ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.08.2022Справа № 910/21820/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/21820/21
за позовом Міністерства оборони України
до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок»
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
Міністерство оборони України (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом б/н б/д до Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (відповідач) про стягнення банківської гарантії у розмірі 29 250,00 грн. (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року не здійснено виплати позивачу гарантії у розмірі 29 250,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ "Крок" зобов'язань за договором № 286/3/18/226 від 10.07.2018 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/21820/21, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Крім того ухвалою суду від 07.02.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок».
25.03.2022 року через відділ діловодства суду від третьої особи надійшов відзив на позовну, в якому третя особа повідомила, що ТОВ «УПК «Крок» перерахувало кошти в розмірі 29 250,00 грн. на рахунок АТ «Айбокс банк» згідно платіжного доручення № 5875 від 16.01.2019 року.
11.05.2022 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що гарантійний платіж за банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року на суму 29 250,00 грн. згідно меморіального ордеру № 777419 від 16.01.2019 року перераховано Міністерству оборони України, отже предмет спору за позовними вимогами відсутній. У прохальній частині відзиву відповідач просить поновити процесуальний строк для його подання.
Згідно з частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Отож, суд може поновити лише пропущений процесуальний строк та строк який встановлений законом.
Отже, відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом.
Враховуючи вищевикладене, та те, що строк для подання відзиву на позовну заяву встановлено судом в ухвалі суду, такий строк не може бути поновлено, а тому суд дійшов висновку про відмову відповідачу у поновленні строку для подання відзиву на позов.
Втім, відповідно до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищенаведене, задля дотримання принципів господарського судочинства та з метою повного та всебічного розгляду справи, з огляду на право учасників справи подавати до суду докази, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити відповідачу процесуальний строк для подання до суду відзиву на позов до 11.05.2022 року.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 7300 від 19.04.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні суд розглядає дану справу з перевищенням встановленого ст. 248 Господарського процесуального кодексу України строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10 липня 2018 року між Міністерством оборони України (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Крок» (постачальник) укладено договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/18/226 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язався у 2018 році поставити замовнику взуття різне, крім спортивного та захисного (18810000-0) (лот 2. Черевики (18815100-6) (Капці казармені, Тип 1, Вид 2) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.
Згідно з п. 1.2. договору, строк поставки товару до 30.09.2018 року включно.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами тощо.
Рознарядкою Міністерства оборони України (додаток № 1 до договору) встановлені терміни постачання товару:
- Черевики (18815100-6) (Капці казармені, Тип 1, Вид 2) (15 000 пар) - до 30.09.2018 включно.
Відповідно до п. 11.1. договору ТОВ «УПК «Крок» забезпечило виконання зобов'язань за договором у розмірі 5% ціни договору банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року у сумі 29 250,00 грн.
За умовами банківської гарантії №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року Банк гарантував безумовно та безвідклично виплатити Міністерству оборони України кошти в сумі 29 250,00 грн. у випадку невиконання (неналежного) виконання принципалом (ТОВ «УПК «Крок») умов договору (щодо якості, кількості, строків) щодо закупівлі протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня отримання ним письмової вимоги бенефіціара (Міністерства) з посиланням на цю гарантію за підписами уповноважених осіб, у якій має зазначатися номер і дата договору, сума належна до сплати, із зазначенням у чому саме полягає невиконання чи неналежне виконання умов договору.
Дана гарантія дійсна по 01.02.2019 року включно.
У зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «УПК «Крок» зобов'язань за договором № 286/3/18/226 від 10.07.2018 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 09.01.2019 року № 286/6/180 про сплату коштів за банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року у розмірі 29 250,00 грн.
Через невиконання зобов'язань за договором банківської гарантії, Міністерство оборони України звернулося до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору банківської гарантії.
Особливості регулювання спірних правовідносин визначено параграфом 4 глави 49 Цивільного кодексу України, положеннями глави 22 Господарського кодексу України, Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639, Уніфікованими правилами міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Згідно з частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
Статтею 560 Цивільного кодексу України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше.
Згідно з частиною другою ст. 200 Господарського кодексу України зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Відповідно до приписів п. 2 Глави 4 розділу II "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.
Згідно з частинами другою та четвертою ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта в межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Відповідно до приписів частини другої ст. 564 Цивільного кодексу України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно з частинами першою та другою ст. 565 Цивільного кодексу України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Відповідно до умов договору банківської гарантії №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року, Банк безвідклично та безумовно зобов'язався виплатити бенефіціару 29 250,00 грн. у разі невиконання (неналежного виконання) ТОВ «УПК «Крок» зобов'язань за договором.
Так, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено виплату коштів за банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року у розмірі 29 250,00 грн., у зв'язку із неналежним виконанням ТОВ «УПК «Крок» зобов'язань за договором № 286/3/18/226 від 10.07.2018 року.
Судом встановлено, що на підставі платіжного доручення № 5875 від 16.01.2019 року ТОВ «УПК «Крок» перерахувало на рахунок АТ «Айбокс Банк» кошти у сумі 29 250,00 грн. з призначенням платежу: «Сплата за гарантійним випадком згідно вимоги Міністерства оборони України від 09.01.2019 року за № 286/6/180».
Як вбачається з матеріалів справи, згідно меморіального ордеру № 777419 від 16.01.2019 року ТОВ «УПК «Крок» перерахувало на рахунок Міністерства оборони України кошти у сумі 29 250,00 грн. з призначенням платежу: «опл. за гар. вип. по гар. над. «ТОВ «Укрпромкомпанія «Крок» №21-0618/UPKZv від 27.06.18р. зг. вим. Міністерства оборони України №286/6/180 від 09.01.19р. без ПДВ».
Суд відмічає, що 03.08.2022 року від Міністерства оборони України надійшов лист, в якому Міністерство повідомило про надходження коштів у розмірі 29 250,00 грн., тому предмет спору відсутній.
В даному випадку предметом спору у даній справі є стягнення банківської гарантії у розмірі 29 250,00 грн.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 916/3245/17 та в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням, після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі, на підставі зазначеної норми ГПК України, можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази (платіжне доручення № 5875 від 16.01.2019 року та меморіальний ордер № 777419 від 16.01.2019 року), суд встановив, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом та відкриття провадження у справі предмет спору був відсутній, оскільки як свідчать матеріали справи, зобов'язання за банківською гарантією №21-0618/UPKZv від 27.06.2018 року виконане у січні 2019 році, тоді як позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом у грудні 2021 року.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надававши правову кваліфікацію наданим доказам, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, за встановлених судом обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 09.08.2022р.
Суддя О.В. Котков