печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7495/22-ц
03 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення грошових коштів,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила суд стягнути з відповідача 15 879, 88 грн, в обґрунтування якого зазначила, що 24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюком В. С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 4174, про стягнення з неї за невиконання умов кредитного договору від 15 грудня 2014 року №3249/2504ECLKZAPS1 за період з 26 серпня 2018 року по 29 листопада 2019 року грошових коштів у розмірі 14 172, 62 грн, з врахуванням заборгованості за сумою кредиту 11 026, 05 грн і за відсотками за користування кредитом - 3 146, 57 грн. Печерським районним судом м. Києва у справі № 148/1550/20-ц визнано виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Проте, приватним виконавцем вже було стягнуто з позивача на виконання виконавчого напису 15 879, 88 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
10 лютого 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
15 лютого 2022 року ухвалою судді залишено позовну заяву без руху, з підстав невиконання вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України /а. с. 18-19/.
05 липня 2022 року на виконання ухвали від 15 лютого 2022 року засобами поштового зв'язку до суду подано квитанцію про сплату судового збору /а. с. 27-29, 30/.
12 липня 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку з викликом сторін /а. с. 31-32/.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Іртиського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С. був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 4174, за яким стягнено заборгованість з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ: 42642578).
25 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. було відкрито виконавче провадження № 61392308 з виконання виконавчого напису нотаріуса Кондратюка В. С. № 4174.
За період з березня 2020 року по травень 2021 року з доходів ОСОБА_1 , які вона отримала, працюючи на посаді укладальника-пакувальника у магазині «Продукти 715», стягнуто у рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 61392308, суму у розмірі 11 702, 62 грн, а з пенсійної виплати, нарахованої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, з березня 2020 року по березень 2021 року - 4 177, 26 грн /а. с. 4, 5, 6/.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 08 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюк В. С., приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено, а саме визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В. С., і зареєстрований у реєстрі за № 4174, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд», та присуджено стягнути судовий збір у розмірі 840, 80 грн на користь позивача /а. с. 8-13/.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
Частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до частини другої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Вказана правові позиція, викладені у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Таким чином, оскільки підставою для набуття коштів відповідачем ТОВ «ФК «Аланд» був виконавчий напис № 4174 від 24 грудня 2019 року, який визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому відпала сама підстава для набуття та утримання ним коштів у сумі 15 879, 88 грн стягнутих з позивача у межах виконавчого провадження № 61392308.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача ТОВ «ФК «Аланд» на користь позивача суми 15 879, 88 грн.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн за подання позовної заяви до суду і позов суд задовольняє, з відповідача підлягає стягненню вказана сума на користь позивача.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За змістом законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано акт виконаних робіт від 27 січня 2022 року, підписаний адвокатом Кугутюком О. В. та Мамлай С. П., згідно з яким адвокат виконав складання процесуального документу (позовної заяви) і оплаті підлягала фіксована сума у розмірі 3 500, 00 грн, та квитанцію до прибуткового касового ордера № б/н від 27 січня 2022 року на суму у розмірі 3 500, 00 грн на підставі акту виконаних робіт /а. с. 13, 14/.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Проте матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, згідно з яким би відбувалося надання такої правової допомоги і регулювалися, зокрема, питання оплати виконаних робіт на користь клієнта.
Таким чином, у задоволенні вимоги про відшкодування судових витрат у розмірі 3 500, 00 грн суд відмовляє.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 1212 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 137-141, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про стягнення грошових коштів задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 14, оф. 301, м. Київ, 01033) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму безпідставно стягнутих грошових коштів у розмірі 15 879, 88 грн і судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Відмовити у стягненні судових витрат у розмірі 3 500, 00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова