ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 910/19422/21
За позовом Фізичної особи-підприємця Борисова Володимира Юрійовича
до відповідача Фізичної особи-підприємця Лобачева Віталія Івановича
про стягнення 9592,49 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику представників сторін
Фізична особа-підприємець Борисов Володимир Юрійович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Лобачева Віталія Івановича про стягнення 14387,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором від 01.06.2021 № 01/06-2120.
01.12.2021 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача 6759,91 грн основного боргу, 93,90 грн трьох процентів річних, 505,91 грн пені, 2027,97 грн штрафу, 149,37 грн інфляційних втрат, а також 2 379,00 грн судового збору, 5 000,00 грн витрат на правову допомогу, 190,00 грн витрат на отримання витягу з ЄДР.
Ухвалою суду від 07.12.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
21.12.2021 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 07.12.2021 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.12.2021 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Борисова Володимира Юрійовича до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19422/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення ціни позову, а також подання до суду детального та обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат із зазначенням початкових та кінцевих дат (періодів) нарахування даних компенсаційних виплат та штрафної санкції.
25.03.2022 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній зазначив, що вірною ціною позову є 9592,49 грн, з яких: 6759,91 грн - основний борг, 93,90 грн - три проценти річних, 505,91 грн - пеня, 2027,97 грн - штраф, 204,80 грн - інфляційні втрати, а також надав детальний розрахунок штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою суду від 09.08.2022 продовжено розгляд справи за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Борисова Володимира Юрійовича до Фізичної особи-підприємця Лобачева Віталія Івановича.
Крім того ухвалою від 14.12.2021 відповідачу було визначено строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 14.12.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/19422/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04208, місто Київ, проспект Правди, будинок 88-Б, квартира 101.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення відповідачу в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.
Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 14.12.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Фізична особа-підприємець Лобачев Віталій Іванович в установлений строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.06.2021 між Фізичною особою-підприємцем Борисовим Володимиром Юрійовичем (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Лобачевим Віталієм Івановичем (далі - Покупець) укладено договір поставки від 01.06.2021 № 01/06-0120, за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити і передати у власність Покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1 договору).
За змістом пункту 1.2 договору постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті на підставі письмових заявках-замовленнях (далі - Заявках) Покупця, переданих представнику Постачальника. Ціна товару зазначається у видаткових накладних, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно видаткових накладних. Поставка товару здійснюється Постачальником за адресами, що будуть узгоджені сторонами.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка товарів здійснюється Постачальником в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору, відповідно до попереднього замовлення Покупця, в якому визначається асортимент (вид) та обсяг товару (кількість), ціна за одиницю товару, загальна ціна партії товару та інші умови. Замовлення може проводитись шляхом листування, телеграмою, через телефонний або факсимільний зв'язок, по електронній пошті e-mail, згідно реквізитів сторін вказаних в додатку №1. Поставка товару здійснюється протягом 7 (семи) робочих днів з моменту погодження замовлення Покупця Постачальником щодо поставки товару.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 цієї угоди покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній) на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються Покупцем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийому товару.
Пунктами 5.4, 5.5 договору передбачено, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок Постачальника. У разі невиконання умов договору щодо оплати поставленого товару Постачальник, на власний розсуд, має право або вимагати повернення неоплаченого товару або вимагати його оплати.
За змістом пунктів 5.6, 5.7 договору, якщо Покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховується 3% проценти річних від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. З моменту передання товару і до його оплати, Продавцю належить право застави на цей товар.
Відповідно до пункту 6.3 цієї угоди покупець зобов'язаний, зокрема, прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.
Пунктом 6.5 договору передбачено, що сторони зобов'язуються, зокрема, у випадку неможливості виконання однієї із сторін взятих на себе зобов'язань, попередити про це іншу сторону у розумний строк.
За змістом пунктів 8.1, 8.2 договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2021. В разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, про що сторона повинна повідомити іншу сторону письмово під розпис або цінним листом з описом вкладення, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.
В підтвердження обставин щодо поставки товару до матеріалів справи долучено видаткову накладну № 327 від 07.06.2021 на суму 6853,04 грн. Видаткова накладна підписана з боку постачальника. Покупцем видаткова накладна підписана з застереженням про повернення товару (ніж) вартістю 93,13 грн, в зв'язку з чим вартість поставленого та прийнятого покупцем за видатковою накладною товару становить 6759,91 грн.
Слід зазначити, що Покупець не скористався своїм правом, передбаченим п. 6.5 договору, яким передбачено, що сторони зобов'язуються у випадку неможливості виконання однієї із сторін взятих на себе зобов'язань, попередити про це іншу сторону у розумний строк.
З огляду на вищезазначене обов'язок Постачальника щодо поставки товару на суму 6759,91 грн виконаний, що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи. Проте відповідач у встановлений договором строк товар не оплатив.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 ЦК України).
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 5.2 договору розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються Покупцем на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту прийому товару.
З урахуванням дати поставки товару та умов договору щодо строків його оплати, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість отриманого за видатковою накладною № 327 від 07.06.2021 товару у строк до 22.06.2021. При визначенні дати прострочення судом було враховано припис ч. 5 ст. 254 ЦК України, оскільки, останній день строку оплати припав на не робочий день 21.06.2021, то відповідно останнім днем належного виконання грошового зобов'язання для відповідача було 22.06.2021. Отже відповідач прострочив грошове зобов'язання на суму 6759,91 грн з 23.06.2021.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 01.06.2021 № 01/06-0120, яка складає 6759,91 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу. За таких обставин даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати товару, позивач також просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 93,90 грн та інфляційні втрати у розмірі 204,80 грн, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 6759,91 грн, за період з 07.06.2021 по 22.11.2021.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що при здійсненні вказаних нарахувань позивач у порушення пункту 5.2 договору здійснив розрахунок з 07.06.2021, тобто з дня підписання видаткової накладної. Проте, позивачем невірно було визначено період розрахунку санкцій, оскільки, договором передбачено відстрочення платежу на 14 календарних днів, в зв'язку з чим, прострочення відповідача настало з 23.06.2021. Згідно перерахунку суду за період з 23.06.2021 по 22.11.2021 з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 190,94 грн та 3% річних у розмірі 85,01 грн.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 505,91 грн пені, нарахованої на суму зобов'язання виконання якого прострочено в розмірі 6759,00 грн, за період з 07.06.2021 по 22.11.2021, а також штраф у розмірі 2027,97 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 цієї угоди за несвоєчасну оплату за даним договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної обліком ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості. Крім пені, передбачені п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати товару понад 5 (п'ять) календарних днів, Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено прострочення з боку відповідача грошового зобов'язання понад 5 календарних днів. Розрахунок штрафу, здійснений позивачем є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2027,97 грн підлягає задоволенню.
Як уже було зазначено вище, позивачем невірно визначено дату, з якої відповідачем прострочено грошове зобов'язання, що зумовило не вірний розрахунок пені. Згідно перерахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 23.06.2021 по 22.11.2021 становить 461,53 грн.
За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, у своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Натомість до позовної заяви на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано лише копію договору про надання правової допомоги № бн від 15.11.2021, укладеного між ним та адвокатом Зіньковим Олексієм Юрійовичем, а також копію квитанції до прибуткового касового ордера від 15.11.2021 № 15/11 на суму 5 000,00 грн, прийнятих адвокатом від позивача на підставі вищенаведеного договору. Однак жодних рахунків, актів про надані послуги чи інших документів, які свідчать про фактичне понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, Фізичною особою-підприємцем Борисовим Володимиром Юрійовичем, в рамках справи № 910/19422/21, надано суду не було.
Крім того, зі змісту наданого позивачем договору про надання правової допомоги від 15.11.2021 не вбачається, що цей правочин охоплює представництво інтересів позивача саме в даному спорі. Також у матеріалах справи відсутні й будь-які докази, що підтверджують складання даної позовної заяви, а також інших заяв по даній справі саме адвокатом Зіньковим Олексієм Юрійовичем.
Що стосується наданої позивачем квитанції, то в даному документі також відсутнє посилання на те, що вказана сума була сплачена адвокату Фізичною особою-підприємцем Борисовим Володимиром Юрійовичем за правничу допомогу, яка пов'язана з розглядом цієї справи.
Суд також звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що Зіньков Олексій Юрійович є адвокатом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
При цьому, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача сплачених позивачем 190,00 грн вартості отримання витягів з ЄДР, оскільки приписами частин 1, 3 статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В контексті цієї норми, відшкодування витрат вартості отримання витягів не передбачено.
Слід зазначити, що отримання позивачем електронних витягів по позивачу та відповідачу не є обов'язковою вимогою відповідно частини 3 статті 162 ГПК України, отже такі витрати понесені позивачем на власний розсуд та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката та витрати на отримання витягу з ЄДР відшкодуванню не підлягають у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лобачева Віталія Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Борисова Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 6759 (шість тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 91 коп. основного боргу, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 01 коп. трьох процентів річних, 190 (сто дев'яносто) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 53 коп. пені, 2027 (дві тисячі двадцять сім) грн. 97 коп. штрафу та 2254 (дві тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 11 коп. судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 44,38 грн, 3% річних у розмірі 8,89 грн, втрат від інфляції у розмірі 13,86 грн - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В. Усатенко