Справа № 120/2914/19-а
26 липня 2022 року
м. Вінниця
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з цим та відповідно до ч. 3 статті 34 КАС України вважаю за необхідне викласти окрему думку у справі з огляду на важливість правильного та обґрунтованого застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, в порядку, встановленому статтею 383 КАС України.
З матеріалів справи встановлено, що у вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у неповному нарахувані та невиплаті військовослужбовцю належного грошового забезпечення в період з 16.03.2017 по теперешній час; зобов'язання відповідача з дати прийняття судом рішення, яке набуде законної сили, покласти на ОСОБА_1 виконання окремих завдань, які визначити тимчасовими функціональними обов'язками або тимчасовим виконанням обов'язків за вакантною (невакантною) посадою; зобов'язати відповідача з дати прийняття судом рішення, яке набуде законної сили, здійснити з 16 березня 2017 р. перерахунок і нарахування та виплатити позивачу матеріальне і грошове забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування в розпорядження, з урахуванням отриманих сум за період з березня 2017 року по липень 2018 року, а також зобов'язати виплачувати йому встановлену суму місячного розміру грошового забезпечення до закриття кримінального провадження №52017000000000025 стосовно нього або постановлення вироку суду у зазначеному кримінальному провадженні.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Вінницькій області які полягають у неповному нарахуванні та невиплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 належного йому матеріального та грошового забезпечення; зобов'язано Управління Служби безпеки України у Вінницькій області здійснити перерахунок, нарахування та виплату військовослужбовцю ОСОБА_1 матеріального та грошового забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, з урахуванням сум, що були виплачені відповідачем у період з березня 2017 року по липень 2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Після апеляційного та касаційного розглядів рішення суду першої інстанції у даній справі набуло законної сили згідно з постановою Верховного Суду від 06.01.2021 року.
За наслідками розгляду клопотання позивача у справі судом першої інстанції було постановлено окрему ухвалу від 05 травня 2021 року в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, згідно з якою вимоги позивача задоволено частково: вказано на протиправність дій Управління Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, що полягають у неповному нарахуванні та невиплаті військовослужбовцю ОСОБА_1 належного йому матеріального та грошового забезпечення з 16.03.2017 р. по 06.01.2021 р.; зобов'язати Управління Служби безпеки України у Вінницькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, при встановленні граничних розмірів (максимальних) надбавок, доплат та виплат з урахуванням висновків суду, які викладено в мотивувальній частині ухвали.
Відповідно до заяви Управління Служби безпеки України у Вінницькій області про виконання окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року повідомлено суд про вжиті відповідачем заходи та додано витяг з наказу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області №120-ОС/ДСК від 24.05.2021 р. про встановлення ОСОБА_1 видів матеріального та грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 6 січня 2021 року на виконання окремої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року.
27 травня 2021 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності Управління Служби безпеки України у Вінницькій області на виконання рішення суду першої інстанції у справі від 14.11.2019 року та окремої ухвали від 05.05.2019 р.
За наслідками розгляду вказаної вище заяви Вінницьким окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу від 07.06.2021 р., якою задоволено заяву позивача в повному обсязі та зобов'язано відповідача усунути порушення шляхом встановлення позивачу граничних (максимальних) видів грошового забезпечення з визначенням судом їх видів та розмірів.
У підсумку апеляційного та касаційного розгляду ухвалу суду першої інстанції від 07.06.2021 р., постановлену в порядку, визначеному статтею 383 КАС України, направлено до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.
Відповідно до ч. 5 статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
В обґрунтування своїх висновків суд касаційної інстанції вказав на те, що у цій справі спірні правовідносини між сторонами знаходяться на стадії виконання судового рішення, що свідчить про можливість звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Водночас зазначив, що допущене судом апеляційної інстанції порушення процесуального закону унеможливлює надання Верховним Судом ґрунтовної правової оцінки окремій ухвалі, яка переглядалася в порядку апеляційного розгляду, оскільки вона не була переглянута по суті судом апеляційної інстанції. Зокрема, не перевірено правильність висновків місцевого суду по суті розгляду заяви позивача, не досліджено докази, покладені в основу окремої ухвали від 07.06.2021 року.
Зокрема, у п. 38 постанови Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у даній справі колегія суддів відзначила, що суди попередніх інстанцій повинні були з'ясувати, чи не були оскаржувані дії відповідача пов'язані з виконанням судового рішення, чи є самостійним предметом спору.
Таким чином, переглядаючи окрему ухвалу суду першої інстанції від 07.06.2021 р., суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити та дослідити відповідні обставини справи з метою дотримання вимог процесуального закону.
Отже, під час підготовки справи до судового розгляду та в судовому засіданні після заслуховування пояснень учасників справи суд витребував у відповідача, а позивачу запропонував надати письмові документи і матеріали, відповідні тим обставинам справи, якими вони обґрунтовують свої процесуальні позиції в межах нового апеляційного розгляду з урахуванням висновків і мотивів суду касаційної інстанції.
На виконання ухвал суду апеляційної інстанції апелянт - Управління Служби безпеки України у Вінницькій області надав суду:
- довідку за період з 16 березня 2017 року до 14 листопада 2019 року (на виконання постанови Верховного Суду від 6 січня 2021 року) з інформацією про нараховані та виплачені позивачу види і розміри грошового забезпечення;
- довідку за період з 1 березня 2018 року до 6 січня 2021 року (на виконання окремої ухвали суду першої інстанції від 5 травня 2021 року) з інформацією про нараховані та виплачені позивачу види і розміри грошового забезпечення;
- копії реєстру перерахувань від 11.02.2021 року та від 09.06.2021 року;
- копії платіжного доручення від 11.02.2021 року та від 10.06.2021 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду складену ним порівняльну таблицю щодо невиконання відповідачем окремої ухвали суду першої інстанції від 05.05.2021 року та пояснив, що виконання рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог від 14 листопада 2019 року з урахуванням окремої ухвали від 05.05.2021 року відбулося всупереч висновків суду щодо складу та розмірам належного йому грошового забезпечення.
В свою чергу апелянт, в обґрунтування апеляційної скарги на окрему ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 07.06 .2022 року, зазначає, що виконав рішення суду першої інстанції повністю та у спосіб, встановлений судом в резолютивній частині, а позивач за фактом не погоджується з розміром нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.
Згідно з матеріалами адміністративного позову та рішення суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог встановлено порушення відповідачем права позивача на належне грошове забезпечення у період, в який його зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області за посадою начальника сектору на підставі пп. "в" п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262 від 27.12.2007 року, у разі здійснення відносно військовослужбовця кримінального провадження, без збереження раніше встановлених надбавок, доплат та преміювання. Згодом судом касаційної інстанції було зроблено висновок про те, що позивач має законне право на очікування виплати грошового забезпечення відповідно до того акту, яким регулювалися спірні правовідносини на момент їх виникнення, касаційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог залишено в силі.
Зі змісту позовної заяви та рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, яке набрало законної сили, не встановлено обов'язку відповідача щодо визначення окремих складових та їх розмірів належного позивачу матеріального і грошового забезпечення у спірний період. Предметом оцінки суду визначено перевірку доводів та заперечень сторін щодо порушення права позивача на збереження йому грошового забезпечення за посадою відповідно до пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України №1262 від 27.12.2007 року.
В окремій ухвалі від 05.05.2021 року, яка набрала законної сили, суд першої інстанції вказав відповідачу на необхідність усунути причини та умови, що сприяли порушенню закону при встановленні граничних розмірів складових грошового забезпечення позивача на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року. Крім того, суд вказав, що відповідачем неправильно визначений період розрахунку грошового забезпечення з березня 2017 року по 14.11.2019 року, оскільки рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року набрало законної сили 06.01.2021 року
В окремій ухвалі від 07.06.2021 року, яка переглядається в порядку апеляційного провадження, судом першої інстанції встановлені види та розміри грошового забезпечення, з урахуванням яких суд зобов'язав відповідача виконати судове рішення від 14 листопада 2019 року за період з 16 березня 2017 року по 06 січня 2021 року.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не погоджується з визначеними відповідачем складовими грошового забезпечення та їх розмірами, тому вважає виконання рішення неповним та таким, що порушує його права на належне грошове забезпечення.
Відповідач покликається на те, що при нарахуванні та виплаті складових грошового забезпечення у встановлений судом в судовому рішенні від 14.11.2019 р. та окремій ухвалі від 05.05.2021 р. період з 16 березня 2017 року по 06 січня 2021 року діяв відповідно до нормативно-правових актів: постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №1294 від 07.11.2007 року та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 року.
У зв'язку з цим передбачений вказаними вище нормативно-правовими актами порядок встановлення видів та розмірів грошового забезпечення військовослужбовців органів Служби безпеки України підлягає врахуванню при їх призначенні.
Таким чином, незгода позивача із встановленими йому на виконання рішення суду першої інстанції окремими видами та їх розмірами грошового забезпечення, не досліджувалася судом в межах розгляду заявленого ним позову.
З урахуванням вищенаведеного вважаю, що застосування судом заходів контролю за виконанням судового рішення, яке набрало законної сили, повинно відбуватися за наслідком чинного правового регулювання, встановленого цим рішенням суду по суті заявлених позовних вимог, та у взаємозв'язку з виконаною судом оцінкою обставин справи та відповідних їм доказів в межах доводів та заперечень сторін щодо предмету та підстав заявленого позову.
Отже, вважаю доводи апеляційної скарги Управління Служби безпеки України у Вінницькій області щодо її задоволення з наведених вище підстав обгрунтованими.
Суддя Сапальова Т.В.