08 серпня 2022 року м. Харків Справа № 917/1513/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Терещенко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вх.№603П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 (суддя О.О. Ореховська, повний текст рішення складено 11.02.2022) у справі №917/1513/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до Дочірнього підприємства "Пирятинтеплопостачання", Полтавська область. Пирятинський район, м.Пирятин,
про стягнення 6404,16 грн., -
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх.№1733/21 від 30.09.2021) до Дочірнього підприємства "Пирятинтеплопостачання" про стягнення 6406,16грн збитків завданих неналежним виконанням відповідачем п.2.1 Договору від 08.10.2018 №5311/18-ТЕ-24 за березень 2019 та квітень 2019.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21 (суддя О.О. Ореховська) в позові відмовлено повністю.
АТ “НАК “Нафтогаз України” з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Судові витрати просить покласти на відповідача.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України “Про ринок природного газу”, який є спеціальним нормативно - правовим актом по відношенню до ЦК України та ГК України.
Затверджені нормативним актом правила постачання природного газу, в тому числі щодо стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами ЦК України та ГК України.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18; від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19; від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц; у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №910/4927/18; від 13.05.2021 року у справі №910/3987/20; від 25.03.2021 року у справі №910/4608/20; від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19.
Крім того, апелянт звернувся із клопотанням, в якому просить поновити строк на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що отримав повний текст оскаржуваного рішення 18.02.2022, про що підтверджується копією конверту із поштовим ідентифікатором та відомостями із офіційного сайту Укрпошти.
Також посилається на запровадження на території України з 24.02.2022 воєнного стану у зв'язку з чим відбулась евакуація представників підприємства скаржника з м.Києва, що унеможливило своєчасне оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2022 для розгляду справи №917/1513/21 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2022 у справі №917/1513/21 у зв'язку з тим, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу, а саме: апелянтом не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
10.06.2022 від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2022. До вказаного клопотання апелянт додав платіжне доручення №0000029308 від 09.06.2022 на суму 3405,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 у справі №917/1513/21 задоволено клопотання Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про поновлення строку на подання апеляційної скарги, строк на подання апеляційної скарги поновлено.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21.
Витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1513/21.
Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачу встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Ухвалено сторонам повідомити Східному апеляційному господарському суду офіційні електронні адреси, зареєстровані в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у відповідності до ст. 6 ГПК України.
29.06.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1513/21.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач по справі) та Дочірнім підприємством "Пирятинтеплопостачання" (споживач, відповідач по справі) укладено договір №5311/18-ТЕ-24 постачання природного газу (а.с. 31-41).
До договору між сторонами було укладено Додаткові угоди №1 від 24.10.2018, №2 від 27.10.2018, № від 06.11.2018, №4 від 30.11.2018, №5 від 12.03.2019, №6 від 29.03.2019.
При укладенні Договору сторони погодили наступне:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п.1.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої вод населенню (п.1.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у березні 2019 року в кількості 80,0 тис. куб. м., у квітні 2019 року в кількості 15,0 тис.куб.м. (п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018);
- приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.8. Договору в редакції Додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2 договору (п.3.8.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 );
- пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2. абз. 2) підп.3.9,2., п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абзац третій підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (п. 11.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп. 5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються Сторонами з 01.03.2019 р. (п. 1. додаткової угоди №5 від 12.03.2019);
- пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп.3.9.2 п.3.9, абзац четвертий підп.5) п.6.2, абзац другий підп.2) п.6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність (п. 2. додаткової угоди №5 від 12.03.2019);
- якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору (п.3.13. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 ). При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1. Якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2. Якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п.2.1 договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (п. 3.13.1 та п. 3.13.2 договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- ціна за 1000 куб. м. газу становить 6 235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн (п. 4.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п.5.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- пунктом 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018) відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору;
постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії;
- споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 цього договору (підп.8 п.6.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018);
- постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 договору у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5 % (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (підп.4 п.6.3. Договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018).
На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у жовтні, листопаді, грудні 2018 та січні , лютому, березні, квітні 2019, на загальну суму 3 023 487,90грн, що підтверджується Актами приймання-передачі (а.с. 57-63).
Пунктом 2.1. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 сторони погодили, що постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у березні 2019 року в кількості 80,0 тис. куб. м., у квітні 2019 року в кількості 15,0 тис.куб.м.
Відповідно до акту приймання-передачі від 31.03.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у березні 2019 року, у обсязі 57,66200 тис. куб. м. на загальну суму 431 462,38грн. (а.с. 62).
Таким чином відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 22,33800 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами у п.2.1. договору, відхилення споживання склало 27,92%.
21.05.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих. № 26-1023-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 15.11.2019 року за вих. № 26/9-3457-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5 110,56 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором, згідно детального розрахунку.
Акт-претензія та лист про суму збитків отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 26).
Відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у квітні 2019 року, у обсязі 9,12100 тис. куб. м. на загальну суму 68 248,91 грн. (а.с. 63).
Таким чином відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 5,87900 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами у п.2.1. договору, відхилення споживання склало 39,19%.
12.06.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих. № 26-1805-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 15.11.2019 року за вих. № 26/9-3515-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 295,60 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором, згідно детального розрахунку.
Акт-претензія та лист про суму збитків отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20, 26).
Однак, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6 406,16грн збитків, з яких: за березень 2019 року у сумі 5110,56 грн. та за квітень 2019 року у сумі 1295,60грн.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю факту меншого обсягу споживання відповідачем природного газу в березні-квітні 2019 року, ніж погоджений, і понесеними у зв'язку з цим збитками; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).
Проте, колегія суддів вважає такі висновки місцевого господарського суду помилковими, з огляду на таке.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, де, зокрема, вказано на те, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, де, зокрема, вказано на те, що сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом, відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” договір постачання повинен містити, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
В пункті 3.13 договору №№5311/18-ТЕ-24 від 08.10.2018 сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 договору. (п.3.13. Договору в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 )
При цьому, розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1); якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсяг) природного газу, що розраховується за формулою (п. 3.13.2): В = (Vф - Vn) х Ц х К, де: Vф об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензїї.
Відповідно до підп. 8 п. 6.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року) споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
У відповідності до п.п. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 (далі - Правила №2496) (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду (п. 3 розділу VI Правил).
Враховуючи положення п. 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
Пунктом 2.1. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 сторони погодили, що постачальник передає споживачу замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у березні 2019 року в кількості 80,0 тис. куб. м., у квітні 2019 року в кількості 15,0 тис.куб.м.
Відповідно до акту приймання-передачі від 31.03.2019 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у березні 2019 року, у обсязі 57,66200 тис. куб. м. на загальну суму 431 462,38грн. (а.с. 62).
Таким чином відповідач у березні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 22,33800 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами у п.2.1. договору, відхилення споживання склало 27,92%.
21.05.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих.№26-1023-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 15.11.2019 за вих.№26/9-3457-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 5 110,56 грн за різницю між замовленим в березні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 природного газу за договором, згідно детального розрахунку.
Акт-претензія та лист про суму збитків отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 14, 26).
Відповідно до акту приймання-передачі від 30.04.2019 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ у квітні 2019 року, у обсязі 9,12100 тис. куб. м. на загальну суму 68 248,91 грн. (а.с. 63).
Таким чином відповідач у квітні 2019 року фактично спожив природний газ в обсязі меншому на 5,87900 тис.куб.м., ніж було узгоджено сторонами у п.2.1. договору, відхилення споживання склало 39,19%.
12.06.2019 позивачем на адресу відповідача було направлено акт-претензію за вих. № 26-1805-19, змінену в частині розрахунку суми збитків листом від 15.11.2019 року за вих. № 26/9-3515-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13 та 5.7 Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 295,60 грн за різницю між замовленим в квітні 2019 обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в квітні 2019 природного газу за договором, згідно детального розрахунку.
Акт-претензія та лист про суму збитків отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 20, 26).
Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді.
Так, за своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв'язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №910/4927/18, де, зокрема, вказано на те, що враховуючи вимоги закону перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Вказані умови договору були узгоджені сторонами, в судовому порядку недійсними не визнані, а тому висновок господарського суду першої інстанції про необхідність доведення позивачем усієї сукупності обставин для встановлення понесених збитків, є передчасними.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, де, зокрема, вказано на те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків та від 13.05.2021 року у справі №910/3987/20, де, зокрема, вказано на те, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Перевіркою розрахунку заявлених до стягнення збитків, встановлено, що він є вірним та відповідає вимогам п. 3.13., п. 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил №2496, у зв'язку з чим вимога про стягнення збитків у розмірі 6406,16 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
А отже, враховуючи те, що обсяги природного газу, які відповідач замовив та мав намір отримати у березні та квітні 2019 року, з власної волі не отримав та не спожив, тим самим порушивши умови договору, та не доведено в порядку ст. ст. 74 - 76 ГПК України, що вказане порушення відбулось не з її вини.
Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, де, зокрема, вказано на те, що істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц, де, зокрема, вказано на те, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип “jura novit curia” (“суд знає закони”), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, де, зокрема, вказано на те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Отже, місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21 слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п.1, п. 2 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.02.2022 у справі №917/1513/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Пирятинтеплопостачання" (37001, Полтавська область, Пирятинський район, місто Пирятин, вул. Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 6404,16 грн. збитків.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Пирятинтеплопостачання" (37001, Полтавська область, Пирятинський район, місто Пирятин, вул. Пушкіна, 32, код ЄДРПОУ 41117227) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2270,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Видати накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Терещенко