Справа № 240/5771/21
Головуючий у 1-й інстанції: Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
04 серпня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та щодо непроведення повного розрахунку при звільненні; зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01.01.2016 по 01.03.2018 зі встановленням для обчислення індексації підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період із 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 01.03.2018; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 01.03.2018. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що в січні 2016 року його посадовий оклад не збільшувався. Натомість, з урахуванням наказу Міністра оборони України №707 від 30.12.2007 "місяцем підвищення тарифної ставки (окладу)" для нарахування індексації за займаною посадою є січень 2008 року. Крім того, апелянт стверджує, що судом встановлено факт несвоєчасної виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 01.03.2018, тому відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її доводів і зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати та частково задовольнити позов в цій частині, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом першого заступника начальника Генерального штабу ЗСУ (по особовому складу) від 20.05.2016 №143-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта-інструктора поводження в полоні, виживання навчального курсу підвищеної та вузькопрофільної підготовки військової частини НОМЕР_1.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2016 №11 ОСОБА_1 з 28 травня 2016 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.09.2018 №209 лейтенанта ОСОБА_1 з 24 вересня 2018 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.03.2021 у якій просив надати довідку щодо сум виплаченої індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по день виключення зі списків особового складу, в довідці відобразити помісячне нарахування та виплату індексації із зазначенням базового місяця, взятого для обрахунку індексації та фіксованої суми. У разі невиплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, просив провести нарахування та виплату індексації з одночасною виплатою компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за весь час затримки виплати індексації.
Не отримавши відповідь на вказаний запит, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині визначення базового місяця для обчислення індексації є передчасними, адже спору в цій частині не існує. Щодо компенсації втрати доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати суд першої інстанції зазначив про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач не проводив ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 01.03.2018 та, відповідно, не визначав базовий місяць для обчислення сум індексації.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 Верховний Суд висловив наступну правову позицію: "У даній правовій ситуації індексація не була нарахована та виплачена позивачеві. Тобто, питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені".
З урахуванням наведеного та правових висновків Верховного Суду колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю обставин спору на момент звернення до суду з позовом у даній справі.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Ст.3 Закону №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, спірні правовідносини у якій виникли з аналогічних підстав, Верховний Суд зазначив про те, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Колегія суддів Верховного Суду у вказаній вище справі, враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року, дійшла висновку про те, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 12 січня 2018 року.
Таким чином, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення із 28 травня 2016 року, тому позовні вимоги за період із 01.01.2016 по 27.05.2016 задоволенню не підлягають.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 28.05.2016 по день фактичної виплати індексації.
Отже, встановлені та перевірені обставини справи свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Водночас, висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації.
Адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 28.05.2016 по день фактичної виплати індексації.
В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.