Справа №295/6457/21
Категорія 35
2/295/1076/22
15.07.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка
до ОСОБА_1
про стягнення боргу за навчання (освітню послугу),
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за навчання у сумі 1959,43 грн, інфляційні збитки у сумі 159,64 грн, 3% річних у сумі 37,70 грн та судові витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування вимог вказано, що 30.08.2019 між сторонами був укладений договір №10 про надання освітніх послуг з 01.09.2019 по 31.08.2021. Навчання відповідача здійснювалось на умовах надання платних послуг. Відповідно до Договору Університет взяв на себе зобов'язання надати Одержувачу освітню послугу на рівні державних стандартів вищої освіти. Протягом періоду навчання Університет належним чином виконав всі взяті на себе зобов'язання перед відповідачем. В свою чергу відповідач взяв на себе обов'язок виконувати вимоги освітньої програми та своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу, який належним чином не виконав.
Так, ОСОБА_1 був зарахований до університету наказом №339 К-(ос) від 30.08.2019 та з 01.09.2019 приступив до навчання згідно навчального плану Університету.
Відповідно п. 5.2 договору №10 вартість за період навчання 2019-2020 р.р. становить 28 593,22 грн. Згідно пункту 5.3 вищевказаного договору відповідач повинен був здійснювати щомісячну оплату що відповідає 1/12 плати за рік.
25.09.2020, за невиконання умов договору, відповідача було відрахована наказом №305-К(ос) від 25.09.2020, дію договору відповідно до п.7.1. було припинено.
Фактично ОСОБА_1 навчався в Університеті з 01.09.2019 по 25.09.2020. За вказаний період відповідачу, згідно умов договору, нараховано 30499,43 грн плати за навчання. З нарахованої суми відповідачем сплачено 28540,00 грн, що спричинило утворення заборгованості перед Університетом в розмірі 1959,43 гривень.
У відповідності до п. 3.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та у порядку, що встановлені Договором, яке належним чином не виконав.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надання освітньої послуги та застосувати наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 15.06.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Заяв по суті справи до суду не надійшло.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій також зазначив, що позивач позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судові засідання не з'являлася, про розгляд справи повідомлялася належним чином, причини неявки не повідомив, подав до суду заяву, у якій просив звільнити його від сплати судового збору та долучив до заяви копію посвідчення, яке посвідчує наявність встановлених законодавством пільг для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 30.08.2019 між Житомирським державним університетом імені Івана Франка та ОСОБА_1 було укладено договір №10 про надання освітніх послуг між вищим навчальним закладом та фізичною особою у період з 01.09.2019 по 31.08.2023 (а.с. 5).
Відповідно до умов Договору Університет взяв на себе зобов'язання надати Одержувачу освітню послугу на рівні стандартів вищої освіти (п. 2.1).
Одержувач взяв на себе зобов'язання дотримуватися обов'язків, передбачених ст. 63 Закону України «Про вищу освіту» (п.4.1).
Відповідно п. 5.2 договору №10 від 30.08.2019 вартість навчання за один навчальний рік становить 28593,22 грн.
Згідно з пунктом 5.3 Договору, відповідач повинен був здійснювати щомісячну оплату, що відповідає 1/12 плати за рік.
Наказом №305-К(ос) від 25.09.2020 ОСОБА_1 був відрахований за порушення умов договору (а.с.7).
Таким чином, фактично відповідач навчався в Університеті з 01.09.2019 по 25.09.2020. За вказаний період відповідачу, згідно з умовами договору, нараховано 30 499,43 грн плати за навчання. З нарахованої суми відповідачем сплачено 28 540,00 грн, заборгованість перед Університетом становить 1959,43 гривень (а.с.6).
Відповідно до умов п. 5.3 договору №10 від 30.08.2019, замовник вносить плату щомісячно безготівково не пізніше ніж до 1 числа включно, місяця за який здійснюється оплата, але в будь-якому випадку повна сума оплати за цим договором сплачується замовником за 2019-2020 навчальний рік до 01.06.2020.
Пунктом 5.8 договору визначено, що у випадку неподання одержувачем особистої заяви про відрахування з університету за будь-яких причин, виконавець продовжує нараховувати плату за навчання.
Пунктом 7.1 договору визначено, що договір розривається, зокрема, у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством.
Позивач звертався до відповідача з вимогою погасити вищевказаний борг, що вбачається з копії листа №1/462 від 07.04.2021 (а.с.9), однак вимога залишилася без реагування з боку відповідача.
Згідно з ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як визначено ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України встановлено, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши умови укладеного між сторонами договору №10 від 30.08.2019, суд вважає наданий позивач розрахунок заборгованості правильним.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, та не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Беручи до уваги викладене вище, дослідивши докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг відповідно до умов укладеного між сторонами договору №10 від 30.08.2019, що призвело до порушення майнових прав позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Що стосується клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Правовий статус учасників бойових дій, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17.
Даний позов пред'явлено до ОСОБА_1 та не стосується захисту соціального права відповідача як учасника бойових дій, отже підстави для звільнення його від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" відсутні.
З огляду на задоволення позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка заборгованість по оплаті за навчання у сумі 1959,43 грн; інфляційні втрати у сумі 159,64 грн; 3% річних у сумі 37,70 грн; що разом становить 2156,77 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Житомирський державний університет імені Івана Франка, адреса: м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40; ідентифікаційний код юридичної особи: 02125208.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: Т.А. Воробйова