Справа № 128/861/22
Іменем України
(заочне)
08 серпня 2022 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Фольварковій Н.О.,
без участі сторін та представника позивача,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
20.05.2022 позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивує тим, що між позивачем АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 було підписано заяву № б/н від 12.07.2013.
Вказує, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.
Зазначає, що при укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», викладені на банківському сайті та згідно яких обслуговується Відповідач.
Вказує, що банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним рахунком відповідач отримав кредитну картку.
Зазначає, що у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12 000,00 гривень.
Вказує, що він свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме - надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Однак, у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 07.02.2022 має заборгованість перед позивачем у розмірі 11 621,36 грн., яка складається з: 9 927,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 694,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вказує, що на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх обов'язків і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг.
У зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 03.06.2022 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.06.2022 у задоволенні клопотання позивача АТ КБ «Приватбанк» про огляд веб-сайту відмовлено, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позову додано паперову копію електронного документа «Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанк», а отже, доказ доставлений до суду, його зміст встановлено та зафіксовано.
Тому, суд вважає, що винесення даного рішення разом з вищезазначеною ухвалою не порушує права позивача, оскільки докази, які позивач просить оглянути на веб-сайті долучено до матеріалів позову та оцінено судом при винесенні даного рішення.
01.08.2022 у судове засідання представник позивача не з'явився, попередньо подав суду клопотання, в якому просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з'явився, по невідомим суду причинам, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином; заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим, суд вирішив провести заочний розгляд справи, про що постановив відповідну ухвалу.
Суд, вважає за можливе розглянути справу у відсутності нез'явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих позивачем письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необґрунтований та такий, що підлягає відмові в задоволенні, виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 12.07.2013, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. З даної заяви судом убачається, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.21).
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: www.privatbank.ua (а.с.22, 23-53).
Згідно з наданим позивачем станом на 07.02.2022 розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість перед позивачем у розмірі 11 621,36 грн., яка складається з: 9 927,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 694,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.16-18).
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: 1) № НОМЕР_1 , дата відкриття - 12.07.2013, термін дії до 04/17, тип картки - «PKMMU UNEMBOSSED CREDIT 1-4% FIRST PIN»; 2) № НОМЕР_2 , дата відкриття - 17.07.2014, термін дії до 01/18, тип картки - «Картка Універсальна GOLD»; 3) № НОМЕР_3 , дата відкриття - 17.01.2018, термін дії до 12/21, тип картки - «Картка Універсальна GOLD» (а.с.20).
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), судом убачається, що старт карткового рахунку відбувся 12.07.2013 за карткою № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт, розмір якого 9 разів змінювався, а 01.07.2021 кредитний ліміт було зменшено до 0,00 гривень (а.с.19).
Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема щодо виникнення кредитних договірних правовідносин між сторонами на підставі кредитного договору та невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, розмір заборгованості, подавши до суду належні та допустимі докази.
Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.
Виходячи із вимог цивільного процесуального законодавства, позивач повинен надати суду належні та допустимі докази на обґрунтування тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву №б/н від 12.07.2013, відповідно до якої йому було видано кредитну картку із встановленим на неї кредитним лімітом. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованост істаном на 07.02.2022 за кредитним договором №б/н від 12.07.2013 в загальній сумі 11 621,36 грн., яка складається з: 9 927,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 694,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, позивач на підтвердження позовних вимог надав суду розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.07.2013, укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 07.02.2022 (а.с.16-18); виписку за договором №б/н за період з 12.07.2013-09.09.2022 за картковими рахунками ОСОБА_1 (а.с.62-71); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с.19); довідку про видані ОСОБА_1 кредитні картки за договором №б/н (а.с.20); анкету-заяву від 12.07.2013 (а.с.21); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.22); Умови та правила надання банківських послуг (а.с.23-53); а також копію паспорта відповідача та документи, що підтверджують процесуальний статус банку та його представника (а.с.54-61).
Суд вважає, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами наявність у відповідача заборгованості за кредитом в сумі 11 621,36 гривень.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 07.02.2022 загальна сума заборгованості становить 11 621,36 грн., яка складається з: 9 927,32 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 694,04 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (16-18).
Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.07.2013 укладеним між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 07.02.2022, не може бути підтвердженням існування заборгованості, оскільки цей розрахунок не є первинним документом, так як не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також вимогам Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Відповідно до підпункту 14 пункту 1 цього Положення первинним є документ, що містить відомості про операцію.
Пунктом 6 Положення встановлено, що саме банк зобов'язаний забезпечити: 1) документування всіх операцій, що здійснюються його відокремленими підрозділами (складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку); 2) своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах бухгалтерського обліку всіх операцій, які здійснюють його відокремлені підрозділи; 3) дотримання відокремленими підрозділами вимог облікової політики банку; 4) виконання відокремленими підрозділами потрібних процедур внутрішнього контролю; 5) формування та зберігання відокремленими підрозділами первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України; 6) формування звітності в розрізі відокремлених підрозділів; 7) надання інформації в розрізі відокремлених підрозділів банку зовнішнім користувачам (Національному банку України, органам статистики та іншим органам відповідно до вимог законодавства України).
Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51 Положення).
Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Крім цього, доданий розрахунок не містить посади, прізвища та підпису посадової особи банку, яка здійснила цей розрахунок, а тому цей розрахунок не є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір заявленої до стягнення заборгованості за кредитним договором.
Із наданої позивачем до позовної заяви виписки по карткових рахунках ОСОБА_1 , за договором №б/н станом на 12.07.2013, судом установлено, що позивач періодично здійснював автоматичне списання нарахованих відсотків, в результаті чого збільшував заборгованість відповідача за тілом кредиту.
Також, зазначена виписка по карткових рахунках містить інформацію по кількох картках: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , із виписки не вбачається судом, яка саме картка є кредитною карткою, за якою позивач нарахував заявлену до стягнення суму заборгованість (а.с.62-71).
Надані позивачем до позовної заяви довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) та довідка про видані ОСОБА_1 , на підставі кредитного договору № б/н, кредитні картки, не є належними та допустимими доказами отримання відповідачем кредитних карток, а також зміни розміру встановленого на картковий рахунок кредитного ліміту, оскільки ці довідки не містять обов'язкових реквізитів такого документу (вихідного номеру та дати). Крім того у цих довідках відсутнє посилання на анкету-заяву, підписану відповідачем 12.07.2013, а зазначено лише, що вони стосуються укладеного із ОСОБА_1 договору №б/н (без зазначення дати договору), у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави вважати, що ці довідки стосуються саме кредитного договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість з відповідача.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» взагалі містить чотири види кредитних карт «Універсальна» і усі вони мають різні умови кредитування. За яким видом карти, відповідно на яких умовах повинно було здійснюватися кредитування відповідача, по справі не встановлено.
При цьому, надана позивачем анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка підписана відповідачем 12.07.2013, не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, процентної ставки, даних про видачу кредитної картки та строку її дії. Дана анкета-заява також не містить даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, крім особистих даних та підпису відповідача, в тому числі не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору на умовах, про які зазначено в позові, як і не зазначено відповідачем суму бажаного кредитного ліміту, а тому нарахування позивачем процентів за користування кредитним договором є безпідставним. (а.с.21).
Крім того, з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач фактично отримав в позикодавця 37 100,54 грн. (сума коштів, зазначених в графі «витрати клієнтом кредитних коштів»), з яких повернув 41 750,90 грн. (сума коштів, зазначених в графі «сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості») (а.с.10-18), тобто сума погашення кредиту перевищує фактично взяті відповідачем кошти, а тому заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Тому, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перед судом наявність у відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту - 9 927,32 гривень та заборгованості за простроченими відсотками - 1 694,04 гривень, яку він просив стягнути з відповідача.
В постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов'язку доказування, та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях навіть з урахуванням загальновідомих обставин. Також рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами, на які робиться посилання в позовній заяві без встановлення відповідних фактів.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем , оскільки йому відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справи положення ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Суд-
У задоволені позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти дні з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Олена САЄНКО