про залишення апеляційної скарги без руху
25 липня 2022 року м. Дніпросправа № 390/11/22
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті
на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2022
у справі №390/11/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач через підсистему "Електронний суд" подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 30.06.2022 за вх.№43508/22.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 року витребувано з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області матеріали адміністративної справи №390/11/22 та зобов'язано протягом трьох днів з моменту отримання ухвали направити до суду апеляційної інстанції матеріали цієї адміністративної справи.
18.07.2022 на адресу суду апеляційної інстанції разом із супровідним листом надійшла адміністративна справа №390/11/22.
Суд вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Отже, статтею 295 КАС України регулюються питання строку на апеляційне оскарження лише судових рішень, строк оскарження яких складає 30 днів, тобто ухвалених у загальному порядку.
Частиною ж 4 статті 286 КАС України встановлений спеціальний порядок оскарження судових рішень у термінових справах і такий строк становить 10 днів з дня їх проголошення.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 461/5908/18 визначено правову позицію, що у випадку, якщо особа була відсутня при розгляді термінової справи судом і про прийняте рішення дізналась лише після його отримання, то застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням права особи на апеляційне оскарження, а тому початок відліку такого строку для особи розпочинається з моменту отримання судового рішення, а не з моменту його проголошення.
Оскаржене рішення винесено Кіровоградським районним судом 26.04.2022 року, копія якого отримана представником Державної служби України з безпеки на транспорті - 23.05.2022 року. ( а.с.66)
З огляду на викладене, безпідставними є посилання скаржника в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що повний текст оскаржуваного рішення не отримував, а про його наявність скаржнику стало відомо Єдиного державного реєстру судових рішень 20.06.2022.
При цьому, суд зауважує, що в Єдиному державному реєстрі рішення Кіровоградського районного суду від 26.04.2022 року оприлюднено 11.05.2022.
Враховуючи вищезазначені обставини апеляційний суд зазначає, що у даному випадку (у цій справі) строк на апеляційне оскарження відповідачем пропущений, оскільки копію оскаржуваного рішення отримано представником скаржника 23.05.2022 року, а десятиденний строк на подання апеляційної скарги сплинув 02.06.2022, тоді як апеляційну скаргу на відділення пошти подано30.06.2022 року.
Також суд зазначає, що 24.02.2022 року Указом Президента України "Про ведення воєнного стану" №64/2022 введено воєнний стан на території України з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 року "Про продовження воєнного стану" №133/2022 воєнний стан на території України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження воєнного стану", воєнний стан на території України продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Між тим, саме по собі введення воєнного стану не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заявник зазначає, що він не мав змоги звернутись до суду з апеляційною скаргою у період з 23.02.2022 по 02.06.2022 у зв'язку з тим, що в Україні введено воєнний стан, і у зв'язку з наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці працівників Державної служби з безпеки на транспорті, низка працівників були переведені у простій або дистанційну роботу, що певний час зумовило відсутність доступу до документів.
Однак, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема, документів, які б підтверджували період простою та дистанційної роботи працівників, тощо, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі вказаних обставин.
Таким чином, лише надання вказаних доказів надасть можливість встановити наявність/відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак, скаржником до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обгрунтоване посиланням на неможливість сплати судового збору у відведений судом строк, у зв'язку з відсутністю на рахунках грошових коштів, необхідних для такої сплати.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що фактично таким правом може скористатися саме фізична особа, натомість відповідач є юридичною особою.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 14.01.2021 року в справі №0940/2276/18 зазначила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір” конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір” можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України “Про судовий збір”, зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Отже, розглядаючи клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки наведені у клопотанні підстави, а саме відсутність бюджетних асигнувань, не можуть визнаватись судом поважними для умов відстрочення сплати судового збору.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі” “право на суд” не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі”, розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Так, позивачем оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
Приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 визначено правову позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення. Чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Враховуючи таку правову позицію Верховного Суду, апеляційний суд зазначає, що у цій справі у відповідача відсутня пільга щодо сплати судового збору, зокрема, за подання апеляційної скарги.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 2 Закону України “Про судовий збір” платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
При цьому, у п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.132-1 КУпАП.
У частині 5 статті 4 Закону України “Про судовий збір” (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), яка відповідно до вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 підлягає застосуванню при поданні позовів у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, визначено, що ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст .4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2481 грн.
Таким чином, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 496,20 грн (0,2*2481=496,20).
Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову з вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності складав 454 грн.
Оскільки при поданні адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 496,20 грн., тому 150 відсотків такої ставки становить 744,30 грн (496,20*150%=744,30).
Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана через підсистему «Електронний суд», тому ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 595,44 грн. (496,20 грн.*150%*0,8).
Таким чином, відповідачу слід доплатити несплачену суму судового збору у розмірі 595,44 грн. за реквізитами:
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
З огляду на викладене вище, суд надає можливість не пізніше 10-денного строку з дня отримання копії ухвали, надати суду заяву про поновлення строку, в якій вказати підстави для поновлення строку, зокрема, надати докази, які б підтверджували період простою та дистанційної роботи працівників, тощо та належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
Суд зазначає, що в силу п. 4 ч. 1 статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку визнані судом неповажними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 296, 298, 325, 328, суд,
У задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.04.2022 у справі №390/11/22 залишити без руху та надати 10-ти денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали, для надання до суду:
- заяви про поновлення строку, в якій вказати підстави для поновлення строку, зокрема, надати докази, які б підтверджували період простою та дистанційної роботи працівників, тощо;
- належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
Копію ухвали направити заявнику для виконання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Ю. В. Дурасова