04 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/15816/21 пров. № А/857/6476/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року (головуючий суддя Ковальчук В.Д., м.Луцьк) у справі №140/15816/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
16.12.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання дій неправомірними щодо відмови у призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, зобов'язання призначити субсидію для відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги з дати її звернення до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради.
Позов обґрунтовує тим, що є пенсіонером по інвалідності та має право на отримання пільг. Вказує, що 07.06.2021 звернувся до Департаменту із заявою та документами на призначення житлової субсидії, а 16.07.2021 рішенням №11.2-8.6/380/2021 їй було відмовлено у призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово - комунальні послуги, оскільки в неї наявна прострочена понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним житловим будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. Зазначає, що з травня 2019 року по травень 2021 року їй призначалися субсидії на відповідні періоди. Субсидійні кошти вона не отримувала, оскільки такі кошти перераховувалися Департаментом соціальної політики Луцької міської ради безпосередньо на рахунки постачальникам житлово - комунальних послуг, а отже, якщо Департамент соціальної політики Луцької міської ради вважає, що у неї наявна заборгованість по оплаті за житлово - комунальні послуги, то така заборгованість могла утворитися не з її вини, оскільки плата за житлово - комунальні послуги здійснювалася безпосередньо Департаментом соціальної політики Луцької міської ради. Також, позивач зазначила, що заборгованість могла виникнути до 2019 року (поза межами позовної давності) оскільки з травня 2019 року по травень 2021 року їй призначалися субсидії, які покривали плату за житлово - комунальні послуги.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про відмову в призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово комунальні послуги ОСОБА_1 від 16.07.2021р. № 11.2-8.6/380/2021. Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на житлово комунальні послуги з 07.06.2021.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово - комунальні послуги, оскільки в неї наявна прострочена понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним житловим будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення згідно п. 18-3 Положення лише формують та передають щомісяця Мінсоцполітики захищеними каналами зв'язку реєстри нарахованих субсидій, а не здійснюють плату за житлово-комунальні послуги. Обов'язок по здійсненню оплати за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця покладений, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», на споживача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач проживає у квартирі АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності. Це підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
07.06.2021 позивач звернулася в Департамент соціальної політики Луцької міської ради із заявою про призначення їй субсидії для відшкодування витрат на житлово - комунальні послуги. До заяви були додані всі необхідні документи.
16.07.2021 рішенням №11.2-8.6/380/2021 позивачу було відмовлено у призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово - комунальні послуги, оскільки в неї наявна прострочена понад три місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним житловим будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Умови призначення та порядок надання житлових субсидій визначено Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 року №807, яка набула чинності з 01.10.2019 року, з наступними змінами та доповненнями (Положення №848).
Як встановлено п. 3 Положення №848, житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Житлові субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, внеску/платежу об'єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла, соціальних нормативів житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, витрат на управління багатоквартирним будинком (соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування) і розміром обов'язкового відсотка платежу, визначеного в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 4).
Пунктом 6 Положення №848 передбачено, зокрема, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад місяць (на дату надання такої інформації) заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії (крім заборгованості за послугу з постачання та розподілу природного газу, що нарахована виконавцем комунальної послуги з посиланням на рішення суду щодо норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу та у зв'язку з приведенням об'ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, а також заборгованості, що виникла у зв'язку з тим, що управитель, об'єднання, виконавець комунальних послуг не уклали договору з АТ Ощадбанк (його установами) для перерахування сум житлових субсидій у грошовій безготівковій формі).
У відповідності до п. 7 Положення №848, за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпунктах 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що опалювальна площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 120 кв. метрів для квартири, 200 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і 7 пункту 6 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти). Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
Відповідно до п. 9 Положення №848 заяви про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами приймаються від громадян структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
07.06.2021 позивач звернулася в Департамент соціальної політики Луцької міської ради із заявою про призначення їй субсидії для відшкодування витрат на житлово комунальні послуги. До заяви, на думку позивача, були додані всі необхідні документи.
16.07.2021 в Департаменті соціальної політики Луцької міської ради позивачу відмовили у призначенні субсидії для відшкодування витрат на житлово - комунальні послуги. Це підтверджується повідомленням про відмову в призначенні житлової субсидії від 16.07.2021р. № 11.2- 8.6/380/2021.
У повідомленні зазначено, що причиною відмови у призначенні позивачу житлової субсидії є наявна прострочена понад три місяці (на дату надання такої інформації) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, строк позовної давності якої не минув і загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії. У своїй відмові відповідач посилається на пункт 14 Положення, однак при цьому не конкретизує та не посилається на відповідний підпункт пункту 14 Положення.
Позивач являється особою з інвалідністю, отримую пенсію у розмірі 2200. 00 грн. Це підтверджується довідкою про доходи 5703722659774716/624. Інших доходів, крім пенсії, у позивача немає. З травня 2019 року по травень 2021 року позивачу призначалися субсидії, які покривали плату за житлово - комунальні послуги.
Отже, заборгованість позивача могла мати місце лише до 2019 року (поза межами позовної давності), оскільки з травня 2019 року по травень 2021 року позивачу призначалися субсидії, які покривали плату за житлово - комунальні послуги. Субсидійні кошти позивач не отримувала, оскільки такі кошти перераховувалися державним органом безпосередньо на рахунки постачальникам житлово - комунальних послуг.
Колегія суддів приходить до висновку, що Департамент соціальної політики Луцької міської ради, відмовляючи позивачу у призначенні субсидії, не дослідив з чиєї вини та в який період виникла наявна у позивача заборгованість по оплаті за житлово - комунальні послуги. Субсидія - це адресна допомога, яка надається для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, вартості газу та в окремих випадках твердого і рідкого пічного палива. Субсидія є безповоротною. Позивач, як споживач, не несе відповідальності за несвоєчасність надходження коштів, які сплачує державний орган.
У рішенні Конституційного Суду України від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 у справі № 1-3/2018(2717/14) Велика палата Конституційного Суду України встановила, зі змісту статті 46 Основного Закону України випливає, що держава зобов'язана здійснювати соціальний захист насамперед тих осіб, які не можуть самостійно себе забезпечити шляхом реалізації права на працю та/або позбавлені засобів існування. При цьому, соціальна орієнтованість держави та принцип соціальної солідарності не можуть замінити особисту відповідальність людини за власну долю та добробут своєї сім'ї. Державна система соціального захисту має заохочувати і не повинна стримувати прагнення особи покращити умови життя для себе і своєї сім'ї.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року у справі № 140/15816/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний