печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44178/21-ц
03 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-2006» - Павличенка Сергія Сергійовича про перегляд заочного рішення суду від 02 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-2006» про відшкодування завданої шкоди,
16 серпня 2021 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 19 серпня 2021 року у справі відкрито провадження для розгляду у загальному позовному провадженні /а. с. 71-72/.
Заочним рішенням суду від 02 лютого 2022 року позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Бриз-2006» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування завданої матеріальної шкоди на загальну суму у розмірі 589 231, 20 грн, яка складається з суми вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт - 82 782, 00 грн, суми відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження медичного і лабораторного обладнання, - 341 412, 69 грн, суми відшкодування шкоди, заподіяної наслідок пошкодження меблів, - 83 364, 75 грн, суми інфляційний втрат за період з 06 лютого 2020 року по 27 липня 2021 року - 58 639, 75 грн, суми трьох відсотки річних за період з 06 лютого 2020 року по 11 серпня 2021 року - 23 032, 01 грн, а також: 23 535, 36 грн - понесені судові витрати на проведення експертного дослідження, 7 027, 32 грн - судовий збір, відмовлено у стягненні з відповідача суми у розмірі 20 000, 00 грн /а. с. 89-95/.
06 липня 2022 року до суду подано заяву про перегляд заочного рішення суду від 02 лютого 2022 року. Подану заяву про перегляд заочного рішення від 02 лютого 2022 року представник відповідача обґрунтовує тим, що до заявника не надходила судова кореспонденція, про судові засідання дізналося лише після ознайомлення із справою, Товариство дійсно зареєстровано і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Басейна, буд. 7, але на час проведення розгляду справи більшість часу працювало дистанційно у зв'язку із введенням карантину на території України, судові повістки жодного разу не були вручені, повідомлення з пошти не надходили, тому ніяк не могло знати про те, що позивач подав позов і що відбувається судовий розгляд. Позовну заяву, як вказано у заяві про перегляд заочного рішення, було отримано поштою 03 лютого 2022 року - після проголошення рішення. Тому представник відповідача просить визнати причини неявки відповідача у судове засідання поважною.
Заперечуючи проти заочного рішення від 02 лютого 2022 року, представник відповідача вказав, що справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, вважаючи, що категорія спору про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири, що знаходиться у буд. АДРЕСА_1 , тобто у Шевченківському районі столиці, відноситься до виключної підсудності. Також, не погоджуючись із судовим рішенням, зазначив, що акт залиття від 06 лютого 2020 року не містить інформації про залиття медичного обладнання, на яке вказує позивач у позовній заяві. Висновок експертів за результатами проведення будівельно-технічного та товарознавчого дослідження від 16 березня 2021 року № 7793/20-43/8281/20-53/4213?4234/21-53 у частині 3 питання - визначення шкоди матеріально-технічних цінностей, які знаходилися у квартирі - зроблений без проведення візуального огляду та виключно на підставі документів наданих позивачем, які за словами експертів прийняті за достовірні.
01 серпня 2022 року представник позивача подав письмові пояснення щодо заяви про перегляд заочного рішення.
Представник заявника (відповідача) у судове засідання, про яке повідомлений належним чином, не з'явився.
Представник позивача також у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце слухання заяви повідомлений належним чином, заяви з процесуальних питань до суду не надходили.
Згідно з частиною першою статті 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, та оцінивши у сукупності, приходить до наступних висновків.
Представник відповідача, обґрунтовуючи доводи про неправильно визначену підсудність справи, посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у справі № 911/2390/18 у постанові від 16 лютого 2021 року, у якій Велика Палата не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Предметом спору у цій справі є відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана відповідачем майну позивача, внаслідок залиття квартир № 6 і № 7, котрі розташовані на другому поверсі буд. АДРЕСА_1 , 06 лютого 2020 року, і які належать позивачу на праві власності. Залиття сталося з вини власника квартири № 8 за цією ж адресою, яка розташована на третьому поверсі, а саме ТОВ «БРИЗ-2006». Експертним дослідженням встановлено, що шкоду було завдано на загальну суму 589 231, 20 грн.
Згідно з частиною другою статті 27 ЦПК України визначено загальне правило підсудності, для позовів до юридичних осіб, які пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Частиною шостою статті 28 ЦПК України передбачено право позивача на вибір підсудності, якщо позов про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, - такі позови можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Положення частини першої статті 30 ЦПК України передбачають виключну підсудність для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, які пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Отже спір між сторонами виник не з приводу нерухомого майна, а у зв'язку із завданням йому матеріальної шкоди, спір не пов'язаний із правовим режимом нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Окрім цього у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц зазначено, що відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до пункту 7.16. постанови Великої Палати Верховного Суду № 911/2390/18, забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також у подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
Таким чином, позивач, обираючи між судами, яким підсудний його позов, згідно з положеннями частини другої статті 27 і частини шостої статті 28 ЦПК України, звернувся до Печерського районного суду м. Києва.
Заперечуючи як докази акт залиття від 06 лютого 2020 року, оскільки він не містить інформації про залиття медичного обладнання, на яке вказує позивач у позовній заяві, і висновок експертів за результатами проведення будівельно-технічного та товарознавчого дослідження від 16 березня 2021 року № 7793/20-43/8281/20-53/4213?4234/21-53 у частині 3 питання - визначення шкоди матеріально-технічних цінностей, які знаходилися у квартирі, зроблений без проведення візуального огляду та виключно на підставі документів наданих позивачем, які за словами експертів прийняті за достовірні, стороною відповідача не вказано на підставі яких норм це є обов'язковим і які є підстави ставити під сумнів висновок кваліфікованого суб'єкта оціночної діяльності.
Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (стаття 284 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення).
Визначений у статті 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний як до розгляду суті цієї заяви, так і до розгляду на предмет дотримання строку її подання. У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (речення перше частини третьої статті 287 ЦПК України).
У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд. Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення.
Саме такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 214/5505/16 у постанові від 09 листопада 2021 року.
Представник відповідача обґрунтовує тим, що до заявника не надходила судова кореспонденція, про судові засідання дізналося лише після ознайомлення із справою, Товариство дійсно зареєстровано і знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , але на час проведення розгляду справи більшість часу працювало дистанційно у зв'язку із введенням карантину на території України, судові повістки жодного разу не були вручені, повідомлення з пошти не надходили, тому ніяк не могло знати про те, що позивач подав позов і що відбувається судовий розгляд. Позовну заяву, як вказано у заяві про перегляд заочного рішення, було отримано поштою 03 лютого 2022 року - після проголошення рішення.
01 жовтня 2021 року відповідачем було отримано позовну заяву з додатками, копію ухвали про відкриття провадження від 19 серпня 2021 року, судову повістку про виклик на 07 жовтня 2021 року за адресою свого місцезнаходження (м. Київ, вул. Басейна, буд. 7), що підтверджується підписом особи Кривенко на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення /а. с. 81 «а»/.
У подальшому направлені конверти з судовою кореспонденцією, направлені також за адресою зареєстрованого місцезнаходження відповідача, поверталися до відправника без вручення адресату.
Таким чином доводи відповідача суд не вважає поважними причинами неявки у судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, неподання відзиву, і тому у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення підстави відсутні.
Керуючись ст.ст. 1-23, 43, 49, 261, 287, 288, 351, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-2006» - Павличенка Сергія Сергійовича про перегляд заочного рішення суду від 02 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-2006» про відшкодування завданої шкоди.
Оскільки заява про перегляд заочного рішення залишена без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя І. В. Литвинова