Справа № 369/17252/21
Провадження № 2-а/369/90/22
Іменем України
05.08.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Волчко А.Я. за участю секретаря судового засідання Миголь А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у місті Києві адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся позивач з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови інспектора лейтенанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Валуєва Андрія Михайловича серія ЕАО № 5073013 від 25.11.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що постановою інспектора лейтенанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Валуєва Андрія Михайловича, серія ЕАО № 5073013 від 25.11.2021 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП., з огляду на те, що керуючим транспортним засобом Mitsubishi Outlannder д.н.з. НОМЕР_1 позивач здійснив рух у смузі для руху громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.11 або 5,11, чим порушив вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху України.
Позивач зазначив, що не здійснював рух по смузі громадського транспорту, не мав можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 68 КУпАП у повному обсязі, розгляд справи проводився на дорозі, а не за місцем органу уповноваженого законом розглядати справу.
Просив визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень інспектора лейтенанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Валуєва Андрія Михайловича про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 122 КУпАП, скасувати постанову серія ЕАО № 5073013 від 25.11.2021 року та закрити провадження по справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Судом встановлено, що постановою інспектора лейтенанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Валуєва Андрія Михайловича серії ЕАО № 5073013 від 25.11.2021 року, позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП, з огляду на те, що керуючим транспортним засобом Mitsubishi Outlannder д.н.з. НОМЕР_1 позивач здійснив рух у смузі для руху громадського транспорту, позначену дорожнім знаком 5.11 або 5,11, чим порушив вимоги п. 17.1 Правил дорожнього руху України.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
У відповідності до ч. 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП розглядають органи внутрішніх справ (Національна поліція) та накладають стягнення.
Нормою статті 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Оскаржувана постанова складена 25.11.2021 року. Адміністративний позов направлено до суду 03.12.2021 року. За таких обставин позивач звернувся до суду із позовом у строки, передбачені статтею 289 КУпАП.
Нормою частини 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно частини 1 статті 7 цього Закону під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Частиною 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно частин 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване відповідачем не в автоматичному режимі.
Пунктом 17.1. ПДР України встановлено, що на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.
Знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» застосовується для позначення дороги, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів.
Знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.
Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.
Дорожня розмітка 1.24 - позначає смугу, призначену для руху маршрутних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 17.2 ПДР водій, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, може виконувати поворот з цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.
Тобто, заїзд на смугу для маршрутних транспортних засобів дозволено під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини або для здійснення повороту праворуч з цієї смуги на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки. В інших випадках заїзд на смугу для маршрутних транспортних засобів заборонено.
Вказане підтверджується Постановою Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 334/8508/16-а (2-а/334/180/17).
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 251, 283 КУпАП, обґрунтування позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, відповідачем не надано належних та достовірних доказів на спростування обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав позивача.
Належним способом відновлення прав ОСОБА_1 , на захист яких був поданий цей адміністративний позов, є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.11.2021 року серії ЕАО № 5073013 та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 121, 222, 251, 258, 276, 283, 284 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора лейтенанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Валуєва Андрія Михайловича серії ЕАО № 5073013 від 25.11.2021 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. за ч. 3 ст. 122 КУпАП. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Я. Волчко