вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
02.08.2022 Справа № 917/583/22
за позовною заявою Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ЄДРПОУ 40202143, вулиця Першотравнева, 9, с.Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА”, ЄДРПОУ 38194448, вулиця Половки, 62, м.Полтава, 36010
про стягнення 502353.00 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
Від позивача: Пицяк Н.В., док. в справі
Від відповідача: Спіцина О.П., док. в справі
Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА” про стягнення заборгованості за Договором №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року у загальному розмірі 502353.00 грн., з яких: сума оплати за непоставлений товар згідно договору в розмірі 486015.00 грн., штрафні санкції за невиконання зобов'язань в сумі 16338.00 грн.
Ухвалою від 27.06.2022р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 19.07.22.
15.07.22 від відповідача до суду надійшли відзив на позов та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копії листа Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 06.06.22 № 434/02-21 про надання відповіді на лист Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА” від 04.07.2022 № 04-385.
Подані відповідачем документи суд прийняв та залучив до матеріалів справи.
Ухвалою від 19.07.2022р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 02.08.2022, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
21.07.22 від позивача надійшла відповідь на відзив.
01.08.22 від позивача надійшли такі заяви:
- про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, згідно якої він частково відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.;
- про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року в розмірі 487207,80 грн., у тому числі:
на рахунок UA738201720344200002000098271, Державна казначейська служба України,м.Київ, код ЄДРПОУ 40202143, в сумі 348843грн. 00 коп.;
на рахунок UA588201720344260013000098271,Державна казначейська служба України, м.Київ, код ЄДРПОУ 40202143, в сумі 138364 грн. 80 коп.
Розглядаючи заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій суд враховує, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Подана позивачем заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій приймається судом, оскільки вона не суперечить законодавству, стосується предмету спору та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Розглядаючи заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог суд враховує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає за формою та змістом вимогам, що встановлені ст. 46 ГПК України, а відтак, вказана заява приймається судом, а розгляд справи відбуватиметься з урахуванням збільшених позовних вимог.
02.08.22 від відповідача надійшла заява про визнання позову, в якій відповідач визнає заборгованість в розмірі 487207,80 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Матеріали справи також не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб. Визнання відповідачем позову відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються наявними у справі доказами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про прийняття визнання відповідачем позову та ухвалення у справі №917/583/22 судового рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення заборгованості в розмірі 487207,80 грн. з огляду на таке.
Положеннями частин 3-4 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 191 цього Кодексу.
Згідно статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За результатами підготовчого судового засідання 02.08.2022 судом ухвалено рішення у справі.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.08.22 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Між виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» укладено договір №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року (зі змінами відповідно до додаткової угоди №1 від 13 січня 2022 року до договору про закупівлю №1 від 12 січня 2022 року).
Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується у 2022 році поставити Замовникові Товар згідно коду ДК 021:2015 (CPV 2008) - 09130000-9 - Нафта і дистиляти (бензин марки А-92 (талони); бензин марки А-95 (талони); дизельне паливо (талони), далі - товар(и), що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного Договору товари. Сторонами визначено назву товару, а саме : бензин марки А-92 у вигляді талонів, в кількості 6840 літрів; бензин марки А-95 у вигляді талонів, в кількості 3000 літрів; дизельного палива у вигляді талонів, в кількості 10000 літрів, про що зазначено в специфікації до договору.
Згідно видаткової накладної №ТН000000092 від 13 січня 2022 року ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» поставив, а виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області отримав бензин марки А-92 у вигляді талонів, в кількості 6090 літрів; бензин марки А-95 у вигляді талонів, в кількості 3000 літрів; дизельного палива у вигляді талонів, в кількості 10000 літрів на загальну суму 593 068, 80 грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі шістдесят вісім гривень 80 копійок).
Виконавчий комітет Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області у встановлений строк та в повному обсязі оплатив товар, що підтверджується платіжним дорученням №7 (внутрішній номер 192496563) від 13 січня 2022 року та платіжним дорученням № 7 (внутрішній номер 192496683) від 13 січня 2022 року.
Виконавчому комітету Білоцерківської сільської ради передано талони на бензин марки А-92 та марки А-95, дизельне паливо.
Позивач вказує, що з 30 березня 2022 року неможливо реалізувати талони на бензин марки А- 92 та марки А-95, з 13 квітня 2022 року талони на дизельне паливо на АЗС ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» (у місцях визначених договором) та отримати фактичний предмет договору - бензин марки А-92, бензин марки А-95 та дизельне паливо. Це підтверджується Актами фіксації неможливості заправки службового автомобіля виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 01 квітня 2022 року, від 04 квітня 2022 року, 13 квітня 2022 року, 14 квітня 2022 року, 15 квітня 2022 року, 18 квітня 2022 року, 21 квітня 2022 року, 26 квітня 2022 року.
При цьому, за твердженням позивача, вартість талонів, які залишились у виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, становила на дату звернення з позовом 486015.00 грн.
Тобто, за розрахунком позивача, станом на дату звернення з позовом ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА» зобов'язане повернути виконавчому комітету Білоцерківської сільської ради суму оплати за непоставлений товар згідно договору в розмірі 486015.00 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч п'ятнадцять грн. 00 копійок), зокрема:
- дизельне пальне, 7160 л. на суму 213511,20 грн.;
- бензин марки А-95, 3000 л. та бензин марки А-92, 6090л. на суму 272503,80 грн.
В подальшому, виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та товариством з обмеженою відповідальністю «ТАТНЄФТЬ-АЗС- УКРАЇНА» укладено додаткову угоду №2 від 28 липня 2022 року до договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року, якою припинено дію зазначеного договору.
Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №2 від 28 липня 2022 року до договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року позивачем повернуто відповідачу нереалізовані талони на бензин та дизельне паливо на загальну суму 487207,80 грн. Відповідно до пункту 5 додаткової угоди №2 від 22 липня 2022 року до договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року Постачальник зобов'язується повернути на рахунок Замовника у встановленому законом порядку суму грошових коштів, що є вартістю нереалізованих талонів та була перерахована Замовником на рахунок Постачальника як оплата за Договором, та узгоджена Сторонами відповідно до пунктів 3, 4 даної додаткової угоди.
Вартість нереалізованих талонів узгоджена позивачем та відповідачем, що підтверджується актом повернення талонів на бензин та дизельне паливо за договором №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року, актом звірки взаєморозрахунків №00000000708 та накладною повернення № ТН000000040 від 28 липня 2022 року і становить 487207,80 грн. грн.
Тобто, за розрахунком позивача, станом на дату ухвалення рішення, сума основного боргу становить 487207,80 грн. грн.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є зокрема договір.
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі досліджених судом письмових доказів суд доходить висновку про виникнення між позивачем та відповідачем господарського зобов'язання на підставі договору про закупівлю №1 від 12 січня 2022 року, належне виконання позивачем господарського зобов'язання та умов Договору про закупівлю №1 від 12 січня 2022 року.
Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов"язань по Договору про закупівлю №1 від 12 січня 2022 року щодо надання позивачу товару згідно договору в розмірі 487207,80 грн. чи повернення на рахунок Замовника суми грошових коштів, що є вартістю нереалізованих талонів та була перерахована Замовником на рахунок Постачальника як оплата за Договором, та узгоджена Сторонами в розмірі 487207,80 грн.
Як зазначено вище, відповідач визнає заборгованість в розмірі 487207,80 грн.
У зв'язку з вказаним позовні вимоги про стягнення 487207,80 грн. підставні та підлягають до стягнення з відповідача, оскільки за змістом ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання, господарське зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено вище, 01.08.22 від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, згідно якої він частково відмовляється від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.
Подана позивачем заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій прийнята судом, оскільки вона не суперечить законодавству, стосується предмету спору та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з частковою відмовою позивача від позову судом у відповідності до вимог ст. 191 Господарського процесуального кодексу України перевірено, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення, та роз'яснено сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, передбачені ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
При подачі позовної заяви про стягнення заборгованості по договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року виконавчим комітетом Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області сплачено судовий збір в сумі 7534, 55 грн.
Згідно вимог частини 1 статті 130 ГПК України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Приймаючи до уваги, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті в частині вимог про стягнення 487207,80 грн., в іншій частині вимог (про стягнення штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.) позивач відмовився від позову, позивачу належить повернути 50 відсотків судового збору сплаченого ним при поданні позову у сумі 3767,28 гривень, інші частина витрат по сплаті судового збору у сумі 3767,27 гривень покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 16338 грн.
3. В іншій частині позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 38194448, вулиця Половки, 62, м.Полтава, 36010) заборгованість по договору №1 про закупівлю від 12 січня 2022 року в розмірі 487207,80 грн., у тому числі:
на рахунок UA738201720344200002000098271, Державна казначейська служба України, м.Київ, код ЄДРПОУ 40202143, в сумі 348843грн. 00 коп.;
на рахунок UA588201720344260013000098271,Державна казначейська служба України, м.Київ, код ЄДРПОУ 40202143, в сумі 138364 грн. 80 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТАТНЄФТЬ-АЗС-УКРАЇНА” (ЄДРПОУ 38194448, вулиця Половки, 62, м.Полтава, 36010) на користь Виконавчого комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (ЄДРПОУ 40202143, вулиця Першотравнева, 9, с.Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340)3767,27 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Повернути Виконавчому комітету Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (ЄДРПОУ 40202143, вулиця Першотравнева, 9, с.Білоцерківка, Миргородський район, Полтавська область, 38340) з Державного бюджету України 3767,28 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 252 від 10.06.2022 р., оригінал якого знаходиться у матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.08.22 р.
Суддя Киричук О.А.