Рішення від 01.08.2022 по справі 903/366/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2022 року справа № 903/366/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за присутності:

прокурора відділу Волинської обласної прокуратури Рішка А.В. (службове посвідчення №059345 від 25.01.2021р.)

начальника відділу юридичної та договірної роботи ТОВ "Волиньелектрозбут" Михальчук К.В. (довіреність №63 від 31.12.2021р., наказ №220-к від 19.11.2019р.)

заступника начальника відділу юридичної та договірної роботи ТОВ "Волиньелектрозбут" Корнійчук І.М. (довіреність №80 від 01.06.2022р., наказ №04-к від 23.02.2021р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області, смт. Головне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", м. Луцьк

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 107 858,96 грн.

встановив:

31 травня 2022 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла подана в інтересах держави в особі Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області позовна заява Керівника Ковельської окружної прокуратури від 23.05.2022р. №52/1-1340вих-22 про визнання недійсними укладених між Головненською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" додаткових угод №2 від 15.03.2021р., №5 від 17.05.2021р., №6 від 08.07.2021р., №7 від 31.08.2021р., №8 від 01.10.2021р., №9 від 02.11.2021р., №10 від 15.11.2021р., №11 від 30.11.2021р., №12 від 30.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №23.21/282 та стягнення 107 858,96 грн. сплачених коштів.

Здійснюючи в правове обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилання на положення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", котрі, на думку прокурора, є імперативними нормами, згідно яких зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у встановлених випадках, а саме у разі коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не збільшуючи загальну суму договору, а також на положення ст.ст. 13, 16, 203, 215, 216 ЦК України, зауважуючи на тих обставинах, що укладені між сторонами додаткові угоди до договору суперечать Закону України "Про публічні закупівлі", а сторона правочину (відповідач) укладенням додаткових угод необґрунтовано, без відповідної правової підстави збільшила ціну за електричну енергію як товар, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі позивача електричною енергією в обсязі, визначеному договором та заявленому у тендерній документації, прокурор засвідчував на наявності правових підстав для визнання недійсними в судовому порядку додаткових угод до договору та стягнення з відповідача на користь Головненської селищної ради 107 858,96 грн. безпідставно сплачених відповідно до додаткових угод коштів.

На думку прокурора, звернення до суду з відповідною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави. Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог закону у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури. Крім цього, використання бюджетних коштів з порушенням вимог закону підриває матеріальну і фінансову основи системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоди інтересам держави.

Ухвалою від 06.06.2022р. було підтверджено підстави представництва керівника Ковельської окружної прокуратури інтересів держави в особі Головненської селищної ради за відповідною позовною заявою, прийнято її до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено розгляд справи в підготовчому судовому засіданні на 04.07.2022р., запропоновано прокурору та сторонам вчинити ряд дій та надати суду відповідні додаткові матеріали.

13 червня 2022 року до суду електронною поштою від Головненської селищної ради надійшло повідомлення №2.1/167 від 13.06.2022р. у котрому позивач пред'явлений прокуратурою позов підтримує та, з огляду на відсутність в апараті селищної ради спеціаліста з правових питань (юрисконсульта), просить суд здійснювати судовий розгляд справи за відсутності представника сторони.

Відзив ТОВ "Волиньелектрозбут" від 27.06.2022р. №01-8/1538 на позовну заяву із доказами його направлення позивачу та прокурору до суду надійшов 27.06.2022р. Заперечуючи в повному обсязі пред'явлені прокурором позовні вимоги, зокрема, з огляду на їх безпідставність, відповідач одночасно засвідчує на наявності, на його думку, підстав та заявляє клопотання про залишення позову без розгляду, зауважуючи, що належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає не Головненська сільська рада в інтересах держави в особі якої прокурором в даному випадку подано позов, а Західний офіс Держаудитслужби України, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері публічних закупівель, зокрема, як орган, уповноважений порушувати перед державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства в судовому порядку та стягувати в дохід держави грошові кошти.

Ухвалою, постановленою за результатами проведеного 04.07.2022р. за участю прокурора та представників відповідача судового засідання (відображена в протоколі засідання суду), розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 21.07.2022р., встановлено сторонам/учасникам строки для подання відповідей на відзив та клопотання про залишення позову без розгляду, заперечень на відповіді на відзив. Про вчинену процесуальну дію позивача було повідомлено направленою на його електронну адресу ухвалою від 04.07.2022р.

Відповідь Ковельської окружної прокуратури від 11.07.2022р. за №52/1-2334вих-22 на відзив відповідача із поясненнями щодо клопотання про залишення позову без розгляду та із документами в підтвердження відправлення матеріалів 11 липня 2022 року поштою суду та ТОВ "Волиньелектрозбут" до суду надійшла 13.07.2022р.

Заперечення ТОВ "Волиньелектрозбут" від 18.07.2022р. №01-8/1626 на відповідь прокурора на відзив із додатками документів та поштовими матеріалами до суду поступили 18.07.2022р.

Головненська селищна рада наданим позивачу процесуальним правом на подання відповіді на відзив, пояснень стосовно клопотання відповідача не скористалась.

Ухвалою, постановленою за результатами проведеного 21.07.2022р. за участю прокурора та представників відповідача підготовчого судового засідання (відображена в протоколі судового засідання), було відхилене клопотання ТОВ "Волиньелектрозбут" про залишення позову без розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.08.2022р.

Відхиляючи клопотання ТОВ "Волиньелектрозбут" про залишення позову без розгляду судом враховано, що при поданні позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в даному випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені.

Участь прокурора у справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу, зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав громадян.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Аналогічна норма закріплена у ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Окрім цього відповідно до визначеного законодавчого акту, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл. селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл. селищ, міст.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вирішують питання бюджету, фінансів і цін.

Згідно ст. 16 названого Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону).

Окрім цього, статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Таким чином, інтереси держави у даному випадку, на переконання суду, збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування. Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави щодо забезпечень; фінансової підтримки місцевого самоврядування.

Головненська селищна рада не зверталась до суду з відповідним позовом, чим завдається шкода, інтересам держави в особі територіальної громади.

Ковельською окружною прокуратурою листами від 22.03.2022р. №52/1-246вих-22 та від 19.04.2022р. №52/1-331вих-22 було повідомлено позивача про встановлені порушення чинного законодавства, ініційовано питання надання інформації щодо намірів вжиття заходів до усунення порушень, на що отримано повідомлення від 20.04.2022р. №2.1/53 про відсутність в апараті селищної ради спеціаліста з правових питань та підтримання намірів прокуратури щодо представництва її інтересів в суді.

Відтак, приймаючи до уваги, що селищна рада є стороною оспорюваних прокурором додаткових угод, та органом, за рахунок якого відповідачем набуто грошові кошти, остання підлягає визнанню позивачем в якості органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 15.10.2019р. у справі №903/129/18 (незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи органу місцевого самоврядування про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом, сам факт відсутності звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини).

Відтак суд засвідчує, що наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України "Про прокуратуру" винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

Поруч з цим, відповідно до п. 4 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Статтею 7-1 названого Закону визначено, що Держаудитслужба здійснює моніторинг закупівлі протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору та його виконання. За результатами моніторингу закупівлі складається висновок, в якому має міститься опис порушення та зобов'язання щодо усунення порушення.

Закупівлі також перевіряються органом державного фінансового контролю під час проведення інспектування, а також під державного фінансового аудиту. Перевірки закупівель проводяться письмовим рішенням керівника органу державного фінансового контролю або його заступника за наявності однієї з таких підстав: 1) виникнення потреби у документальній та фактичній перевірці питань, які не можуть бути перевірені під час моніторингу процедури закупівлі, а саме: стану виконання умов договору, внесення змін до нього, в тому числі вимог щодо якості, кількості (обсягів) предмета закупівлі, ціни договору.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та нормами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016р.

Наказом Держаудитслужби України №23 від 02.06.2017р. затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби України, згідно якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської. Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, означені наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Судом враховується, що п.п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначене право Держаудитслужби на порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку, стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами за незаконними договорами та звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, яким в даному випадку Управління Західного офісу Держаудитслужби України не скористалось.

Долученим до матеріалів справи листом №52/1-760вих-22 від 14.04.2022р. Ковельської окружної прокуратури Західному офісу Держаудитслужби України було засвідчено на необхідності реагування на викладені в позові порушення. Однак, визначений лист з боку Західного офісу Держаудитслужби залишено без реагування.

В даному аспекті судом враховано також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висвітлену у постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 (невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Поруч з цим, закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них).

Аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021р. у справі №912/9/20, від 19.08.2020р. у справі №923/449/18.

Судом також засвідчується, що при визначенні органу, в інтересах якого прокурором пред'являється позов, згідно зі ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Визначена дія, в даному випадку, була вчинена судом, що відображається в ухвалі від 06.06.2022р. про відкриття провадження у даній справі, пунктом 1 резолютивної частини котрої було підтверджено підстави представництва керівника Ковельської окружної прокуратури інтересів держави в особі Головненської селищної ради за відповідною позовною заявою.

29 липня 2022 року до суду електронною поштою від Головненської селищної ради надійшло повідомлення №2.1/220 від 25.07.2022р. у котрому позивач пред'явлений прокуратурою позов щодо визнання недійсними додаткових угод та стягнення надміру виплачених відповідачу коштів 107 858,96 грн. підтримує та, з огляду на відсутність в апараті селищної ради спеціаліста з правових питань (юрисконсульта), просить суд здійснювати розгляд справи по суті за відсутності представника сторони.

До початку розгляду справи по суті на адресу суду від Ковельської окружної прокуратури за №52/1-2739вих-22 від 29.07.2022р. надійшли письмові пояснення на заперечення відповідача на відповідь прокурора на відзив. В засіданні суду 01.08.2022р. засвідчені пояснення були долучені до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні по розгляду справи по суті прокурор пред'явлені позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених як у позовній заяві, так і у письмових поясненнях, відповідях, долучених до матеріалів справи в якості обґрунтувань позову та у спростування обставин заперечувальної позиції відповідача.

Присутні в засіданні суду представники відповідача позовні вимоги прокуратури заперечили, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представників відповідача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність пред'явлених позовних вимог.

При цьому, оцінюючи позицію сторін/учасників, викладену останніми у наданих суду поясненнях, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, спростовуючи та відхиляючи, а також підтримуючи ту чи іншу позицію сторін/учасників, викладену в обґрунтування пред'явленого позову та у заперечення позовних вимог, суд засвідчує наступне:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Ковельською окружною прокуратурою опрацьовано інформацію, оприлюднену на веб-порталі електронної системи публічних закупівель "Рrоzorro" за результатами опрацювання якої встановлено, що 06.01.2021р. на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Рrоzorro" Головненською селищною радою було оприлюднено оголошення UА-2021-01-06-001372-а про проведення переговорної процедури на закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5), зокрема, 321 000 кВт з терміном поставки товарів до 31.12.2021р. з очікуваною вартістю закупівлі 963 000 грн. За результатами проведеної процедури закупівлі, переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" з яким в подальшому, а саме 22.01.2021р. було укладено договір №23.21/282 про постачання електричної енергії споживачу.

Як визначається пунктом 2.1 угоди, за договором від 22.01.2021р. №23.21/282 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цієї угоди. Для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" предметом закупівлі за договором є "код ДК 021:2015:09310000-5 - Електрична енергія (електрична енергія)".

Відповідно до п. 2.3. договору від 22.01.2021р., кількість (обсяг) електричної енергії, яка постачається за угодою, визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Згідно з додатком 1 до угоди, постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцю електричну енергію в кількості 321 000 кВт.

Згідно п. 5.1. договору від 22.01.2021р., загальна ціна (сума) договору становить 963 000 грн, у т.ч. ПДВ 160 500 грн. (за рахунок коштів місцевого бюджету). Ціна за одиницю товару визначена у додатку 2 до договору, специфікації (є невід'ємною частиною договору) та становить - 3 грн./кВт*год з ПДВ.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що ціна за одиницю товару за угодою може змінюватись з дотриманням сторонами норм, передбачених частиною п'ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у додатку 3 до договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов'язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній редакції.

Відповідно до п.п. 6-7 Додатку 3 до договору, істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п. 1-8 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015р. №922-VIII.

Істотні умови Договору можуть змінюватись у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документально підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" на внутрішньому ринку та інші показники, які склались у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.coiTi.ua - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Відтак суд констатує, що на момент укладення та підписання договору №23.21/282 від 22.01.2021р. про постачання електричної енергії договірними сторонами були узгоджені та визначені всі істотні умови угоди, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

В той же час, 09.03.2021р. за №01-8/1294, 11.05.2021р. за №01-8/1874, 07.07.2021р. за №01-8/2333, 11.08.2021р. за №01/8- 2728, 05.10.2021р. за №01/8-3083, 27.10.2021р. за №01-8/3277, 09.11.2021р. за №01-8/3347, 16.11.2021р. за №01-8/3446 ТОВ "Волиньелектрозбут" в адресу керівників установ, підприємств та організацій було скеровано листи-повідомлення відповідно до котрих, з огляду на різке зростання цін на електричну енергію на ринку електричної енергії (коливання цін) та стійку тенденцію майбутнього росту вартості електроенергії, повідомлялось споживачів електроенергії про збільшення однієї із складових ціни на електричну енергію, а саме ціни електроенергії як товару.

Отримання відповідних повідомлень Головненською селищною радою не заперечується.

В подальшому між Головненською селищною радою та ТОВ "Волиньелектрозбут" до договору №23.21/282 від 22.01.2021р. про постачання електричної енергії було укладено додаткові угоди (із додатками - Специфікації цін) щодо зміни, у зв'язку із збільшенням ціни на електричну енергію на ринку електричної енергії, вартості електроенергії в бік її збільшення, а також щодо кількості товару (обсягів постачання електроенергії) у зв'язку із зміною ціни за одиницю товару, зокрема:

25.03.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,142182 грн за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 218 504 кВт*год. (додаткова угода №2). Зміни застосовуються між сторонами з 01.03.2021р.;

17.05.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,218105 грн. за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 299 244 кВт*год. (додаткова угода №5). Зміни застосовуються між сторонами з 01.05.2021р.;

08.07.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,382076 грн. за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 284 736 кВт*год. (додаткова угода №6). Зміни застосовуються між сторонами з 01.07.2021р.;

31.08.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,563244 грн. за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 117 080 кВт*год. (додаткова угода №7). Зміни застосовуються між сторонами з 01.09.2021р.;

20.10.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,761614 грн. за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 92 745 кВт*год. (додаткова угода №8). Зміни застосовуються між сторонами з 01.10.2021р.;

02.11.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 3,9798 грн. за 1 кВт*год. (додаткова угода №9). Зміни застосовуються між сторонами з 11.10.2021р.;

15.11.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 4,219783 грн. за 1 кВт*год. та визначено кількість товару 64 563 кВт*год. (додаткова угода №10). Зміни застосовуються між сторонами з 01.11.2021р.;

30.11.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 4,48374 грн. за 1 кВт*год. (додаткова угода №11). Зміни застосовуються між сторонами з 11.11.2021р.;

30.11.2021р. - збільшено ціну електроенергії до 4,774067 грн. за 1 кВт*год. (додаткова угода №12). Зміни застосовуються між сторонами з 12.11.2021р.

Одночасно з цим, додатковою угодою №13 від 01.12.2021р. між сторонами було досягнуто згоди про припинення договірних відносин в частині постачання (споживання) електричної енергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р. та збереження чинності договірних відносин в частині оплати електричної енергії до здійснення повних взаєморозрахунків між сторонами, котрі мають бути проведені протягом 20 робочих днів з моменту отримання споживачем акта приймання-передачі електричної енергії. При цьому відповідно до п. 3 додаткової угоди №13, з моменту набрання чинності цієї угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, крім тих зобов'язань, що виникли під час дії цього договору та зобов'язань, зазначених у цій угоді, до моменту повного їх виконання.

Відтак, суд констатує, що за визначених обставин, у період виконання договору №23.21/282 від 22.01.2021р. про постачання електричної енергії, до останнього сторонами дев'ять разів вносились зміни стосовно збільшення вартості одиниці електричної енергії та зміни кількості товару.

Судом засвідчується, що повідомлення про збільшення ціни електроенергії як товару, а також подальше укладення між сторонами відповідних додаткових угод до договору були обумовлені відповідачем коливанням цін за електричну енергію на ринку. При цьому, на підтвердження даних обставин останнім було надано:

- при укладенні додаткової угоди №2 від 25.03.2021р. - інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення на ринку "на добу наперед" у лютому 2021 року (1 637,98 грн./МВт.год.) в порівнянні з січнем 2021 року (1 481,31 грн./МВт.год.);

- при укладенні додаткової угоди №5 від 17.05.2021р. - інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення на ринку "на добу наперед" у квітні 2021 року (1 474,43 грн./МВт.год.) в порівнянні з березнем 2021 року (1 406,25 грн./МВт.год.), укладено додаткову угоду №5;

- при укладенні додаткової угоди №6 від 08.07.2021р. - інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення на ринку "на добу наперед" у червні 2021 року (1 456,15 грн/МВт.год.) в порівнянні з травнем 2021 року (1 098,36 грн./МВт.год.);

- при укладенні додаткової угоди №7 від 31.08.2021р. - інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення на ринку "на добу наперед" за 10 днів серпня 2021 року (2 079,35 грн./МВт.год.) в порівнянні з липнем 2021 року (1474,49 грн./МВт.год.) та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 12.08.2021р. №1869/21, відповідно до котрої, згідно інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" у торговій зоні ОЕС за липень 2021 року (1 444,05 грн./МВт.год.) в порівнянні з першою декадою серпня 2021 року (2 127,10 грн./МВт.год.) зросли на 47,30%;

- при укладенні додаткової угоди №8 від 20.10.2021р. - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.10.2021р. №2515/21, відповідно до котрої згідно інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" у торговій зоні ОЕС за вересень 2021 року (2 230,78 грн./МВт.год.) в порівнянні з першою декадою жовтня 2021 року (2 568,15 грн./МВт.год.) зросли на 15,15%;

- при укладенні додаткової угоди №9 від 02.11.2021р. - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 28.10.2021р. №2697/21, відповідно до котрої, згідно інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" у торговій зоні ОЕС за першу декаду жовтня 2021 року (2 568,15 грн./МВт.год.) в порівнянні з другою декадою жовтня 2021 року (2 841,96 грн./МВт.год.) зросли на 10,66%;

- при укладенні додаткової угоди №10 від 15.11.2021р. - інформацію із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення на ринку "на добу наперед" у жовтні 2021 року (2 683,91 грн./МВт.год.) в порівнянні з вереснем 2021 року (2 170,02 грн./МВт.год.);

- при укладенні додаткових угод №№11, 12 від 30.11.2021р. - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 18.11.2021р. №2939/21, відповідно до котрої, згідно інформації з офіційного сайту ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на майданчику ринку "на добу наперед" у торговій зоні OEC за жовтень 2021 року (2 793,44 грн./МВт.год.) в порівнянні з 01 листопада 2021 року (3 491,75 грн./МВт.год.) зросли на 25%.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Пунктом 13.2 Розділу 13 договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №23.21/282 визначається, що умови договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткових угод до цього договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Відтак, з урахуванням положень ЦК України та ЗУ "Про публічні закупівлі", суд вказує, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:

- відбувається за згодою сторін;

- порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації);

- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);

- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;

- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Судом зауважується, що додаткова угода №2 від 25.03.2021р. була погоджена та укладена з врахуванням інформації із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення у лютому в порівнянні з січнем 2021 року на 10,58%. Поруч з цим, 12.03.2021р. на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" було оприлюднено порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку.

Відповідно до зазначеного аналізу за 1 декаду березня 2021 року, середньозважена ціна на РДН складає 1 396,73 грн./МВт.год. (без ПДВ), що на 18,03% нижче, ніж за 10 днів лютого, та на 14,73% нижче, ніж за лютий в цілому, середньозважена ціна по ОЕС України за 10 днів березня зменшилась в порівнянні з 1 декадою лютого на 19,95% та становить 1 359,94 грн./МВт.год. (без ПДВ). На ВДР за 10 днів березня 2021 року середньозважена ціна складає 1 338 грн./МВт.год. (без ПДВ), що нижче на 27,09% від аналогічного періоду лютого, та на 23,83% нижче в порівнянні з лютим місяцем в цілому. По ОЕС України - 1 337,68 грн./МВт.год. (без ПДВ), що нижче на 27,13% в порівнянні з 1 декадою лютого.

Відтак, станом на дату укладення додаткової угоди від 15.03.2021р. №2 ТОВ "Волиньелектрозбут" було повідомлено про наявність факту коливання ціни на електричну енергію в бік зменшення, однак, не дивлячись на це, між сторонами додаткову угоду за №2 про збільшення з 01.03.2021р. на 9,99% ціни електричної енергії було укладено.

Суд аналізує, що додаткова угода №5 від 17.05.2021р. була укладена на підставі наданої інформації із сайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін в бік збільшення у квітні 2021 року в порівнянні з березнем 2021 року на 4,85%. Поруч з цим, 12.05.2021р. на офіційному сайті ДП "Оператор ринку" було оприлюднено порівняльний аналіз роботи ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, відповідно до котрого за 1 декаду травня 2021 року середньозважена ціна на РДН складає 998,07 грн./МВт.год. (без ПДВ), що на 26,36% нижче, ніж за 10 днів квітня, та на 32,31% нижче, ніж за квітень в цілому. Середньозважена ціна по ОЕС України за 10 днів травня зменшилась в порівнянні з 1 декадою квітня на 31,11% та становить 912,84 грн./МВт.год. (без ПДВ). На ВДР за 10 днів травня 2021 року середньозважена ціна складає 864,05 грн./МВт.год. (без ПДВ), що нижче на 35,68% від аналогічного періоду квітня, та на 38,64% нижче в порівнянні з квітнем місяцем в цілому. По ОЕС України - 862,89 грн./МВт.год. (без ПДВ), що нижче на 35,7% в порівнянні з 1 декадою квітня.

Відтак, станом на дату укладення додаткової угоди №5 (17.03.2021р.) ТОВ "Волиньелектрозбут" було повідомлено про наявність факту коливання ціни на електричну енергію в бік зменшення, однак, не дивлячись на це між сторонами 17.05.2021р. було укладено додаткову угоду №5 про збільшення з 01.05.2021р. ціни електричної енергії на 4,85 %.

За результатами укладення додаткової угоди №6 від 08.07.2021р. сторонами було збільшено ціну на електричну енергію, як товар, на 9,99% (з 1,367794 грн./кВт*год. до 1,504437 грн./кВт*год.)

Однак, при врахуванні обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладення договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №6 від 08.07.2021р., було збільшено ціну на електричну енергію, як товар, на 26,84% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 1,504437 грн./кВт*год.), тобто, на понад 10%.

Відтак, на думку суду, укладення додаткової угоди №6 від 08.07.2021р. до договору №1923.21/282 від 22.01.2021р. з відповідним засвідченими наслідками, суперечить положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Судом встановлено, що за результатами укладення додаткової угоди №7 від 31.08.2021р. було збільшено ціну на електроенергію, як товар, на 9,99% (з 1,504437 грн./кВт*год. до 1,65473 грн./кВт*год.)

Однак, при врахуванні обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладення договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №7 від 31.08.2021р., було збільшено ціну на електроенергію, як товар на 39,5% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 1,65473 грн./кВт*год.), тобто, на понад 10%.

Відтак, на думку суду, аналогічно, укладення додаткової угоди №7 від 31.08.2021р. до договору №1923.21/282 від 22.01.2021р., суперечить статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Поруч з цим, за результатами укладення додаткової угоди №8 від 20.10.2021р., було збільшено ціну на електроенергію, як товар на 9,99% (з 1,65473 грн./кВт*год до 1,820038 грн./кВт*год.)

При врахуванні недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладання договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №8 від 20.10.2021р., було збільшено ціну на електричну енергію, як товар на 53,45% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 1,820038 грн/кВт*год.), тобто на понад 10%.

Відтак, укладення додаткової угоди №8 від 20.10.2021р. до основного договору від 22.01.2021р. також суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За результатами укладення додаткової угоди №9 від 02.11.2021р., було збільшено ціну на електроенергію, як товар на 9,99% (з 1, 820038 грн./кВт*год. до 2,00186 грн./кВт*год.) Однак, при врахуванні обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладення договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №9 від 02.11.2021р., ціну на електричну енергію, як товар, було збільшено на 68,78% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 2,00186 грн./кВт*год.), тобто, на понад 10%, що, на думку суду, є неправомірним, факт укладання додаткової угоди №9 від 02.11.2021р. суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Одночасно з цим, як підтверджено матеріалами справи, за результатами укладення додаткової угоди №10 від 15.11.2021р., було збільшено ціну на електричну енергію, як товар, на 9,99% (з 2,00186 грн./кВт*год до 2, 201846 грн./кВт*год.) З врахуванням позиції суду стосовно обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладання договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №10 від 15.11.2021р., було збільшено ціну на електричну енергію, як товар на 85,64% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 2, 201846 грн./кВт*год.), тобто, на понад 10%, що свідчить про невідповідність означеної дії (укладення додаткової угоди №10 від 15.11.2021р.) положенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд поруч з вищевикладеним констатує, що за результатами укладення між сторонами додаткової угоди №11 від 30.11.2021р. було збільшено ціну на електричну енергію, як товар, на 9,99% (з 2, 201846 грн./кВт*год. до 2,42181 грн./кВт*год.) При врахуванні обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладення договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №11 від 30.11.2021р., було збільшено ціну на електричну енергію, як товар на 104,19% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 2,42181 грн./кВт*год.), тобто, на понад 10%, що, аналогічно суперечить ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім цього, за результатами укладення додаткової угоди №12 від 30.11.2021р. було збільшено ціну на електричну енергію, як товар на 9,99% (з 2, 42181 грн./кВт*год. до 2, 663749 грн./кВт*год.) При врахуванні обставин недійсності попередніх додаткових угод, між датою укладання договору від 22.01.2021р. та додаткової угоди №12 від 30.11.2021р., збільшено ціну на електричну енергію, як товар на 124,59% (з 1,18604 грн./кВт*год. до 2,663749 грн./кВт*год.), тобто на понад 10%. Відтак, на думку суду, укладення додаткової угоди №12 від 30.11.2021р. суперечить ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В даному аспекті судом засвідчується, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/19 зауважує, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Суд вказує, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Положеннями п. 7.1 додатку №3 Порядок зміни умов договору до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №2321/282 визначається, що зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (РДН) та внутрішньодобовому ринку (ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП "Оператор ринку" - згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України "Про ринок електричної енергії". У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, сторонами визнаються завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП "Оператор ринку".

Судом встановлюється обставина, за котрої поруч з іншими матеріалами, додаткові угоди №№7-10 були укладені на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати.

Щодо цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, які стали документальним обґрунтуванням для укладення додаткових угод, суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Однак, постачальнику необхідно не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). (Постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021р.)

При цьому, Верховний Суд у постанові від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Надаючи оцінку ціновим довідкам Харківської торгово-промислової палати, суд вважає, що такі не підтверджують коливання ціни природного газу на ринку, не містять розрахунку його вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому останні, на думку суду, не можуть бути належним доказом у справі.

За визначених обставин відповідачем не доведено обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.

Окрім цього, зазначені висновки, як це вбачається із останніх, носять фактографічно-інформаційний характер. На думку суду, такі листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та фактично дублюють дані із системи "Оператор ринку", в якому не міститься точної інформації про коливання цін як на момент звернення Товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ "Волиньелектрозбут" спонукаючи споживача електричної енергії до укладення додаткових угод, мало на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, не аналізуючи ринок електроенергії, в тому числі щодо зниження ціни.

Відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на електроенергію на РДН ОАС України на момент укладення угод та ініціювання збільшення ціни становили: 22.01.2021р. - 1687,66 грн./кВт*год.; 01.03.2021р. - 1 753,19 грн./кВт*год; 15.03.2021р. - 1 308,66 грн./кВт*год.; 01.05.2021р. - 1 284,15 грн./кВт*год.; 17.05.2021р. - 1 314,99 грн./кВт*год.; 01.07.2021р. - 1 450,65 грн./кВт*год.; 08.07.2021р. - 1 263,47 грн./кВт*год.; 31.08.2021р. - 2 184,53 грн./кВт*год.; 01.09.2021р. - 2 305,56 грн./кВт*год.; 01.10.2021р. - 2 372,72 грн./кВт*год.; 01.11.2021р. - 3 491,75 грн./кВт*год.; 02.11.2021р. - 3 455,48 грн./кВт*год.; 11.11.2021р. - 3 322,75 грн./кВт*год.; 12.11.2021р. - 3 267,58 грн./кВт*год.; 15.11.2021р. - 3 360,22 грн./кВт*год.; 30.11.2021р. - 3 115,49 грн./кВт*год.

При цьому здійснюючи аналіз інформації, розміщеної на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", суд засвідчує, що у період укладення основного договору та додаткових угод №№2, 5, 6 до останнього, вартість електричної енергії зменшилася, у період укладення додаткових угод №№7-9 ціна зростала, у період укладення додаткових угод №№10-12 ціна зменшилась відносно останніх угод.

Окрім цього, відповідно до даних, розміщених на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", середньозважені ціни на електричну енергію на РДН ОАС України у січні 2021 року коливались у бік збільшення, а саме: упродовж 1 декади (01.01.-10.01.) середньозважена ціна на електричну енергію становила 1 149, 41 грн./кВт*год., упродовж 2 декади (11.01.-20.01.) - 1 546,47 грн./кВт*год., упродовж 3 декади січня (21.01.- 31.01.) - 1 622,23 грн./кВт*год. Тобто, упродовж проведення переговорів та укладення договору середньозважені ціни на електричну енергію на РДН ОАС України зросли на 39,44%.

ТОВ "Волиньелектрозбут" при проведенні 06.01.2021р. переговорів на закупівлю електричної енергії у публічній закупівлі UA-2021-01-06-001372-а вартість (ціну) електроенергії було визначено в розмірі 3 грн./кВт*год., при цьому в подальшому до дати підписання договору (21.01.2021р.) будь-які зміни в цій частині не вносились.

Правова позиція суду стосовно визнання недійсними укладених між Головненською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" додаткових угод №2 від 15.03.2021р., №5 від 17.05.2021р., №6 від 08.07.2021р., №7 від 31.08.2021р., №8 від 01.10.2021р., №9 від 02.11.2021р., №10 від 15.11.2021р., №11 від 30.11.2021р., №12 від 30.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №23.21/282, визначається наступним.

Як встановлено ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину відповідно до котрої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статтею 629 ЦК України закріплені положення стосовно обов'язковості договору - з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України, обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України визначається, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч. ч. 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлюється положеннями Закону України "Про публічні закупівлі". Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 названого Закону, закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників; максимальної економії, ефективності та пропорційності; відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель; недискримінації учасників та рівного ставлення до них; об'єктивного та неупередженого визначення переможців процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Статтею 6 ЦК України (абз. 2 ч. 3) визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №915/346/18, від 12.02.2020р. у справі №913/166/19, від 21.03.2019р. у справі №912/898/18, від 25.06.2019р. у справі №913/308/18, від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18.

Поруч з цим, Верховний Суд у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/19, посилання на котру уже здійснювалось судом, зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Підвищення сторонами Договору ціни, шляхом укладання додаткових угод, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені між Головненською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" додаткові угоди №2 від 15.03.2021р., №5 від 17.05.2021р., №6 від 08.07.2021р., №7 від 31.08.2021р., №8 від 01.10.2021р., №9 від 02.11.2021р., №10 від 15.11.2021р., №11 від 30.11.2021р., №12 від 30.11.2021р. до договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №23.21/282, суперечать вимогам законодавства, зокрема ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" та положенням ст. 203 ЦК України, а тому суд приходить до висновку, що такі угоди є недійсними, а позовні вимоги прокурора такими, що підлягають до задоволення, на підставі вищевикладеної ст. 215 ЦК України.

При цьому також враховується позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у п.п. 49-51 постанови від 22.06.2022р. у справі №917/1062/21, відповідно до котрої, у справі, що переглядається, прокурор у підставах позову зазначає про визнання недійсними додаткових угод до договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції після набрання чинності Законом №114-ІХ. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору не врахував, що на час оголошення тендеру (19.01.2021), укладення договору (28.02.2021) та додаткових угод №1, №2 (01.03.2021) діяв Закон "Про публічні закупівлі" саме у редакції Закону №114-IX (з відповідними змінами), який не пов'язував нікчемність договору зі зміною істотних умов договору про закупівлю з порушення ч. 5 ст. 41 цього Закону. Тому Верховний Суд погоджується зі скаржником про правильність висновку суду першої інстанції, який визнав додаткові угоди недійсними та помилковість рішення суду апеляційної інстанції, який вважав такі угоди нікчемними відповідно до Закону "Про публічні закупівлі".

Щодо вимоги про стягнення з ТОВ "Волиньелектрозбут" 107 858,96 грн. суд зазначає наступне:

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Отже, відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди №№ 2, 5-12 до договору про постачання електричної енергії №23.21/282 від 22.01.2021р. є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому існують підстави вважати, що кошти, які сплачені Головненською селищною радою за товар, який не був поставлений ТОВ "Волиньелектрозбут", підлягають до стягнення з відповідача. При цьому розрахунки за поставлену електричну енергію повинні здійснюватись за цінами, визначеними в договорі про постачання електричної енергії № 23.21/282 від 22.01.2021р., а саме з розрахунку 3 грн. за 1 кВт*год.

Як встановлено судом, за наслідками виконання умов договору №23.21/282 від 22.01.2021р., споживання електричної енергії Головненською селищною радою склало 251 329 кВт*год., що підтверджується долученими до матеріалів справи, підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії, зокрема: акт №105/532-0082000/1/1 від 31.01.2021р. на 48 504 кВт*год. електроенергії за січень 2021 року на суму 145 512 грн.; акт №105/532-0082000/2/1 від 28.02.2021р. на 43 636 кВт*год. електроенергії за лютий 2021 року на суму 130 908 грн.; акт №105/532-0082000/3/1 від 31.03.2021р. на 29 928 кВт*год. електроенергії за березень 2021 року на суму 94 039,27 грн.; акт №105/532-0082000/4/1 від 30.04.2021р. на 20 681 кВт*год. електроенергії за квітень 2021 року на суму 64 983,47 грн.; акт №105/532-0082000/5/1 від 31.05.2021р. на 22 420 кВт*год. електроенергії за травень 2021 року на суму 72 149 грн.; акт №105/532-0082000/6/1 від 30.06.2021р. на 8 185 кВт*год. електроенергії за червень 2021 року на суму 26 340,19 грн.; акт №105/532-0082000/7/1 від 31.07.2021р. на 3 513 кВт*год. електроенергії за липень 2021 року на суму 11 881,24 грн.; акт №105/532-0082000/8/1 від 31.08.2021р. на 4 068 кВт*год. електроенергії за серпень 2021 року на суму 13 758,28 грн.; акт №105/532-0082000/9/1 від 30.09.2021р. на 15 311 кВт*год. електроенергії за вересень 2021 року на суму 54 556,84 грн.; акт №105/532-0082000/10/1 від 31.10.2021р. на 19 204 кВт*год. електроенергії за жовтень 2021 року на суму 76 428,10 грн.; акт №105/532-0082000/11/1 від 30.11.2021р. на 35 879 кВт*год. енергії за листопад 2021 року на суму 171 288,76 грн.

Долученими до матеріалів справи фінансовими документами підтверджується оплата Головненською селищною радою поставленої електричної енергії на загальну суму 861 846 грн. (платіжні транзакції, отримані з єдиного веб-порталу використання публічних коштів https://spending.gov.ua): №194464314 від 04.02.2021р. на суму 72 579 грн; №194432409 від 04.02.2021р. на суму 35 778 грн.; №194438451 від 04.02.2021р. на суму 23 232 грн.; №194432006 від 04.02.2021р. на суму 8 667 грн.; №194432145 від 04.02.2021р. на суму 2 157 грн.; №194432383 від 04.02.2021р. на суму 1 737 грн.; №194432237 від 04.02.2021р. на суму 918 грн.; №194432245 від 04.02.2021р. на суму 444 грн.; №196730123 від 04.03.2021р. на суму 78 207 грн.; №196694400 від 04.03.2021р. на суму 20 478 грн.; №196703972 від 04.03.2021р. на суму 13 359 грн.; №196693722 від 04.03.2021р. на суму 8 259 грн.; №196694394 від 04.03.2021р. на суму 6 798 грн.; №196693919 від 04.03.2021р. на суму 1 956 грн.; №196730126 від 04.03.2021р. на суму 816 грн.; №196694172 від 04.03.2021р. на суму 618 грн.; №196694321 від 04.03.2021р. на суму 417 грн.; №199328072 від 05.04.2021р. на суму 59 223,84 грн.; №199187841 від 05.04.2021р. на суму 17 690,53 грн.; №199184889 від 05.04.2021р. на суму 8 226,25 грн.; №199187719 від 05.04.2021р. на суму 5 649,65 грн.; №199185940 від 05.04.2021р. на суму 1 791,02 грн.; №199186707 від 05.04.2021р. на суму 763,56 грн.; №199187237 від 05.04.2021р. на суму 499,33 грн.; №199229182 від 05.04.2021р. на суму 245,09 грн.; №201957160 від 05.05.2021р. на суму 41 577,34 грн.; №201913948 від 05.05.2021р. на суму 11 761,18 грн.; №201913443 від 05.05.2021р. на суму 6 441,47 грн.; №201957160 від 05.05.2021р. на суму 41 577,34 грн.; №201913937 від 05.05.2021р. на суму 3 044,80 грн.; №201913734 від 05.05.2021р. на суму 1 172,04 грн.; №201913829 від 05.05.2021р. на суму 452,47 грн.; №201913848 від 05.05.2021р. на суму 314, 22 грн.; №201957167 від 05.05.2021р. на суму 219,95 грн.; №204606172 від 04.06.2021р. на суму 28 898,59 грн.; №204553299 від 04.06.2021р. на суму 22 629,71 грн.; №204553978 від 04.06.2021р. на суму 13 367,98 грн.; №204552736 від 04.06.2021р. на суму 4 737,05 грн.; №204553968 від 04.06.2021р. на суму 1 467,47 грн.; №204553626 від 04.06.2021р. на суму 444,10 грн.; №204553763 від 04.06.2021р. на суму 334,68 грн.; №204606176 від 04.06.2021р. на суму 270,32 грн.; №207133379 від 02.07.2021р. на суму 13 310,08 грн.; №207099057 від 02.07.2021р. на суму 5 885,93 грн.; №207096611 від 02.07.2021р. на суму 4 141,69 грн.; №207097888 від 02.07.2021р. на суму 1 570,42 грн.; №207098949 від 02.07.2021р. на суму 704,76 грн.; №207098509 від 02.07.2021р. на суму 257, 46 грн.; №207098627 від 02.07.2021р. на суму 257,45 грн.; №207133381 від 02.07.2021р. на суму 212,40 грн.; №209576822 від 03.08.2021р. на суму 4 765,36 грн.; №209613309 від 03.08.2021р. на суму 4 038,20 грн.; №209576628 від 03.08.2021р. на суму 1403,56 грн.; №209576812 від 03.08.2021р. на суму 811,70 грн.; №209576741 від 03.08.2021р. на суму 294,24 грн.; №209576724 від 03.08.2021р. на суму 213, 07 грн.; №209576390 від 03.08.2021р. на суму 213,07 грн.; №209613330 від 03.08.2021р. на суму 142,04 грн.; №212160886 від 02.09.2021р. на суму 5 749,52 грн.; №212118414 від 02.09.2021р. на суму 4 633,45 грн.; №212117810 від 02.09.2021р. на суму 1 156,67 грн.; №212118412 від 02.09.2021р. на суму 769, 42 грн.; №212117061 від 02.09.2021р. на суму 480,26 грн.; №212118189 від 02.09.2021р. на суму 382,16 грн.; №212118258 від 02.09.2021р. на суму 267,20 грн.; №212160901 від 02.09.2021р. на суму 165,72 грн.; №213318763 від 16.09.2021р. на суму 153,88 грн.; №214989015 від 04.10.2021р. на суму 29 966,90 грн.; №214958057 від 04.10.2021р. на суму 14 402,64 грн.; №214957740 від 04.10.2021р. на суму 5 822,34 грн.; №214957848 від 04.10.2021р. на суму 2 365,99 грн.; №214958051 від 04.10.2021р. на суму 1 040,47 грн.; №214957891 від 04.10.2021р. на суму 370,57 грн.; №214957916 від 04.10.2021р. на суму 324,25 грн.; №214989035 від 04.10.2021р. на суму 263,58 грн.; №218177157 від 04.11.2021р. на суму 45 238,40 грн.; №218135274 від 04.11.2021р. на суму 18 386,68 грн.; №218134201 від 04.11.2021р. на суму 6 371,66 грн.; №218134716 від 04.11.2021р. на суму 3 924,08 грн.; №218135272 від 04.11.2021р. на суму 1 241,69 грн.; №218134865 від 04.11.2021р. на суму 529,32 грн.; №218134916 від 04.11.2021р. на суму 437,78 грн.; №218177171 від 04.11.2021р. на суму 298,49 грн.; №221630780 від 06.12.2021р. на суму 94 001,30 грн.; №221713882 від 06.12.2021р. на суму 26 309,89 грн.; №221713819 від 06.12.2021р. на суму 22 399,99 грн.; №221712953 від 06.12.2021р. на суму 15 405,92 грн.; №221713246 від 06.12.2021р. на суму 9 777,30 грн.; №221713577 від 06.12.2021р. на суму 2 387,04 грн.; №22173640 від 06.12.2021р. на суму 558,56 грн.; №221630795 від 06.12.2021р. на суму 448,76 грн.

Судом встановлено помісячне споживання Головненською селищною радою електроенергії:

Березень 2021 року 29 928 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,142182*29 928 = 94 039,27 грн., з яких 3,142182 грн. - ціна за додатковою угодою №2 від 15.03.2021р., 29 928 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 4 255,27 грн. (94 039,27 грн. - 89 784 грн., з яких 94 039,27 грн. - вартість енергії за додатковою угодою №2 від 15.03.2021р. (розрахунок за березень 2021 року), 89 784 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*29 928 кВт*год.)

Квітень 2021 року 20 681 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,142182*20 681 = 64 983, 47 грн., з яких 3,142182 грн. - ціна за додатковою угодою №2 від 15.03.2021р., 20 681 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 2 940,47 грн. (64 983,47 грн. - 62 043 грн., з яких 64 983,47 грн. - вартість енергії за додатковою угодою №2 від 15.03.2021р. (розрахунок за березень 2021 року), 62 043 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*20 681 кВт*год.)

Травень 2021 року 22 420 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,218105*22 420 = 72 149,90 грн., з яких 3,218105 грн. - ціна за додатковою угодою №5 від 17.05.2021р., 22 420 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23- 21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 4 889,90 грн. (72 149,90 грн. - 67 260 грн., з яких 72 149,90 грн. - вартість за додатковою угодою №5 від 17.05.2021р. (розрахунок за травень 2021 року), 67 260 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*22 420 кВт*год.)

Червень 2021 року 8 185 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,218105*8 185 = 26 340,19 грн., з яких 3,218105 грн. - ціна за додатковою угодою №5 від 17.05.2021р., 8 185 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 1 785,19 грн. (26 340,19 грн. - 24 555 грн., з яких 26 340,19 грн. - вартість за додатковою угодою №5 від 17.05.2021р. (розрахунок за червень 2021 року), 24 555 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*8 185 кВт*год.)

Липень 2021 року 3 513 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,382076*3 513 = 11 881,24 грн., з яких 3,382076 грн. - ціна за додатковою угодою №6 від 08.07.2021р., 3 513 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23- 21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 1 342,24 грн. (11 881,24 грн. - 10 539 грн., з яких 11 881,24 грн. - вартість за додатковою угодою №6 від 08.07.2021р. (розрахунок за липень 2021 року), 10 539 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*3 513 кВт*год.)

Серпень 2021 року 4 068 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,382076*4 068 = 13 758,29 грн., з яких 3,382076 грн. - ціна за додатковою угодою №6 від 08.07.2021р., 4 068 кВт*год. - об'єм спожитої електроенергії за договором №23- 21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 1 554,29 грн. (13 758,29 грн. - 12 204 грн., з яких 13 758,29 грн. - вартість за додатковою угодою №6 від 08.07.2021р. (розрахунок за серпень 2021 року), 12 204 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*4 068 кВт*год.)

Вересень 2021 року 15 311 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,563244*15 311 = 54 556,84 грн., з яких 3,563244 грн. - ціна за додатковою угодою №7 від 31.08.2021р., 15 311 кВт*год. - об'єм спожитої електроенергії за договором №23-21 /282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 8 623,84 грн.(54 556, 84 грн. - 45 933 грн., з яких 54 556,84 грн. - вартість за додатковою угодою №7 від 31.08.2021р. (розрахунок за вересень 2021 року), 45 933 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*15 311 кВт*год.)

Жовтень 2021 року 19 204 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 3,9798*19 204 = 76 428,10 грн., з яких 3,9798 грн. - ціна за додатковою угодою №9 від 02.11.2021р., 19 204 кВт*год. - об'єм спожитої електричної енергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 18 816,10 грн. (76 428,10 грн. - 57 612 грн., з яких 76 428,10 грн. - вартість за додатковою угодою №9 від 02.11.2021р. (розрахунок за жовтень 2021 року), 57 612 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*19 204 кВт*год.)

Листопад 2021 року 35 879 кВт*год.

Вартість розрахована за формулою: 4,774067*35 879 = 171 288,76 грн., з яких 4,774067 грн. - ціна за додатковою угодою №12 від 30.11.2021р., 35 879 кВт*год. - об'єм спожитої електроенергії за договором №23-21/282 від 22.01.2021р.

Сума надмірно сплачених коштів становить 63 651,76 грн. = 17 1288,76 грн. - 107 637 грн., з яких 171 288,76 грн. - вартість за додатковою угодою №9 від 02.11.2021р. (розрахунок за жовтень 2021 року), 107 637 грн. - вартість у разі закупівлі по 3*35 879 кВт*год.

За результатами визначеного, внаслідок виконання Головненською селищною радою своїх зобов'язань фінансового характеру за угодою №23-21/282 від 22.01.2021р., ТОВ "Волиньелектрозбут" було надмірно отримано грошових коштів на загальну суму 107 858,96 грн., котра становить вартість електричної енергії, недопоставленої на виконання договору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів: двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); про участь у ринку "на добу наперед" та/або внутрішньодобовому ринку; про купівлю-продаж електричної енергії на ринку "на добу наперед"; про купівлю-продаж електричної енергії на внутрішньодобовому ринку; про участь у балансуючому ринку; про врегулювання небалансів; про надання послуг з розподілу; про надання послуг з передачі; про надання допоміжних послуг; про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; про приєднання до системи передачі; про приєднання до системи розподілу; про участь у розподілі пропускної спроможності; про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії; про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом; про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Частиною 1 статті 66 визначеного Закону унормовано, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону, відповідний двосторонній договір має встановлювати: предмет договору; ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; строки та порядок постачання електричної енергії; порядок повідомлення про договірні обсяг купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; порядок та форму розрахунків; строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; права, обов'язки та відповідальність сторін; строк дії договору.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).

До договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У ст. 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19.

Таким чином, через неналежне виконання своїх зобов'язань щодо постачання електричної енергії Головненській селищній раді у ТОВ "Волиньелектрозбут" виникає обов'язок з повернення 107 858,96 грн., сплачених за електричну енергію, яка не була поставлена покупцеві, отримані кошти підлягають поверненню як безпідставно отримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.)

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоча йому було створено для цього усі можливості, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення пред'явлених прокурором позовних вимог.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку, враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати прокуратури, пов'язані із поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору на суму 24 810 грн.), слід відшкодувати останній у відповідності до ст. 129 ГПК України в повному об'ємі за рахунок ТОВ "Волиньелектрозбут".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №2 від 15.03.2021р., №5 від 17.05.2021р., №6 від 08.07.2021р., №7 від 31.08.2021р., №8 від 01.10.2021р., №9 від 02.11.2021р., №10 від 15.11.2021р., №11 від 30.11.2021р., №12 від 30.11.2021р. до укладеного між Головненською селищною радою Ковельського району Волинської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.01.2021р. №23.21/282.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Головненської селищної ради Ковельського району Волинської області (Волинська область, Ковельський район, смт. Головне, вул. Лесі Українки, 2, код ЄДРПОУ 04333187) грошові кошти в сумі 107 858,96 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (м. Луцьк, вул. Єршова, 11А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) 24 810 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 08.08.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

Рішення суду направити:

- Ковельській окружній прокуратурі (kovel_prok@pvo.gov.ua);

- Волинській обласній прокуратурі (office@pvo.gov.ua);

- Головненській селищній раді (golovne.lbm@gmail.com);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (office@elektro.volyn.ua).