79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
01.08.2022 Справа № 914/672/22
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Горецької З.В., при секретарі Пришляк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт», Луцький р-н, село Рованці,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир-Агротех», Львівський р-н, село Тур'я,
про стягнення заборгованості
представники сторін:
від позивача: Давидюк М.В.;
від відповідача: не з?явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир-Агротех» про стягнення заборгованості.
Ухвалою від 18.04.2022 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.05.2022 року. Підготовче засідання 16.05.2022 року відкладено на 13.06.2022 року. У підготовче засідання 13.06.2022 року з?явився представник позивача відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив.
Ухвалою від 13.06.2022 закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 11.07.2022. В судовому засіданні 11.07.2022 оголошено перерву до 01.08.2022.
В судове засідання 01.08.2022 пердставник позивача явку уповноваженого представника забезпечив, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття рішення, судом 01.08.2022 проголошено вступна та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №1405/956807 від 14.05.2021 у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9 866 785,47 грн. на яку нараховано 2 960 035,64 грн. штрафу.
В ході розгляду справи позивач за вх. №10046/22 від 13.05.2022 подав клопотання про закриття провадження по справі в частині стягнення 7 000 000,00 грн. заборгованості та повернення в цій частині судового збору.
Згадані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, наявність заборгованості не спростував.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
14 травня 2021 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір купівлі-продажу № 1405/956807, згідно якого Позивач постачав Відповідачу засоби захисту рослин, насіння, мінеральні добрива та інші товари, а Відповідач в свою чергу зобов'язувався оплачувати придбані Товари на умовах договору. На виконання своїх зобов'язань Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 15 018 377,28 грн., що підтверджується видатковими накладними на придбання Товару, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 2.3. договору, загальна кількість товару, що передається у власність покупця за даним договором становить суму всіх накладних по кількості.
Згідно п. 3.2. договору, загальна вартість товару, що передається у власність покупця за даним договором становить суму всіх накладних по вартості з урахуванням коригування відповідно до курсу євро/долара США до гривні на день, що передує оплаті.
Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.5. договору встановлено, що Покупець зобов'язується провести оплату кожної партії Товару в термін, зазначений у Специфікації до цього Договору. У специфікаціях, які залишились неоплаченими Покупцем, встановлено термін оплати не пізніше 15 листопада 2021 року.
Розрахунок за придбані товари Відповідач здійснив лише частково, зокрема шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 151 591,81 грн., що підтверджується протоколом зарахування зустрічних вимог від 24.12.2021, а також внесенням на рахунок Позивача платежу в якості погашення заборгованості в розмірі 3 000 000,00 грн. (платіжне доручення № 549 від 21 січня 2022). Оскільки в призначенні платежу Відповідач не вказав реквізити специфікації до договору, по якій здійснюється оплата, то, керуючись п. 3.8. Договору, Позивач зарахував отримані кошти на власний розсуд, а саме в рахунок погашення боргу за специфікаціями:
- № 1599 від 27.05.2021 на суму 505 161,36 грн. - в повному обсязі;
- № 1603 від 28.05.2021 на суму 336 774,24 грн. - в повному обсязі;
- № 1604 від 31.05.2021 на суму 1 936 451,88 грн. - в повному обсязі;
- № 587 від 14.05.2021 на суму 313 194,60 грн. - частково на суму 221 612,52 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦКУ, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до платіжного доручення №674 від 21.04.2022 ТзОВ «СТИР-АГРОТЕХ» оплачено 7 000 000,00 грн. заборгованості. В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України позовні вимоги в частині стягнення 7 000 000,00 грн. підлягають закриттю, поверненню підлягає судовий збір в розмірі 105 000,00 грн.
Враховуючи наведені обставини справи та представлені суду докази, суд вважає підставною та обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 5 826 821,11 грн., відтак суд дійшов висновку позов в цій частині задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 7.3. договору, у разі порушення строків/термінів оплати (невиконання умов Договору) Покупець несе фінансову відповідальність перед продавцем у випадках та розмірі вказаних в п. 7.3.1.
На підставі зазначених у п. 7.3.1 договору умов, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати товару, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штраф в розмірі 2 960 035,64 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд вважає його вірним та обґрунтованим, відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 826 821,11 грн. заборгованості з яких 2 960 035,64 грн. штраф.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в частині задоволених позовних вимог в розмірі 87 402,33 грн.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В частині стягнення 7 000 000,00 грн. заборгованості закрити провадження.
2. Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, 5А, ЄДРПОУ 31496816) 105 000,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №196100 від 01.04.2022.
3. Решту позовних вимог задовольнити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стир-Агротех» (80523, Львівська область, Буський район, село Тур'я, вулиця Центральна, 1А, ЄДРПОУ 40269653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-зерно-продукт» (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, 5а, ЄДРПОУ 31496816) 5 826 821,11 грн. заборгованості з яких 2 960 035,64 грн. штраф та судовий збір в розмірі 87 402,33 грн.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.08.2022.
Суддя Горецька З.В.