08 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/23776/21 пров. № А/857/9652/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Ніколіна В.В.,
суддів - Гінди О.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в складі: Улицького В.З., Кузьмича С.М., Хобор Р.Б. при розгляді апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21лютого 2022 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу,-
В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21лютого 2022 року, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу.
03.08.2022 на адресу суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в складі: Улицького В.З., Кузьмича С.М.. Хобор Р.Б. В обґрунтування заяви зазначив, справа була призначена у письмовому провадженні без виклику сторін, що на його думку ставить під сумнів об'єктивність розгляду даної справи. Також вважає, що автоматичний розподіл справ між суддями не був зроблений, а зазначена колегія суддів на його думку є упередженою в розгляді даної справи. Водночас заявник наводить свої загальні міркування (висловлювання оціночного ставлення) щодо дій суддів, відповідних державних органів, покликаючись на їхню змову та інші протиправні дії.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2022 року вказану заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою.
Передано справу для вирішення питання про відвід суддів Улицького В.З., Кузьмича С.М.. Хобор Р.Б. колегії суддів, які не входять до складу суду, що розглядає справу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08..2022, для вирішення питання про відвід визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач)Ніколін В.В., судді: Гінда О.М., Пліш М.А.
Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.
Відповідно до частиною одинадцятою статті 40 КАС України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
Дослідивши заявлені підстави для відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви про відвід суддів Улицького В.З., Кузьмича С.М.. Хобор Р.Б. слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною другою цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи. Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як на нормативну підставу для відводу колегії суддів заявник посилається на приписи пункту 2 частини першої статті 36 КАС, яка передбачає таку підставу для відводу судді, як пряма чи опосередкована заінтересованість в результаті розгляду справи.
Слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Наведені заявником підстави та обґрунтування для відводу складу колегії суддів є його припущеннями про існування відповідних обставин щодо безсторонності суддів.
Слід також зазначити, що згідно з частиною четвертою статті 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.При цьому, процесуальним законом надано будь-якій стороні процесу можливість висловити свою незгоду з тим чи іншим рішенням, думкою судді, зокрема касаційного оскарження відповідного судового рішення.
Одночасно апеляційний суд вказує на те, що відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.
Беручи до уваги зміст заяви про відвід колегії судді, апеляційний суд акцентує увагу на тому,що образливі та лайливі слова, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їхнім представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися, ані в заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ані у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зухвала поведінка заявників з використанням адресованих суду образливих висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що в розумінні Європейського суду з прав людини, практика якого є джерелом права, констатується як зловживання правом на подання заяви. Так Суд, застосовуючи підпункт "а" пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Зокрема, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності у справах "Ржегак проти Чеської Республіки" від 14.05.2004, заява № 67208/01; "Дюрінже та Грандж проти Франції" від 04.02.2003, заяви № 61164/00 і №18589/02; "GuntisApinis проти Латвії від 20.09.2011, заява № 46549/06).
Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 14 березня 2019 року у справі №9901/34/19.
Суд апеляційної інстанції підкреслює, що свобода вираження поглядів сторонами не є необмеженою і певні інтереси, такі як авторитет суду, є достатньо важливими для виправдання обмежень цього права (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Маріапорі проти Фінляндії", заява № 37751/07, § 62, від 06.07.2010).
Тому, хоча сторони й мають право коментувати процес здійснення правосуддя для того, щоб захистити свої права, їхня критика не повинна виходити за певні межі. Зокрема, потрібно розрізняти критику та образу. Якщо єдиною метою будь-якої форми вираження поглядів є образа або зазіхання на гідність суду або його членів, належна санкція не буде, в принципі, становити порушення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що виправдовується потребою захисту авторитету суду (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Скалка проти Польщі", заява № 43425/98, § 34, від 27.05.2003; "Садай проти Туреччини", заява №32458/96, §36, від 30.03.2006, та "Жугіч проти Хорватії", заява № 3699/08, § 45, від 31.05.2011).
Колегія суддів вказує, що використані в заяві про відвід колегії суддів висловлювання є звинуваченнями у непрофесійності та вказують на неповагу до суду. Такі слід розцінювати, як недотримання заявником процесуальних обов'язків, передбачених КАС України. Однак, суб'єктивне ставлення та неприязнь учасників справи не може визнаватись обставиною, яка перешкоджає належному здійсненню правосуддя, і тим більше не може вважатись підставою для відводу.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ті обставини, які викладені у заяві про відвід не є підставою для її задоволення. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об'єктивності та неупередженості зазначених суддів, не встановлено.
Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Улицькому В.З., Кузьмичу С.М.. Хобор Р.Б. брати участь у розгляді даної справи, чи викликали сумнів у неупередженості чи об'єктивності суддів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід колегії суддів в складі: Улицького В.З., Кузьмича С.М.. Хобор Р.Б. у справі №380/23776/21-- відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш