28 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/15070/21 пров. № А/857/7028/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно - механічний завод" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №460/15070/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" про стягнення податкового боргу, -
04 листопада 2021 року позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області звернувся в суд з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Квасилівський ливарно-механічний завод», у якій просив стягнути податковий борг в розмірі 921936,22 грн з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем в установлені законом строки вживались заходи щодо стягнення заборгованості шляхом надіслання податкової вимоги. Оскільки дані заходи не призвели до погашення податкового боргу відповідачем, на думку позивача, відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України наявні правові підстави для стягнення такої заборгованості з відповідача у судовому порядку. Податковий борг виник внаслідок несплати грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №3515/17-00-07-02 від 30.04.2021 та нарахованої пені.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що податкове повідомлення-рішення №3515/17-00-07-02 від 30.04.2021 є пов'язаним із податковим повідомленням-рішенням №00000460501, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток. Згадане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному та судовому порядку та на дату вирішення розглядуваних правовідносин судове рішення у справі №460/3026/20, предметом розгляду якого зокрема є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №3515/17-00-07-02 від 30.04.2021, не набрало законної сили.
Покликаючись на встановлений Податковим кодексом України строк для оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, який на думку скаржника складає 1095 днів, вважає визначене податковим повідомленням-рішенням №3515/17-00-07-02 від 30.04.2021 податкове зобов'язання неузгодженим. Наголошує, що підприємство не позбавлене можливості оскаржити рішення контролюючого органу до суду та вважає за необхідне у найближчі строки скористатись таким правом. При цьому вважає помилковим застосування судом положення п.57.3 ст.57 ПК України, яким визначено обов'язок платника податків сплатити нараховану суму грошового зобов'яання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в зодоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено обов'язок щодо сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами пп. 19-1.1.22, пп. 19-1.34 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, зокрема здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг ТзОВ «Квасилівський ливарно-механічний завод» у сумі 921936,22 грн виник внаслідок несплати грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.04.2021 №3515/17-00-07-01.
Несплата відповідачем податкового боргу за податковими зобов'язання слугувала підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України тощо.
Доводи, на які покликається скаржник, як на такі, які виключають обов'язок зі сплати грошових/податкових зобов'язань з податку на прибуток, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову. Оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у цій справі, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Факт узгодження грошового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом грошового зобов'язання у справі, де предметом позову є стягнення такого боргу.
Згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 809/12/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору, питання правомірності податкового повідомлення-рішення, яким визначена сума грошових зобов'язань, не може бути предметом доказування у межах даного позову, оскільки таке рішення суб'єкта владних повноважень не є предметом позову в цій справі.
З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання набуття сумою податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, статусу узгодженого та наявності правових підстав для стягнення податкового боргу.
Підпунктом 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
В розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 54.3 статті 54 ПК України встановлено підстави визначення сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків контролюючим органом самостійно.
Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання.
Днем узгодження нарахованих платнику податків контролюючим органом податкових зобов'язань, є: у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, - одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення; у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень до контролюючого органу вищого рівня (адміністративне оскарження) - день закінчення процедури адміністративного оскарження (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України); у випадку оскарження податкових повідомлень-рішень до суду - день набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В контексті наведених норм слід зазначити, що у контролюючого органу відсутній обов'язок виставляти податкову вимогу на кожну конкретну суму податкового боргу з окремого платежу до бюджету, оскільки податковим законодавством не передбачено, що зміна розміру заборгованості вливає на чинність існуючої податкової вимоги та вимагає формування нової.
Судом встановлено та не спростовується відповідачем, що податкове повідомлення-рішення, яким податковим органом відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств було надіслані Головним управлінням ДПС у Рівненській області на адресу відповідача. Позивачем на розгляд суду надано доказ вручення згаданого поштового відправлення адресату 06.05.2021 - копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ф.119 з штрих кодовим ідентифікатором №3301804840142 з поміткою про скерування «ППР 07-01».
Судом встановлено, що контролюючим органом було сформовано та надіслано платнику податків (відповідачу) податкову вимогу від 03.06.2021 №0019963-1301-1716, яку адресатом отримано 10.06.2021.
Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, а також податкова вимога були вручені позивачу у встановленому законом порядку.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 95.1статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2018 у справі №819/1698/16, з аналізу зазначених положень Податкового кодексу України висновується, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. Податковий борг може бути стягнутий у судовому порядку за зверненням податкового органу. Стягнення податкового боргу у судовому порядку передбачає, що податковим органом виконано законодавчі приписи щодо порядку формування та направлення вимоги про стягнення відповідного податкового боргу.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №3515/17-00-07-02 від 30.04.2021, яким визначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, доказів оскарження якого у адміністративному та судовому порядку сторонами не надано, з урахуванням того, що відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, позовні вимоги про стягнення зазначеної заборгованості у заявленому позивачем розмірі підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції були перевірені та проаналізовані всі ключові обставини даної справи та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 195, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Квасилівський ливарно-механічний завод" залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №460/15070/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в повному обсязі 04.08.2022.