03 серпня 2022 року справа № 580/2633/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради, в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення м. Канева у черговій відмові державної соціальної допомоги багатодітній родині ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року;
- зобов'язати управління соціального захисту населення м. Канева скасувати рішення у відмові державної соціальної допомоги та прийняти нове про призначення державної соціальної допомоги;
- зобов'язати управління соціального захисту населення м. Канева в виплатити сім'ї ОСОБА_1 еквівалент моральної шкоди в сумі 60000 (шістдесят тисяч) гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою та необхідними документами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, однак отримала повідомлення про відмову у призначенні такої допомоги у зв'язку із відсутністю повного пакету документів, оскільки у декларації не були в повному обсязі відображені відомості про членів сім'ї, зокрема, не зазначені паспортні дані неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 2006 р.н. та ОСОБА_3 2007 р.н.
Позивач уважає такі дії відповідача протиправними у зв'язку із тим, що її сім'я відмовилася від отримання РНОКПП через релігійні переконання, а неповнолітні діти зможуть відсудити собі паспорт зразка 1994 року лише після досягнення 16-річчя з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на адміністративний позов відповідач просив відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свою позицію тим, що позивач декларацію про доходи заповнила не повністю (не внесла паспортних даних дітей - ОСОБА_2 2006 р.н. та ОСОБА_3 2007 р.н.), тому позивачу відмовлено в призначенні даної допомоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 23.03.2022 звернулася до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям разом із декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.
Листом №04/05 від 30.03.2022 повідомлено про необхідність в місячний термін подати паспортні дані осіб, які досягли 14-річного віку.
Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернулась із даним позовом до суду
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 01.06.2000 №1768-III(далі - Закон № 1768-III) спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям і сприяння їх економічній самостійності.
Згідно зі ст. 1 Закону №1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Відповідно до абзацу 4 статті 1 Закону №1768-III, малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Відповідно до ст. 4 даного Закону призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.
Порядок призначення, умови виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, перелік документів, необхідних для призначення допомоги згідно із цим Законом, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям”, визначає Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року №250 (далі - Порядок № 250).
Відповідно до пункту 5 Порядку №250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи:
заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики;
декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація);
довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності).
Інформація про склад малозабезпеченої сім'ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.
Заява та декларація вважаються такими, що не подані, у разі внесення не у повному обсязі відомостей про членів малозабезпеченої сім'ї (прізвище, ім'я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України чи іншого документа, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).
Підстави за яких державна соціальна допомога не призначається визначені пунктом 10 вказаного Порядку.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Канівської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є багатодітною сім'єю та налічує п'ятеро дітей - 1998, 2002, 2006, 2007 та 2009 року народження.
Як встановлено судом позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, проте у призначенні допомоги позивачу було відмовлено, оскільки в складі сім'ї наявні особи, яким виповнилось 14 років, паспортні дані яких не зазначено.
Зі змісту позовної заяви слідує, що двоє дітей позивача прийняли рішення отримати паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки після досягнення ними 16-річного віку, у зв'язку з чим паспорт, в тому числі ID-картка, у них відсутні. Тому зважаючи на неотримання членами сім'ї позивача, яким виповнилось 14 років, паспорта, зазначення паспортних даних у поданих відповідачу документах було неможливим.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, неможливість зазначення позивачем паспортних даних членів своєї сім'ї, зважаючи на фактичну їх відсутність, не тільки звужують конституційні права позивача, але й фактично обмежують право позивача на призначення державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї.
На переконання суду не зазначення таких даних дітей є формальною підставою для відмови у наданні позивачу державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, а можливість отримання паспорта у формі книжечки після досягнення 16-річного віку та фактичної відмови у чотирнадцятирічному віці від паспорта у формі ID-картки, встановлено постановою Великої Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Суд зазначає, що будь-якої підстави визначених пунктом 10 вказаного Порядку №250 за яких державна соціальна допомога не може бути призначена, відповідачем ні у наданій відмові, ні у відзиві на позовну заяву не зазначено.
Суду звертає увагу, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження “нагальній суспільній потребі”, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі “Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine” від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі “GropperaAG and Others v. Switzerland” від 28 березня 1990 року).
Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання вказаної допомоги у зв'язку з відсутністю у членів сім'ї паспорта громадянина України, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст. 14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі “Х'юДжордан проти Великої Британії” сформулював таку позицію: “Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу”.
Таким чином неможливість отримання особами допомоги як малозабезпеченій сім'ї у зв'язку з відсутністю у членів сім'ї паспорта громадянина України, зважаючи на їх відмову отримати паспорт у формі ID-картки та не досягненням 16-річного віку, є дискримінаційними.
Враховуючи викладене дії щодо відмови призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї порушують основоположні права позивача та є протиправними, а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради призначити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї, відповідно до поданої заяви з місяця звернення.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Як роз'яснено у п.п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Однак, позивачем не надано жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки суд звільнив позивача від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат вісутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради (вул. Шевченка, 49, м. Канів, Черкаська обл., 19003, код ЄДРПОУ 25660476) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 14.11.1996, Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області) державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, відповідно до поданої заяви від 23.03.2022 з місяця звернення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яку може бути подано до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО