Справа № 128/1291/22
Іменем України
09 серпня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у залі суду в м.Вінниці в судовому засіданні кримінальне провадження відомості в якому внесено до ЄРДР за №12022025050000101 від 13 червня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кармелюкове, Жмеринського району, Вінницької області, працюючого водієм ТОВ «Бейрут плюс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-
ОСОБА_5 12 червня 2022 року близько 14:00 год. перебуваючи в під'їзді будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_3 зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_4 . В ході розмови, між ними виникла суперечка, в ході якої у ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
Реалізовуючи свій прямий умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4 на ґрунті взаємних особистих неприязних стосунків, розуміючи протиправність своїх дій, ОСОБА_5 підійшов впритул до ОСОБА_4 та умисно, наніс йому один удар головою в ділянку носа, спричинивши тим самим йому тілесні ушкодження.
Внаслідок вказаного удару, відповідно до висновку судово-медичного експерта №377/398 від 22 червня 2022 року, у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження: забій - синець у ділянці спинки носа. Вказане тілесне ушкодження належить до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили тимчасового розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, умисне легке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення (проступку), викладені в обвинувальному акті, пояснив, що 12 червня 2022 року близько 14:00 год. перебуваючи в під'їзді будинку за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_3 зустрів раніше знайомого йому ОСОБА_4 . В ході розмови, між ними виникла суперечка, в ході якої у нього виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. Реалізовуючи свій прямий умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_4 на ґрунті взаємних особистих неприязних стосунків, розуміючи протиправність своїх дій, ОСОБА_5 підійшов впритул до ОСОБА_4 та умисно, наніс йому один удар головою в ділянку носа, спричинивши тим самим йому тілесні ушкодження. В скоєному злочині свою провину визнав повністю, щиро розкаюється.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченим кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (проступку) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_4 не заперечував проти розгляду кримінального провадження (проступку), в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України. Цивільний позов не заявлений. Просив призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді штрафу.
За таких обставин, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення (проступку) в судовому засіданні доведена повністю.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями спричинив умисне легке тілесне ушкодження ОСОБА_4 , тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч.1 ст.125 КК України.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає те, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (проступку).
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року №7 Про практику призначення судами кримінального покарання зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й, зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 Про практику призначення судами кримінального покарання, суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Вирішуючи питання про вид покарання, що має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує пом'якшуючі та відсутність обтяжуючої покарання обставини, відомості про особу обвинуваченого, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, а також позицію потерпілого, прокурора, які просили суд призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу, думку обвинуваченого та приходить до висновку що достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - вісімсот п'ятдесят гривень.
Таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судові витрати, в кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази в кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід до ОСОБА_5 - не застосовувався.
Керуючись ст.ст.368,370,373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят гривень) грн.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя - ОСОБА_1