вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
02.08.2022м. ДніпроСправа № 904/8870/21
За позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 110 060,56 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Мазнов Д.С.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Зарівна С.В. довіреність представник
Акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 110 060,56 грн, з яких: 90 712,17 грн - основний борг, 11 074,14 грн - інфляційні втрати, 5 324,78 грн - 3% річних, 1 459,65 грн - пеня, 1 489,82 грн - 7% штраф.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідач 20.12.2021 подав до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2022 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 01.02.2022.
Позивач 18.01.2022 подав до суду відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2022 оголошено перерву до 23.02.2022.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2022 відкладено підготовче засідання на 15.03.2022.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2022 призначено підготовче засідання на 16.05.2022.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2022 відкладено підготовче засідання на 07.06.2022.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.07.2022.
У судовому засіданні 12.07.2022 було розпочато розгляд справи по суті: заслухано виступ відповідача.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2022 відкладено судове засідання на 02.08.2022.
Відповідачем долучено до матеріалів справи докази часткової оплати суми основного боргу, а саме у розмірі 69 354,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 11442 від 13.12.2021 на суму 20 547,38 грн,
- № 11443 від 13.12.2021 на суму 11 736,52 грн;
- № 11444 від 13.12.2021 на суму 169,70 грн;
- № 11445 від 13.12.2021 на суму 14 000,78 грн;
- № 242 від 29.10.2021 на суму 10 972,04 грн;
- № 1 від 09.01.2019 на суму 11 927,62 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 закрито провадження у справі № 904/8870/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" заборгованості у розмірі 46 454,38 грн.
У судове засідання 02.08.2022 представник позивача не з'явився, був повідомлений про дату та час розгляду справи.
У судовому засіданні 02.08.2022 продовжено розгляд справи по суті: встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи. Під час судових дебатів відповідач просив у позові відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 02.08.2022 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1382 від 30.10.2013 в частині своєчасного розрахунку за поставлену теплову енергію за період з лютий-січень 2019, жовтень 2020 - лютий 2021.
Позивачем нараховано за неналежне виконання відповідачем умов договору пеню на підставі пункту 7.2.7 договору у розмірі 1 459,65 грн, штраф на підставі пункту 7.2.7 договору у розмірі 1 489,82 грн, 3% річних у розмірі 5 324,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 074,14 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов
Відповідач зазначає, що позивач заявляє до стягнення суму 46 720,53 грн за лютий 2019, яка складається зі сплаченої суми у розмірі 20 547,38 грн (сплачено 13.12.2021) та безпідставно нарахованої суми у розмірі 26 173,15 грн по об'єктам, які не передбачені умовами договору.
До того ж, відповідач вказує, що сума 46 720,53 грн нарахована не за лютий 2019, а за період з березня 2016 по листопад 2018.
Також, відповідач зазначає, що нарахована сума за грудень 2020 - лютий 2021 є необгрунтованою, оскільки 30.09.2020 відповідачем припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 31,7 кв.м. та об'єкти оренди передано КП «Парковка та реклама» за актом прийому-передачі. Тобто відповідач фактично не використовував спірне приміщення та не споживав комунальні послуги з 01.10.2020.
Відповідач листом № 600 від 16.10.2020 повідомив позивача про припинення зобов'язань щодо нежитлових приміщень площею 15,00 кв.м. та 31,7 кв.м. та просив внести зміни до договору та укласти додаткову угоду про виключення цих об'єктів з договору.
Позивач виключив у листопаді 2020 з договору тільки об'єкт оренди площею 15 кв.м., про що оформлено додаткову угоду між сторонами. А нежитлове приміщення площею 31,7 кв.м. позивач не виключив з умов договору та продовжував по грудень 2020 нараховувати теплову енергію.
15.12.2020 ТОВ «Житлокомцентр» припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А, об'єкти передані за актом прийому-передачі нежитлових приміщень до КП «Паркова та реклама», як передбачено договором.
Тобто, з 15.12.2020 відповідач фактично не користується об'єктом по вул. Січеславська,4А, приміщенням площею 9,4 кв.м.м та не споживає комунальні послуги , тим самим не являється споживачем по даній адресі.
Крім того, відповідач вказує, що договір укладено з протоколом розбіжностей, відповідно до пункту 7.2.7 якого, за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Також цим пунктом (в редакції протоколу розбіжностей) не передбачено нарахування штрафу.
Відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності. Відповідач вказує, що позивач звернувся до суду у листопаді 2021, тому період з березня 2016 по листопад 2018 знаходиться поза межами строків позовної давності.
Відповідачем заявлено про застосування до правовідносин сторін Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану", згідно з якою до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, а також припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Факт належного виконання позивачем зобов'язання щодо постачання теплової енергії відповідачу у період з 15.10.2016 року по 14.04.2019 підтверджується Актами включення опалення та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Січеславська 4А, а саме:
- Акт від 15.10.2016 року № 6166 про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 27.03.2017 року № 6694 про припинення подачі теплоносія в будівлю;
- Акт від 13.11.2017 року про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 02.04.2018 року № 8586 про припинення подачі теплоносія в будівлю;
- Акт від 13.11.2018 року про подачу теплоносія в будівлю;
- Акт від 08.04.2019 року про припинення подачі теплоносія в будівлю;
Оскільки відповідач спожив теплову енергію для обігріву належного йому на підставіч договору оренди нежитлового приміщення, то позивачем при розрахунку наданих відповідачу послуг, застосовувалися тарифи, передбачені для групи «інші споживачі». Обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлено статтею 19 Закону України «Про теплопо стачання ».
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-1V, передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 1 та 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Тому, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги за період з березня 2016 по листопад 2018. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Між Акціонерним товариством "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (теплопостачальна організація - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" (споживач - покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1382 від 30.10.2013 (арк.с.8).
Договір укладений з протоколом розбіжностей до нього, в редакції запропонованій Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлокомцентр" (арк.с.77).
Відповідно до пункту 1.1 договору теплопостачальна організація - продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві - покупцю теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах, визначених в додатку 1 до цього договору, що є його невідємною частиною, на такі потреби:
- опалення та вентиляція - в період опалювального періоду;
- гаряче водопостачання - протягом року.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за правилами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Об'єкти та адреси з навантаженням та загальною площею визначені дислокацією об'єктів до зазначеного договору (арк.с.86). Дислокацією об'єктів визначено, що постачання теплової енергії по договору здійснюється на такі об'єкти:
- майстерня діл-ці Кремлівська,41А, нагрузка 0,012, площа 160,6 кв.м.
- майстерня діл-ці Кремлівська, 6, нагрузка 0,0099, площа 121,5 кв.м.
- майстерня діл-ці №10, Кремлівська, 6 , нагрузка 0,012, площа 180,40 кв.м.
- ОДС, Коротченка, 3, нагрузка 0,002, площа 28,32 кв.м.
- ОДС БМВ, 24, нагрузка 0,004, площа 56,8 кв.м.
- майстерня діл-ці Серго,8, нагрузка 0,0034, площа 75,2 кв.м.
- адмінспоруда, Кремлівська, 4А, нагрузка 0,01810, площа 182,3 кв.м.
05.12.2018 додатковою угодою № 10 до договору 3, сторони внесли зміни в дислокацію об'єктів до додатку №3 цього договору, додавши службове приміщення площею 56,10 кв.м. за адресою: вул. Січеславська, 4А , з навантаженням 0,0059 Гкал./год (арк.с.96).
Вказані об'єкти перебували у користуванні відповідача за договорами оренди, які були укладені між ним та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.
Так, між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" (орендар) було укладено договір оренди об'єктів комунальної власності міста № 26/4 від 02.03.2016 (арк.с.147).
Згідно пункту 1.1 договору № 26/4 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 41,1 кв.м., розташований за адресою: вул. Січеславська, 4А.
Цей договір діє з 02.03.2016 по 31.01.2019 (пункт 11.1 договору № 26/4).
Також, між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" (орендар) було переукладено договір оренди об'єктів комунальної власності міста № 26/4 від 02.03.2016 на новий договір оренди об'єктів комунальної власності міста № 26/1 від 20.03.2019 (арк.с.121).
Згідно пункту 1.1 договору № 26/1 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 41,1 кв.м., розташований за адресою: вул. Січеславська, 4А.
Цей договір діє з 20.03.2019 по 20.02.2022 (пункт 11.1 договору № 26/1).
Також, між Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" (орендар) було укладено договір оренди об'єктів комунальної власності міста № 26/20 від 27.07.2018 (арк.с.122).
Згідно пункту 1.1 договору № 26/20 орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, нежитлове приміщення на 1 поверсі окремо розташованої будівлі загальною площею 15,0 кв.м., розташований за адресою: вул. Січеславська, 4А.
Цей договір діє з 27.07.2018 по 27.06.2021 (пункт 11.1 договору № 26/20).
30.09.2020 ТОВ «Житлокомцентр» припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 31,7 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А, об'єкти передані за актом прийому-передачі нежитлових приміщень до КП «Паркова та реклама», як передбачено договором (арк.с.123).
Відповідач листом № 600 від 16.10.2020 року повідомив позивача про припинення зобов'язань щодо об'єктів - нежитлових приміщень площею 15,00 кв.м. та 31,7 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А та надав необхідні документи з проханням внести зміни до договору та укласти додаткову угоду про виключення вказаних об'єктів з договору № 1382 від 30.10.2013 року. Копія листа та поштового чеку додані до матеріалів справи.
15.12.2020 відповідачем припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А, об'єкти передані за актом прийому-передачі нежитлових приміщень до КП «Паркова та реклама» (арк.с.124).
Листом № 24 від 11.01.2021 року відповідач повідомив позивача та надав підтверджуючі документи про припинення оренди нежитлового приміщення площею 41,1 кв.м. за адресою : Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Січеславська,4А. Відповідач просив виключити об'єкт з договору та укласти додаткову угоду про це. , Крім того відповідач пояснив позивачу, що площа 41,1 кв.м. складається з двох нежитлових приміщень площею 31,7 кв.м. та 9,4 кв.м., при цьому повторно надав документи по приміщенню площею 31,7 кв.м.
Вказані документи позивач отримав 16.01.2021 року, про що свідчить вхідний штамп та реєстрація підприємства.
Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем-покупцем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України (пункт 6.1 договору).
Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.2 договору).
Пунктом 6.3 договору в редакції протоколу розбіжностей встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів, здійснюється до 30 числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії. Тариф постачання теплової енергії з 01.10.2011 складає 844,82 грн за 1 Гкал з ПДВ.
Позивач виключив в листопаді 2020 року з договору №1382 об'єкт площею 15,00 кв.м. за адресою: вул..Січеславська,4А, про що оформлено додаткову угоду від 01.11.2020 (арк.с.127).
Позивач вказує, що ним було поставлено відповідачу теплову енергію за період лютий-січень 2019, жовтень 2020 - лютий 2021 на загальну суму 90 712,17 грн. На підтвердження надав акти здачі-прийняття робіт:
- № 1575 від 28.02.2019 на суму 46 720,53 грн (акт відповідачем не підписаний);
- № 395 від 31.01.2020 на суму 22 708,56 грн;
- № 4460 від 31.10.2020 на суму 169,70 грн;
- № 5360 від 30.11.2020 на суму 14 000,78 грн;
- № 6611 від 31.12.2020 на суму 21 342,22 грн;
- № 496 від 31.01.2021 на суму 26 725,51 грн (акт відповідачем не підписаний);
- № 1645 від 28.02.2021 на суму 25 823,98 грн (акт відповідачем не підписаний) (арк.с.35, 38-42, 44).
Позивачем на адресу відповідача були направлені акти № 1575 від 28.02.2019, № 496 від 31.01.2021 та № 1645 від 28.02.2021 для підписання та рахунки на оплату, що підтверджується листами № 3384/30 від 03.09.2019, № 922/30 від 16.02.2021, № 1800/30 від 19.03.2021 (арк.с.36, 43, 45).
Листом № 381 від 02.04.2019 року відповідач не прийняв до сплати рахунок № 1575 від 28.02.2019 року та повернув вказаний рахунок та акт приймання-передачі послуг за лютий 2019 року, вказавши, що умовами договору не передбачене таке нарахування, за період з березня 2016 року по листопад 2018 року.
ТОВ «Житлокомцентр» направив лист № 1644 від 27.12.2019 року, яким просив надати рахунок на сплату теплової енергії спожитої в лютому 2019 року об'єктами відповідача передбачених договором.
Договір, укладений між сторонами набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та дії до 29.10.2014, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України. Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; припинення відповідного рішення господарським судом; ліквідація однієї із сторін (пункт 10.1 договору).
Відповідно до пункту 10.2 договору, припинення дії договору не звільняє споживача-покупця від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.3 договору).
Матеріали справи не містять доказів направлення однією із сторін письмової заяви про розірвання договору, тому договір є пролонгованим.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 90 712,17 грн за період за період лютий-січень 2019, жовтень 2020 - лютий 2021.
В ході судового розгляду відповідачем долучено до матеріалів справи докази часткової оплати суми основного боргу, а саме у розмірі 69 354,04 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:
- № 11442 від 13.12.2021 на суму 20 547,38 грн,
- № 11443 від 13.12.2021 на суму 11 736,52 грн;
- № 11444 від 13.12.2021 на суму 169,70 грн;
- № 11445 від 13.12.2021 на суму 14 000,78 грн;
- № 242 від 29.10.2021 на суму 10 972,04 грн;
- № 1 від 09.01.2019 на суму 11 927,62 грн.
Судом встановлено, що при цьому 22 899,66 грн. було сплачено відповідачем до подання позовної заяви, а 46454, 38 грн. було сплачено відповідачем після відкриття провадження у справі.
Тому, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2022 закрито провадження у справі № 904/8870/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" заборгованості у розмірі 46 454,38 грн.
Відповідно, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у розмірі 22 899,66 грн, оскільки ця сума була сплачена відповідачем (29.10.2021 та 09.01.2019) до відкриття провадження у цій справі (15.11.2021).
З матеріалів справи вбачається, що увідповідача було право користування приміщенням площею 56,10 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А , яке було внесено в дислокацію об'єктів договору № 1382 від 30.10.2013 року, яке виникло на підставі договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 26/1 від 20.03.2019 року на загальну площу 41,1 кв.м., та договору оренди об'єктів нерухомості комунальної власності міста № 26/20 від 27.07.2018 року на загальну площу 15,0 кв.м. , що всього - 56,10 кв.м., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлокомцент» та Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської Ради.
Згідно пункту 2.3 та пункту 2.4 зазначених договорів оренди № 26/1 та 26/20, орендар - ТОВ «Житлокомцентр» у разі припинення або розірвання договору повертає об'єкт оренди. Об'єкт вважається повернутий орендодавцю з моменту підписання акта приймання -передачі з КП «Парковка та реклама».
Відповідно до пункту 4.5 вищевказаних договорів оренди № 26/1 та 26/20 об'єктів нерухомості комунальної власності міста тільки період строкового користування об'єктом оренди, від дня вступу до фактичного повернення об'єкту по акту, покладає на споживача - орендаря відповідальність по оплаті.
30.09.2020 ТОВ «Житлокомцентр» припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 31,7 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А, об'єкти передані за актом прийому-передачі нежитлових приміщень до КП «Паркова та реклама», як передбачено договором.
Тобто, з 30.09.2020 року відповідач фактично не користується об'єктом по вул. Січеславська,4А, приміщенням площею 31,7 кв.м.м та не споживає комунальні послуги.
Відповідач листом № 600 від 16.10.2020 року повідомив позивача про припинення зобов'язань щодо об'єктів -нежитлових приміщень площею 15,00 кв.м. та 31,7 кв.м. за адресою: вул.Січеславська,4А та надав необхідні документи з проханням внести зміни до договору та укласти додаткову угоду про виключення вказаних об'єктів з договору № 1382 від 30.10.2013 року. Копія листа та поштового чеку додані до матеріалів справи.
Позивач виключив в листопаді 2020 року з договору №1382 тільки об'єкт площею 15,00 кв.м. за адресою: вул..Січеславська,4А, про що оформлено додаткову угоду між сторонами.
Натомість щодо нежитлового приміщення площею 31,7 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А додаткову угоду між сторонами укладено не було, позивач продовжував нараховувати відповідачу плату за теплову енергію як споживачу цього об'єкту. Вказане нарахування за грудень 2020 року у сумі 1322,74 грн. суд уважає необгрунтованим.
15.12.2020 відповідачем припинено оренду нежитлового приміщення загальною площею 9,4 кв.м. за адресою: вул. Січеславська,4А, об'єкти передані за актом прийому-передачі нежитлових приміщень до КП «Паркова та реклама».
Тобто, з 15.12.2020 відповідач фактично не користується об'єктом по вул. Січеславська,4А, приміщенням площею 9,4 кв.м.м та не споживає комунальні послуги.
Після припинення договорів оренди обєктів припинилася обставина, право користування, яка була підставою для сплати по об'єкту та внесення його в дислокацію договору № 1382 від 30.10.2013 р.
Листом № 24 від 11.01.2021 року відповідач повідомив позивача та надав підтверджуючі документи про припинення оренди нежитлового приміщення площею 41,1 кв.м. за адресою : Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Січеславська,4А.
Відповідач просив виключити об'єкт з договору та укласти додаткову угоду про це. , Крім того відповідач пояснив позивачу, що площа 41,1 кв.м. складається з двох нежитлових приміщень площею 31,7 кв.м. та 9,4 кв.м., при цьому повторно надав документи по приміщенню площею 31,7 кв.м.
Вказані документи позивач отримав 16.01.2021 року, про що свідчить вхідний штамп та реєстрація підприємства.
Позивач не уклав додаткову угоду, не виключив дані об'єкти з договору № 1382 від 30.10.2013 року, і продовжував в січні 2021 року та лютому 2021 року здійснювати на об'єкт площею 41,1 нарахування своїх послуг та виставляти їх до сплати відповідачу.
03.03.2021 року позивач отримав лист № 193 від 02.03.2021 року від відповідача щодо врегулювання договірних відносин, котрим знову просили укласти додаткову угоду та зменшити обсяги і договірне навантаження виключивши об'єкти по яким припинена оренда та скоригувати рахунок на оплату, в підтвердження відсутності зобов'язань надано лист балансоутримувача приміщення площею 41,1 на вул. Січеславська,4А Управління комунальної власності міста № 17/16/517 від 22.02.2021 року.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у розмірі 7 112,60 грн за період грудень 2020 - лютий 2021 за приміщення площею 41,1 кв.м, оскільки відповідач у цей період вже не використовув об'єкт оренди та не споживав теплову енергію, що підтверджується актами здачі з оренди нежилових приміщень.
Щодо нарахованої позивачем суми у позадоговірний період з березня 2016 по листопад 2018, суд зазначає таке.
Позивач є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Вказаним Законом передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
Відтак, споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки укладення договору є обов'язком споживача.
Водночас, позивач обґрунтовує свої вимоги в частині стягнення у позадоговірний період з березня 2016 по листопад 2018 саме порушенням умов договору.
З таким обґрунтуванням суд не погоджується.
Але, незгода суду з наведеним у позові правовим обґрунтуванням позовних вимог не позбавляє сторону правового захисту та не є підставою для відмови у позові. Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у розмірі 14 245,53 грн які нараховані ним за період березень 2016 - листопад 2018 по об'єкту площею 41,1 кв.м., який не було внесено до дислокації підлягають задоволенню.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 7.2.7 договору в редакції протоколу розбіжностей, за порушення строків оплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 459,65 грн за період з 23.11.2020 по 20.09.2021.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначає, що він є не вірним, оскільки при нарахуванні пені позивачем не було враховано часткову оплату відповідачем суми основного боргу.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 946,36 грн.
Щодо суми штрафу
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 1 489,82 грн на підставі пункту 7.2.7 договору.
Але пунктом 7.2.7 договору в редакції протоколу розбіжностей не передбачено нарахування штрафу.
Тому, позовна вимога у цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5 324,78 грн за період з 21.03.2019 по 31.10.2021 та інфляційні втрати у розмірі 11 074,14 грн за період квітень 2019 - вересень 2021.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, зазначає, що він є не вірним, оскільки при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат позивачем не було враховано часткову оплату відповідачем суми основного боргу.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 2 081,69 грн та сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 4 687,32 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на підставі Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки ця постанова застосовується тільки до населення, тоді як відповідач є юридичною особою.
Щодо строку позовної давності
Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Клопотання обґрунтовано тим, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з березня 2016 по листопад 2018. Натомість позивач звернувся до суду лише у листопаді 2021, тому відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.
Відповідно до статі 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.".
Строк позовної давності, передбачено статтею 257 Цивільного кодексу України, яка наявна у вказаному переліку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. 27 травня до цієї постанови були внесені зміни у зв'язку з продовженням дії карантину до 31.08.2022.
Відтак, враховуючи, що закінчення строку позовної давності припало на строк періоду карантину, який на цей час продовжено, тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 25.10.2021 по справі № 904/4613/21.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому, судовий збір у розмірі 452,94 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОКОМЦЕНТР" (50014, Дніпропетровська область, вул. Руденка, 2; ідентифікаційний код 37665038) на користь Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) основний борг у розмірі 14 245,53 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 687,32 грн, 3% річних у розмірі 2 081,69 грн, пеню у розмірі 946,36 грн та судовий збір у розмірі 452,94 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.08.2022
Суддя Я.С. Золотарьова