Справа №:755/18336/21
Провадження №: 2/755/8492/21
"05" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючої судді - Гаврилової О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна.
Згідно заявлених вимог, позивач просить суд скасувати заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту з усього належного йому майна, на яке було накладено арешт на підставі постанов Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 24 жовтня 2013 року та від 26 жовтня 2017 року.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що на підставі виконавчого листа №2-3090/10 Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
26 квітня 2010 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження
(ВП №19320865) про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2
24 жовтня 2013 року Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, зокрема накладено арешт на все майно, яке належало позивачу, у межах суми звернення: 10 563,12 грн. 26 жовтня 2017 року Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві повторно винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів: 109 611,25 грн. 20 січня
2018 року до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві звернулась стягувач за ВП №19320865 ОСОБА_2 з заявою про те, що між ними не існує будь-яких боргових зобов'язань, в зв'язку з тим, що на момент підписання цієї нотаріально посвідченої заяви нею отримано від боржника кошти в сумі 182 000,00 грн, у вигляді погашення заборгованості по утриманню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним 18 років. На підставі цієї заяви 24 січні 2018 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. 15 липня 2012 року позивач звернувся з письмовою заявою до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з належного йому майна, однак листом від 16 серпня 2021 року виконавчою службою відмовлено в її задоволенні.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2
03 серпня 2022 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Старова В.Ю. до суду надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд, вивчивши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу сторони у справі на власний розсуд розпоряджаються наданими їм законом правами щодо предмета спору (частина 3 статті 13 ЦПК України), а суд на засадах змагальності сторін, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, може лише сприяти учасникам судового процесу в реалізації таких прав, ураховуючи при цьому засади (принципи) верховенства права, рівності учасників процесу перед законом та судом.
За змістом п.1 ч. 2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно положень п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Пороте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до змісту ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Враховуючи, що відмова від позову є безумовним правом позивача, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Старовим В.Ю. усвідомлюються правові наслідки в разі вчинення такої процесуальної дії, підстав для не прийняття відмови від позову не встановлено і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права сторін та інших осіб, суд приходить до висновку про можливість прийняття відмови від позову та закриття провадження по справі.
Відповідно до змісту ч.2 ст.255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладені вимоги чинного законодавства України та ту обставину, що позивач через свого представника - адвоката Старова В.Ю. відмовився від позову, позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 454,00 грн (908,00/2).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 206, 255, 256, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від позову.
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, у зв'язку з відмовою позивача від позову.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір в сумі 454,00 грн, який сплачено на підставі квитанції №13 від 03 листопада 2021 року на рахунок №UA478999980313141206000026005, код отримувача 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: