03 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 905/771/19
Справа № 905/771/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,
секретар судового засідання Брінцова А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 (колегія суддів у складі: Барбашова С.В. - головуючий, Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних
за участю: позивача: Фоменко Є.М. (адвокат); відповідача: Єрьомичева А.В. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологія» (далі - позивач) звернувшись з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця» (далі - ДП «Донецька залізниця») просило стягнути з останнього 5 548 409,76 грн боргу, 2 035 707,88 грн інфляційних втрат, 492 514,33 грн три відсотки річних.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати товару, який поставлений за договором, у зв'язку з чим у нього виник борг, на який було нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.07.2021 (суддя Шилова О.М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 5 548 409,76 грн боргу, 2 030 485,81 грн інфляційних втрат та 492 388,33 грн три відсотки річних, в іншій частині позову відмовлено.
2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що відповідач не виконав зобов'язання з оплати поставленого товару, чим порушив умови договору, що є підставою для стягнення боргу та частково інфляційних втрат, трьох відсотків річних.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
3.3 Адвокат позивача через систему «Електронний суд» звернувся із письмовим клопотанням про визнання поважними причин пропуску встановленого строку на подання відзиву на касаційну скаргу, та подав два відзиви на неї, один - шляхом надсилання поштою, а інший - через систему «Електронний суд».
3.4 Відзиви подані з пропуском строку на їх подання.
3.5 Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач належним чином повідомляв суд першої інстанції про зміну свого місцезнаходження, також адвокат вказує, що вся кореспонденція з того часу надсилалася йому на нову адресу.
3.6 Однак в матеріалах справі відсутні такі повідомлення на адресу суду першої інстанції про зміну місцезнаходження позивача, та вбачається, що уся кореспонденція, у тому числі, і адресована судом першої інстанції позивачу, містить адресу: м.Дніпро, вул. Фосфорна, 8 офіс 3. Ця адреса є відмінною від тої, яку адвокат позивача зазначив в обґрунтування свого клопотання.
3.7 Відповідно до положень частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
3.8 Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
3.9 Отже, враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини та імперативні приписи процесуального законодавства, можливість визнання поважними причин пропуску встановленого строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із необхідністю оцінки доводів заявника, який подав відповідне клопотання.
3.10 Оскільки відсутні правові підстави для визнання наведених адвокатом позивача причин пропуску зазначеного строку поважними за вказаних вище обставин, колегія відмовляє у задоволенні клопотання.
4. Мотивувальна частина
4.1. У даній справі, судові рішення, які переглядаються у касаційному порядку, суди встановили, що на виконання укладеного 07.12.2015 між позивачем та ДП «Донецька залізниця» (покупець), правонаступником якого, як зазначили суди, є відповідач, договору Д/Т-15564/НЮ (далі - договір), позивач поставив покупцю товар у кількості 3941,74 тон на загальну суму 8 548 409,76 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі № № 43-52 та товарно-транспортними накладними на кожну партію товару з відмітками про прийняття товару від імені покупця працівниками локомотивного депо Дебальцеве - пасажирське ДП «Донецька залізниця».
4.2. Також встановлено, що покупець за отриманий товар за договором, розрахувався частково, у сумі 3 000 000,00 грн, і 08.12.2016 був складений акт звірки розрахунків, згідно з яким заборгованість покупця перед позивачем складає 5 548 409,76 грн.
4.3. Крім того встановлено, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17 вказала на те, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця» з дати (21.10.2015) державної реєстрації відповідача, а не реєстрації припинення ДП «Донецька залізниця».
4.4. Зважаючи на викладене, суди дійшли висновку про те, що позивач правомірно звернувся з позовом у даній справі, відповідати за яким має відповідач, як правонаступник покупця за зобов'язаннями, що виникли з договору.
4.5. У касаційній скарзі скаржник як підставу для касаційного оскарження зазначає, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, вважаючи, що оскільки договір був укладений 07.12.2015 після 21.10.2015 - дати, визначеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, з якої AT «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», укладення будь яких правочинів (договорів) повинно вчиняти -Акціонерне товариство «Українська залізниця», як юридична особа, а не ДП «Донецька залізниця».
4.6. Як вбачається із матеріалів справи ухвалою від 15.04.2021 суд першої інстанції за клопотанням позивача №22/06 від 22.06.2020 замінив первісного відповідача ДП «Донецька залізниця» (ідентифікаційний код 01074957) - Акціонерним товариством «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, (далі за текстом АТ «Укрзалізниця», або - відповідач), як на належного відповідача.
4.7. Звернувшись із касаційною скаргою відповідач вказану ухвалу Господарського суду Донецької області від 15.04.2021 про заміну правонаступником не оскаржує, однак вказує, що договір, на підставі якого виник спір, був укладений після державної реєстрації AT «Укрзалізниця» (після універсального правонаступництва), відповідно зазначає, що AT «Укрзалізниця» є неналежним відповідачем, оскільки договір було укладено із окремою юридичною особою ДП «Донецька залізниця», яке на даний час не виключено із відповідного реєстру.
4.8. Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, на яку у касаційній скарзі посилається відповідач, за змістом статті 3 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про утворення АТ «Укрзалізниця» і до його державної реєстрації саме АТ «Укрзалізниця» має право на здійснення господарської діяльності та укладення відповідних правочинів, а не державні підприємства, які припиняються (п.58).
4.9. Згідно статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.
4.10. Отже, вирішуючи спір і встановивши, що договір був укладений 07.12.2015 після 21.10.2015 - дати, визначеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, з якої AT «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП «Донецька залізниця», суди обох інстанцій вказані вище висновки Великої Палати Верховного Суду не врахували, тому доводи, викладені у касаційній скарзі щодо виключного випадку касаційного оскарження судових рішень, знайшли підтвердження.
4.11. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.12. Без належного дослідження зазначених обставин та поданих доказів, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі є неможливим.
4.13. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч.1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5).
4.14. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають, а тому підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.15. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
4.16. Відповідно до приписів статті 129 частини 4 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.
Керуючись статтями 240, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 та рішення Господарського суду Донецької області від 27.07.2021 у справі № 905/771/19 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Є.В. Краснов
В.Ю. Уркевич