Справа № 355/1708/21
Провадження № 2/355/467/22
28 червня 2022 року
Баришівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Червонописького В.С.,
секретаря судового засідання Котенко Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Баришівської сільської ради про визнання права на спадкове майно, -
Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що після смерті його батька відкрилась спадщину, яку він прийняв, але, після смерті спадкодавця позивач не зміг оформити право власності на земельну ділянку, оскільки у спадкоємця відсутні документи, які б посвідчували права власнсоті спадкодавця на це майно.
Позивач звернувся до суду та просив захистити його право власнсоті шляхом визнання права на оформлення у власність земельної ділянки у порядку спадкування.
Також позивач просив суд витребувати спадкову справу №28/2017 у приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу Джури С.В., заведеної після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 29.04.2022 відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача та витребувано спадкову справу №28/2017 у приватного нотаріуса Баришівського районного нотаріального округу Джури С.В., заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17.05.2022 до суду надійшла копія спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
18.05.2022 до суду надійшло клопотання від представника позивача про визнання позовних вимог та розгляд справи без участі представника Баришівської селищної ради.
24.05.2022 від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
03.06.2022 ухвалою суду закрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 28.06.2022.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились. В матеріалах справи міститься заяви про розгляд справи без участі позивача та відповідача.
Враховую те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи суд вважає за можливе проводити судовий розгляд у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Факт родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 (син) та померлим ОСОБА_2 (батько) підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 14.11.1978 (а.с. 6).
ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 22.11.2017 (а.с. 7).
За життя, ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) відповідно до сертифікату серія КВ №0077251 від 30.12.1996, яка складалась з земельних ділянок: рілля І категорія - ділянка № НОМЕР_3 , площею 1,5756 га та рілля ІІ категорії - ділянка № НОМЕР_4 , площею 1,7700 га., на які ОСОБА_2 отримав акти на право власнсості та згядно з протоколом №1 від 30 грудня 2007 року з розподілу земельних частоко (паїв) закріплена за ним земельна ділянка - сінокіс №444, площею 1,0732 га. Даний факт підтверджується довідкою №44 від 05.02.2020 виданою виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Київської області (9).
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження не склав.
Після смерті ОСОБА_3 була відкрита спадкова справа №28/2017.
14.12.2017 позивач звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини (а.с. 31).
Так в матеріалах спадкової справи міститься заява від другого сина спадкодавця ОСОБА_4 від 14.12.2017 про відмову від прийняття спадщини на корись свого брата ОСОБА_1 (а.с. 38).
В матеріалах спадкової справи міститься свідоцтва про право на спадщину, яке видані ОСОБА_1 (а.с. 10, 70, 76, 82, 88, 90).
Отже, фактичним і єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 став його син ОСОБА_1 .
Як встановлено матеріалами справи, позивач у шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї свого батька ОСОБА_2 , фактично спадщину прийняв, однак свідоцтво про спадщину на спадкове майно, а саме на земельну частку (пай) - сінокіс №444, площею 1,0732га, не отримав, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів спадкодавця на вказану земельні ділянку.
У відповідності до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Цивільного кодексу України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У відповідності до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до положення ч.1 ст. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно з ч. 1 ст. 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч. 5 ст.1 268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Поряд з цим відповідно до ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно із положеннями ст. 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
В пункті 17 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 р. №5, зазначено, що частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відтак, з урахуванням визнання позову відповідачем та того, що іншим чином, окрім звернення до суду, позивачу захистити своє набуте в порядку спадкування право власності на земельну ділянку не можливо, а також з метою забезпечення належної реалізації права власності співвласника у спільному сумісному майні, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 206, 235, 247, 259, 263 265, 268, 273,354- 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Баришівської сільської ради про визнання права на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_1 ) право на земельну частку (пай) - земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 1,0732га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сінокіс), розташовану на території Гостролуцького старостинського округу, Броварського району, Київської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Червонописький