05 серпня 2022 року справа № 580/2167/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши без виклику сторін за правилами спрощеного позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу №303491 від 16.11.2021.
Ухвалою суду від 06.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що посадові особи Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час перевірки, зважування та складання процесуальних документів, не брали до уваги технічні характеристики транспортного засобу, оскільки перевезення здійснювалися контейнеровозом, то допустима повна маса може бути не більше 44 т, а навантаження на кожну з осей 11,0; 18,00; 24,00.
У зв'язку з тим, що водій був впевнений що у нього не було перевантаження вантажу, прохав здійснити повторне зважування, що і було згодом зроблено та надано водієві другий примірник чеку зважування від 05.10.2021 о 03 год. 33 хв., який не взятий до уваги відповідачем.
Фактична загальна маса транспортного засобу з вантажем дорівнює становила 42 т 140 кг, при допустимій нормі 44 т.
Визначення загальної маси автомобіля та навантаження на строєні вісі шляхом сумування осьових навантажень на кожну з осей є неправильним, оскільки при такій конструкції для визначення навантаження на строєні осі такі три осі, які утворюють строєну вісь, повинні зважуватись разом.
Позивач стверджує, що згідно товарно-транспортної накладної, автомобіль перевозив сипучий вантаж, а саме кукурудзу, який є рухомим під час зміни напрямків руху чи швидкості автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, що, в свою чергу, не дає можливості, за відсутності відповідної методики зважування, з достовірністю встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну з осей.
Також, зі змісту актів, чеків та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.
Дане перевантаження може бути допустимою похибкою вагового комплексу, а не фактичним перенавантаженням автомобіля. А також не можна не брати до уваги, що зважувався саме сипучий вантаж, який під час руху може зміщатися та змінювати фактичне навантаження на осі транспортного засобу. Також відсутня інформація методики повірки (калібровки) автомобільних ваг в русі.
Позивач звертає увагу, що на сьогодні у підрозділів Укртрансбезпеки відсутні правові підстави для зважування сипучих та рідких вантажів, допоки Мінекономрозвитку не розробить Методику зважування таких вантажів.
На підставі наведеного позивач вважає, що визначення вагових параметрів транспортного засобу позивача здійснено з порушенням вищевказаних положень Порядку №879, а як наслідок, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними.
Крім того, позивач зауважив, що перевозив подільний сипучий вантаж та не мав можливості отримати дозвіл на рух транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оскільки на перевезення таких вантажів дозвіл не видається.
Представником відповідача скеровано до суду відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує посилаючись на ту обставину, що під час рейдової перевірки встановлено перевищення передбачених п. 22.5 ПДР вагових норм на 12,75 %, навантаження на строєну вісь 27,06 т. при нормативно допустимому 24 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки №316630 від 05.10.2021 року.
Водій позивача скористався правом передбаченим пунктами 23, 24 Порядку № 879 на забезпечення приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з встановленими нормами, тому після усунення порушення о 03 год. 33 хв. працівником Укртранбезпеки проведено повторне зважування транспортного засобу.
Представник відповідача зазначає, що нормами чинного законодавства про автомобільний транспорт форма чеку зважування при здійсненні габаритно-вагового контролю не передбачена. Крім того факт перевищення вагових параметрів зазначено в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0065217 від 05.10.2021, довідці №0067540 від 05.10.2021, розрахунку № б/н від 05.10.2021 та акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №316630 від 05.10.2021 в яких підпис інспектора, який здійснював перевірку міститься, оскільки це передбачено нормативно правовою базою.
Видача працівником Укртрансбезпеки за результатами здійснення габаритно-вагового контролю водію транспортного засобу матеріалів перевірки не передбачена.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, інспектором Укртрансбезпеки виявлено, що перевантаження по загальній масі дійсно було відсутнє, але навантаження на строєну вісь становило 27,06 т. при нормативно допустимій 24 т., що становить перевищення параметрів від нормативу на 12,75 %.
Автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Також представник відповідача наголосила, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення.
Зважування проводилось на габаритно - ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Всі матеріали перевірки складалися в присутності водія позивача, з якими від ознайомився, але від підпису, дачі пояснень та отримання довідки відмовився.
Законодавством не передбачено можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.
На думку представника відповідача, обставини можливого зміщення вантажу, що перевозився позивачем є об'єктивною стороною вчиненого позивачем правопорушення, втім ці обставини не спростовують та не можуть спростовувати самого факту його вчинення.
На підставі наведеного представник відповідача вважає, що оскаржена постанова прийнята правомірно та не підлягає скасуванню.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, за результатами здійснення 05.10.2021 посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом виявлено, що о 01 год. 55 хв. на а/д М-05 Київ- Одеса 452 км+811м ФОП ОСОБА_1 за допомогою водія ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки МАN, номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10 % але не більше 20 % без відповідного дозволу, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,75 %, навантаження на строєну вісь 27,06 т. при нормативно допустимому 24 т, чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 316630 від 05.10.2021.
Начальник Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі акту № 316630 від 05.10.2021, керуючись абз. 15 ч.1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення транспортним засобом вагових обмежень, виніс постанову №303491 від 16.11.2021 про накладення на позивача ФОП ОСОБА_1 , адміністративно-господарського штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17000 грн.
Позивач вважаючи постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу незаконною, звернувся до суду з даним позовом в якому просить скасувати оскаржену постанову.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить наступного.
Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Приписами статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок - №1567).
Згідно із зазначеним Порядком №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Порядком №1567 передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» установлено, що дія Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, поширюється на вітчизняних та іноземних перевізників, що здійснюють перевезення вантажів на території України
Згідно з п. 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також, за статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV (далі - Закон №2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Згідно відомостей, які містяться в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.10.2021 №00677540 повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 42,35 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,12 тон; 2) 9,17 тон; 3) 9,25 тон; 4) 8,99 тон; 5) 8,82 тон.
На підставі наведеного відповідач зробив висновок, що ваговий параметр на строєні осі транспортного засобу становить 27,06 тон при допустимій 24 тони.
Як встановлено судом, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача сформовано два чека зважування:
- чек зважування від 05.10.2021 о 01 год.45 хв. на підставі якого було складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування;
- чек зважування від 05.10.2021 о 03 год. 33 хв., який сформовано за результатами повторного зважування.
У першому чекові вказано, що повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 42,35 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,12 тон; 2) 9,17 тон; 3) 9,25 тон; 4) 8,99 тон; 5) 8,82 тон, навантаження на строєні осі 27,06 тон;
У другому чекові вказано, що повна маса вищезазначеного транспортного засобу становила 42,26 т, а фактичні осьові навантаження становили: 1) 6,38 тон; 2) 10,93 тон; 3)8,59 тон; 4) 8,27 тон; 5) 8,09 тон., навантаження на строєні осі 24,95 тон, при максимально допустимому з урахуванням похибки 24,48 тон.
Представник відповідача стверджує, що повторне зважування транспортного засобу відбулось внаслідок вжиття водієм заходів для усунення виявленого порушення.
Суд критично оцінює такі твердження представника відповідача, оскільки матеріали перевірки таких відомостей не містять.
Повторне зважування також могло відбутись внаслідок незгоди водія з результатами попереднього зважування.
За таких обставин сумніви щодо наявності вини у вчиненому порушенні тлумачаться судом на користь позивача, оскільки всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України представник відповідача не надала аргументованих та підтверджених доказами пояснень щодо внесення в довідку від 05.10.2021 №00677540 вагових параметрів транспортного засобу саме за першим зважуванням.
Отже, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.10.2021 №00677540 не може вважатись належним доказом на підтвердження вини позивача у вчиненому правопорушенні.
В свою чергу, відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2021 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Тобто, законодавець передбачив можливість похибки при встановленні вагових параметрів транспортного засобу, тому в даному випадку допустима маса транспортного засобу з урахуванням похибки 24,48 тон, що не заперечується відповідачами.
В той же час, при повторному зважуванні навантаження на строєні осі транспортного засобу становило 24,95 тон, що на 470 кг більше від допустимого.
У відсотковому співвідношенні перевищення складає 3,96% (24,85х100/24).
Одночасно суд звертає увагу, що при першому зважуванні загальна маса транспортного засобу склала 42,35 тон, а при повторному 42,26 тон., тобто різниця зважування склала 90 кг.
Суд звертає увагу, що механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879).
Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
У відповідності до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідачем на підтвердження проведення повірки вагів надано до суду свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 від 26.05.2021 виданого державним підприємством «Укрметртестстандарт».
Вказаним свідоцтвом підтверджено проведення повірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі AR-WIM зав. № 0011094, виробник: ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI (Туреччина) шляхом проїзду транспортного засобу через вантажоприймальний пристрій приладу. Максимальне навантаження на вісь 30000 кг, максимальна кількість осей - 15, поділка вимірювання 10 кг.
Разом з тим, суд звертає увагу, що представником відповідача не надано доказів встановлення саме вказаного засобу вимірювальної техніки у місці проведення вагового контролю транспортного засобу позивача.
Також суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів щодо розміру похибки вказаних вагів, що з урахуванням відхилень у розмірі 90 кг при двох зважуваннях може свідчити про неналежну роботу вагового комплексу.
Більш того, наведені ваги здійснюють зважування для визначення навантаження на кожну окрему вісь, однак до позивача застосовано відповідальність за перевищення вагових параметрів на строєні осі.
Відповідачами не надано доказів того, що ваги розраховані на одночасне визначення маси трьох осей.
Визначення навантаження на строєні осі шляхом додавання маси навантаження на кожну окрему вісь суд вважає неправильним, зважаючи на те, що такі осі знаходяться у безпосередній близькості та при наїжджанні на зважувальний пристрій маса вантажу розподіляється на одну вісь.
В свою чергу, згідно товарно-транспортної накладної №1 від 04.10.2021 загальна маса транспортного засобу становила 42140 кг, при масі вантажу 27820 кг, тобто за даними зважування майже увесь вантаж 27060 кг знаходився на строєних осях контейнеровоза, що є фізично неможливим.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що абзацами 14, 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи:
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, санкція ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством вагових норм більше 5%, тоді як у даному випадку перевищення склало 3,96%, як наслідок до позивача не може бути застосовано відповідальність на підставі вказаних норм закону.
Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на наведене, судом не виявлено будь-яких порушень відповідачем вищенаведених норм чинного законодавства України під час прийняття оскарженої постанови.
Таким чином, суд вважає, що відповідач вірно застосував до позивача штрафні санкції, визначені постановою про застосування штрафних санкцій №303491 від 16.11.2021, а тому вимоги позивача є необґрунтованими, внаслідок чого не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 77, 241-246, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову №303491 від 16.11.2021 Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО