печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17492/22-ц
03 серпня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
при секретарі судового засідання - Орел А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристично-освітній центр «Меджик Дрим Тур» про захист прав споживача, розірвання договору на туристичне обслуговування і стягнення грошових коштів,
І. Позиція сторін у справі.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд розірвати договір на туристичне обслуговування № KSD21080AO від 22 січня 2020 року, що був укладений, і стягнути з відповідача суму вартості туристичного пакету в сумі 54 670, 00 грн та судові витрати у розмірі 6 000, 00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 22 січня 2020 року, згідно із заявкою № KSD21080AO позивач здійснив замовлення у відповідача як туроператора туристичних послуг з організації відпочинку з 21 серпня 2020 року по 29 серпня 2020 року до Греції (Халкідікі, Кассандра, Aegean Melathron Thalasso Spa Hotel 5*, 8 ночей, тип номеру Double Room Pool View 2Ad, на 2-х осіб). Відповідні послуги були оплачені позивачем у повному обсязі на суму 52 600, 00 грн. Також сплачено доплату за індивідуальний трансфер у розмірі 2 070, 00 грн. Однак в серпні 2020 року туристична поїздка не відбулася з причини обмежень на в'їзд в Грецію із-зі пандемії КОВІД-19, і туристистичним оператором було запропоновано перенести дату туру на такі ж самі дати на 2021 рік, в зв'язку з чим мені видали нове підтвердження бронювання туру з датами з 21.08.2021 по 29.08.2021 року.
В серпні 2021 року тур також не був здійснений туристичним оператором ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» з причин, які мають відношення до його організаційно-управлінської діяльності та не відомі меня в повному обсязі, тому що ніякої офіційної інформації туристичний оператор так і не надав, в офіційних джерелах та на офіційному сайті також була відсутня така інформація.
В подальшому інформації про перенос туру так і надійшло, і станом на 15 червня 2022 року нової інформації немає, на телефонні дзвінки туристичний оператор не відповідає, сайт туристичного оператора www.mzt.ua не доступний. Третя особа у справі - туристичний агент ТОВ «Туристично-освітній центр «Мейджик Дрим Тур» на теперішній час також не має ніякого зв'язку з туристичним оператором. Таким чином, відповідач не надав туристичні послуги, за які отримав кошти та кошти не повернув.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Від третьої особи пояснення на позов не надходили до суду.
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.
18 липня 2022 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
22 липня 2022 року ухвалою судді у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному порядку без виклику сторін /а. с. 21-22/.
Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 [замовник] 22 січня 2020 року уклав з ТОВ «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ» [туроператор], яке діяло на підставі ліцензії на туроператорську діяльність від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S. A., MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, MOUZENIDIS TRAVEL LLC, договір на туристичне обслуговування № KSD21080AO, від імені та на підставі агентського договору на реалізацію туристичного продукту ТОВ «Туристично-освітній центр «Мейджик Дрім Тур» [турагент] в особі директора ОСОБА_2 , що діє на підставі Статуту, предметом якого є забезпечення туроператором через турагента надання комплексу туристичних послуг, які замовник зобов'язався прийняти і оплатити. Туристична подорож до Греції у період з 21 серпня 2020 року по 29 серпня 2020 року мала здійснитися у складі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з розміщенням у готелі Aegean Melathron Thalasso Spa Hotel 5* на умовах бронювання номеру Double Room Pool View 2Ad /а. с. 4-7/.
Також 22 січня 2020 року ОСОБА_1 отримав підтвердження заявки № KSD21080AO на період з 21 серпня 2020 року по 29 серпня 2020 року та оплатив вартість туристичного продукту - комплексу туристичних послуг на суму 52 600, 00 грн, а 20 лютого 2020 року - за трансфер 2 070, 00 грн /а. с. 8, 10, 11/.
У серпні 2020 року туристична подорож не відбулася з причин обмежень на в'їзд у Грецію через пандемію гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тому туристичний оператор запропонував перенести дати туру і 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 надано нове підтвердження заявки на туристичний продукт у період з 21 серпня 2021 року по 29 серпня 2021 року /а. с. 9/.
Вдруге визначена туристична подорож також не відбулася, як вказано, з причин, які мають відношення до організаційно-управлінської діяльності відповідача, що залишаються невідомими позивачеві, ніякої офіційної інформації йому не надали, в офіційних джерелах і на сайті така інформація також була відсутня.
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.
За приписами частини першої, пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За змістом частин першої та другої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
У частині першій статті 15 та у частині першій статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм» туристичні оператори, юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
У частині першій статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України «Про туризм»).
У статті 23 Закону України «Про туризм» визначено, що ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.
Верховний Суд України у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-42цс13 зробив правовий висновок про те, що «за частинами першою, другою, десятою статті 20, частиною другою статті 30, частинами першою, другою статті 32, частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» від 15 вересня 1995 року № 324/95-ВР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), частиною четвертою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII, статей 610,611, частиною п'ятою статті 653, частиною першою статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків. У разі встановлення судом фактів видачі туроператором ваучера, який є формою письмового договору на туристичне обслуговування, зміни туроператором в односторонньому порядку істотних умов договору на туристичне обслуговування та невжиття ним необхідних заходів про попередження туриста щодо такої зміни відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор».
Виходячи з матеріалів справи, туристичні послуги відповідно до умов договору мав надавати саме туроператор, тобто в даному випадку відповідач ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», з яким позивачами був укладений договір на туристичне обслуговування. За таких обставин, саме ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» повинен нести відповідальність за порушення умов договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
На підставі наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» порушило умови договору на туристичне обслуговування за заявкою № KSD21080AO від 22 січня 2020 року, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що туристичні послуги за договором позивачу в обумовлений сторонами строк надані не були. Оскільки відповідач порушив умови договору та не повернув позивачу сплачені кошти за туристичні послуги, згідно з договором від 22 січня 2022 року, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору на туристичне обслуговування і відтак - повернення сплаченої вартості туристичного продукту з доплатою за трансфер на загальну суму у розмірі 54 670, 00 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», то, відповідно до ст. 141 ЦПК України та з урахуванням положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір» він підлягає стягненню з відповідача в дохід Держави.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Правова допомога позивачеві була надана адвокатом Теллісом С. О. на підставі договору про надання правничої допомоги № 03/01062022 від 01 червня 2022 року, відповідно до пункту 3.1 якого, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої (правової) допомоги у розмірі 5 000, 00 грн. За пунктом 3.3 договору № 03/01062022 від 01 червня 2022 року, у разі надання додаткових послуг, не визначених цим договором, сума оплати визначається за домовленістю сторін окремо у кожному випадку, про що складається додаткова угода /а. с. 15/.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 03/01062022 від 30 червня 2022 року, адвокатом були надані послуги в якості надання правничої (правової) допомоги - консультування, складання позову до суду на загальну суму 6 000, 00 грн, претензій по об'єму, якості та строкам виконання яких у клієнта немає /а. с. 16/.
В той же час, вбачається, що додаткові угоди між адвокатом та клієнтом, згідно з якими б збільшилася оплата, як передбачено пунктом 3.3 договору про надання правничої допомоги № 03/01062022 від 01 червня 2022 року, не укладалися, тому сума у розмірі 6 000, 00 грн не підтверджена матеріалами справи.
Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, дійшов висновку, що в даній конкретній справі витрати на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. Крім того, суд врахував, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Така ж позиція щодо вказівки у детальному описі робіт часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) висловлена у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись
ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,
ст.ст. 1-22, 611, 901, 902, 906 Цивільного кодексу України,
ст.ст. 5, 20, 25, 32 «Про туризм»,
ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Туристично-освітній центр «Меджик Дрим Тур» про захист прав споживача, розірвання договору на туристичне обслуговування і стягнення грошових коштів задовольнити.
Розірвати договір на туристичне обслуговування № KSD21080AO від 22 січня 2020 року, укладений ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна» (код ЄДРПОУ 39173811, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, оф. 62) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) суму вартості за туристичний продукт і обслуговування у розмірі 54 670, 00 грн, судові витрати на правову допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна» (код ЄДРПОУ 39173811, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2, оф. 62) в дохід Держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя І. В. Литвинова