ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.07.2022Справа № 918/792/21
За позовом фізичної особи-підприємця Тіта Івана Семеновича
до 1) Рівненської обласної державної адміністрації
2) Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації
3) фізичної особи-підприємця Колодича Василя Володимировича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Рокитнівська селищна рада
про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів і визнання недійсним договору,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Федорова С.М.
Представники учасників справи:
від позивача: Павлюк М.Г.;
від відповідача-1: Любчик І.І. (в режимі відеоконференції);
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: Кравчук В.І., Колодич В.В, ;
від третьої особи: не з'явився;
Фізична особа - підприємець Тіт Іван Семенович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до 1) Рівненської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-1), 2) Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач-2), 3) фізичної особи - підприємця Колодича Василя Володимировича (надалі - відповідач-3), в якому просить суд:
- визнати недійсними та скасувати результати земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельної ділянки водного фонду площею 19, 4231 га, яка знаходиться на території Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки 5625086200:04:003:0500, щодо переможця земельних торгів - відповідача-3, які були оформлені протоколом;
- визнати недійсним договір оренди водного об'єкта №6 від 12.09.2018, який було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-3.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.203-215 Цивільного кодексу України, ст. 134, 135 Земельного кодексу України (в редакції від 01.04.2018), мотивовані тим, що на земельні торги в формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки водного фонду були проведені всупереч вимогам законодавства, оскільки земельна ділянка перебувала в його користуванні на підставі типового договору оренди №2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Сновидовичі від 12.03.2018, а тому не підлягала продажу на таких торгах, що має своїм наслідком визнання їх недійсними, а також визнання недійсним договору оренди укладеного за результатами таких торгів. Вказує, що протокол земельних торгів (аукціону), договір оренди, акт приймання-передачі водного об'єкта, були підписані не уповноваженими особами, що є окремою підставою для визнання їх недійсними.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.09.2021 передано матеріали позовної заяви фізичної особи - підприємця Тіта Івана Семеновича до 1) Рівненської обласної державної адміністрації, 2) Департаменту екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації, 3) фізичної особи - підприємця Колодича Василя Володимировича про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів і визнання недійсним договору оренди водного об'єкта за підсудністю Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
04.11.2021 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №918/792/21, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 08.12.2021.
23.11.2021 від представника позивача надійшла заява про участь в засіданні призначеному на 08.12.2021 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 у задоволенні заяви представника позивача про участь у підготовчому засіданні призначеному на 08.12.2021 у режимі відеоконференції відмовлено.
06.12.2021 від представника відповідача-1 надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що земельні торги ув формі аукціону проведені з дотриманням норм чинного законодавства, типовий договір оренди №2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Сновидовичі від 12.03.2018 на який посилається позивач не свідчить про наявність орендних відносин щодо земельної ділянки 5625086200:04:003:0500, оскільки вказаний договір є нікчемним.
06.12.2021 від представника відповідача-3 надійшли відзив та заява про долучення ордеру до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач-3 заперечує проти позову та, зокрема, зазначає, що позивачем не надано належних доказів, щоб підтверджували право користування земельною ділянкою, що була предметом торгів, крім того позивач також приймав особисту участь в земельних торгах 12.09.2018.
06.12.2021 від представника відповідача-2 надійшов відзив, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі та, зокрема, зазначає, що відповідачем-2 було проведено ретельну перевірку щодо відсутності будь-яких заборон, які б передували неможливості проведенню аукціону в межах та спосіб передбачений чинним законодавством. Вказує, що позивачем, як учасником торгів, після закінчення аукціону підписано акт відслідковування процедури проведення земельних торгів, в якому засвідчено своїм підписом про відсутність зауважень та застережень щодо процедури підготовки та проведення торгів від зацікавлених сторін - учасників торгів, виконавців та організаторів. Також зазначає, що типовий договір оренди №2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади с.Сновидовичі від 12.03.2018, на який посилається позивач, не підтверджує факт оренди нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці 5625086200:04:003:0500, так як вказаний договір є нікчемним, оскільки нотаріально не посвідчений, а також не пройшов державну реєстрацію, що свідчить про відсутність підстав для застосування п. 16 ч.2. ст.134 Земельного кодексу України.
06.12.2021 від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
07.12.2021 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залучення Рокитнівської селищної ради до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, у зв'язку з тим, що територія Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області увійшла до Рокитнівської об'єднаної територіальної громади, адміністративним центром якої є Рокитнівська селищна рада. Також надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості відповідачам надати відзив на заяву про зміну підстав позову.
07.12.2021 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та визначення строку для надання пояснень щодо заяви про зміну підстав позову.
08.12.2021 від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке не містить електронного підпису, а тому залишається судом без розгляду.
08.12.2021 від представника позивача надійшли відповідь на відзив відповідача-2 та відповідь на відзив відповідача-3, у яких позивач посилається на необґрунтованість обставин викладених у відзиві.
У підготовче засідання 08.12.2021 з'явився представник позивача, представники відповідачів у засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Судом протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову та продовжено розгляд справи її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 задоволено клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Рокитнівську селищну раду (надалі - третя особа), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.01.2022, встановлено учасникам справи строки для подання пояснень.
22.12.2021 від Регіонального офісу водних ресурсів у Рівненській області надійшла відповідь на виконання ухвали суду.
22.12.2021 від представника відповідача-3 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.
23.12.2021 від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову та на відповідь на відзив, в яких останній, зокрема, зазначає, що протокол, договір та акт-приймання передачі підписано уповноваженими на це особами.
24.12.2021 від представника відповідача-2 надійшли пояснення на заяву про зміну підстав позову, в яких останній, зокрема, зазначає, що протокол, договір та акт-приймання передачі підписано уповноваженими на це особами, докази чого були надані разом з відзивом.
24.12.2021 від представника відповідача-3 надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову.
31.12.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача-1 та письмові пояснення відповідача-2.
10.01.2022 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 19.01.2022 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача-2 про участь у підготовчому засіданні призначеному на 19.01.2022 по в режимі відеоконференції відмовлено.
13.01.2022 від третьої особи на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
14.01.2022 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 19.01.2022 в режимі відеоконференції.
17.01.2022 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення.
18.01.2022 на електронну адресу суду (20.01.2022 оригінал) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання за його відсутності.
18.01.2022 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.
19.01.2022 на електронну адресу суду (20.01.2022 оригінал) від представника відповідача-2 надійшло клопотання про залучення Рівненької товарної біржі до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.
31.01.2022 від представника відповідача-3 надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Засідання призначене на 19.01.2022 не відбулося, в зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 підготовче засідання призначено на 15.03.2022.
Засідання призначене на 15.03.2022 не відбулося.
05.04.2022 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з веденням воєнного стану на території України.
11.04.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з веденням воєнного стану на території України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022.
06.06.2022 від представника відповідача-1 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.
У підготовче засідання 07.06.2022 з'явився представник позивача та представник відповідача-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином. Судом, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача-2 про залучення Рівненької товарної біржі до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. Також враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольної ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.07.2022.
20.07.2022 від представника відповідача-1 на електронну адресу суду та 22.07.2022 засобами поштового зв'язку надійшло клопотання про участь в судовому засіданні призначеному на 26.07.2022 в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення «EasyCon».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 клопотання відповідача-1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, відповідач-3 його представник та представник відповідача-1 заперечували проти позову в повному обсязі. Представник відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представників відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 26.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.04.2014 за №108 «Про організацію роботи із забезпечення надання водних об'єктів у користування в Рівненській області», зокрема, доручено відповідачу-2 розроблення проектів розпоряджень голови Рівненської обласної державної адміністрації з надання в користування на умовах оренди земель водного фонду та водних об'єктів, укладання від імені облдержадміністрації договорів оренди земель водного фонду та водних об'єктів.
24.12.2015 до Рівненської ОДА (відповідача-1) надійшов лист Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області за вих. №4611/02-23/15 від 19.10.2015, в якому остання просила організувати роботи з підготовки лоту для продажу на земельних торгах на земельної ділянки державної власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, шляхом продажу на земельних торгах терміном на 10 років, площею 19, 4231 га, за рахунок земель запасу водного фонду. Також просила врахувати проект землеустрою розроблений в 2012 році та зазначила, що земельна ділянка зареєстрована 16.07.2013 в Державному земельному кадастрі (кадастровий номер 5625086200:04:003:0500) (т.1, а.с.135, 137-172).
23.02.2016 Департамент екології та природних ресурсів Рівненської ОДА (відповідач-2) звернувся з листом за вих.№398/02/2-08/16 до Сновидовицької сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване в установленому законодавством порядку право власності на гідротехнічні споруди площею 3,6028 га, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду площею 19, 4231 га, розташованої за межами населених пунктів на Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області (т.1, а.с.206).
У відповідь на вказаний лист Сновидовицька сільська рада листом від 24.02.2016 за вих.№45 повідомила, що на її території не має зареєстрованих в установленому законодавством порядку прав власності на гідротехнічні споруди (т.1, а.с.207).
04.03.2016 головою Рівненської обласної державної адміністрації було прийняте розпорядження «Про підготовку лота для продажу права оренди на земельних торгах» за №103, яким:
1. Включено до переліку земельних ділянок, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами, земельну ділянку земель водного фонду державної власності площею 19, 4231 гектара, терміном на 10 років, для рибогосподарських потреб, розташовану за межами населених пунктів Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.
2. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду державної власності загальною площею 19,4231 гектара (кадастровий номер 5625086200:04:003:0500), для рибогосподарських потреб шляхом продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні), терміном на 10 років, розташованої за межами населених пунктів на Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.
3. Доручено відповідачу-2: у встановленому законом порядку визначити виконавця земельних торгів; укласти договір з виконавцем земельних торгів про підготовку лота до продажу права оренди на земельну ділянку на земельних торгах за рахунок виконавця земельних торгів з наступним відшкодуванням витрат за рахунок коштів, що сплачуються покупцем лота.
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації «Про проведення земельних торгів у формі аукціону» від 11.04.2018 за № 212 вирішено:
1) Продати право оренди земельної ділянки водного фонду державної власності площею 19,4231 гектара (кадастровий номер 5625086200:04:003:0500), для рибогосподарських потреб шляхом продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні), терміном на 10 років, розташованої за межами населених пунктів Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.
2) Встановити стартовий річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 5 відсотків нормативної грошової оцінки.
3) Встановити значення кроку торгів у розмірі 0,5 відсотка стартової плати за користування земельною ділянкою.
4) Компенсацію видатків та оплати вартості послуг з підготовки та проведення торгів здійснити за рахунок коштів переможця аукціону (покупця) після проведення торгів.
5) Доручити Рокитнівській районній державній адміністрації здійснити передачу водного об'єкта площею 9,3543 гектара, у комплексі із земельною ділянкою, за межами населених пунктів на території Сновидицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області переможцю аукціону (покупцю), уклавши в установленому порядку від імені Рівненської обласної державної адміністрації відповідний акт приймання-передачі.
6) За результатами проведення земельних торгів укласти договір оренди водного об'єкта з переможцем торгів.
12.09.2018 відбулися земельні торги (аукціон) щодо продажу права оренди земельної ділянки водного фонду терміном на 10 років, площею 19,4231 га, кадастровий номер 5625086200:04:003:0500, за межами населених пунктів на території Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району.
Так, відповідно до протоколу земельних торгів у них брали участь три учасники, а саме: 1) ОСОБА_1 (позивач), 2) ОСОБА_2 , 3) Колодич Василь Володимировича (відповідач-3) (т.1, а.с.208).
За результатами торгів переможцем земельних торгів визнано учасника під №3 (відповідач-3), який запропонував найвищу плату за користування земельною ділянкою, що становить 42 049, 44 грн.
Протокол був підписаний учасниками торгів, а саме: ліцитатором ОСОБА_3, організатором (уповноваженою особою) ОСОБА_4, ОСОБА_5 та переможцем Колодичем В.В.
Також учасниками торгів підписано акт відслідковування процедури проведення земельних торгів, в якому зазначено про те, що представники організатора та учасників торгів засвідчили своїми підписами їх результати, стверджують про відсутність зауважень та застережень щодо процедури підготовки та проведення аукціонних торгів від зацікавлених сторін - учасників торгів, виконавців та організаторів. Представники організатора та учасники торгів вважають за можливе укладання договору з переможцем, встановленим за результатами торгів. Вказаний протокол, зокрема, підписано без будь-яких заперечень і позивачем і відповідачем-3.
12.09.2018 між Рівненською ОДА (відповідачем-1) (орендодавець) та ФОП Колодичем В.В. (відповідачем-3) (орендар) підписано договір №6 оренди водного об'єкта, відповідно до п.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об'єкт для рибогосподарських потреб ставок площею 9, 3543 га, розташований на території Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.
Згідно із п.2. договору №6 оренди, об'єктом оренди за ним є:
· вода (водний простір) водного об'єкта 356,0 тис. кубічних метрів, 9, 3543 га,
· земельна ділянка під водним об'єктом 9,3543 га,
· під гідротехнічними спорудами 3,6028 га,
· низинні заболочені землі 6,4660 га,
· кадастровий номер 5625086200:04:003:0500.
У пункті 3 договору №6 оренди зазначено, що в межах об'єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: насипна дамба, земляна, довжиною 270 м., шириною по гребеню 3 м., максимальною висотою 7 м. Кріплення верхового та низового укосів - посів багаторічних трав. Водоскидна споруда - шахтний водоскид (матеріал - залізо, бетон), вид регулювання - затворні щитові; а також інші об'єкти інфраструктури: відсутні.
Об'єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами (п.4 договору №6 оренди).
22.10.2018 між Рівненською обласною державною адміністрацією в особі голови Рокитнівської районної державної адміністрації Рівненської області Кушніра М.З. (орендодавець) та відповідачем-3 (орендар) підписано акт приймання-передачі водного об'єкта, згідно із п.1. якого відповідно до договору оренди водного об'єкта №6 від 12.09.2018, на виконання розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.04.2018 за № 212, орендодавець передає, а орендар приймає водний об'єкт для рибогосподарських потреб, зокрема ставок площею 9, 3543 га, розташований на території Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області.
Відповідно до пунктів 2-4 вказаного акту за ним орендодавець передає, орендар приймає наступні об'єкти оренди: вода (водний простір) водного об'єкта 356,0 тис. кубічних метрів, земельна ділянка під водним об'єктом 9,3543 га, під гідротехнічними спорудами 3,6028 га, низинні заболочені землі 6,4660 га, кадастровий номер 5625086200:04:003:0500. У межах об'єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: насипна дамба, земляна, довжиною 270 м., шириною по гребеню 3 м., максимальною висотою 7 м. Кріплення верхового та низового укосів - посів багаторічних трав. Водоскидна споруда - шахтний водоскид (матеріал - залізо, бетон), інші об'єкти інфраструктури: відсутні. Об'єкт оренди не передається разом з гідротехнічними спорудами.
Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про визнання недійсними та скасування результатів земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельної ділянки водного фонду площею 19, 4231 га, яка знаходиться на території Сновидовицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області, кадастровий номер земельної ділянки 5625086200:04:003:0500, щодо переможця земельних торгів - відповідача-3, які були оформлені протоколом і визнання недійсним договору оренди водного об'єкта №6 від 12.09.2018, який було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-3, що був укладений за результатами вказаних торгів.
Підставами позову є порушення законодавства під час проведення земельних торгів, оформлення їх результатів, укладення договору та порушення прав та інтересів позивача, як користувача земельної ділянки.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Ці норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
З огляду на положення ст.4 Господарського процесуального кодексу України і ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).
Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору (до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п.7.17 постанови від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у п. 8.9 постанови від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.
Так, позивач зазначає, що земельні торги були проведені всупереч п.16 ч.2 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції від 01.04.2018), оскільки земельна ділянка перебувала в його користуванні на підставі типового договору оренди №2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади с. Сновидовичі від 12.03.2018, а тому не підлягала продажу на таких торгах.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції від 01.04.2018) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:
розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;
використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;
використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;
будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;
надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;
надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;
розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;
надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;
надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;
надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;
будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);
передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;
надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;
поновлення договорів оренди землі;
передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;
надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;
надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано копію договору оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018 укладеного між ним, як орендарем та Сновидовицькою сільською радою (надалі - договір оренди №2) (т.1, а.с. 21-23).
Відповідно до п.1.1. договору оренди №2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину комунального майна (далі майно), розміщене за адресою: с. Сновидовичі Рокитнівський район Рівненська область, мета використання для риборозведення, площа 196 кв.м., вартість 55 321, 00 грн.
Передача нерухомого майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно, власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2. договору оренди №2).
Договір укладено строком на 5 років, що діє з 12.03.2018 до 11.03.2023 включно (п.11.1. договору оренди №2).
12.03.2018 між позивачем та Сновидицькою сільською радою підписано акт прийому передачі частини майна, що належить до комунальної власності орендаря, відповідно до вказано акту орендодавець передав, а орендар прийняв перегороджуючу споруду ставу, ґрунтову греблю з водоскидом у тимчасове користування для риборозведення балансовою вартістю 55 321, 00 грн, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рокитнівський район, село Сновидовичі (т.1, а.с.24).
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Як зазначено судом вище договір оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018, укладено строком на 5 років (пункт 11.1.).
Статтеюі 793 Цивільного кодексу України (в редакції від 07.03.2018) унормовано, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Згідно із положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, під спорудами розуміється будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
За приписами ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» від 18 вересня 2012 року № 5293-VІ, гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Згідно із пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 за № 252, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Виходячи з аналізу наведеного законодавства, такий об'єкт як земляна дамба, шириною по гребню 3 метри, довжиною 270 метрів, максимальною висотою 7 метрів з побудованим шахтним водоскидом, розташована на водному об'єкті, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5625086200:04:003:0500, площею водного дзеркала 9,3543 га (згідно паспорту водного об'єкту від 29.01.2018 т.1, а.с.238-252), належить до гідротехнічних споруд.
Такий об'єкт як земляна дамба є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов'язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і є неможливим без знецінення та зміни цільового призначення.
Окрім того, сторонами в договорі оренди № 2 самостійно зазначено, що передане за договором майно є нерухомим, а також вказується позивачем у позові.
Водночас, договір оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018, усупереч наведеним вище нормам права нотаріально посвідчений не був, а також не пройшов державну реєстрацію.
Отже, договір договір оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018 є нікчемним, оскільки в порушення зазначених вище норм матеріального закону не був нотаріально посвідчений.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
З огляду на відсутність нотаріального посвідчення договору оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018, він є нікчемним, тобто не створює жодних юридичних наслідків.
Позивач вказує, що дійсність договору була підтверджена рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 у справі №918/125/19, а тому у відповідності до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, суд відхиляє дані твердження, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, за змістом ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України учасники господарського процесу звільненні від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляд іншої господарської, цивільної чи адміністративної справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Згідно із положеннями ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Водночас, відповідно до ч.7 ст.75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді іншої справи.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Аналогічна позиція знайшла своє відображення в п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно якої преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 вказано, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
У постанові Верховного Суду від від 18.12.2019 № 761/29966/16-ц вказано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин (постанова КЦС ВС від 11.12.2019 по справі №320/4938/17).
Так, відповідно до ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються:
1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі;
2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;
4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;
5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику;
6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку;
7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;
8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Відповідно до копії рішення від 04.04.2019 у справі №918/125/19 сторонами спору були: позивач - Сновидицька сільська рада Рокитнівського району Рівненської області та відповідач - фізична особа-підприємець Тіт Іван Семенович, предметом спору вимоги про визнання недійсним договору оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018 та зобов'язання повернути орендоване за договором майно. Підставами позову для визнання договору оренди недійсним було те, що спірний договір, суперечить чинному законодавству в частині предмета оренди, а саме, частиною 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" введено обмеження щодо об'єктів які не можуть бути предметом оренди: захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи).
У мотивувальній частині рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 було зазначено наступне: « станом на час укладення спірного договору оренди (12 березня 2018 року) а також станом на час укладення договору оренди, що передував спірному договору (02 жовтня 2013 року) існували обмеження щодо передачі в оренду певних видів комунального майна, серед яких зокрема нормами статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи). На думку суду, об'єкт оренди за спірним договором (перегороджуюча споруда ставу, ґрунтова гребля з водоскидом) відноситься до комунального майна на яке встановлено законодавче обмеження щодо передачу в оренду.
Суд робить висновок про те, що передача об'єкта оренди за спірним договором (перегороджуюча споруда ставу, ґрунтова гребля з водоскидом) суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оскільки нормами закону встановлено заборону щодо передачі такого комунального майна у оренду.»
Вказане спростовує доводи позивача про те, що вказаним рішенням було встановлено дійсність договору оренди № 2, оскільки у рішенні встановлено невідповідність договору законодавству України.
Крім того, суд зазначає, що відповідачі в даній справі не були сторонами чи учасниками спору в справі №918/125/19, а також судом не досліджувалось питання щодо нікчемності договору.
Щодо того, що судом досліджувалось питання нотаріального посвідчення договору та надана цьому правова оцінка, суд зазначає, що надана оцінка судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
При цьому суд наголошує, що нормами частини 2 статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції на час винесення спірних правовідносин) передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення такого договору (договору оренди №2).
Враховуючи викладене, вказане рішення суду в господарській справі №918/125/19 не може вважатись преюдиційним при розгляді даної справи, в частині дійсності договору оренди № 2 майна, що належить до комунальної власності територіальної громади села Сновидовичі Рокитнівського району Рівненської області від 12.03.2018.
При цьому суд зазначає, що в поясненнях третя особа - Рокитнівська селищна рада (т.2, а.с.176-178), до якої в порядку реорганізації приєдналася Сновидицька селищна рада та передала документи, зазначила, що останньою не передавались підтверджуючі документи на володіння перегоруджуючою спорудою ставу, грунтової греблі з водоскидом, що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рокитнівський район, село Сновидовичі, а за передавальним актом Сновидицькою селищною радою передавався лише об'єкт «Осушувальна система (дамби) відкрита провідна мережа: ТК провідні - 13,8 км, регулюючі - 63,6 км,; переїзди - 30 шт; Ж/Б мости - 1 шт; інші ГТС - 3 шт. Закрита регулююча мережа: колектори-116,1 км; дрени - 609,5 км; колодязі - 105 шт; гирла - 460 шт; дабма - 2,6 км; ставки - шт.; дороги - 8,4 км.».
Також суд наголошує, що земельна ділянка загальною площею 19,4231 гектара за кадастровим номером 5625086200:04:003:0500), для рибогосподарських потреб є власністю Держави Україна в особі Рівненської обласної державної адміністрації (відповідач-2), що підтверджується, зокрема інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно (інформаційна довідка №113963159, т.1, а.с.202-203), а тому не могла передаватися позивачу разом з перегороджуючою спорудою става, грунтової греблі з водоскидом Сновидовицькою сільською радою.
Інших доказів, які б підтверджували право позивача на користування/володіння земельною ділянкою державної форми власності за кадастровим номером 5625086200:04:003:0500 матеріали справи не містять та позивачем у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано.
Приймаючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на 12.09.2018 (дата проведення земельних торгів), заборони, які б передували неможливості проведенню аукціону з продажу земельної ділянки кадастровий номер 5625086200:04:003:0500, а також укладенню договору за його результатами, зокрема, встановлені пунктом 16 частини 2 ст.134 Земельного кодексу України (в редакції від 01.04.2018) були відсутні.
Що стосується посилань позивача на відсутність у осіб, що підписали протокол земельних торгів (аукціону) від 12.09.2018, акт приймання передачі від 22.10.2018 та договір оренди водного об'єкту №6 від 12.09.2018, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до п. 1 Положення департамент екології та природних ресурсів Рівненської обласної державної адміністрації (відповідач-2), надалі - департамент, затвердженого розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 18.12.2017 за №764, департамент утворюється головою обласної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Рівненської області забезпечує виконання покладених на департамент завдань.
Згідно з п.п.8, 9 Положення департамент очолює директор, який призначається посаду і звільняється з посади головою обласної державної адміністрації відповідно до законодавства про державну службу, за погодженням в установленому порядку з Мінприроди. Директор департаменту здійснює керівництво департаментом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, сприяє створенню належних умов праці у департаменті.
У відповідності до пп.36 п.5 Положення департамент укладає в установленому порядку від імені обласної державної адміністрації договори оренди водних об'єктів, додаткові угоди (розірвання, внесення змін) до договорів оренди земель водного фонду та водних об'єктів.
Як установлено судом вище, розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 14.04.2014 за №108 зокрема, доручено відповідачу-2 розроблення проектів розпоряджень голови Рівненської обласної державної адміністрації з надання в користування на умовах оренди земель водного фонду та водних об'єктів, укладання від імені облдержадміністрації договорів оренди земель водного фонду та водних об'єктів.
Так, відповідно до ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України (в редакції закону, яка діяла станом на 12.09.2018) проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Отже, оскільки директор департаменту екології та природних ресурсів Рівненської облдержадміністрації очолює департамент, що згідно розпорядження №764 від 18.12.2017 має повноваження на укладення договорів оренди водних об'єктів, то директор департаменту (Захарчук В.В.) є особою, уповноваженою організатором земельних торгів на укладення договорів оренди водного об'єкту.
З огляду на зазначене, станом на момент винесення розпорядження голови Рівненської облдержадміністрації за №212 від 11.04.2018 у організатора земельних торгів (Рівненської ОДА) була належним чином визначена особа повноважена на укладення договорів оренди земельної ділянки водного фонду, яка і була присутня на земельних торгах.
Відповідно до частини 30 ст.137 Земельного кодексу України (в редакції від 01.04.2018) на торгах зобов'язаний бути присутній організатор земельних торгів або його представник, уповноважений укладати від імені організатора земельних торгів договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Також розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.04.2018 за № 212 вирішено, зокрема, доручити Рокитнівській районній державній адміністрації здійснити передачу водного об'єкта площею 9,3543 гектара, у комплексі із земельною ділянкою, за межами населених пунктів на території Сновидицької сільської ради Рокитнівського району Рівненської області переможцю аукціону (покупцю), уклавши в установленому порядку від імені Рівненської обласної державної адміністрації відповідний акт приймання-передачі.
З зазначеного слідує, що голова адміністрації не делегував жодних повноважень щодо розпорядження водним об'єктом та земельною ділянкою районній державній адміністрації, оскільки таке розпорядження (здійснити передачу) фактично вже здійснено відповідачем-1 від його імені, а Рокитнівською районною державною адміністрацією не приймалося жодних рішень щодо розпоряджень зазначеними земельною ділянкою та водним об'єктом.
Враховуючи зазначене посилання позивача на відсутність у осіб, що підписали протокол земельних торгів (аукціону), акт приймання передачі договір оренди водного об'єкту є необґрунтованими та спростовуються вище викладеним.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач самостійно приймав участь у земельних торгах, підписав без будь-яких заперечень та зауважень акт відслідковування процедури проведення земельних торгів, в якому, зокрема, зазначено про те, що представники організатора та учасників торгів засвідчили своїми підписами їх результати, стверджують про відсутність зауважень та застережень щодо процедури підготовки та проведення аукціонних торгів від зацікавлених сторін - учасників торгів, виконавців та організаторів.
У контексті наведеного судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінюючи надані відповідачами докази та заперечення, суд дійшов висновку, що останні є більш вирогідними, а ні ж докази надані позивачем на підтвердження своїх тверджень.
Виходячи з фактичних обставин справи, приймаючи до уваги всі надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що твердження позивача відносно наявності порушень під час проведення земельних торгів, оформлення їх результатів, та порушень під час укладення договору, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та належним чином спростовані відповідачами, а отже, не можуть бути підставами для визнання недійсними та скасування результати земельних торгів у формі аукціону з продажу прав оренди земельної ділянки водного фонду, які були оформлені протоколом і визнання недійсним договору оренди водного об'єкта №6 від 12.09.2018.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову фізичної особи-підприємця Тіта Івана Семеновича.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 08.08.2022.
Суддя Я.А.Карабань