04 серпня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/7607/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, пов'язану з невиплатою грошової компенсації за додаткову відпустку з 2011 року по 2020 рік за невикористані 100 календарних днів додаткової відпустки;
- зобов'язати Кельменецьку селищну раду Дністровського району Чернівецької області, виплатити грошову компенсацію за додаткову відпустку з 2011 року по 2020 рік за невикористані 100 календарних днів додаткової відпустки в межах повноважень та у спосіб та розмірі, що передбачені Конституцією України та Законами України;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 908 гривень судового збору та інші судові витрати.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з листопада 2010 року по грудень 2020 року працював на посаді секретаря Кельменецької селищної ради. При цьому зазначив, що при прийнятті на роботу, щодо нього оформлено особову картку, в якій окрім іншого зазначався склад сім'ї останнього.
Звертав увагу суду на те, що позивач при звільненні звернувся із заявою до відповідача в якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку з 2011 року по 2020 рік включно, як особі яка усиновила дитину, однак за результатами розгляду заяви відповідачем не виплачено вказану вище компенсацію.
Відтак, посилаючись на вимоги Закону, що регулюють спірні правовідносини, вважає бездіяльність відповідача протиправною.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що про наявність права на соціальну відпустку позивач його не повідомляв, належних на те документів не подавав, крім того із відповідною заявою до відповідача не звертався.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано додаткові докази по справі.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Згідно рішення № 3-1/10 1 сесії 6 скликання Кельменецької селищної ради Кельменецького району Чернівецької області від 12.10.2010 року обрано секретарем Кельменецької селищної ради, депутата виборчого округу № 23 ОСОБА_1 .
2. 10.12.2020 року розпорядженням Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області " 44-ос ОСОБА_1 звільнено із займаної посади - секретаря селищної ради, у зв'язку із закінченням строку повноважень.
3. Рішенням № 10.1.2.-8/20 1 сесії 8 скликання Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області від 21.12.2020 року затверджено ОСОБА_1 на посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Кельменецької селищної ради.
4. 27.08.2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до посадових осіб відповідача, в якій просила виплатити грошову компенсацію за невикористані дні відпустки, яка передбачена ст. 19, 24 Закону України "Про відпустки", як особі яка усиновила дитину.
5. Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі № 2-0-114/07 від 26.07.2007 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про усиновлення дитини задоволено. Дозволено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усиновити неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і записати батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянку України.
Зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції провести зміни в актовому записі № 702 від 14.04.2006 року, про народження ОСОБА_3 : прізвище ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , ім'я ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , по - батькові ОСОБА_3 на ІНФОРМАЦІЯ_5 , дату народження з ІНФОРМАЦІЯ_4 на ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження залишити без змін.
6. Судом також дослідженні, які наявні в матеріалах справи, розпорядження про надання ОСОБА_1 щорічної відпустки за період з 2011 року по 2020 рік, табелі обліку робочого часу з 2011 року по 2020 рік, а також відомості про заробітну плату позивача за зазначений період.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1.Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2.Предметом розгляду даної справи є визнання протиправної бездіяльності відповідача, щодо нездійснення нарахування та виплати позивачці грошової компенсації за невикористані дні соціальної додаткової відпустки за статусом "жінка, яка усиновила дитину" за 2011-2020 роки та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену компенсацію за 100 днів невикористаної додаткової відпустки.
3. Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон України №504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №504 державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).
Положеннями статті 4 цього Закону встановлено такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16 1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.
Згідно із частиною 1 статті 19 Закону №504/96-ВР жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
5. Водночас, відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Статтею 74 КЗпП України встановлено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України чітко визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у вказаній статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
6.Я зазначалось вище, відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці в справі № 2-0-114/07 від 26.07.2007 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про усиновлення дитини задоволено.
Також судом встановлено, що 10.12.2020 року розпорядженням Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області " 44-ос позивача звільнено із займаної посади - секретаря селищної ради у зв'язку із закінченням строку повноважень.
З огляду на наведене вище, враховуючи досліджені докази, суд дійшов висновку про те, що позивач має статус жінки, яка усиновила дитину, відтак наділена правом на отримання додаткової соціальної відпуски відповідно до вимог Закону №504/96-ВР.
Таким чином, оскільки відповідачем не надавалась позивачеві додаткова соціальна відпустка як жінці, яка усиновила дитину, враховуючи положення Закону України №504/96-ВР вказана відпустка є невикористаною і підлягає компенсації під час звільнення із займаної посади.
7. Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із проханням надання соціальної відпустки, як жінці яка усиновила дитину - суд зазначає, що даний факт не впливає на вирішення суті позовних вимог, оскільки чинне законодавство України передбачає право працівника на компенсацію невикористаної додаткової відпустки у разі звільнення працівника, яке не залежить від бажання останнього скористатися і отримати таку соціальну відпустку.
Вказана правова позиція узгоджується з рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2020 року № 160/12528/19 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року по справі №810/352/17, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин під час застосування норм права.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачеві при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, є обґрунтованими та підтвердженими доказами наявними в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню.
8. Водночас суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, чи звертався позивач із заявою, про надання йому такої відпустки за спірний період, чи надавались відповідачеві докази, які б підтверджували право на отримання соціальної відпустки останнім, та чи відомо відповідачеві про факт усиновлення позивачем дитини, як на підставу отримання соціальної відпустки. Відтак, суд вважає, що наразі відсутні підстави для визначення конкретної кількості календарних днів соціальної відпустки, за які слід виплатити таку компенсацію.
Суд зазначає, що у цій справі перевіряє правомірність дій/бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві грошової компенсації за вказану відпустку та приймає рішення зобов'язального характеру. При цьому, не переймає на себе повноваження відповідача та не здійснює підрахунок кількості днів невикористаної додаткової відпустки, а також не визначає/підраховує суму компенсації за цю невикористану відпустку.
9.При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів позивача є - зобов'язання відповідача повторно розглянути вимогу позивача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як жінці, яка усиновила дитину, за 2011 - 2020 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення, з урахуванням висновків суду.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Відтак, слід стягнути на користь позивача судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за додаткову відпустку з 2011 року по 2020 рік.
3. Зобов'язати Кельменецьку селищну раду Дністровського району Чернівецької області повторно розглянути вимогу ОСОБА_1 , щодо нарахування та виплати грошової компенсацію за невикористану соціальну додаткову відпустку за період 2011 -2020 років, з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кельменецької селищної ради Дністровського району Чернівецької області на користь ОСОБА_1 908,00 гривень судового збору.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Кельменецька селищна рада Дністровського району Чернівецької області (площа Центральна, 4, смт. Кельменці, Чернівецька область, 60100, код ЄДРПОУ: 04417010).
Суддя О.В. Боднарюк