Справа № 369/5458/16-ц
Провадження № 2/369/21/22
Іменем України
06.07.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді: Волчка А.Я.,
за участю секретаря: Миголь А.А.,
представника позивача: Бреденко О.І.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту,-
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина. Одним із спадкоємців першої черги є його син - ОСОБА_2 .
17 грудня 2013 року спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт на користь своєї дружини - ОСОБА_1 , який був посвідчений нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в нотаріальному реєстрі заповітів за № 1-1285.
Як зазначено в позовній заяві, батько позивача зловживав спиртними напоями та з цього приводу неодноразово лікувався в наркологічному відділенні з наслідками психічних захворювань на ґрунті алкоголізму, причиною смерті був цироз печінки. Таким чином, у спадкодавця через систематичне, надмірне споживання алкогольних напоїв розвинулися стійкі психічні розлади, внаслідок яких він не міг вільно керувати своїми діями та адекватно сприймати реальність. Тобто, вищезазначений заповіт є недійсним, оскільки ОСОБА_3 на час його укладання не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.
Позивач просив суд визнати недійсним заповіт від 17 грудня 2013 року, складений ОСОБА_3 про спадкування майна на користь ОСОБА_1 , посвідчений Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою, зареєстрований в нотаріальному реєстрі заповітів за № 1-1285.
15.06.2016 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у даній справі.
24.10.2016 представник відповідача подав до суду заперечення проти позову за вх. № 29889, згідно яких зазначив, що викладі в позовній заяві твердження не відповідають дійсності, оскільки позивач не міг володіти інформацією про обставини життя свого батька та стан його здоров'я, так як протягом тривалого часу не спілкувався з та не підтримував жодних відносин з ним. Просив відмовити у задоволенні позову.
04.05.2017 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинено.
15.03.2019 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження у справі відновлено.
11.06.2019 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.
05.03.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження у справі відновлено.
20.05.2020 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.
20.11.2020 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області провадження у справі відновлено.
12.05.2021 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
10.09.2021 ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області справу прийнято до провадження судді Волчка А.Я.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовну заяву.
Відповідач заперечувала проти задоволення позову.
Завідувач Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області подала клопотання до суду з проханням провести судове засідання без участі представника нотаріальної контори.
Представник Першої Київської обласної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі приходить до висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16.02.2016 серії НОМЕР_1 .
Позивач є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 .
Ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно зі ст. ст. 1233-1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Частиною 2 ст. 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
17 грудня 2013 року спадкодавець ОСОБА_3 склав заповіт на користь своєї дружини - ОСОБА_1 , який був посвідчений нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрований в нотаріальному реєстрі заповітів за № 1-1285. Згідно вищезазначеного заповіту все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті ОСОБА_3 заповідав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому спадкодавець позбавив прав на спадкування свого сина - ОСОБА_2 .
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
За приписами п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта Державної установи «Центр психічного здоров'я і моніторингу наркотиків та алкоголю Міністерства охорони здоров'я України» № 185 від 02.11.2020, повідомленого про відповідальність за надання явно неправдивих висновків та відмову від виконання покладених на нього обов'язків за ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за життя, в тому числі і в період складання заповіту 17 грудня 2013 року, ОСОБА_3 страждав на органічне ураження головного мозку (сполученого генезу: хронічна алкогольна та печінкова інтоксикація, гіпертонічна хвороба, перенесені черепно-мозкові травми) із слабоумством; за своїм психічним станом ОСОБА_3 не міг в період складання заповіту 17 грудня 2013 усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Судом встановлено, що при проведенні вищезазначеної судово-психіатричної експертизи судовим експертом були додержані всі вимоги чинного законодавства, в межах його компетенції та повноважень, на підставі інформації та документів, наявних на час проведення експертизи, відповідь на поставлене питання щодо того, чи розумів ОСОБА_3 значення своїх дій та чи міг ними керувати в момент складення заповіту 17 грудня 2013 року, викладена повно та відповідає іншим фактичним даним, дослідницька частина узгоджена з підсумковою частиною висновку, висновок експертизи обґрунтований та узгоджений з іншими матеріалами справи.
Аналізуючи пояснення відповідача про те, що спадкодавець знаходився у адекватному стані, та будь-яких порушень психіки у нього не було, суд не приймає до уваги, оскільки, такі посилання є візуальним спостереженням та суб'єктивною оцінкою відповідача, яка не має спеціальної освіти для достовірної оцінки поведінки ОСОБА_3 , а також суд вважає, що ці пояснення не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема з висновком судової експертизи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що інших доказів, які б ставили під сумнів висновок експертизи, або спростовували його висновки та підтверджували здатність ОСОБА_3 розуміти значення своїх дій станом на 17.12.2013 - стороною відповідача в ході розгляд справи суду не надано.
Суд вважає, що зазначений висновок судово-психіатричної експертизи є об'єктивним, достовірним та правдивим, і, як наслідок, - покладається судом в основу судового рішення стосовно вирішення спору про визнання заповіту недійсним.
Крім того, приймаючи до уваги п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до якого зазначено, що згідно ст. ст. 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, - суд вважає, що в ході розгляду справи стороною позивача доведено факт порушення його прав, оскільки, позивач входить до кола спадкоємців та міг би успадкувати нерухомість, яка належала померлому, а оспорюваним заповітом коло спадкоємців було змінено, а тому позивач є заінтересованою особою, права та законні інтереси якого порушено вчиненням відповідного правочину.
Аналізуючи всі зібрані у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що на час укладення оспорюваного правочину - 17 грудня 2013 року ОСОБА_3 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, при тому, що докази, які спростовують зазначені обставини, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача поза розумним сумнівом доведено наявність законних підстав для визнання заповіту недійсним, а стороною відповідача достатніми доказами ці обставини не спростовані, суд вважає, що позов є обґрунтованим та законним, в зв'язку з чим останній підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 202, 215, 225, 1216-1217, 1233-1235, 1257 Цивільного кодексу України, керуючись п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, п. п. 5, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст. ст. 12, 13, 76-82, 110, 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту - задовольнити.
Визнати недійсним заповіт від 17 грудня 2013 року, складений ОСОБА_3 про спадкування майна на користь ОСОБА_1 , посвідчений Першою Київською обласною державною нотаріальною конторою, зареєстрований в нотаріальному реєстрі заповітів за № 1-1285
Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Інформація про третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Перша Київська обласна державна нотаріальна контора, адреса: Київська обл., с. Білогородка, вул. Леніна, буд. 33;
Києво-Святошинська районна державна нотаріальна контора, адреса: Київська обл., м. Боярка, вул. Б. Хмельницького, буд. 113.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.Я. Волчко