17 липня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду Українив складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г.
при секретарі: Білій-Грошко О.А.
за участю представника СВК «Росія»-Качана А.В.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» на постанову господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2006 року у справі № 11/550-24/219-6/74/06-АП за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до СВК «Росія» про стягнення штрафних санкцій, -
У липні 2004 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до СВК «Росія» про стягнення штрафних санкцій в розмірі 13572,08 грн. за незайняті інвалідами робочі місця у 2003 році.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2006 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі СВК «Росія» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції задовольняючи позов та стягуючи з відповідача штрафні санкції, обґрунтував своє рішення тим, що відповідач не надав звіти Форми №3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів і тому інваліди не направлялися для працевлаштування до відповідача, у зв'язку з чим він повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон).
Однак такий висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно ст.19 названого Закону для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік у кількості одного робочого місця.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року, № 314 зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача в 2003 році становив 13 осіб.
Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі - органи працевлаштування інвалідів).
Тобто, Закон зобов'язує відповідача відповідно до 4-х відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та інформувати місцеві органисоціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зазначені вимоги Закону виконав.
Згідно зі статистичним Звітом (форма №10-П1) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік відповідач передбачив 13 робочих місць для штатних працівників інвалідів, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу. Із них фактично працювало в 2003 році 9 інвалідів (т. 1, а. с. 5).
Органом працевлаштування - Великобілозерським районним центром зайнятості у 2003 році було направлено в СВК «Росія» на працевлаштування дві особи із числа інвалідів, які відмовились від працевлаштування у зв'язку з тим, що їм далеко добиратися до місця роботи (т.2, а.с.9).
Отже, направлені органом працевлаштування інваліди не працевлаштовані не з вини відповідача, а через їхню відмову від зайняття створених для працевлаштування інвалідів вакансій.
Інші інваліди органом працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися і не зверталися особисто.
Скарг від інвалідів про відмову СВК «Росія» у працевлаштуваннідо органу працевлаштування та до Новопетрівської сільської ради не надходило (т.2, а.с.11, 13).
Суди попередніх інстанцій не зважили на те, що відповідно до чинного законодавства обов'язок відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати і не зважили на те, що не встановлено фактів відмови відповідача у працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 229, 232 КАС України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 13 лютого 2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25 травня 2006 року у справі № 11/550-24/219-6/74/06-АП скасувати та ухвалити нове рішення.
У позові Запорізького обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Росія» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 13572,08 грн. - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: