79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.08.2022 Справа № 914/627/22
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі, Яворівський р-н, Львівська обл.
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Брошко І.Б.
Представники:
Від позивача: Олійник Олена Олегівна - представник;
Від відповідача: Олійник Андріана Робертівна - представник
На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Тепловодосервіс”, с. Старичі, Яворівський р-н, Львівська обл. про стягнення 820 637,73 заборгованості, з якої: 786 699,53грн. - заборгованість за розподіл природнього газу, 7 758,64грн. - інфляційні втрати, 3 769,62грн. - три проценти річних, 22 409,94грн. - пені.
Ухвалою суду від 11.04.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 12.05.2022 о 10:00 год.
04.05.2022 року на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№9249/22, в якому представник відповідача просить в позові відмовити повністю.
17.05.2022 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№10256/22.
23.05.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення за вх.№10693/22.
15.06.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення за вх.№12681/22.
Ухвалою суду від 16.06.2022 року продовжено строк підготовчого провадженні у справі №914/627/22 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.07.2022 р. о 11:50 год.
14.07.2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшла заява за вх.№15076/22 про зменшення розміру санкцій з документами згідно вказаного додатку. З урахуванням думки учасників справи, суд оцінює заяву як зменшення розміру стягнення штрафних санкцій, а саме інфляційних втрат у розмірі 5 926,89 грн, 3 % річних 1165 грн 66 коп. і пені у розмірі 7069, 36 коп. і в подальшому розглядає справу з урахуванням цих сум.
Ухвалою суду від 14.07.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 04.08.2022 р. о 11:15 год.
У судове засідання 04.08.2022 року сторони з'явилися, надали пояснення по суті справи.
Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Аргументи позивача.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено Договір на розподіл природного газу №09420ZВНКТНТ016 від 01.01.2016 року, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця. наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відтак, згідно договору позивач надав відповідач послуги з розподілу природного газу за період від вересня по грудень 2021 року на загальну суму 846 699,60грн.
Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за розподілений природний газ впродовж періоду, починаючи з вересня 2021 по грудень 2021 року включно становить 786,699,53 грн., розрахунок якого додано до позовної заяви.
У поданій до суду відповіді на відзив за вх.№10256/22 позивач стверджує, що борг відповідачем був повністю погашений, але не в строк визначений договором на розподіл природного газу.
15.06.2022 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення за вх.№12681/22, в яких позивач просить стягнути з відповідача перераховані штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати у розмірі 5 926,89 грн, 3 % річних 1165,66грн. і пені у розмірі 7069, 36 коп., які суд розцінює з урахуванням думки учасників справи, як зменшення розміру стягнення штрафних санкцій, і в подальшому суд розглядає справу з урахуванням цих сум.
Аргументи відповідача.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву за вх.№9249/22 представник відповідача стверджує, що надані послуги позивачем з розподілу природного газу, ним були повністю оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями: №606 від 03.11.2021 року на суму 523 349,80грн. про оплату послуг з розподілу газу за вересень-жовтень 2021 року; №8408 від 24.12.2021 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за листопад 2021 року, платіжне доручення №8408 від 07.02.2022 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за грудень 2021 року. Відтак, позивач просить в позові відмовити.
У поданій заяві про зменшення розміру санкцій за вх.315076/22, представник відповідача надає суду контррозрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого пеня становить 6860,59грн., інфляційні стягнення становлять 5926,89грн., 3% річних 1130,86грн. Однак, попри наведені перераховані суми санкцій, представник відповідача вважає, що сума нарахованої пені не підлягає до стягнення, а розмір нарахованих 3% річних має бути зменшеним, оскільки відповідач є непобутовим індивідуальним споживачем комунальних послуг з розподілу природного газу, що надаються позивачем.
Обставини, встановлені судом.
Між АТ «Львівгаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» укладено Договір на розподіл природного газу №09420ZВНКТНТ016 від 01.01.2016 року, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця. наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Позивач свої зобов'язання згідно умов Договору виконав, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року включно, які знаходяться в матеріалах справи і підписані як Позивачем так і Відповідачем.
Відтак, згідно договору позивач надав відповідач послуги з розподілу природного газу за період від вересня по грудень 2021 року на загальну суму 846 699,60грн.
Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за розподілений природний газ впродовж періоду, починаючи з вересня 2021 по грудень 2021 року включно становить 786,699,53 грн., розрахунок якого додано до позовної заяви.
У поданій до суду відповіді на відзив за вх.№10256/22 позивач стверджує, що борг відповідачем був повністю погашений, але не в строк визначений договором на розподіл природного газу.
Відповідно до матеріалів справи, надані послуги позивачем з розподілу природного газу, відповідачем були повністю оплачені на загальну суму 846 699,60, що підтверджується платіжними дорученнями: №606 від 03.11.2021 року на суму 523 349,80грн. про оплату послуг з розподілу газу за вересень-жовтень 2021 року; №8408 від 24.12.2021 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за листопад 2021 року, платіжне доручення №8408 від 07.02.2022 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за грудень 2021 року, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до матеріалів справи, оплата наданих послуг відповідачем здійснена ще до подання позивачем позовної заяви, оскільки останній платіж відповідачем був здійснений 07.02.2022 року, а позовна заява подана до суду 05.04.2022 року.
У поданих письмових поясненнях за вх.№12681/22, позивач нараховує відповідачу та просить стягнути з відповідача перераховані штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати у розмірі 5 926,89 грн, 3 % річних 1165,66грн. і пені у розмірі 7069, 36грн.
Враховуючи наведене, відповідач взяті на себе зобов'язання вчасно не виконував, внаслідок чого не своєчасно здійснювало оплату за надані йому послуги з розподілу природного газу. Тому АТ “Львівгаз” нарахувало відповідачу 3% річних, інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України та нараховано пеню на підставі п. 8.2 Договору.
Норми права та мотиви суду.
Предметом доказування є встановлення факту невиконання умов договору та правомірності стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Судом встановлено, що між сторонами укладено Договір на розподіл природного газу №09420ZВНКТНТ016 від 01.01.2016 року, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця. наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до положення абзацу 3 п.10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ, Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. В матеріалах справи наявні акти наданих послуг з розподілу природного газу за період з вересня 2021 року по грудень 2021 року включно, які підписані як Позивачем так і Відповідачем.
Відповідно до матеріалів справи, надані послуги позивачем з розподілу природного газу, відповідачем були повністю оплачені на загальну суму 846 699,60, що підтверджується платіжними дорученнями: №606 від 03.11.2021 року на суму 523 349,80грн. про оплату послуг з розподілу газу за вересень-жовтень 2021 року; №8408 від 24.12.2021 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за листопад 2021 року, платіжне доручення №8408 від 07.02.2022 року на суму 211 674,84грн. про оплату послуг з розподілу газу за грудень 2021 року, які знаходяться в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав, внаслідок чого, станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за розподілений природний газ впродовж періоду, починаючи з вересня 2021 по грудень 2021 року включно повністю погашена.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 786 699,53рн. заборгованості за розподілений природний газ з вересня 2021 по грудень 2021 року включно у сумі 786,699,53 грн. є не обґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
У зв'язку із простроченням споживачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 3% річних (згідно поданих письмових пояснень за вх.№12681/22, які прийняті судом як зменшення розміру стягнення штрафних санкцій) від прострочених сум, які підлягали сплаті за кожен місяць по кожному акту наданих послуг з розподілу природного газу окремо, що складає 1165,66грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, прийшов до висновку, що позивачем зазначено не правильні періоди прострочення грошового зобо'язання, оскільки строк нарахування 3% річних слід починати рахувати наступним днем за днем закінчення строку виконання зобов'язання, відтак здійснивши перерахунок 3% річних та суми від яких нараховувались 3% річних за кожен місяць по кожному акту наданих послуг з розподілу природного газу окремо, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 1130,86грн., а в задоволенні 34,8грн. 3% річних слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 5926,89грн. - інфляційних нарахувань, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильні суми боргу від сум яких здійснювались нарахування інфляційних втрат за кожен місяць по кожному акту наданих послуг з розподілу природного газу окремо, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають стягнення інфляційні втрати в сумі 5926,89грн.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 8.2 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відтак, позивачем нараховано відповідачу пеню на суми заборгованості за кожен місяць по кожному акту наданих послуг з розподілу природного газу окремо у розмірі 7069,36грн., яка розрахована позивачем згідно поданих письмових пояснень за вх.№12681/22, які прийняті судом як зменшення розміру стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 22.08.2019 у справі №914/508/17.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто нарахування пені за кожним фактом надання послуг з розподілу газу не може перевищувати 6 місяців з моменту настання строку для оплати. Надавши оцінку договору та встановивши, що він містить положення, які визначають нарахування пені з урахуванням умов та строків, зазначених у договорі, суд доходить висновку про те, що при нарахуванні пені позивачем в даному випадку правильно застосовано п. 8.2 Договору.
Відтак, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши періоди нарахування, з врахуванням вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням п. 8.2 Договору, та згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, прийшов до висновку, що пеня повинна нараховуватися з наступного дня за днем закінчення строку виконання зобов'язання, відтак до задоволення підлягає пеня у розмірі 6860,59грн., а в задоволенні 208,77грн. пені слід відмовити.
Щодо заявленого клопотання відповідача про звільнення від стягнення пені суд зазначає таке.
Відповідачем зазначено у поданому клопотанні, що у період нарахування штрафних санкцій на період карантину забороняється нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Слід зазначити, що згідно п.5, ст.1, Розділу І Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 01.05.2021р., житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надань житлово-комунальних послуг.
Згідно пп.4, п.1, Розділу І Кодексу ГРМ “побутовий споживач - споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність. Розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У заяві приєднання №09420ZВНКТНТ016 від 01.01.2016 року, яка приєднана до матеріалів справи разом із позовною заявою, вказано, що відповідач є непобутовим споживачем. В даному випадку має місце саме споживання природного газу для здійснення комерційної діяльності, оскільки згідно інформації з довідки ЄДРПОУ основний вид діяльності споживача (відповідача) є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Відповідач споживає природний газ не для власних побутових потреб забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у власних житлових і нежитлових приміщеннях, а для господарської діяльності, спрямованої на постачання пари, гарячої води кондиційованого повітря. Тому, позивачем правомірно нараховане штрафні санкції за несвоєчасну оплату відповідачем послуги з розподілу природного газу, які судом задоволено частково. Відтак доводи позивача у цій частині судом враховуються.
Суд доходить висновку, що посилання відповідача на окремі судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не можуть слугувати аргументованою підставою звільнення від стягнення пені, оскільки у справі №914/627/22 мають місце інші правові обставини (юридичні факти), інше правове регулювання відносин, суб'єктний склад (непобутовий споживач).
Відповідно до ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом; забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Щодо зменшення 3% річних до 90%.
Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, суд вправі, а не зобов'язаний зменшити розмір санкцій. Відмовляючи у задоволені заяви відповідача про зменшення 3% до 90%, суд враховує компенсаційний характер 3% річних, незначний розмір суми, що підлягає стягненню - 1130,86грн., факт прострочення оплати, а також як превентивний спосіб захисту для належного та вчасного виконання сторонами взятих зобов'язань за договором в контексті забезпечення договірної дисципліни.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідно до матеріалів справи відповідач не спростував доводів щодо сплати заборгованості за розподіл природного газу за період вересня 2021 року по грудень 2021 року з простроченням, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає 1130,86грн. - 3% річних, 6860,59грн. - пені та 5926,89грн. інфляційних втрат, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 12 309,57грн., що підтверджується платіжним дорученням №2026 від 02 лютого 2022 року.
Відповідно до матеріалів справи, оплата наданих послуг відповідачем, а саме основного боргу у розмірі 786 699,53грн. здійснена ще до подання позивачем позовної заяви, оскільки останній платіж відповідачем був здійснений 07.02.2022 року, а позовна заява подана до суду 05.04.2022 року. Відтак, судом відмовлено позивачу щодо стягнення основного боргу.
Враховуючи наведене, у зв'язку з відмовою в позові в частині стягнення основного боргу та частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 208,77грн.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до матеріалів справи, згідно поданих, письмових пояснень за вх.№12681/22, позивач просить стягнути з відповідача перераховані штрафні санкції, а саме: інфляційні втрати у розмірі 5 926,89 грн, 3 % річних у сумі 1165,66грн. і пені у розмірі 7069, 36грн., які суд розцінює з урахуванням думки учасників справи, як зменшення розміру стягнення штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Таким чином, сума судового збору у розмірі 296,65грн. підлягає поверненню позивачу за клопотанням.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Тепловодосервіс» (81052, Львівська обл., Яворівський р-н, с. Старичі, вул. Шевченка, будинок 23; код ЄДРПОУ 35413749) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039, м. Львів, вул. Золота, буд. 42; код ЄДРПОУ 03349039) 1130,86грн. - 3% річних, 6860,59грн. - пені, 5926,89грн. інфляційних втрат та 208,77грн. - судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2022 року.
Суддя Коссак С.М.