83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
04.09.06 р. Справа № 17/187
Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену
за позовом: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська», м. Горлівка,
про стягнення 12'831,84 грн.,
за участю представників сторін
від позивача: Лапко Л.Г.
від відповідача: Кінць В.А.
Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулася з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська», про стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 12'831,84 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 67 вагонів з вантажем, що прибули на адресу відповідача 12.12.05р., були затримані на коліях залізничної станції «Байрак», де знаходились понад нормативно встановлений термін безоплатного зберігання, у зв'язку з чим позивачем за накопичувальними картками №№ 15121639 та 16121647 відповідно до вимог ст. 46 Статуту залізниць України (далі - «Статут»), «Правил зберігання вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000р. в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 540 від 12.09.05р. (далі - «Правила зберігання») та «Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999р. (далі - «Тарифне керівництво») був нарахований збір за зберігання, який відповідач у добровільному порядку не сплатив. Затримка вагонів, на думку позивача, підтверджується актами загальної форми (форми «ГУ-23») №№ 906, 907 від 12.12.2005р.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та порушення з боку позивача умов договору № 5/93 від 13.12.2004р. і Статуту.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 11.07.2006р. до 18.07.2006р.
Розгляд справи був закінчений 16.08.2006р. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 04.09.2006р. для підготовки рішення
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом 12.12.05р. на станцію «Байрак» на адресу відповідача за накладними №№ 655441 - 655445, 655448 надійшов імпортний вантаж у 67 вагонах зі станції «Междуреченск».
У той-самий день о 21 год. 13 хв. відповідач був повідомлений про прибуття зазначеного вантажу про що свідчить наданий позивачем витяг з «…Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження…»
В очкуванні митного оформлення вагони з вантажем простояли на станції призначення («Байрак») з 21 год. 30 хв.12.12.05 р. по 17 год. 30 хв. 13.12.05 р., про що працівниками станції Байрак були складені акти загальної форми № 906, 907.
За зберігання вантажу на коліях станції Байрак накопичувальними картками №№ 15121639 та 16121647 на відповідача був нарахований збір, у сумі 12'831,84 грн., який відповідач не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом.
Наполягаючи на стягненні з відповідача саме збору за зберігання у двократному розмірі позивач посилається на ст. 46 Статуту, Тарифне керівництво та Правила зберігання.
Проте, з цим погодитись не можна, оскільки:
- згідно ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом;
- подача відповідачу спірних вагонів розпочалася 13.12.2006р. о 18 год. 30 хв, а закінчилася - 14.12.2005р. о 8 год 30 хв.;
- умовами п. 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва так само, як і п 8 Правил зберігання передбачена можливість стягнення додаткового збору за зберігання вантажу лише за наявністю вини одержувача у затриманні вагонів;
- за змістом актів загальної форми №№ 906, 907 відповідні вагони затримані у зв'язку із очікуванням митного оформлення;
- доказів наявності вини саме відповідача у цьому затриманні позивач не довів. Окрім того виходячи із змісту абзаців 2 та 5 п. 8 Правил зберігання термін безоплатного зберігання у разі зазначеної затримки вагонів обчислюється з моменту затримки, тобто, на час затримки вагонів з вантажем збір за їх зберігання нараховуватись взагалі не може;
- за п. 7 «Правил видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за № 862/5083 (далі - «Правила видачі»)видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. Тобто, позивач не мав права до закінчення митного оформлення видавати вантаж відповідачу, а останній за тих самих обставин - об'єктивно не міг ні отримати вантаж, ані вивезти його зі станції призначення Байрак;
- виходячи з п. 8 «Правил користування вагонами та контейнерами», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за № 165/3458 (далі - «Правила користування») у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери;
- додані до позову акти загальної форми №№ 906, 907 підписані лише працівниками станції Байрак. Доказів пред'явлення цих актів для підписання працівникам відповідача позивач не довів;
- згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наполягаючи на стягненні з відповідача спірної суми збору позивач посилається на акти загальної форми, оформлені з порушенням вимог Правил користування. У зв'язку з чим зазначені акти не можуть бути прийняті судом як належний доказ у розумінні вимог ст. 34 ГПК України.
Приймаючи рішення господарським судом, окрім зазначеного, враховано те, що:
- згідно ст. 42 Закону України «Про транспорт», якщо міжнародним договором, укладеним Україною, встановлені інші правила ніж ті, що містяться у законодавстві України про транспорт, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору. Перелік нормативних актів, що складають законодавство України про транспорт міститься у ч. 1 ст. 2 цього Закону. До цього законодавства віднесені, зокрема, Закон України «Про транспорт», статути (кодекси) окремих видів транспорту та інші акти законодавства України;
- перевезення вантажу у згаданих вагонах здійснювалось у прямому міжнародному сполученні на умовах міжнародної Угоди «Про міжнародне залізничне вантажне сполучення» від 01.11.1951р (далі - «УМВС»), про що свідчать додані позивачем до позову копії дорожніх відомостей. За таких умов правовідношення, що виникли між сторонами у зв'язку із згаданим перевезенням, мають регулюватися саме нормами УМВС;
- згадане перевезення регулюється нормами УМВС, а ні Статуту та - прийнятими на його підставі Правилами і Тарифним керівництвом;
- згідно §7 ст. 21 УМВС якщо під час видачі вантажу з вини відправника або одержувача виникнуть перешкоди до його видачі, то залізниці оплачуються всі витрати, понесені нею через затримку видачі. Якщо ж перешкоди до видачі виникли не з вини відправника або одержувача, то залізниці оплачуються всі витрати, що виникли в результаті того, що відправник або одержувач на запит залізниці у зв'язку з перешкодами до видачі не представив вказівок у строки, установлені в § 3 цієї статті, або ж представлені ними вказівки були нездійсненними. Збір за зберігання вантажів, зазначений у Правилах зберігання та Тарифному керівництві не може вважатися зазначеними витратами;
- доказ направлення відповідачу згаданого запиту позивач не довів;
- абзацом 5 §7 ст. 21 УМВС передбачено, що всі платежі по вищевказаних витратах уписуються в накладну й стягуються з відправника або одержувача залежно від того, хто з них оплачує провізні платежі у відповідності зі ст. 15 УМВС;
- суми спірного збору у дорожніх відомостях не зазначені. До того ж згідно п. 20 дорожніх відомостей №№ 655441 - 655445, 655448 платником усіх платежів та зборів по українським залізницям є не відповідач, а ТОВ «Новотранс - Україна».
Судові витрати відносяться на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні позову відмовити.
Суддя Татенко В.М.