провадження №61-2956ск20.
До позовної заяви в якості доказу додані документи від 15.06.2019 року, від 29.09.2019 року, викладені іноземною мовою, що унеможливлює дослідження його змісту у судовому засіданні.
З огляду на зазначене, позивачем до копій вказаних документів від 15.06.2019 року, від 29.09.2019 року має бути доданий нотаріально засвідчений його переклад на державну (українську) мову, відповідно до кількості учасників судового процесу.
Окрім того, відповідно до частин першої, п'ятої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержання вимог статті 177 ЦПК України, що є підставою для залишення позову без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позов слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Керуючись статтями 177,185 ЦПК України, суддя,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - залишити без руху.
Надати можливість позивачу виправити недоліки в строк не більше ніж п'ять днів з дня отримання позивачем ухвали, про що у вказаний термін надати суду документальні підтвердження.
Попередити, що у випадку не виконання вимог цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В.Коваленко