вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2022м. ДніпроСправа № 904/594/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські електричні послуги", м. Дніпро
про стягнення надмірно сплачених коштів за використання електроенергії у розмірі 971 084, 40 грн. за договорами про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг
Представники:
Від Позивача: Савко В.В., ордер серії АЕ № 1035006 від 09.05.2022, адвокат
Від Відповідача: Білоус К.О., довіреність № ДнЕП211215005 від 15.12.2021, адвокат
РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські електричні послуги" про стягнення надмірно сплачених коштів за використання електроенергії у розмірі 971 084,40 грн. за договорами про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг № 00940-00 від 28.02.2019, № 01177-00 від 06.05.2019, № 006040 від 01.10.2019.
Ухвалою від 16.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
06.04.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 08.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання на 11.05.2022.
29.04.2022 відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив.
11.05.2022 в підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 31.05.2022.
25.05.2022 позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить, у зв'язку із здійсненням відповідача перерахунку надмірно сплачених коштів за спожиту електроенергію, стягнути з відповідача на його користь:
- штрафних санкцій за договором № 00940-00 від 28.02.2019 у розмірі 21 103,70 грн., з яких: 3% річних - 11 123,19 грн., 9 980,51 грн. - інфляційних втрат;
- штрафних санкцій за договором № 01177-00 від 06.05.2019 у розмірі 5 212,12 грн., з яких: 3% річних - 4 478,34 грн., 733,78 грн. - інфляційних втрат;
- 3% річних за договором № 003040-00 від 01.10.2019 у розмірі 526,47 грн.
Також позивач надав заяву про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 12 085,27 грн.
31.05.2022 позивач в судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги.
Суд розглянув подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та прийняв її до розгляду.
Відповідач надав клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із необхідністю підготування відзиву на уточнені позовні вимоги.
В підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 21.06.2022.
21.06.2022 позивач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Відповідач надав відзив на заяву про зменшення позовних вимог та заявив про залишення без розгляду його клопотання про витребування доказів від 27.04.2022 №б/н.
Ухвалою суду від 21.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 08.07.2022. Відкладено підготовче засідання в межах розумного строку на 12.07.2022.
05.07.2022 позивач надав відповідь на відзив.
12.07.2022 в судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив.
Ухвалою суду від 12.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.08.2022.
02.08.2022 розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Позивач в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги.
Відповідач проти уточнених позовних вимог заперечив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
02.08.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договорами №003040 від 01.10.2019, №00940-00 від 28.02.2019 та №01177-00 від 06.05.2019 Відповідачем був здійснений перерахунок надлишково сплачених позивачем коштів за спожиту електроенергію. У свою чергу, надлишок коштів, який утворився внаслідок перерахунку, був врахований для погашення рахунків за використану електроенергію. Це підтверджується документами наданими Відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Позивач вважає, що документи, надані Відповідачем, підтверджують здійснення перерахунку та зарахування надлишку коштів для погашення рахунків за використану електроенергію, а також і те, що Відповідач протягом певного часу користувався коштами Позивача без достатньої правової підстави. А отже, Позивач має право на стягнення з Відповідача процентів за користування коштами та інфляційні втрати загальним розміром 26 842,29 грн.
- штрафних санкцій за договором № 00940-00 від 28.02.2019 у розмірі 21 103,70 грн., з яких: 3% річних - 11 123,19 грн., 9 980,51 грн. - інфляційних втрат;
- штрафних санкцій за договором № 01177-00 від 06.05.2019 у розмірі 5 212,12 грн., з яких: 3% річних - 4 478,34 грн., 733,78 грн. - інфляційних втрат;
- 3% річних за договором № 003040-00 від 01.10.2019 у розмірі 526,47 грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначив, що умовами договору не встановлено зобов'язань та чітко встановлених строків для Постачальника щодо повернення коштів.
Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 4.23 ПРРЕЕ, у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
При цьому, строк на зміну тарифу, не встановлений.
Про повернення грошових коштів, у разі наявності переплати, зазначено лише у пункті 6.1.22 ПРРЕЕ та лише у разі зміни постачальника, яким встановлено, що у разі зміни постачальника, якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів.
Однак, зміна постачальника в період з грудня 2019 по травень 2020 (в період, коли Електропостачальником здійснювався перерахунок у зв'язку із зміною тарифу), не відбувалось.
Відповідач наголосив, що вимоги щодо повернення грошових коштів позивач не направляв, та, відповідно, відповідач і не отримував такої вимоги.
До відповідача надходив лист від позивача щодо здійснення перерахунку, однак вже після того, як ТОВ «ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» самостійно виконало перерахунок в грудні 2019 .
Виконання зобов'язання щодо здійснення перерахунку було виконано відразу після звернення Споживача.
Вищезазначений лист свідчить про те, що Електропостачальником своєчасно виконано вимогу Споживача про здійснення перерахунку тарифу.
Відповідач також зазначив, що перерахунок в травні 2020 було здійснено не у зв'язку із зміною тарифу, а у зв'язку із перерахунком оператором системи розподілу обсягів споживання електричної енергії в період січень - березень 2019 року.
Відповідач вважає, що із конструкції статті 625 ЦК України вбачається, що індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми має бути сплачений лише на вимогу кредитора, і крім того саме при сплаті суми основного боргу.
Відповідач наголошує на тому, що не здійснював сплату переплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок Споживача, а здійснював перерахунок і зарахування споживачу на його особовий рахунок.
Крім того, перерахунок було здійснено в грудні 2019 року, проте, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Таким чином, відповідач вважає, станом на день подання позовної заяви, у позивача відсутнє право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, до предмету доказування у даній справі входить: наявність або відсутність підстав для нарахування та стягнення штрафних санкцій за спірними договорами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Між Державним вищим навчальним закладом «Український державний хіміко-технологічний університет» (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські електричні послуги» (постачальник) укладені наступні договори:
1. Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг №00940-00 від 28.02.2019.
2. Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг №01177-00 від 06.05.2019.
3. Договір про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг №003040 від 01.10.2019.
Пунктом 1.1. зазначених договорів передбачено, що постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику універсальних послуг вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Договорами №00940-00 від 28.02.2019, №01177-00 від 06.05.2019, №003040 від 01.10.2019 передбачено, що місцем постачання товару, є, зокрема, адреси, які фактично є гуртожитками:
місто Дніпро, проспект Гагаріна, 65;
місто Дніпро, проспект Гагаріна, 67;
місто Дніпро, проспект Гагаріна, 35;
місто Дніпро, проспект Гагаріна, 8;
місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 44,44а;
місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 92. (п. 2.2 договорів).
Договором №00940-00 від 28.02.2019 передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-квітень 2019 року становить 2 214 000 кВт*год, у тому числі:
для споживачів 2 класу напруги - 857 000 кВт*год за 1 кВт*год (з ПДВ);
для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 693 000 кВт*год за 1 кВт*год (з ПДВ);
для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - 664 000 кВт*год за 1 кВт*год (з ПДВ).(п.1.3. договору).
Пунктом 4.1. договорів №00940-00 від 28.02.2019, № 01177-00 від 06.05.2019, №003040 від 01.10.2019 встановлено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить:
- для споживачів 2 класу напруги - 2 грн. 62836 коп., в тому числі ПДВ нуль грн. 438306 коп.
- для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 1 грн. 68 коп., в тому числі ПДВ нуль грн. 28 коп.
-для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - нуль грн. 90 коп, в тому числі ПДВ нуль грн. 15 коп.
За договором №01177-00 від 06.05.2019 передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період травень-вересень 2019 року становить 1 320 000 кВт*год, зокрема:
для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 363 000 кВт*год за 1 кВт*год (з ПДВ);
для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - 337 000 кВт*год за 1 кВт*год (з ПДВ). (п. 1.3 договору).
За договором №003040 від 01.10.2019 передбачено, що очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період липень-листопад 2019 року становить 2 156 987 кВт*год, зокрема:
за липень 2019 року для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 46 735 кВт*год;
за липень 2019 року для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - 51 169 кВт*год;
за серпень 2019 року для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 47 064 кВт*год;
за серпень 2019 року для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - 48 598 кВт*год;
за вересень 2019 року для категорії споживачів «Населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків» - 585 000 кВт*год;
за вересень 2019 року для категорії споживачів «Гуртожиткам (які підпадають під визначення «населення, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку»)» - 480 000 кВт*год.(п. 1.3. договору).
Пунктом 4.8 договорів визначено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і ПРРЕЕ.
На підставі вищевказаних договорів Відповідач у період з січня 2019 по листопад 2019 продавав позивачу електричну енергію та виставив позивачу рахунки на оплату спожитої електричної енергії за вказаний період застосувавши тариф 1,68 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кВт*год. до гуртожитків №3, №4, №6, який діє для категорії споживачів населенню, яке розраховується з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим засобом обліку та об'єднане шляхом створення юридичної особи, житлово-експлуатаційним організаціям, крім гуртожитків (т. 1, а.с. 66-68, 80-81, 83, 88-89, 91, 105-107, 117-118, 125-127, 136-137, 146-148, 154-156, 168-169, 181-182).
Позивач сплачував відповідачу виставлені рахунки в повному обсязі, що не заперечується відповідачем.
Отже, з урахуванням тарифів, які діяли у спірний період та помилкове застосування тарифу електричної енергії до гуртожитків, переплата позивача перед відповідачем за договорами про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг за період з січня 2019 по листопад 2019 становить:
за договором №00940-00 від 28.02.2019 року переплата становить 484 713,06 грн.,
за договором №01177-00 від 06.05.2019 року переплата становить 116 365,86 грн.;
за договором №003040 від 01.10.2019 року переплата становить 370 005,48 грн., всього 971 084,40 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом № 47-38-11 від 10.03.2020, в якому просив переглянути питання по тарифам в гуртожитках.
Відповідями від 12.03.2020 №11037/9600, від 14.05.2020 №34085/ДЕП від 10.07.2020 №22525/DNEP відповідач повідомив про технічну помилку при застосуванні тарифів та здійснив перерахунок у бік зменшення попередньо виставлених сум.
Позивач вважає, що, враховуючи той факт, що Відповідач здійснив перерахунок лише в період грудня 2019 та травня 2020 - Відповідач без достатньої правової підстави користувався грошовими коштами Позивача протягом майже усього 2019 року.
За договором №00940-00 від 28.02.2019 за період січень 2019 - березень 2019, Позивачем було здійснено оплату по виставленим Відповідачем рахункам, однак через технічну помилку виникла переплата розміром 388 511,76 грн. У грудні 2019 року та травні 2020 року, Відповідачем було здійснено перерахунок на суму 388 646,42 грн. в бік зменшення попередньо виставленої суми, що підтверджується рахунками № 111/3-40/09/12/1 та № 111/3-40/09/4/1 тариф.
Позивач зазначає, що Відповідач без достатньої правової підстави, в період з березня до грудня 2019 та травня 2020, користувався грошовими коштами Позивача у розмірі 388 511,76 грн., а тому, у Позивача виникло право на стягнення з Відповідача три проценти річних у розмірі 11 123,19 грн. та інфляційні збитки у розмірі 9 980,51 грн. у порядку статті 625 ЦК України.
За договором №01177-00 від 06.05.2019 за період квітень 2019 - вересень 2019, Позивачем було здійснено оплату по виставленим Відповідачем рахункам, однак через технічну помилку виникла переплата розміром 346 476,00 грн. У грудні 2019 року Відповідачем було здійснено перерахунок на суму 346 521,03 грн. в бік зменшення попередньо виставленої суми, що підтверджується рахунком № 111/3-40/09/12/1 тариф
Позивач зазначає, що Відповідач без достатньої правової підстави, в період з травня 2019 до грудня 2019, користувався грошовими коштами Позивача у розмірі 346 476,00 грн, а тому у Позивача виникло право на стягнення з Відповідача три проценти річних у розмірі 4 478,34 грн. та інфляційні збитки втрати у розмірі 733,78 грн. у порядку статті 625 ЦК України.
За договором №003040-00 від 01.10.2019 за період жовтень 2019 - листопад 2019, Позивачем було здійснено оплату по виставленим Відповідачем рахункам, однак через технічну помилку виникла переплата розміром 236 096,64 грн. У грудні 2019 Відповідачем було здійснено перерахунок на суму 236 010,42 грн., що підтверджується рахунком № 111/3-40/09/12/1.
Позивач зазначає, що Відповідач без достатньої правової підстави, в період з листопада 2019 до грудня 2019, користувався грошовими коштами Позивача у розмірі 236 096,64 грн., а тому Позивача виникло право на стягнення з Відповідача три проценти річних у розмірі 526,47 грн. у порядку статті 625 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Частинами першою - третьою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (стаття 216 Господарського кодексу України).
Приписами частини другої статті 217 Господарського кодексу України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є і правовідноиіення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої і сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної. творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного з законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки з Крим або органів місцевого самоврядування.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.23 Правил, у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
При цьому, строк на зміну тарифу, не встановлений.
Про повернення грошових коштів, у разі наявності переплати, зазначено лише у пункті 6.1.22 ПРРЕЕ та лише у разі зміни постачальника, яким встановлено, що у разі зміни постачальника, якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів.
Однак, зміна постачальника в період з грудня 2019 по травень 2020 (в період, коли Електропостачальником здійснювався перерахунок у зв'язку із зміною тарифу), не відбувалась.
В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен викопати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, вимоги щодо повернення грошових коштів позивача на адресу відповідача не направляли.
Як зазначалося, позивач звернувся до відповідача з листом № 47-38-11 від 10.03.2020, в якому просив переглянути питання по тарифам в гуртожитках.
Відповідями від 12.03.2020 №11037/9600, від 14.05.2020 №34085/ДЕП від 10.07.2020 №22525/DNEP відповідач повідомив про технічну помилку при застосуванні тарифів та був здійснений перерахунок у бік зменшення попередньо виставлених сум.
Перерахунок в травні 2020 року було здійснено не у зв'язку із зміною тарифу, а у зв'язку із перерахунком оператором системи розподілу обсягів споживання електричної енергії в період січень - березень 2019 року.
У відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Пунктом 4.12. Правил встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються мідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з положеннями п. 10 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Таким чином, оператор системи розподілу (далі-ОСР) щомісяця надає Товариству, як електропостачальнику, дані щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами Товариства, а Товариство, у свою чергу, на підставі отриманих від ОСР даних щодо обсягів споживання електричної енергії здійснює нарахування грошових коштів до сплати за спожиту електричну енергію.
За умовами п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018, оператори систем розподілу зобов'язані укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР.
Оскільки електроустановки Позивача приєднані до мереж Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпровські електромережі», це свідчить про те, що АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» одночасно виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для вказаного споживача.
Отже, Електропостачальник, отримавши інші дані щодо обсягів споживання електричної енергії позивачем, ніж ті, за якими було здійснено попередній розрахунок вартості електричної енергії, здійснив перерахунок в травні 2020 року.
Таким чином, відповідач не допускав порушень зобов'язань та строків їх виконання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, з також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливо до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Таким чином, станом на день подання позовної заяви, у позивача відсутнє право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат.
Такої правової позиції дотримується і Верховний суд. яка відображена в рішенні від 30.01.2018 по справі № 922/175/18, де суд зазначив, що «Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення».
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що, відповідачем дісно застосовано не той тариф при виставлені рахунків за спожиту електроенергію, однак, вісля виявлення помилки, в грудні 2019 останнім здійснено перерахунок і зайво сплачені кошти зараховано як авансовий платіж в наступні періоди.
Як зазначено вище, відповідно до пункту 4.23 Правил, у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Так, відповідно до пункту 4.23 Правил, у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді.
Тобто, відповідач не користувався грошовими коштами позивача, оскільки ці кошти були зараховані на особовий рахунок позивача.
Таким чином, ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин не застосовується.
Крім того, в судовому засіданні позивач підтвердив, що спірна сума дійсно була зарахована в рахунок платежів грудень 2019 - квітень 2020.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
За подання позовної заяви позивач згідно платіжного доручення № 15 від 07.02.2022 сплатив 14 566,27грн (а.с.14).
Позивачем 25.05.2022 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог та клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору в розмірі 12 085,27 грн.
Згідно із положеннями п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв'язку з поданням позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, на підставі клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору, поверненню підлягає 12 085,27грн. Про повернення судового збору постановляється ухвала.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 130, 178, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
В задоволенні позовних вимог Державного вищого навчального закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські електричні послуги" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 26 842,29 грн. за договорами про закупівлю електричної енергії у постачальника універсальних послуг - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Повернути Державному вищому навчальному закладу "Український державний хіміко-технологічний університет" (49005, м.Дніпро, просп.Гагаріна, буд.8, ЄДРПОУ 02070758) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 12 085,27 грн., сплачений за платіжним дорученням № 15 від 07.02.2022, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи, про що видати ухвалу.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено - 08.08.2022.
Суддя Н.Г. Назаренко