08 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/4229/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2021 року позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулись до суду першої інстанції з позовом, у якому просили:
- визнати незаконною бездіяльність Ніжинської міської ради Чернігівської області стосовно неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Ніжинську міську раду Чернігівської області прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 30.06.2021 закрив провадження у справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Житняк Л.О.
Суд ухвалою від 19.01.2022 прийняв справу до свого провадження.
Так, в обґрунтування своїх вимог позивачами вказано, що жодного рішення відповідачем стосовно заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не прийнято.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому з позицією позивача останній не погоджується; вважає, що позов не підлягає задоволенню та вказує, що виготовлена ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивачів технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0824 га, за адресою: АДРЕСА_1 в частині площі земельної ділянки не відповідає рішенню виконавчого комітету Ради народних депутатів №320 від 20.08.1985 та порушує право суміжних землекористувачів на користування виділеної їм рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів №429 від 09.08.1979 року земельної ділянки. Крім цього, позивачі не надали Ніжинській міській раді належних доказів, що ними було запропоновано усім суміжним землекористувачам (крім ОСОБА_4 ) підписати акт визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки та що суміжні землекористувачі (крім ОСОБА_4 ) відмовилися підписати вказаний акт. Також зазначає, що позивачі не зверталися до Ніжинської міської ради із заявою щодо підписання акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки та не надавали Ніжинській міській раді оригіналу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0824 га, за адресою: АДРЕСА_1 та не зверталися до Ніжинської міської ради із заявою про затвердження технічної документації.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку загальною площею 112,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (зокрема, ОСОБА_2 - 1/4 частка, ОСОБА_1 - 3/4 частки) (5-7).
Відповідно до договору на безстрокове користування земельною ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку, що посвідчений 12.05.1969 року нотаріусом Ніжинської нотаріальної контори Семиклітом І.Ф., позивачам було виділено під забудову земельну ділянку площею 600 кв.м (а.с.46-47).
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «Ніжинське МБТІ» станом на 04.02.2013, конфігурація та площа земельної ділянки під вказаним житловим будинком затверджена рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 20.08.1985 №320. Таким чином, земельна ділянка під домоволодінням має площу 750 кв.м (50-52).
Власниками сусідніх домоволодінь, які межують з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 є:
- ОСОБА_5 (1/3 частка) та ОСОБА_6 (2/3 частки), яким належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до інформації з технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «Ніжинське МБТІ» станом на 20.02.2006, конфігурація та площа земельної ділянки під вказаним житловим будинком затверджена рішенням виконавчого комітету Ради народних депутатів від 09.08.1979 №429 (а.с.54-55). Таким чином, земельна ділянка під домоволодінням має площу 910 кв.м, крім того 289 кв.м лишків. Станом на 18.05.2021 земельна ділянка під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 не сформована та не приватизована власниками будинку;
- ОСОБА_4 (1/2 частки) та ОСОБА_7 (1/2 частки), яким належить житловий будинок загальною площею 45,7 кв.м. за адесою: АДРЕСА_1 , (а.с.56-57), що розміщений на земельній ділянці площею 0,0652 га з кадастровим номером 7410400000:02:007:0093, яка є приватизованою (а.с.58).
19.06.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою до виконавчого комітету Ніжинської міської ради стосовно вирішення земельного спору щодо межі з власником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40).
30.07.2019 ОСОБА_1 звернувся з заявою до виконавчого комітету Ніжинської міської ради стосовно вирішення земельного спору щодо межі з власником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с.41).
29.07.2019 та 15.08.2019 комісія з підготовки до розгляду земельних спорів на території міста Ніжина провела засідання, під час яких встановила, що власники домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , коли приватизували земельну ділянку площею 0,0652 га з кадастровим номером 7410400000:02:007:0093 включили частину земельною ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого звузився прохід до домоволодіння заявників. Таким чином позивачі мають намір здійснити розрахунок проходу 3 метри до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого вказаний прохід частково накладається на земельну ділянку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Комісія рекомендувала власникам домоволодіння за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 вирішити земельний спір керуючись поняттям добросусідства (а.с.42-44).
Вищезазначені факти комісії були затверджені рішенням виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 22.08.2019 №268 (а.с.45,48-49).
02.07.2020 позивачі звернулися до землевпорядної організації ФОП ОСОБА_3 , яке виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0824 га (а.с.8-12).
Проектною документацією передбачено підписання акту прийому-передачі межових знаків, від підписання якого землекористувачі земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 та власники суміжної земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовилися.
У подальшому позивачі звернулися до Ніжинської міської ради Чернігівської області із заявою від 25.01.2021 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13).
25.02.2021 відповідачем надано відповідь, згідно якої позивачів повідомлено, що між технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яку виготовив ФОП ОСОБА_3 , а саме кадастровою зйомкою і квартальною зйомкою КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06.08.2019, є розбіжності.
Вважаючи такі дії протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з ст.79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
При здійсненні межування власник земельної ділянки реалізує своє право. Проте така участь є також обов'язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.
Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст.91, 96, 103 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Частиною 3 ст.158 Земельного кодексу України визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства.
Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до Комісії з питань землекористування із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв'язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається колегіально Комісією з питань землекористування, а в разі необхідності спільно з іншими комісіями.
На засіданні Комісії можуть бути присутні і сторони, власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок, між якими виник спір.
Якщо при розгляді земельного спору буде доведено, що відмова сусіда щодо узгодження меж є безпідставною або дійсно неможливе підписання Акту по причині відсутності суміжних власників чи землекористувачів, то Комісією приймається рішення про необхідність підписання Акту сусідом або відповідно про погодження меж земельної ділянки без підписів суміжних власників чи землекористувачів. Протокол Комісії додається до Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки і далі документи оформляються в загальному порядку.
Однак, рішення органу місцевого самоврядування не є остаточним, не має механізму його примусового виконання, тобто висновок Комісії з питань землекористування має рекомендаційний, а не імперативний характер.
Як вбачається з Протоколу засідання комісії з підготовки до розгляду земельних спорів на території міста Ніжина від 15.08.2019, земельний спір між власниками домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 виник в частині встановлених воріт з хвірткою та визначення лінії розмежування між домоволодіннями за АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 . Комісією було встановлено невідповідність даним квартальної зйомки КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації».
За результатами засідання рекомендовано вирішити даний спір керуючись поняттям добросусідства, або ж у разі незгоди спір вирішити у судовому порядку.
Як було встановлено судом, землевпорядною організацією ФОП ОСОБА_3 , було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0824 га, якою передбачено підписання акту прийому-передачі межових знаків.
Від підписання вказано акту землекористувачі земельної ділянки будинку АДРЕСА_1 та власники суміжної земельної ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 відмовилися.
Питання розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) врегульоване нормами ст.55 Закону №858-IV.
Згідно із ст.55 Закону №858-IV встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка (ч.4,6 ст.55 Закону №858-IV).
За нормами ч.8 ст.55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).
Водночас ч.9 ст.55 Закону №858-IV передбачає, що якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що у випадку, коли особа хоче отримати у власність земельну ділянку комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано за цією особою, виготовляється такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до ч.10 вказаної ст.55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об'єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Відтак суд звертає увагу, що пунктом «й» ч.10 ст.55 Закону №858-IV визначено таку вимогу до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) як оформлення актом приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Аналіз вказаного пункту свідчить про те, що оформленню акта приймання-передачі межових знаків на зберігання передує виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
У свою чергу, суд зазначає, що комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок являють собою кадастрові зйомки (ч.1 ст.198 ЗК України).
Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану (ч.2 ст.198 ЗК України).
Отже, погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність та затверджує документацію. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.
Так, порядок і затвердження документації із землеустрою визначений ст.186 ЗК України.
Частиною 14 ст.186 ЗК України (в редакції чинній, на момент звернення позивачів до Ніжинської міської ради) передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується:
Верховною Радою Автономної республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності;
власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.
Частиною 1 ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до ст.59 Закону №280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
За приписами ч.17 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі - Інструкція №376).
У силу вимог п.2.8 Інструкції №376 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) містить, зокрема, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
У свою чергу, додатком №2 до Інструкції №376 встановлено форму акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
Форма вказаного документа передбачає погодження меж із власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок у вигляді заявлення ними про відсутність претензій до існуючих меж, що має стверджуватися їх підписами в кінці акта.
Згідно з п.3.12 Інструкції №376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Нормами вказаного пункту також передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.
З наявного в матеріалах справи акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання не вбачається змоги констатувати наявність погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, а у разі їх відмови від погодження - з'ясувати мотиви такої. Наявними у справі доказами не підтверджено інформацію про те, що суміжним власникам (землекористувачам) було повідомлено про проведення вищезазначених робіт, в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання про це не зазначено.
Суд звертає увагу, що з положень ч.2 ст.198 ЗК України вбачається, що саме на етапі здійснення кадастрової зйомки відбувається погодження меж сформованої земельної ділянки із власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Таке погодження є обов'язковим при передачі земельної ділянки у власність, оскільки здійснюється формування меж земельної ділянки, яка до цього хоч і перебувала у фактичному користуванні, проте не була сформована та межі не були закріплені межовими знаками.
Суд також вважає за необхідне вказати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 вказала на те, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому ст.198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
Аналогічні правові висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №350/67/15-ц та №514/1571/14-ц, які суд в силу положень ч.5 ст.224 КАС України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд зазначає, що погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Разом з цим, як зазначено вище, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.
Поряд з цим, як було констатовано судом, наявний в матеріалах Технічної документації акт прийомки-передачі межових знаків не підписаний кількома власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок, як і відсутні будь-які відомості про те, що їм було запропоновано підписати відповідний акт, і вони відмовились це зробити. З наданого акта неможливо встановити, чи мав місце факт відмови від його підписання.
Відтак відповідач, а також і суд позбавлені можливості встановити чи не відмовилися власники (користувачі) суміжних земельних ділянок від погодження меж земельної ділянки, а у разі відмови - надати оцінку мотивам такої відмови.
В матеріалах справи наявна виключно одна заява гр. ОСОБА_4 , якою вона відмовилась від права підпису у зв'язку з наявним відкритим провадженням про виділення частки в будинку та земельній ділянці по АДРЕСА_4 .
Варто звернути увагу, що за результатами розгляду заяви позивачів від 25.01.2021 відповідачем, всупереч п.34 ч.1 ст.26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) та ст.59 Закону №280/97-ВР жодних рішень не приймалось. Лист від 25.02.2021 №01.204 не може вважатися таким. Тобто відповідач ухилився від прийняття рішення по суті заяви позивача.
Враховуючи наведені вище положення законодавства розгляд клопотання особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. В той же час, відсутність належним чином оформленого рішення про затвердження або про відмову у затвердженні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Наведене дає підстави для висновку про обгрунтованість вимог позивачів в частині визнання протиправною бездіяльність Ніжинської міської ради Чернігівської області стосовно неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та задоволення вимог в цій частині.
В той же час, вимоги про зобов'язати Ніжинську міську раду Чернігівської області прийняти рішення за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню частково, шляхом зобов'язання Ніжинську міську раду Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення. В решті позову слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Ніжинської міської ради Чернігівської області стосовно неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Ніжинську міську раду Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0824 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти відповідне рішення.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ніжинської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Ніжинська міська рада Чернігівської області (пл.Івана Франка, 1, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ - 34644701).
Повне рішення суду складено 08.08.2022.
Суддя Л.О. Житняк