27 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11660/21 пров. № А/857/8073/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Запотічного І.І.,
Хобор Р.Б.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Хома О.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Львові о 11 год. 59 хв. 20 жовтня 2021 року, повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року, у справі №380/11660/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
15.07.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області: а) зарахувати до страхового (пільгового) стажу роботи період роботи з 28.08.1990 по 01.07.1994 на посаді слюсаря-ремонтника третього розряду в РБМУ-3 м.Новий Розділ тресту «Південзахідхімрембудмонтаж» в основних технологічних цехах Роздільського РДХП «Сірка», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, передбачену списком №1; б) призначити пільгову пенсію за віком, передбачену Списком №1 з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, якщо чергова атестація проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Суд першої інстанції вказав, що згідно із записами у трудовій книжці позивач у період з 28.08.1990 по 01.07.1994 працював слюсарем-ремонтником по третьому розряду у тресті «Південзахідхімрембудмонтаж». Суд першої інстанції зазначив, що ненадходження від роботодавця певних документів на зберігання, неточності та неповнота відомостей в уточнюючих довідках, виданих керівниками підприємств, не повинна перекладатись тягарем доведення правдивості чи достовірності даних на особу, якій вони видані. Суд першої інстанції вказав, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Суд першої інстанції зазначив, що відсутність документів не може нівелювати відомості трудової книжки, оформленої належним чином, та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки право позивача на зарахування стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, порушено з моменту призначення пенсії, то таке право підлягає відновленню з дня звернення позивача 16.04.2021 до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що долученими позивачем документами не підтверджено його зайнятість на посаді РБМУ-3 м. Новий Розділ тресту «Південзахідмрембудмонтаж» в основних технологічних цехах Роздільського ДГХП «Сірка» з 28.08.1990 по 01.07.1994 за професією слюсар-ремонтник. Вказує, що за результатами перевірки наявності стажу не підтверджено пільговий стаж позивача з 28.08.1990 по 01.07.1994. Зазначає також, що у військовому квитку позивача початок військової служби зроблено іншими чорнилами. Вважає, що відсутні підстави для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.
В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшла заява про розгляд справи без участі.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 16.04.2021 звернувся у Миколаївське об'єднане управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, Список №1.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено, оскільки за доданими документами до страхового стажу не зараховано період військової служби з 16.06.1988 по 29.05.1990, оскільки у військовому квитку початок військової служби зроблено запис іншим чорнилом, для зарахування зазначеного періоду необхідно надати довідку з військкомату. Також до пільгового стажу не зараховано період роботи заявника з 28.08.1990 по 01.07.1994, оскільки згідно акту зустрічної перевірки не підтверджено пільговий стаж.
Вважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон №1058-IV).
З метою створення справедливої системи пенсійного страхування, запровадження єдиних правил призначення пенсій, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності з 11.10.2017, Закон № 1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», чинний на час звернення позивача в Управління, відповідно до статті 114 якого право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу - з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Аналогічні положення закріплено у абзаці 1 пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, в редакції, яка діяла до 23.01.2020, якими встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи - з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Водночас Конституційний Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII та такі втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України зазначив, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
При цьому, Конституційний Суду України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Отже, на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії, враховуючи, що позивач просив зарахувати до пільгового стажу період роботи до 1 квітня 2015 року, застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно з якими право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, надається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано скаржником належними та допустимими доказами, станом на 16 квітня 2021 року позивач досягнув 51 року і має загальний страховий стаж роботи 36 років 08 місяців 20 днів.
До стажу роботи за Списком №1 відповідачами зараховано 7 років 05 місяців 7 днів. Не зараховано до спеціального стажу період військової служби з 16.06.1988 по 29.05.1990 та період роботи з 28.08.1990 по 01.07.1994.
Щодо зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини 6 статті 114 Закону № 1058-ІV контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення таких списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
З метою забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383) відповідно до пункту 2 якого під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Таким чином, необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ (в подальшому статті 114 Закон №1058-ІV) є констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження військової служби приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин довідки архівних і військово-лікувальних установ (пункт 6 Порядку №637).
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Отже, аналіз наведених норм вказує на те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що при звернені із заявою про призначення пенсії 16.04.2021 позивач подав копію трудової книжки серії НОМЕР_1 відповідно до записів якої у період з 28.08.1990 по 01.07.1994 позивач працював слюсарем-ремонтником по 3 розряду у Ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №3 м.Новий Розділ трест «Південнозахідхімрембудмонтаж».
Достовірність записів трудової книжки позивача, дотримання правил заповнення такої відповідачі не оскаржують.
Вказаний період роботи підтверджено також Довідкою №29 від 24.12.2001, де також зазначено, що позивач відпрацював з повним робочим днем в основних технологічних цехах Роздільського ДГХП «Сірка».
Підставою видачі зазначеної довідки від 24.12.2001 №29 слугувала Книга обліку робіт відпрацьованого часу в цехах із шкідливими умовами праці, які дають право на пільгову пенсію по списку № 1 (Розділ VIII «Хімічне виробництво» підр. А, пункт 1080А010), про що зазначено у тексті самої довідки.
Разом з тим, відповідно до акта позапланової перевірки достовірності документів про стаж роботи для призначення (перерахунку) пенсії згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 10.03.2021 №40-1/3 при проведенні Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області перевірки достовірності даних, зазначених у вказаній довідці, встановлено, що відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати РБМУ-3 ОСОБА_1 нарахування такої за 1990 рік проводилось за професією слюсар-ремонтник, за 1991-1994 роки - слюсар. Табелі обліку робочого часу на зберігання в архівний відділ не передані, однак з відомостей по нарахуванню заробітної плати, де нарахування проведені за фактично відпрацьовані дні, з врахуванням днів оплачуваних відпусток та лікарняних не відповідають даним за відпрацьовані людинодні в Журналі записів робіт у цехах із шкідливими умовами праці і відпрацьованого часу робітником в цехах з шкідливими умовами праці, які дають право на пільгову пенсію. Встановлено недоліки в заповненні вказаного Журналу. Також зазначено, що накази, розпорядження про закріплення за певними дільницями робіт, журнали виробничих завдань, наряди на виконання робіт в основних технологічних цехах Роздільського ДГХП «Сірка», які б підтвердили записи в Журналі на зберігання не надходили. Згідно з наказом від 28.12.1995 №184 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Перелік робочих місць, професій і посад з пільговим забезпеченням по РБМУ-3 за результатами атестації робочих місць за умовами праці, зокрема, слюсарі-ремонтники.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 вересня 2021 року (справа №300/860/17), від 11 травня 2022 року (справа № 120/1089/19-а), від 06 квітня 2022 року (справа №607/7638/17).
Відповідно до положень пункту 4 Порядку №383 згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку №383).
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Відповідачами визнається, що посада слюсаря-ремонтника на ремонті технологічного обладнання передбачена Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10: робочі, майстри і старші майстри, механіки і енергетики цехів, зайняті на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання та електрообладнання, комунікацій, дегазації (1080А010).
Крім того, як зазначено в акті від 10.03.2021 №40-1/3 згідно з наказом від 28.12.1995 №184 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці» затверджено Перелік робочих місць, професій і посад з пільговим забезпеченням по РБМУ-3 за результатами атестації робочих місць за умовами праці, зокрема, слюсарі-ремонтники.
Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості висновків відповідачів про не зарахування до стажу роботи позивача за Списком №1 періоду з 28.08.1990 по 01.07.1994 на посаді слюсаря-ремонтника на ремонті технологічного обладнання в ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №3 м.Н.Розділ тресту «Південзахідхімрембудмонтаж», тому позовні вимоги в частині зарахування такого стажу підлягають задоволенню.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Предмет і мета Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п 53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо), кореспондується з тим, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України, пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України).
За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.
В свою чергу, встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Оскільки позивач в межах цієї адміністративної справи не оскаржує відмову відповідачів зарахувати до загального трудового стажу позивача період військової служби з 16.06.1988 по 29.05.1990, то питання правомірності такої відмови не є предметом розгляду судом першої інстанції та перегляду судом апеляційної інстанції.
Оскільки відповідачі не наділені повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати позивачу стаж роботи в період з 28.08.1990 по 01.07.1994 на посаді слюсаря-ремонтника в ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №3 м. Н.Розділ тресту «Південзахідхімрембудмонтаж» до такого, що дає право на пенсію за віком па пільгових умовах та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з дати звернення з заявою від 16.04.2021.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності дій відповідача щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу періоду роботи на посаді слюсаря-ремонтника в ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №3 м. Н.Розділ тресту «Південзахідхімрембудмонтаж» і відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року у справі №380/11660/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 05.08.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України