04 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1060/22
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року (суддя Єфанова О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.03.2022 року) в справі №160/1060/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходу, -
18.01.2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2016 включно; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 25.09.2016 включно.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт зазначив, що індексація грошового забезпечення військовослужбовця є по суті компенсацією втрати частини доходів. Індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Апелянт вказував, що відсутність бюджетних коштів протягом у 2016 році не є підставою для не нарахування індексації. відповідач на обґрунтування заперечень не надав суду первинних бухгалтерських документів, що б підтверджували відсутність з його боку порушень при виплаті індексації заробітної плати, яку не було виплачена. Апелянт вказував, що для розрахунку виплати індексації слід брати базовий місяць січень 2008 року, проте суд першої інстанції у цій частині свавільно віднісся до зазначення базового місяця для виплати індексації, та це створює певні можливості для відповідача для невірного розрахунку індексації та зниження розміру індексації. Апелянт вказував, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника, Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Єдиною умовою зменшення суми та періоду стягнення середнього заробітку в порядку ст.ст.116, 117 КЗпП України є виключно як повна, так і часткова відсутність вини, обов'язок доведення якої законодавцем покладено на відповідача. Зважаючи на повну наявність вини відповідачів, проведення судом першої інстанції зменшення суми відшкодування є протиправним за суттю.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у Військовій частині НОМЕР_1 здійснювалася відповідно до роз'яснення департаменту фінансів Міністерства оборони України від 24.09.2018 року №248/8294, в якому зазначено, що відповідно до ст. 51 Бюджетного Кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення. Встановлено, що фінансування на виплату індексації не здійснювалося. Регулювання виплати індексації визначає умови (якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати місяць підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру. Суд першої інстанції вказував на протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно. Суд першої інстанції вказував, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватися позивачу, належить до компетенції відповідача саме при нарахуванні таких сум, а тому вимога позивача в частині зобов'язання відповідача встановити базовий місяць для обчислення індексації є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права. Суд першої інстанції вказував, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації) та виплата нарахованих доходів, при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відсутні підстави вважати, що під час виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно, відповідачем не буде виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів.
Встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 60 від 22.03.2010 року, лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової часини для проходження військової служби.
Матеріалами справи встановлено, що наказом командира Військової частини - польова пошта НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 23.09.2016 року №302 ОСОБА_1 звільнено у зв'язку з вибуттям до нового місяця служби. ОСОБА_1 25.09.2016 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з заявою до Військової частини НОМЕР_1 щодо отримання розрахунку належної індексації грошового забезпечення, щодо проведення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січень 2008 року за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року. Листом від 07.12.2021 року № 1/1/552 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року індексація грошового забезпечення не виплачувалась у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань, виплата індексації перебуває у прямій залежності від фінансування, яке у повній мірі не здійснювалось.
Згідно довідки про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 , у період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року, індексація не виплачувалась у січні, лютому, травні, червні, липні, серпні, вересні 2016 року.
Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Таким чином, грошове забезпечення військовослужбовця підлягає індексації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 4, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1-1, п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 5 вищевказаного Порядку, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення. Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Відповідно до п. 6 вищевказаного Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. За умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та повинна проводитись у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. На установи, організації, незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_1 вказувала, що індексація грошового забезпечення може бути виплачена у межах наявного фінансового ресурсу, за можливості; не існує прямого обов'язку нараховувати та виплачувати індексацію доходів. Проте таке твердження є хибним, у відповідача - Військової частини, як суб'єкта, що нараховував та виплачував грошове забезпечення позивачу є обов'язок нараховувати у разі зростанням споживчих цін для населення у певному місяці, індексацію. Наявність або відсутність певних фінансових ресурсів не впливає на виконання відповідачем свого обов'язку.
Пунктами 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців, схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до п. 13 вищевказаної постанови, вона набрала чинності з 01 січня 2008 року. Січень 2008 року є базовим місяцем індексації.
Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01.03.2018 року.
Пунктом 1 постанови Кабміну Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Пунктом 10 визначено, що постанова набирає чинності з 1 березня 2018 року.
Тобто з 01.03.2018 року базовим місяцем для визначення індексації є березень 2018 року. Таким чином, у 2016 році діяв базовий місяць для обчислення індексації січня 2008 року.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації його грошового забезпечення, має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останньою підвищення посадових окладів військовослужбовців відповідно до рішення КМУ.
Відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року з розрахунку базового місяця січень 2008 року.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання невиплаченої індексації грошового забезпечення за період військової служби, отримання грошового забезпечення та за період, за який така індексація не нараховувалась та не виплачувалась з урахуванням базових місяців.
Визначення базового місяця індексації грошового забезпечення унеможливлює порушення прав позивача на майбутнє, не породжує новий спір щодо вірного або невірного розрахунку індексації.
При вирішенні спору щодо виплати компенсації за несвоєчасно виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Нормою статті 117 вищевказаного Кодексу передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, установи, органу. Під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
На час звільнення ОСОБА_1 зі служби, спору щодо виплати або не виплати йому компенсацій та індексації, не було. Такий спір ініційований та виник зверненням позивача до суду, проте, на час звільнення позивача зі служби у Військової частини існував обовязок виплатити індексацію.
ОСОБА_1 звільнено з військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 25.09.2016 року, з ним не проведено остаточний розрахунок, а саме, не виплачено індексацію грошового забезпечення, саме тому ОСОБА_1 звернувся з позовом про зобов'язання виплатити йому недоплачені суми після свого звільнення. Тільки у межах цієї справи суд встановлює невиплату позивачу при звільненні індексації грошового забезпечення. Тобто відсутня встановлена сума, яка не виплачена при звільненні та остаточна дата її виплати.
Обов'язок виплатити ОСОБА_1 недотриману суму індексації грошового забезпечення виникне з моменту набрання цим судовими рішеннями законної сили. Військова частина НОМЕР_1 ще не допустилась протиправності дій щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, оскільки факт невиплати індексації буде підтверджений судом у межах цієї справи та на момент звільнення позивача з військової служби не існувало спору щодо виплачених йому належних сум та зрештою не існувало обов'язку виплачувати компенсацію втрати частини доходу.
Суд апеляційної інстанції при вирішені спору керуються правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17. Велика Палата Верховного Суду вказувала, що якщо компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що Військова частина відповідно до законодавства несе відповідальність за несвоєчасний розрахунок з колишнім працівником, у межах статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
При нарахуванні компенсації за несвоєчасно проведений розрахунок слід враховувати співмірність належної суми до суми нарахованої та невиплаченої індексації. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16, та вказала, що, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору керується правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 31.03.2020 року у справі №540/1244/19, від 04.09.2020 року у справі № 260/348/19, від 15.10.2020 року у справі № 520/80/20.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2022 року в справі №160/1060/22 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходу - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.09.2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, відповідно до законодавства, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова