"27" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/524/22
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Шмалько Ю.О. на підставі ордеру;
Від відповідача: Сакали М.Я. на підставі ордеру;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Цетрейдінг" до ОСОБА_1 про стягнення 118 757,34 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Цетрейдінг" (далі по тексту - ТОВ „Цетрейдінг") звернулось до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 118 757,34 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на помилкове перерахування 27.04.2018р. на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 118 757,34 грн. у зв'язку з відсутністю будь-яких договірних відносин із відповідачем.
ОСОБА_1 повністю заперечував проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на перерахування позивачем грошових коштів на виконання договору поставки від 20.04.2018р. після отримання товару, переданого відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
20.04.2018р. між ТОВ „Цетрейдінг" (Покупець) та ОСОБА_1 (Постачальник) було укладено договір поставки, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар, перелік, назва, асортимент якого зазначається у специфікаціях.
Згідно з п. 4.3 договору поставки від 20.04.2018р. датою переходу права власності на товар або партію товару від Постачальника до Покупця є дата підписання видаткової накладної на товар або партію товару.
Умовами п. 5.1 договору поставки від 20.04.2018р. визначено, що оплата за товар здійснюється Покупцем протягом 3-х робочих днів з моменту підписання видаткової накладної.
20.04.2018р. сторонами було підписано специфікацію №1 до договору поставки від 20.04.2018р., у якій визначено перелік, назву, асортимент та ціну товару, який має бути поставлений ОСОБА_1
26.04.2018р. між ТОВ „Цетрейдінг" та ОСОБА_1 було підписано видаткову накладну №6, з якої вбачається, що відповідачем було передано у власність позивача товар, загальна вартість якого складає 118 757,34 грн.
На виконання вимог ухвали суду від 18.05.2022р. про витребування оригіналів письмових доказів відповідачем 22.06.2022р. було залучено до матеріалів справи оригінали договору поставки від 20.04.2018р., специфікації №1 та видаткової накладної №6 від 26.04.2018р.
27.04.2018р. ТОВ „Цетрейдінг" було перераховано на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 118 757,34 грн., що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача. При цьому, у колонці призначення платежу позивачем було вказано, що грошові кошти перераховуються на виконання договору поставки від 20.04.2018р.
10.02.2022р. ТОВ „Цетрейдінг" було направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу, згідно якої позивач просив повернути грошові кошти у розмірі 118 757,34 грн. у зв'язку з відсутністю у позивача будь-якої інформації щодо поставки відповідачем товару/надання будь-яких послуг.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , позивачем було наголошено про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача безпідставно набутих грошових коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом заявлених ТОВ „Цетрейдінг" позовних вимог до ОСОБА_1 є вимоги про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 118 757,34 грн. у зв'язку з відсутністю будь-яких договірних правовідносин з останнім.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв'язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій було набуто майно, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Позиція господарського суду із даного питання відповідає висновкам, які наведені у постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 20.04.2018р. між ТОВ „Цетрейдінг" та ОСОБА_1 було укладено договір поставки. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 було поставлено позивачу товар, загальна вартість якого складає 118 757,34 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №6 від 26.04.2018р.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що грошові кошти у розмірі 118 757,34 грн. були перераховані позивачем на виконання договору поставки від 20.04.2018р., що спростовує доводи ТОВ „Цетрейдінг" про відсутність між сторонами будь-яких договірних правовідносин.
Враховуючи висновки Верховного Суду, які наведені у постанові від 21.10.2020р. по справі №911/1317/19, згідно яких договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 ЦК України, приймаючи до уваги встановлені судом обставини про наявність між сторонами укладеного договору, на виконання якого позивачем і були перераховані грошові кошти, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ТОВ „Цетрейдінг" до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 118 757,34 грн.
При цьому, господарським судом відхиляються доводи ТОВ „Цетрейдінг", яке у поданому до суду клопотанні про призначення судово-технічної експертизи давності документів, посилається на можливість підроблення відповідачем договору та накладної після отримання позовної заяви, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Приписами ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Приймаючи до уваги положення Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарський суд звертає увагу позивача, що видаткова накладна №6 від 26.04.2018р. містить всі обов'язкові реквізити, визначені Законом, зокрема, підпис директора та печатку ТОВ „Цетрейдінг".
При цьому, ТОВ „Цетрейдінг" у поданому до суду клопотанні не ставить під сумнів факт підписання видаткової накладної безпосередньо директором товариства із засвідченням печатки підприємства.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Верховним Судом у постанові від 29.01.2020р. по справі №916/922/19 наголошено, що суд, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).
Господарський суд зазначає про ненадання ТОВ „Цетрейдінг" взагалі будь-яких доказів на підтвердження факту вибуття печатки з володіння товариства після подання позовної заяви, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Наведене, з урахуванням підписання договору та видаткової накладної директором ТОВ „Цетрейдінг", свідчить про перерахування останнім грошових коштів на виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором, що і було враховано судом при прийнятті рішення про відмову у задоволенні клопотання позивача про призначення судової експертизи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні заявлених товариством з обмеженою відповідальністю „Цетрейдінг" до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 118 757,34 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 130, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 08 серпня 2022 р.
Суддя С.П. Желєзна