вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" серпня 2022 р. м. Київ Справа № 911/1213/22
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши матеріали позовної заяви
приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос» (03164, м. Київ, вул. Булгаковського, буд. 30-А, код: 34999122)
до
приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 3, код: 24089818)
про ствердження, що лист не надсилався
До Господарського суду Київської області 28.07.2022 надійшла позовна заява приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос» до приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд», в якій позивач просить суд ствердити, що лист від 20.08.2019 № 556 відповідачем не надсилався позивачу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01.08.2017 між ним (орендар) та приватним акціонерним товариством «Позняки Жил-Буд» (орендодавець) укладений договір оренди № 06/2017-1, предметом якого є оренда приміщень в комплексі будівель за адресою: смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2. Відповідно до умов додатку № 2 від 28.12.2018 до договору оренди № 06/2017-1, строк оренди приміщення встановлено до 29.12.2019. Позивач вказує, що після спливу строку дії договору оренди, за доводами відповідача вказаний договір, на підставі листа останнього від 20.08.2019 № 556, є достроково розірваним в односторонньому порядку. Проте позивач вважає такі твердження хибними, адже лист від 20.08.2019 № 556 приватним акціонерним товариством «Позняки Жил-Буд» на адресу позивача не надсилався, про що свідчить відсутність будь-яких доказів щодо факту надсилання зазначеного листа. Враховуючи відсутність факту надсилання відповідачем листа від 20.08.2019 № 556 позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права, пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2019 року у справі № 924/224/16).
Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про твердження, що лист від 20.08.2019 № 556 відповідачем не надсилався позивачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 викладено висновок про те, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
При цьому, на переконання суду, ініціювавши вказаний спір позивач намагається встановити факти, що мають юридичне значення та не стосується захисту цивільного права. Тобто, задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, водночас такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
При цьому, поняття «спір, який не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 20.11.2019 у справі № 591/5619/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 922/2831/19.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду (від 22.03.2018 у справі № 800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 20.11.2019 у справі № 591/5619/17, від 16.12.2020 у справі № 922/2831/19), хоча і зроблені за відмінних від цієї справи встановлених судами обставин справи, однак стосуються застосування загальних норм цивільного законодавства стосовно належності та ефективності способів захисту порушеного цивільного права (ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України).
Наведене вище зумовлює висновки суду про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки спір у справі не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом приватного підприємства «Інвестиційна компанія «Плутос» до приватного акціонерного товариства «Позняки-Жил-Буд» про ствердження, що лист не надсилався.
Ухвала складена та підписана 05.08.2022, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, може бути оскаржена в апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник