Справа № 755/4068/22 Суддя (судді) першої інстанції: Галаган В.І.
04 серпня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Єгорової Н.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Петрова Дмитра Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - головний спеціаліст Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області Зілова Наталія Сергіївна, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) про визнання протиправним та скасування постанови ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 12.05.2022 року серії ПН МКМ № 010428 про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що неодноразово вживала заходів для продовження строку перебування на території України, на отримання громадянства України, оскільки народилась в Україні. Однак, у зв'язку із введенням воєнного стану та активними бойовими діями, позивач не змогла вчасно звернутися до органів ДМС задля продовження терміну перебування на території України. Вважає, що в її діях відсутня вина у вчиненні оспорюваного адміністративного правопорушення.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02.06.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, не надав правову оцінку доказам, які були додані до матеріалів позовної заяви, відмовив позивачу у допиті свідка, не витребував у відповідача документів, про які позивач заявив у позовній заяві.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є протиправним.
Скаржник вказує на те, що у неї не було можливості звернутися до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області для продовження строків перебування на території України у зв'язку із запровадженням воєнного стану. Посилається на п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 165 від 28.02.2022 року, якою було зупинено строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та строки видачі дозвільними органами документів на час воєнного стану в Україні.
Зазначає, що згідно із нормами частини другої статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачу необхідно звернутися до територіального органу ДМС з приймаючою стороною.
Також свої вимоги апелянт мотивує тим, що її притягнуто до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення від 12 травня 2022 року за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме:проживання без документів на право проживання в Україні, але позивачка не погоджується із зазначеною постановою, оскільки вона не вчиняла таке правопорушення.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Від позивача 03.08.2022 року до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, яким надано копії документів Державної міграційної служби на виконання вимог адвокатського запиту представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно письмових пояснень від 12.05.2022 року, наданих ОСОБА_1 , позивач прибула в Україну через ПП «Бориспіль» з приватною метою. На підставі територіального походження подала документи для отримання дозволу на імміграцію та їй було продовжено строки перебування до 25.04.2022 року. Проживає за рахунок заощаджених коштів та допомоги близьких. Після закінчення дозволених строків перебування, не залишила територію України, оскільки мала незакінчені особисті справи, хоча усвідомлювала, що цим самим умисно порушує законодавство України. Документи для отримання посвідки на тимчасове проживання не подавала. Повторно для продовження строків перебування на території України не зверталась. Претензій до співробітників міграційної служби не має.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2022 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. складено протокол про адміністративне правопорушення МКМ № 010440, відповідно до якого12.05.2022 року о 14.15 год. за адресою: АДРЕСА_1 виявлено громадянку Білорусі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Строк перебування на території України закінчено 25.04.2022 року.
12 травня 2022 р. заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петровим Д.В. складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності Серії ПН МКМ № 010428, за якою громадянку Білорусі ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без дозвільних документів на право проживання в України. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази дотримання позивачем Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, що підтверджено позивачем у його письмових поясненнях. Оскаржувана постанова прийнята відповідачем як уповноваженим органом із дотриманням вимог КУпАП, за наявності встановленого факту порушення позивачем Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в'їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.
Згідно з пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, 2. Іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території:
1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України;
2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;
3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11.09.2011.
Пунктами 5, 7 згаданого Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
Відповідно до частини першої статті 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже наведеною правовою нормою передбачено три окремих , які мають наслідком на притягнення до адміністративної відповідальності.
12.05.2022 року уповноваженою особою Державної міграційної служби України - головним спеціалістом Зіловою Н.С. складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що позивачка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні.
Також, постановою про накладення адміністративного стягнення від 12.05.2022 р. уповноваженою особою ДМС України - заступником начальника ЦМУ Петровим Д.В. позивачку притягнуто до відповідальності за проживання без документів на право проживання в Україні та накладено стягнення відповідно до частини першої статті 203 КУпАП.
Водночас, ОСОБА_1 має документ на право проживання в Україні, однак термін дії його закінчився.
Таким чином, позивачку притягнуто до відповідальності за правопорушення, яке вона не вчиняла.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не враховано зазначених обставин та не надано їм належної оцінки.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка довела неможливість вчасно звернутися для продовження дії документів, оскільки запроваджений на території України воєнний стан слугував об'єктивною перешкодою для неї, щоб узаконити своє перебування в України або ж для залишення її території після закінчення відповідного терміну перебування.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що нормами Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» чітко встановлено процедуру звернення іноземця та особи громадянства для продовження строку перебування в Україні, якою передбачено, що документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
ОСОБА_1 до суду першої та апеляційної інстанції надано довідку від 26.05.2022 року №445 як доказ того, що приймаюча сторона, у даній справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 10 березня 2022 року по теперішній час здійснював охорону громадського порядку та виконував завдання ДФ ПТГ №1, утвореного згідно Закону України «Про основи національного спротиву» на території Жукинівського старостинського округу. (а.с.79).
Таким чином, у позивачки були відсутні можливості вчасно звернутися та отримати послугу у вказаний період в умовах воєнного стану.
За такого правового регулювання та обставин справи, ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 червня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 010428 від 12.05.2022 р. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
Судді О.М.Оксененко
Н.М.Єгорова