01.08.2022м. СумиСправа № 920/170/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/170/22
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д),
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 23615 грн 50 коп.,
Стислий виклад позицій сторін по справі.
17.02.2022 позивач подав позовну заяву (вх. № 576 від 17.12.2022), в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 23615 грн 50 коп., в тому числі: 4924 грн 29 коп. заборгованість за кредитом, 13368 грн 34 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 940 грн 35 коп. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором (за період з 02.09.2014 до 01.03.2015), 4382 грн 52 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що підписанням заяви від 13.07.2011 відповідач приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг, що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання та складається із вказаних вище заяви та Умов. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Оскільки відповідачем було порушено умови укладеного між сторонами договору стосовно вчасного повернення кредитних коштів, позивачем заявлені до стягнення суми, відповідно до ст.ст. 525, 526, 530, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання (вх. № 577 від 17.02.2022), в якому просить суд провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою від 18.02.2022 у справі № 920/170/22 Господарський суд Сумської області залишив позовну заяву без руху, надав позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подання доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам (касовий чек або розрахункова квитанція).
Копія ухвали суду від 18.02.2022 про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 23.03.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою від 04.05.2022 Господарський суд Сумської області поновив позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви та встановив його - десять днів з дня отримання ухвали.
09.05.2022 позивач подав до суду заяву № 20220324/764 від 04.05.2022 про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 1637 від 09.05.2022), згідно якої надав копію списку згрупованих поштових відправлень та копію фіскального чеку від 08.02.2022 в підтвердження відправлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача.
Ухвалою від 09.05.2022 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/170/22; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; надав відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.
Ухвали суду від 18.02.2022 про відкриття провадження у справі та від 04.05.2022, направлені на адресу відповідача, повернуті поштовим відділенням з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
01.08.2022 судом був зроблений Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру, згідно якого місцезнаходження відповідача: 40016, Сумська область, м. Суми, вул. Плеханова, буд. 75.
Отже, ухвали суду направлялись на адресу відповідача, підтверджену даними реєстру, а тому відповідач вважається належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, оскільки судом вчинені всі дії, які передбачені ст. 120 ГПК України.
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі.
Заява про відкриття поточного рахунку від 13.07.2011, витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», довідка про розміри встановлених кредитних лімітів на поточному рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 від 28.01.2022, виписки по рахунку відповідача з 13.07.2011 до 05.01.2022.
Докази відповідача в спростування вимог Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в матеріалах справи відсутні.
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.
У мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua позивачем були розміщені Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку (надалі - Умови).
13.07.2011 відповідач підписав заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої приєднався до Умов, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування. Вищезазначене підтверджується копією заяви та витягом з Умов (а.с.14-24).
Відповідно до Умов позивач зобов'язався встановити відповідачу кредитний ліміт, а відповідач користуватися коштами, повернути їх, сплачувати відсотки та інші платежі.
Відповідно до п. 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Відповідно до п. 3.18.1.6 Умов, ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Згідно п. 3.18.6.1 Умов, обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до Умов і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання сторонами зобов'язань.
Згідно довідки банку № 10713SUABS02X від 28.01.2022, позивач надав відповідачу кредитний ліміт 13.07.2011 в сумі 1000 грн 00 коп., 16.05.2012 в сумі 7000 грн 00 коп., 26.12.2012 в сумі 1000 грн 00 коп., 04.02.2013 в сумі 1800 грн 00 коп., 19.06.2013 в сумі 1000 грн 00 коп., 02.09.2013 в сумі 3000 грн 00 коп., 24.12.2013 в сумі 5000 грн 00 коп., 01.03.2014 в сумі 5000 грн 00 коп., 02.03.2014 в сумі 4922 грн 54 коп.
Позивачем до матеріалів справи надана виписка по рахунку відповідача за період з 13.07.2011 до 05.01.2022 (а.с.30-72).
Зобов'язання з повернення кредитних коштів, отриманих на підставі заяви про відкриття поточного рахунку від 13.07.2011 не виконані відповідачем.
Згідно з наданим банком розрахунку, заборгованість ФОП ОСОБА_1 становить 23615 грн 50 коп., у тому числі: 4924 грн 29 коп. заборгованості за кредитом, 13368 грн 34 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 940 грн 35 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором (за період з 02.09.2014 до 01.03.2015), 4382 грн 52 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд.
За змістом ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).
Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до норм ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім клієнтам, споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Статтями 1066, 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Кредитування банківського рахунка передбачено ст. 1069 Цивільного кодексу України, відповідно до якої банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
13.07.2011 ФОП ОСОБА_1 підписала заяву про відкриття поточного рахунку.
Таким чином, 13.07.2011 між сторонами було укладено кредитний договір, який складається з умов, визначених у вищевказаній заяві.
Обґрунтовуючи свої вимоги в даній справі, позивач посилається на те, що відповідач підписанням зазначеної заяви приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що разом із заявою складають кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання.
Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем зобов'язання за договором щодо надання відповідачу 4924 грн 29 коп. кредитних коштів в межах кредитного ліміту (згідно з випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 ), внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути кредит.
Суд установив, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, не повернув позивачу суму кредиту в розмірі 4924 грн 29 коп., яка підтверджена документально та не спростована відповідачем.
Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та комісії за користування кредитом суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також пені за несвоєчасну сплату кредиту, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, позивач посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Так, вказаним витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог (п. 3.18.4 «Порядок розрахунків»), зокрема, встановлено обов'язок позичальника сплачувати відсотки та комісію за користування кредитом, а також відповідальність в частині сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, винагород (п. 3.18.5 Умов).
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Суд установив, що у заяві про відкриття поточного рахунку від 13.07.2011 відсутні умови договору щодо нарахування відсотків за користування кредитом та комісії за користування кредитом, а також про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень що саме з Умовами та правилами надання банківських послуг, витяг з яких доданий банком до позовної заяви, ознайомився та погодився відповідач, що вказані документи на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та комісії за користування кредитом.
Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному вебсайті позивача неодноразово змінювались самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з даним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Оскільки Умови розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності у заяві про приєднання домовленості сторін про сплату та розмір відсотків за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне погашення кредиту у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, за відсутності підпису відповідача на витягу з Умов та Правил, що доданий позивачем до матеріалів справи, відповідний доказ, наданий банком, не може розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, заяву на відкриття рахунку та приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього відсутній погоджений сторонами розмір процентів, пені, штрафу, тощо, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
На підставі встановлених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді пені за порушення термінів виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, комісії за користування кредитом, тому відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13368 грн 34 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 940 грн 35 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором (за період з 02.09.2014 до 01.03.2015), 4382 грн 52 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, за їх необґрунтованістю.
Разом з цим, оскільки наявними в матеріалах справи доказами, зокрема заявою відповідача від 13.07.2011, випискою банку по рахунку відповідача, підтверджується факт отримання ФОП ОСОБА_1 та не повернення банку кредитних коштів в сумі 4924 грн 29 коп., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4924 грн 29 коп. заборгованості за кредитом.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) 4924 грн 29 коп. заборгованості за кредитом, 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повіне рішення складене на підписне суддею 05.08.2022 (у період з 11.07.2022 до 29.07.2022 суддя Жерьобкіна Є.А. перебувала у відпустці).
Суддя Є.А. Жерьобкіна