Справа №295/824/22
Категорія 43
2/295/1069/22
02.08.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі
головуючого судді Воробйової Т.А.,
за участі секретаря судового засідання Гльози М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
у порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до Держави Україна в особі:
Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,
Державної казначейської служби України
про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним,
Позивач звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з Держави Україна, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейської службою України на її користь матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих пенсійних виплат, завданої законом, що визнаний неконституційним, за період з 01.01.2015 по 30.06.2021, у розмірі 906 675,14 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що вона є особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії та є особою з інвалідністю 1 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС.
Вказувала, що на неї поширюється дія положень статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-ХІІ, у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), який набрав чинності з 01.01.2015, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено у Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (далі - Порядок обчислення пенсії №1210).
Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі №3-333/2018(4498/18) (далі-Рішення) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону №76-VIII.
Позивачка вважає, що неконституційність закону, встановлена Конституційним Судом України, є підставою для застосування наслідків, передбачених у статті 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної прийняттям нормативно-правових актів, визнаних незаконними, стосується також і випадків визнання неконституційними законів.
Позивачка зазначає, що завдана їй майнова шкода виражається у вигляді доходів, які вона могла б реально одержати за звичайних обставин (за умови застосування частини третьої статті 54 Закону №796-ХІІ), якби її право не було порушено застосуванням до неї територіальним органом Пенсійного фонду України визнаного неконституційним правового акта (частини третьої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII).
Вказує, що сума завданої їй шкоди за період з 01.01.2015 по 30.06.2021 становить 906 675,14грн: (1070070 грн + 26647,92 грн (кошти (пенсія), які повинна була отримати) - 190042,78 грн (фактично отримані нею кошти).
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.02.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та викликано сторони в засідання.
13.05.2022 до суду від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні з 02.10.2003 та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі №3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Також, цим Рішенням зобов'язано Верховну Раду України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-ІІІ у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. У разі не приведення нормативного регулювання, встановленого ст.54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06.06.1996 №230/96-ВР.
На виконання Рішення Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 29.06.2021 №1584-ІХ. З 01.07.2021 позивач отримує пенсію в розмірах, встановлених Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».
У відзиві вказано, що закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на даний час не прийнятий.
Відповідач вважає безпідставними посилання позивача на ст. 1175 ЦК України, оскільки вказана норма не поширюється на спірні правовідносини, оскільки регулює відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
Також відповідач зазначив, що виходячи з положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконанні рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 №845, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, коли вже є рішення суду, яким встановлено зобов'язання держави щодо виплати коштів особі та визначена сума таких коштів, у конкретному, передбаченому приписами нормативно-правових актів випадку.
Відповідач вказує, що в діях Управління не вбачається будь-яких порушень закону, Управління діяло в межах, на підставі та у спосіб, передбачені законами України, тому вважає, що вимога про стягнення матеріальної шкоди є необгрунтованою, не доведено вини Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Також зазначено, що розрахунки, додані позивачем до позовної заяви, не можуть бути взяті до уваги, оскільки, вони здійсненні без застосування чинного законодавства та в довільній формі, тому вимога стягнення конкретної суми є безпідставною.
Ні підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку із безпідставністю.
Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.
Згідно з протокольною ухвалою суду від 20.06.2022 підготовче провадження у справі було завершено та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила. У позовній заяві розгляд справи просила проводити без її участі.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.211, 223 ЦПК України суд визнав за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії та є особою з інвалідністю 1 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з впливом аварії на ЧАЕС (а.с. 5, 4).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Овруцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по першій групі інвалідності, щодо якої встановлений причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, обчисленою відповідно до Закону № 796-XII (а.с. 7, 10).
Згідно з довідкою про доходи №7853088216891814 від 14.01.2022, за період з січня 2015 року по червень 2021 року ОСОБА_1 фактично отримала пенсію у загальному розмірі 206 533, 54 грн (а. с. 7-9).
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №76-VIII, яка набрала чинності з 01.01.2015, умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено у Порядку обчислення пенсії №1210, зі змінами.
Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 у справі №3-333/2018(4498/18) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та визначено, що вона втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Встановлено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону №76-VIII. Конституційний Суд України у своєму Рішенні зазначив, що з метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважає, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII.
Вищевказані положення статті 54 Закону №796-XII втратили чинність з 07.07.2021.
Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частин першої-другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Отже, положення частини третьої статті 152 Конституції України містять посилання на спеціальний закон, а тому відшкодування шкоди, завданої актами і діями, які визнані неконституційними, не може здійснюватися в іншому, ніж у встановленому законом порядку.
Разом з тим, закон, який би встановлював порядок відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними, на час розгляду цієї справи, незважаючи на вимоги Конституційного Суду України, що вказані у його Рішенні №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 у справі №3-333/2018(4498/18), не прийнятий.
Про вказане йдеться й в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності від 30.09.2014 у справі «Петльований проти України» (Petlyovanyy v. Ukraine, заява № 54904/08).
У відповідності до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Разом з тим, посилання позивачки на положення статті 1175 ЦК України є безпідставними, оскільки вказана норма встановлює, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Таким чином, положення статті 1175 ЦК України не поширюється на спірні правовідносини, так як вони регламентують відшкодування шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що був визнаний незаконним і скасований, а не законом, визнаним неконституційним.
ОСОБА_1 вимагає відшкодувати їй майнову шкоду відповідно до положень статті 152 Конституції України і статті 1175 ЦК України. Застосувати принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), у даному випадку є неможливим, оскільки позивачка обґрунтовувала свій позов саме такими, а не іншими обставинами. Зазначене порушує принцип рівності сторін, так як позивачка наводить відповідні підстави й предмет позову, а якщо суд застосовує інші закони, то відповідач до цього не готовий (рішення ЄСПЛ від 14.01.2021 у справі «Гусєв проти України», заява № 25531/12).
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 справа №751/6859/21.
На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати у даній справі відносяться на рахунок держави.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Держава Україна в особі:
Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, адреса: 10003, м.Житомир, вул.О.Ольжича, 7, ідентифікаційний код 13559341;
Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6, ідентифікаційний код 37567646.
Суддя: Т.А. Воробйова