79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.10.07 Справа № 8/12-53
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого -судді Городечної М.І., суддів Юркевича М.В. та Кузя В.Л., розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство» № 861 від 20.07.2007 року (вх. № 295 від 30.07.2007 року)на рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2007 року у справі № 8/12-53
за позовом, поданим Волинським природоохоронним міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області, м.Луцьк.
до Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство», м.Камінь-Каширський Волинської області.
про стягнення 71480 грн. збитків.
за участю прокурора та представників сторін: прокурор та представник від позивача не з'явились, від відповідача - Обушко Р.М.
Присутньому представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.
Рішенням господарського суду Волинської області (головуючий - суддя Кравчук А.М.) від 12.07.2007 року у справі № 8/12-53 задоволено частково позов, поданий Волинським природоохоронним міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області до Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство»: стягнено з останнього 22190 грн. збитків, а в частині позову про стягнення 49290 грн. збитків провадження у справі припинено. Крім цього, стягнуто з Відповідача 221,90 грн. держмита в дохід державного бюджету та 36,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Державне підприємство “Камінь-Каширське лісове господарство» (відповідач у справі) в апеляційній скарзі не погоджується з даним рішенням місцевого суду в частині задоволених позовних вимог, просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім цього суд, на думку Скаржника, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а саме:
- судом було розглянуто позов всупереч тому, що невідомо в особі кого був поданий позов;
- судом безпідставно не взято до уваги зауваження відповідача щодо правомірності проведення перевірки, зокрема, не дано оцінки акту перевірки;
- судом першої інстанції не враховано, що позивачем не було належними доказами, зокрема відповідним протоколом, доведено сам факт наявності засмічення земельної ділянки, що вимагається п. 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом № 171 від 27.10.1997 року;
- судом не враховано пояснень відповідача щодо неможливості заподіяння шкоди Державі відходами тирси, а також не було враховано того, що Підприємством щомісяця проводиться оплати за забруднення навколишнього природного середовища, куди й входить оплата за розміщення відходів, плата за викиди в атмосферне повітря.
Волинський природоохоронний міжрайонний прокурор апеляційну скаргу заперечив та просить апеляційний суд залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу № 20-07 від 28.09.2007 року (вх. № 8594 від 03.10.2007 року), зокрема, що рішення прийнято місцевим судом за результатами обговорення всіх обставин справи, та у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Сторони та Волинський природоохоронний міжрайонний прокурор явку представників в судове засідання не забезпечили. Однак апеляційний суд, враховуючи, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм під розписку ухвали суду від 01.08.2007 року, необов'язковість їх явки згідно даної ухвали, виходячи з положень ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2007 року у справі № 8/12-53 в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін та прокурора за наявними матеріалами справи.
Колегія суддів апеляційного суду перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, всебічність та повноту дослідження обставин справи, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство». При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
Перевіркою стану дотримання природоохороного законодавства, проведеною Волинською природоохоронною міжрайонною прокуратурою з залученням спеціалістів Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області виявлено факт засмічення відповідачем земельної ділянки площею 1000 кв.м. в м. Камінь-Каширський, шляхом самовільного складування промислових відходів (тирса, кора деревини) загальним об'ємом 500 м.куб.
Даний факт несанкціонованого складування відходів стверджується актами перевірки виконання природоохоронного законодавства від 12.09.2005 року, 23.11.2006 року (а.с. 6-7), що складені за участю представника відповідача, про що свідчить відповідний підпис на даних актах. Згідно акту від 12.09.2005р. № 538 відповідачу приписано отримати дозвіл на розміщення відходів, провести відповідну роботу по ліквідації несанкціонованого полігону твердих промислових відходів на території, підвідомчій Камінь-Каширській міській раді, а також упорядкувати місце складування відходів на власній території.
За невиконання вказаного припису та допущення порушень правил складування промислових відходів державним інспектором облекоінспекції в Камінь-Каширському районі 22.03.2006 року винесено постанову № 56/128 (а.с. 8) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 90 грн. на головного інженера ДП «Камінь-Каширський лісгосп». Вказана постанова в установленому порядку не оскаржувалась.
За наведеного, є безпідставними доводи апелянта про не доведення позивачем факту несанкціонованого складування ДП «Камінь-Каширський лісгосп» відходів, оскільки, даний факт стверджується належними доказами. Крім цього, виходячи з вищенаведеного, також не заслуговує на увагу посилання апелянта про відсутність в матеріалах справи протоколу про порушення законодавства з охорони навколишнього природного середовища в підтвердження факту забрудення навколишнього природного середовища, як цього вимагає п. 3.2 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом № 171 від 27.10.1997 року (надалі -Методика), оскільки таке твердження не відповідає даній Методиці. Зокрема, наведеним вище положенням Методики факт забруднення земель оформляється протоколом про порушення законодавства з охорони навколишнього природного середовища та актом. Такі акти, як встановлено вище, були складені відповідними посадовими особами позивача. Також в матеріалах справи є наявним протокол від 15.03.2006 року про притягнення головного інженера ДП «Камінь-Каширський лісгосп» Яремини І.М. до адміністративної відповідальності за не забезпечення отримання дозволу на розміщення відходів та не виконання приписів про ліквідацію несанкціонованого звалища промислових відходів.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано факту про те, що забруднення землі промисловими відходами було вчинено саме ДП «Камінь-Каширський лісгосп», оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, даний факт було встановлено місцевим судом на підставі досліджених в судовому засіданні належних доказів. Крім цього, слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву від 29.03.2007 року, в своїх поясненнях по справі від 29.05.2007 року, відповідач сам не заперечував про те, що засмічення земельної ділянки шляхом самовільного складування промислових відходів (тирса, кора деревини) здійснено саме ним. Крім цього, даний факт підтвердив в своїх поясненнях від 30.01.2007 року головний інженер ДП «Камінь-Каширський лісгосп» Яремина І.М.
Засмічена земельна ділянка згідно довідки Камінь-Каширського районного відділу земельних ресурсів Волинської області від 16.06.2007 року № 885 належить до земель промисловості.
При цьому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними доказами того, що вказана земельна ділянка належить йому на праві постійного користування, зокрема відповідачем не подано суду відповідного Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який згідно ст.ст. 125-126 ЗК України посвідчує право постійного користування нею, та надає право приступити до її використання. Даний факт також підтверджується листом Волинської облдержземінспекції від 29.05.2007 року.
Згідно п. «з» ч.1 ст. 17 Закону України “Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах.
Відповідно до ч. ч. 2, 7 ст. 33 даного Закону зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, зокрема, на території міст та інших населених пунктів.
Статтею 42 Закону України “Про відходи» особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальності за самовільне розміщення чи видалення відходів.
Згідно ст. 43 даного Закону підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особливості застосування цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Встановлення розмірів шкоди від забруднення земель будь -якого цільового призначення, що сталося внаслідок неорганізованих (непередбачених проектами, дозволами і ін.) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів,... самовільного захоронення (складування) промислових, побутових та інших відходів, проводиться згідно Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням та засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Згідно уточненого розрахунку позивача, проведеного за Методикою на підставі довідки Камінь-Каширського районного відділу земельних ресурсів Волинської області від 11.06.2007 року № 807 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, збитки, завдані відповідачем в результаті засмічення земельної ділянки, становлять 22190 грн. 00 коп.
Крім цього, матеріалами справи, оціненими апеляційним судом в сукупності в порядку ст. 43 ГПК України, стверджується наявність причинового зв'язку між діями відповідача про влаштування несанкціонованого звалища відходів та шкодою, заподіяною навколишньому природному середовищу.
В роз'ясненнях від 27.06.2001 року № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (п. 1.6) Вищий господарський суд України зазначає, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника.
Однак, Відповідач доказів відсутності свої вини, як вбачається з матеріалів справи, суду не надав.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, та докази в їх підтвердження, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду першої інстанції про те, що наявні всі необхідні елементи для відшкодування ДП “Камінь-Каширське лісове господарство» шкоди в розмірі 22190 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу.
Також апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 49290 грн. в зв'язку з відмовою прокурор від позову в цій частині, оскільки в силу ст.ст. 22, 29, 80 ГПК України прокурора наділений таким правом, а в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що позивач заперечував щодо відмови від позову в цій частині.
Таким чином, рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2007 року у справі № 8/12-53 відповідає чинному законодавству, матеріалам і фактичним обставинам справи і підстав для його скасування немає.
Судові витрати по розгляду апеляційної скарги відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України покласти на апелянта.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
1. В задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства “Камінь-Каширське лісове господарство» відмовити.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2007 року у справі № 8/12-53 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в Господарський суд Волинської області.
Головуючий- суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.