Ухвала
05 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 552/5685/21
провадження № 61-7138ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Марченко Галини Іванівни як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати нерухоме майно, а саме - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , магазин непродовольчих товарів - ювелірних виробів, загальною площею 25,9 кв. м, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаного нежитлового приміщення.
Київський районний суд м. Полтави рішенням від 14 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Полтавський апеляційний суд постановою від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року - без змін.
Адвокат Марченко Г. І. як представник ОСОБА_1 28 липня 2022 року надіслала на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року, яка скріплена електронним цифровим підписом.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Адвокат Марченко Г. І. як представник ОСОБА_1 звернулася з клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 12 травня 2022 року в день її проголошення вручено не було та поштою не надсилалася. Отримати оскаржуване судове рішення від 12 травня 2022 року в день її проголошення не видавалося можливим, оскільки вона як представник ОСОБА_1 15 травня 2022 року перебувала у м. Києві, а з 16 травня до 23 червня 2022 року перебувала за межами України. З метою оперативного отримання судових рішень, нею була видана довіреність власному помічнику на отримання поштової кореспонденції, однак оскаржувана постанова апеляційного суду від 12 травня 2022 року на пошту не надходила. 17 червня 2022 року на електронну адресу Київського районного суд м. Полтави була подана заява про надіслання копії судового рішення на електронну пошту, однак відповідь на заяву судом не надано, оскільки в районному суді в період з 15 до 28 червня 2022 року не працював інтернет зв'язок. Повернувшись до України адвокат Марченко Г. І. особисто подала до суду відповідну заяву та отримала копію постанови апеляційного суду від 12 травня 2022 року саме 28 червня 2022 року.
На підтвердження наведеного адвокатом Марченко Г. І. як представником ОСОБА_1 надано копію паспорта з відміткою про період перебування Марченко Г. І. з 16 травня до 23 червня 2022 року за межами України, копію квитка про перебування 15 травня 2022 року у м. Києві, скрін з електронної пошти зі зверненням про видачу рішення суду з копією заяви та копія заяви про видачу судового рішення з відміткою про дату отримання.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення, учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
Наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними з огляду на таке.
Як видно з оскаржуваної постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 зверталася ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційного суду 12 травня 2022 року були присутніми ОСОБА_1 та її представник - адвокат Марченко Г. І., які підтримали скаргу і просили її задовольнити.
Повний текст постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року складено 13 травня 2022 року.
В Єдиному реєстрі судових рішень постанова Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року оприлюднена 16 травня 2022 року.
Згідно з вимогами частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.
Посилання адвоката Марченко Г. І. як представника ОСОБА_1 на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 12 травня 2022 року в день її проголошення вручена не була та поштою не надсилалася не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі/надсилання копії судового рішення (поштовий конверт, супровідний лист, довідка суду, копії матеріалів справи тощо), які б свідчили про те, що постанова Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року не вручалася/не надсилалася ОСОБА_1 та її представнику - адвокату Марченко Г. І. раніше апеляційним судом.
Також, адвокатом Марченко Г. І. як представником ОСОБА_1 не зазначено обставин, які об'єктивно перешкоджали отримати особисто ОСОБА_1 оскаржувану постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року, оскільки перебування адвоката Марченко Г. І. за межами України не позбавляє ОСОБА_1 можливості особисто подати касаційну скаргу в передбачений ЦПК України строк або звернутися за професійною правничою допомогою до іншого адвоката.
Надана до касаційної скарги копія заяви від 28 червня 2022 року щодо отримання адвокатом Марченко Г. І. копії постанови апеляційного суду від 12 травня 2022 року, також не доводить факт недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо видачі/направлення копії судового рішення.
Ураховуючи наведене, зазначені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).
Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів.
Разом із цим, в касаційній скарзі адвокат Марченко Г. І. як представник ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
За правилами пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Диспозиція вищевказаної норми процесуального закону передбачає, що крім іншого заявнику необхідно вказувати норму права щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
В мотивувальній частині касаційної скарги адвокат Марченко Г. І. як представник ОСОБА_1 не зазначає в частині застосування якої саме норми права відсутній правовий висновок Верховного Суду. Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги обирати норми права, із застосуванням яких не погоджується заявник.
Для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги відповідно до кількості учасників справи.
Крім цього, в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у жовтні 2021 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 270,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позову у справі).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна.
З касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити вартість нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , магазин непродовольчих товарів - ювелірних виробів, тому заявнику необхідно надати суду докази на підтвердження вартості вказаного нерухомого майна.
Судовий збір за подання касаційної скарги за вимогу майнового характеру (визнання права власності на 1/2 частки нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , магазин непродовольчих товарів - ювелірних виробів) з урахування вартості 1/2 частки спірного майна має становити не менше 908,00 грн (1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (113 50,00 грн), х 200 %.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, розмір якого самостійно розрахувати виходячи з вартості 1/2 частки нерухомого майна та сплатити його за наступною формулою (А ? 1 % ? 200 %), де А - це вартість 1/2 частки спірного майна.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року за клопотанням адвоката Марченко Галини Іванівни як представника ОСОБА_1 неповажними.
Касаційну скаргу адвоката Марченко Галини Іванівни як представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев