Рішення від 02.08.2022 по справі 918/107/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/107/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) до Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) про стягнення в розмірі 318 044 грн 52 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися:

- від позивача : Колісник Б.О. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Кулай О.І., Корень О.М.

ВСТАНОВИВ:

09.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Фермерського господарства "П'ятигірське", у якому, посилаючись на ст. ст. 259, 530, 549, 551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, 216, 217, 218, 232, Господарського кодексу України, ст. ст. 4-5, 12, 123, 129, 162, 171 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) стягнути з відповідача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штраф 30 %).

Ухвалою від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.03.2022; запропоновано відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України, запропоновано відповідачу у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України; запропоновано учасникам справи подати суду: оригінали документів, доданих до позовної заяви (для огляду в судовому засіданні).

Разом з цим, 15.03.2022 судове засідання не відбулося.

09.03.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та встановлення строку для надання відзиву на позовну заяву та вирішення питання про подання зустрічного позову у справі.

28.03.2022 від відповідача надійшов відзив.

11.04.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 28.04.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19.05.2022.

19.05.2022 від відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи та постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 19.05.2022 клопотання ФГ "П'ятигірське" про встановлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено, клопотання ТОВ "Агрозахист Донбас" про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив задоволено, зобов'язано ТОВ "Агрозахист Донбас" надати господарському суду документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) на відправлення відповіді на відзив, заяву ФГ "П'ятигірське" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, постановлено подальший розгляд справи № 918/107/22 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.06.2022, запропоновано відповідачу у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

24.05.2022 на офіційну електронну пошту суду від ТОВ "Агрозахист Донбас" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення ФГ "П'ятигірське" відповіді на відзив, а саме - опис вкладення, фіскальний чек та накладна.

У судовому засіданні 09.06.2022 представник відповідача просив суд відкласти підготовче засідання з метою надання можливості скористатися процесуальним правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Ухвалою від 09.06.2022 року відкладено підготовче засідання на 12.07.2022.

17.06.2022 представник відповідача ознайомилася із матеріалами справи, про що свідчить особистий підпис заступника голови з правових питань ФГ "П'ятигірське" Кулай О.І. на клопотанні від 09.06.2022.

01.07.2022 від ФГ "П'ятигірське" надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій, у якому відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих пені (33 048 грн 02 коп.) та штрафу (228 698 грн 62 коп.) до 20 %, зменшити 48 % (52 233 грн 69 коп.) до 3 %, в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат (4 064 грн 19 коп.) - відмовити.

12.07.2022 від ФГ "П'ятигірське" надійшло клопотання про призначення експертизи у справі.

У судовому засіданні 12.07.2022 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи у справі протокольною ухвалою.

Ухвалою від 12.07.2022 закрито підготовче провадження у справі № 918/107/22, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2022, постановлено проводити судове засідання з розгляду справи по суті із представником ТОВ "Агрозахист Донбас" Колісником Богданом Олеговичем в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням його власних технічних засобів, а саме - за допомогою програми "EasyCon" з електронної адреси lawkb@ukr.net.

18.07.2022 від представника позивача надійшли заперечення щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

19.07.2022 від представника позивача надійшли:

- заява щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 49 652 грн 22 коп.;

- додаткові пояснення до заяви щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

26.07.2022 від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо правової позиції Верховного Суду стосовно неспівмірності витрат.

27.07.2022 від представника відповідача надійшли:

- заява про витребування оригіналу договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019;

- клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2 % від ціни позову;

- заява про відвід судді Романюк Ю.Г.

Ухвалою від 27.07.2022 у задоволенні заяви представника ФГ "П'ятигірське" про відвід судді Романюк Ю.Г. від розгляду справи № 918/107/22 - відмовлено.

У судовому засіданні 27.07.2022 оголошено перерву до 02.08.2022.

28.07.2022 представник відповідача Корень О.М. ознайомилася з матеріалами справи № 918/107/22, про що свідчить її особистий підпис та відмітка на відповідній заяві від 28.07.2022.

02.08.2022 від представника відповідача надійшли пояснення.

02.08.2022 у судове засідання з розгляду справи по суті з'явилися представник позивача в режимі ВКЗ та представник відповідача.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222- ГПК України при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та запереченнях щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, клопотанні про зменшення штрафних санкцій та поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

07.02.2019 між ТОВ "Агрозахист Донбас" (далі - постачальник) та ФГ "П'ятигірське" (далі - покупець) укладено Договір поставки № КС 45/19 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п.2.1 Договору).

За змістом п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до договору (п.3.1 Договору).

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

У відповідності до п. 6.4. Договору сторони обумовили між собою, що підписання видаткових накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікатів, інструкції щодо застосування товару.

Розділом 7 Договору передбачено, що за порушення передбачених Договором зобов'язань Покупець:

- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1. Договору);

- у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п.7.7 Договору);

- у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8 Договору).

Пунктом 7.10 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст.259 ЦК У країни, продовжується до 3-х років.

У відповідності до п. 11.2 Договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

27.07.2022 представник відповідача подав клопотання про витребування оригіналу договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019. В обгрунування даного клопотання зазначено, що оригінал договору ФГ "П'ятигірське" не отриманий, а його копія що була направлена на адресу відповідача як додаток до позову, не засвідчена належним чином представником позивача.

Крім того, представник відповідача вказує, що при дослідженні підпису від імені покупця на аркуші третьому даного договору та аркуші шостому даного договору, які розміщені у правому нижньому куті вбачається, що вони відрізняються від підпису директора ФГ «П'ятигірське» ОСОБА_1., який стоїть у розділі 12 даного договору. На копії не видно, який стоїть відтиск печатки, та чи цей відтиск печатки належить відповідачу встановити не можливо.

Згідно ч., 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Зважаючи на положення ч.ч.2, 6 ст. 91 ГПК та викладені обставини, представник відповідача просив суд витребувати від позивача оригінал договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019.

Протокольною ухвалою від 27.07.2022 судом залишено без задоволення клопотання відповідача про витребування оригіналу доказу - договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019. При цьому суд виходив із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Ухвалою від 19.05.2022 клопотання Фермерського господарства "П'ятигірське" про встановлення строку для надання відзиву на позовну заяву задоволено, та судом долучено до матеріалів справи відзив, направлений відповідачем на адресу суду засобами поштового зв'язку 24.03.2022 року.

Як вбачається із відзиву, у даній заяві по суті спору відповідач не викладав сумнівів щодо договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019.

Крім того, у клопотанні від 27.07.2022 про витребування оригіналу договору представник відповідача не вказав причин неможливості подання такого клопотання у встановлений законом строк - разом із поданням відзиву.

Окрім того, суд зауважує, що

При цьому згідно з ч. 11 ст. 80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Оскільки клопотання представника відповідача заявлене 27.07.2022 після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, а заявником не обґрунтовано поважності причин та неможливості подання такого клопотання раніше - означене клопотання суд залишає без залишає без задоволення.

Щодо аргументів представника відповідача про те, що оригінал договору ФГ "П'ятигірське" не отриманий, а його копія що була направлена на адресу відповідача як додаток до позову, не засвідчена належним чином представником позивача, суд зауважує, що господарський суд перевіряє та досліджує виключно ті докази, які долучені учасниками справи до матеріалів справи, однак при цьому у суду відсутній обов'язок перевіряти докази, які сторони надсилають один одному; господарський суд здійснює перевірку наявності документів, що підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів при відкритті провадження у справі.

При цьому суд зауважує, що згідно ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів відсутні.

Додатково суд зауважує, що позивачем подано копію Договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019 разом із пакетом документів, у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, згідно з оригіналом. Такі процесуальні дії позивача свідчать про подання ним копії Договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019 до суду з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/2024/20.

Вимога розміщення відміток про засвідчення копії документа на кожній сторінці пронумерованого та прошитого документа трактується як надмірний формалізм. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванил'єс проти Іспанії»).

Зважаючи на викладене, судом встановлено, що договір поставки № КС45/19 від 07.02.2019 з додатками № 1, 2, 3 та 4 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що додатках до Договору сторони обумовили між собою, що:

- № 1 (від 18.04.2019) на суму 145 454 грн 02 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.04.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;

- № 2 (від 18.06.2019) на суму 86 325 грн 19 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 18.06.2019, строк оплати товару до 15.10.2019;

- № 3 (від 16.08.2019) на суму 340 639 грн 33 коп. в т.ч. ПДВ. - термін поставки товару 21.08.2019, строк оплати товару до 30.09.2019;

- № 4 (від 09.09.2019) на суму 189 910 грн 28 коп. в т.ч. ПДВ - термін поставки товару 09.09.2019, строк оплати товару до 30.10.2019.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та додатків № 1-4 відповідно постачальник відвантажив товар для одержувача на загальну суму 762 328 грн 81 коп. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

- № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп.;

- № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп.;

- № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп.;

- № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп.

Однак, всупереч умовам Договору, відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором.

При цьому позивач вказує, що оскільки в призначенні платежу платіжних доручень відповідачем не вказано додатки, згідно з яких проведено оплати, відтак згідно з п. 3.6 Договору позивач відніс платежі на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період до повного її погашення.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконанням зобов'язань у строки, визначені Договором, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду та просить суд стягнути з відповідача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штрафи).

У свою чергу відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідач звертає увагу, що всупереч Договору позивачем також допускалося порушення його умов, зокрема згідно з Додатком № 1 товар мав бути поставлений 18.04.2019, натомість поставлений 19.04.2019.

Крім того, відповідач зауважує, що в позовній заяві ТОВ "Агрозахист Донбас" вказує на те, що п. 6.2 та 6.3 Договору передбачено, що підписання видаткових накладних свідчить в тому числі і про факт отримання покупцем рахунків для оплати.

Проте це на переконання відповідача не відповідає дійсності, оскільки п 6.2 Договору врегульовано порядок переходу права власності на товар, який відбувається з одночасним прийняттям товару по кількості та якості. Пунктом 6.3 Договору визначено, за яких умов товар вважається переданим. Тобто пункти 6.2 та 6.3 Договору поставки не врегульовують порядку проведення оплати.

Також відповідач звертає увагу, що в додатках № 1, № 2, № 3 та № 4 не вказано за якими реквізитами потрібно проводити оплату, не вказано номери рахунків, назви банку та інших даних ТОВ "Агрозахист Донбас".

Станом на 19.04.2019 рахунок на проведення оплати за видатковою накладною № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп. наданий не був, як і не був наданий до 30.04.2019.

Станом на 18.06.2019 рахунок на проведення оплати за видатковою накладною № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп. наданий не був, як і не був наданий до 15.10.2019.

Станом на 21.09.2019 рахунок на проведення оплати за видатковою накладною № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп. наданий не був, як і не був наданий до 30.09.2019.

Станом на 09.09.2019 рахунок на проведення оплати за видатковою накладною № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп. наданий не був, як і не був наданий до 30.10.2019.

На переконання відповідача, саме відсутність рахунків для проведення оплати призвела до того, що оплата проведена після надання ТОВ "Агрозахист Донбас" реквізитів для оплати за товар та обрахування постачальником остаточної суми на виконання вимог 3.2 Договору.

Відповідач стверджує, що ненадання рахунку для своєчасного проведення оплати за товар для ФГ "П'ятигірське" свідчить про умисне створення ТОВ "Агрозахист Донбас" умов для стягнення штрафних санкцій у значних для підприємства відповідача розмірах.

Додатково відповідач зауважує, що позивач порушив вимоги ст. 613 ЦК України і сам прострочив зобов'язання в частині надання рахунків для оплати, а тому зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Позивачем не доведено вину відповідача, а лише наявність вини є підставою для притягнення відповідача до господарської відповідальності.

До відзиву відповідачем долучено лист позивача № 05-11/2-6 від 05.11.2019 із вимогою про проведення оплати вартості поставленого товару на суму 762 328 грн 81 коп. на поточний рахунок ТОВ "Агрозахист Донбас", у якому вказані реквізити для оплати.

Як вбачається із відповіді на відзив, позивач звертає увагу на п. 6.4. Договору, у якому сторони узгодили між собою, що підписання видаткових накладних засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікатів, інструкції щодо застосування товару. Таким чином, підписанням видаткових накладних відповідач підтвердив факт отримання усієї документації щодо товарів, поставлених за цими накладними, в т.ч. і рахунків на оплату.

Також позивач звертає увагу, що реквізити банківського рахунку ТОВ "Агрозахист Донбас" для оплати поставлених відповідачу товарів були зазначені безпосередньо як в п. 12 Договору поставки, так і у видаткових накладних, по якій здійснено поставку товарів.

Позивач зауважує, що оплату поставлених товарів Відповідачем проведено із систематичними порушеннями термінів.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини в простроченні оплати поставлених товарів. Відповідачем не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин. які призвели до порушення ним строків оплати товарів.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б підтверджувати відсутність в нього коштів на рахунках в банківських установах відсутність майна, за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов'язання перед позивачем, а також доказів про наявність заборгованості контрагентів.

Водночас, позивач, як і відповідач, є господарюючим суб'єктом та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв 'язку з цим збитків.

Водночас, позивач звертає увагу, що за результатами 2020 року діяльність позивача є збитковою, розмір збитків становить 103 391 грн., що підтверджується відповідним звітом про фінансові результати.

Такі негативні фінансові показники зумовлені порушенням строків оплати поставлених товарів покупцями ТОВ "Агрозахист Донбас", в т.ч, і затримкою оплати відповідачем поставлених товарів 38- 159 дні, що є суттєвим порушенням фінансової дисципліни. Затримка оплати відповідачем поставлених йому товарів негативно вплинула на діяльність позивача та завдала останньому економічних втрат, в тому числі через пониження курсу гривні до долара США/Євро станом на момент погашення відповідачем заборгованості у порівнянні з курсом, що діяв на день обумовленого терміну оплати.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції на загальну суму 762 328 грн 81 коп. в т.ч. ПДВ, без заперечень на склад, що підтверджується видатковими накладними: № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп., № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп., № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп., № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп. підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки № КС 45/19 від 07.02.2019.

Також як свідчать матеріали справи, замовник (покупець, відповідач), не відмовився прийняти товар, заперечень щодо ціни, кількості, якості чи комплектності товару не має, однак, всупереч умовам Договору, відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором, а саме:

- 08.11.2019 - 250 000 грн 00 коп.

- 13.11.2019 - 100 000 грн 00 коп.;

- 19.11.2019 -100 000 грн 00 коп.;

- 29.11.2019 - 112 328 грн 81 коп.;

- 04.12.2019 - 100 000 грн 00 коп.

- 20.01.2020 -50 000 грн 00 коп.;

- 07.04.2020 - 50 000 грн 00 коп.

Відповідно позивачем зараховано наступні оплати, що не заперечується відповідачем,

1. за додатком № 1 на суму 145 454 грн 02 коп. (строк оплати товару до 30.09.2019):

- оплата в сумі 145 454 грн 02 коп. - 08.11.2019;

2. за додатком № 3 на суму 340 639 грн 33 коп. (строк оплати товару до 30.09.2019):

- оплата в сумі 104 545 грн 98 коп. - 08.11.2019,

- оплата в сумі 100 000 грн 00 коп. - 13.11.2019,

- оплата в сумі 100 000 грн 00 коп. - 19.11.2019,

- оплата в сумі 36 093 грн 35 коп. - 29.11.2019;

3. за додатком № 2 на суму 86 325 грн 19 коп. (строк оплати товару до 15.10.2019):

- оплата в сумі 76 235 грн 46 коп. - 29.11.2019,

- оплата в сумі 10 089 грн 73 коп. - 04.12.2019;

4. за додатком № 4 на суму 189 910 грн 28 коп. (строк оплати товару до 30.10.2019):

- оплата в сумі 89 910 грн 27 коп. - 04.12.2019;

- оплата в сумі 50 000 грн 00 коп. - 20.01.2020;

- оплата в сумі 50 000 грн 00 коп. - 07.04.2020.

Судом встановлено, що згідно з п. 3.6 Договору Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні в графі «Призначення платежу» повинен вказати згідно якого договору та якого додатку перераховано платіж. У разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в т.ч. за ту, що поставлена в минулі періоди.

Право визначати призначення платежу в платіжних документах та повноту інформації належить виключно платнику; у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів; якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення (посилається на положення Закону "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", пункти 1.7 та 3.8 Інструкції №22).

Сторони узгодили між собою у Договорі у п. 3.6. порядок дій продавця у випадку якщо покупець не вказав у графі "призначення платежу" згідно з яким додатком проводиться оплата.

Оскільки в призначенні платежу платіжних доручень відповідачем не вказано додатки, згідно яких проведено оплати, а відтак згідно з п. 3.6 Договору позивачем правомірно платежі віднесено на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.12.2019 у справі №911/2630/18, де зазначено, що "у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення". Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16, від 26.09.2019 у справі №910/12934/18. Вказані висновки зроблені відповідно до ст.534 ЦК, яка регулює черговість зарахування платежів, здійснених боржником на користь одного кредитора.

Вказане спростовує доводи відповідача про поважність нездійснення ним своєчасної оплати поставлених товарів та відсутність вини у вчиненні даного порушення зобов'язання за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов'язання вчасно не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач просить суд стягнути з відповідача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штраф 30 %).

Судом встановлено, що оплату поставлених товарів Відповідачем проведено із систематичними порушеннями термінів,а саме:

- прострочення оплати товарів по додатку № 1 складає 38 днів.

- прострочення оплати товарів по додатку № 2 у сукупності складає 49 днів.

- прострочення оплати товарів по додатку № 3 у сукупності складає 59 днів.

- прострочення оплати товарів по додатку № 4 у сукупності складає 159 днів.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивачем всупереч Договору також допускалося порушення його умов, зокрема згідно з Додатком № 1 товар мав бути поставлений 18.04.2019, натомість поставлений позивачем 19.04.2019, - суд зауважує, що такі заперечення відповідача фактично стосуються обставин неналежного виконання позивачем обов'язків по строках поставки за Договором. Однак такі питання не входять до предмету доказування по даному спору, на вирішення суду не заявлені та могли б бути підставою зустрічних позовних вимог, однак такі вимоги відповідачем не заявлено. Відтак суд не приймає до уваги аргумент відповідача про неналежне виконання позивачем Договору.

Відповідач зауважує, що ТОВ "Агрозахист Донбас" вказує на те, що п. 6.2 та 6.3 Договору передбачено, що підписання видаткових накладних свідчить в тому числі і про факт отримання покупцем рахунків для оплати, однак на переконання відповідача це не відповідає дійсності, оскільки п 6.2 врегульовано порядок переходу права власності на товар, який відбувається з одночасним прийняттям товару по кількості та якості. Пунктом 6.3 визначено, за яких умов товар вважається переданим. Тобто пункти 6.2 та 6.3 Договору поставки не врегульовують порядку проведення оплати.

Щодо вказаних аргументів відповідача, суд вказує наступне. Пункти 6.2 та 6.3 Договору поставки врегульовують умови поставки, приймання та використання продукції. Сторонами обумовлено, що перехід права власності здійснюється в момент передачі товару з одночасним прийманням по кількості та якості.

При цьому, суд підкреслює, що підписання видаткових накладних дійсно свідчить про факт отримання покупцем рахунків для оплати, позаяк із кожної з видаткових накладних № 2461 від 19.04.2019 на суму 145 454 грн 02 коп., № 5246 від 18.06.2019 на суму 86 325 грн 18 коп., № 6902 від 21.08.2019 на суму 340 639 грн 33 коп. № 7353 від 09.09.2019 на суму 189 910 грн 28 коп. вбачається, що продавцем ТОВ "Агрозахист Донбас" зазначено реквізити для оплати, а саме: П/р 26005455061345, у банку ОТП БАНК АТ, МФО 300528.

Щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві, про те, що в додатках № 1, № 2, № 3 та № 4 не вказано за якими реквізитами потрібно проводити оплату, не вказано номери рахунків, назви банку та інших даних ТОВ "Агрозахист Донбас", суд відхиляє такий аргумент, позаяк реквізити зазначені в Договорі № КС45/19 від 07.02.2019. Із Договору вбачається, що вбачається, що у п. 12 Договору "Адреси і банківські реквізити сторін" зазначено поточний рахунок ТОВ "Агрозахист Донбас", а саме: НОМЕР_1 , у банку ОТП БАНК АТ, МФО 300528. Необхідності дублювання та зазначення у кожному з додатків до договору, які є невід'ємною частиною договору, інформації, що вже викладена у договорі, - немає.

Аргументи відповідача про те, що рахунок на проведення оплати за видатковими накладними не буди надані спростовуються матеріалами справи та не відповідають дійсності.

Щодо твердження відповідача про те, що саме відсутність рахунків для проведення оплати призвела до того, що оплата проведена після надання ТОВ "Агрозахист Донбас" реквізитів для оплати за товар та обрахування постачальником остаточної суми на виконання вимог 3.2 Договору згідно з листом № 05-11/2-6 від 05.11.2019 , - суд зауважує, що рахунки були відмові для ФГ "П'ятигірське" іще з 07.02.2019, тобто з моменту підписання Договору.

Аргументи відповідача про те, що ненадання рахунку для своєчасного проведення оплати за товар для ФГ "П'ятигірське" свідчить про умисне створення ТОВ "Агрозахист Донбас" умов для стягнення штрафних санкцій у значних для підприємства відповідача розмірах спростовуються матеріалами справи.

Щодо аргументів відповідача про те, що позивач порушив вимоги ст. 613 ЦК України і сам прострочив зобов'язання в частині надання рахунків для оплати, а тому зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора і про те, що позивачем не доведено вину відповідача, а лише наявність вини є підставою для притягнення відповідача до господарської відповідальності, суд зауважує наступне.

Навіть випадок відсутності рахунка-фактури не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар. Адже рахунок за своєю природою є документом, який містить тільки платіжні реквізити і не відповідає ознакам первинного документа. А платіжні реквізити постачальника зазначені безпосередньо в Договорі.

Обов'язок покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару у визначений строк виникає на підставі закону (ч. 1 ст. 265 ГК, ст. 655, 692, 712 ЦК) і не залежить від факту виставляння позивачем-постачальником рахунка-фактури. Усі пов'язані з цим ризики переходять від постачальника до покупця в момент відвантаження товару у місці призначення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у Постанові від 29.09.2009 у справі №37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов'язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (Постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (Постанова від 21.01.2019), а також не вбачала за необхідне відступати колегія суддів Верховного Суду при розгляді справи №918/537/18.

Суд підкреслює, що відповідачем не дотримано договірні зобов'язання щодо оплати за фактично прийнятий товар від позивача на підставі договору поставки № КС45/19 від 07.02.2019 відповідно до видаткових накладних, що зумовило перехід до відповідача права власності на товар, а, відтак, прийняття ним виконання зі сторони позивача як постачальника, який розраховував на добросовісність та розумність відповідача-покупця за Договором щодо оплати вартості прийнятого ним товару.

При цьому суд зауважує про те, що відповідачу було достеменно відомо про наявний у нього обов'язок проведення оплати:

- згідно з додатком № 1 на суму 145 454 грн 02 коп. - до 30.09.2019;

- згідно з додатком № 2 на суму 86 325 грн 19 коп. - до 15.10.2019;

- згідно з додатком № 3 на суму 340 639 грн 33 коп. - до 30.09.2019;

- згідно з додатком № 4 на суму 189 910 грн 28 коп. - до 30.10.2019.

Крім того, реквізити для оплати товару зазначено як у Договорі, так і у видаткових накладних.

Додатково суд зауважує, що підписанням видаткових накладних відповідач підтвердив факт отримання усієї документації до товарів, поставлених за цими накладними, в т.ч. і рахунків на оплату у відповідності до п. 4.6. Договору.

Зважаючи на викладене у сукупності, за результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача прострочення оплати за поставлений товар.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.1.1. Договору, що за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання замовником зобов'язань по оплаті проведених виконавцем робіт у вигляді пені, нарахування якої продовжується до 3-х років, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Крім того, сторони узгодили між собою, що:

Судом перевірено розрахунки пені, інфляційних втрат та 48 % річних та штрафу 30 % долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними.

Розрахунок пені, інфляційних втрат та 48 % річних та 30 % штрафу, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штраф 30 %) підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, у клопотанні про зменшення штрафних санкцій відповідач підтверджує отримання товару за Договором на загальну суму 762 328 грн 81 коп. (в т.ч. ПДВ) та зазначає, що оплата за товар здійснювалася:

- за додатком № 1 - 08.11.2019 на суму 145 454 грн 02 коп.

- за додатком № 2 - 08.11.2019 на суму 104 545 грн 98 коп., 13.11.2019 на суму 100 000 грн 00 коп., 19.11.2019 на суму 100 000 грн 00 коп., 29.11.2019 на суму 36 093 грн 35 коп.;

- за додатком № 3 - 29.11.2019 на суму 76 235 грн 46 коп., 04.12.2019 на суму 10 089 грн 27 коп.;

за додатком № 4 - 04.12.2019 на суму 89 910 грн 27 коп., 20.01.2020 на суму 50 000 грн 00 коп., 07.04.2020 на суму 50 000 грн 00 коп.

Відповідач у клопотанні про зменшення штрафних санкцій зауважує, що згідно з оборотно-сальдовими відомостями по рахунку № 361 борг контрагентів перед ФГ "П'ятигірське" на всі дати становив за 30.09.2019 - 8 819 207 грн 35 коп., за 15.10.2019 - 6 185 057 грн 7 коп., за 30.10.2019 - 15 411 787 грн 56 коп., за 31.12.2019 - 14 041072 грн 86 коп. Саме наявність таких сум заборгованості завадила відповідачу вчасно оплатити поставлений товар. Відповідач вказує на відсутність своєї вини щодо виконання зобов'язання за Договором.

Відповідач просить суд звернути увагу на те, що заборгованість за Договором оплачена у повному обсязі, період прострочення був незначним (1-2-3 місяці та 5 місяців і декілька днів, відтак просить суд зменшити розмір нарахованих пені (33 048 грн 02 коп.) та штрафу (228 698 грн 62 коп.) до 20 %, зменшити 48 % (52 233 грн 69 коп.) до 3 %, в задоволенні вимог позивача про стягнення інфляційних втрат (4 064 грн 19 коп.) - відмовити.

При цьому, відповідач зауважує, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутності у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Відповідач звертає увагу, що за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки остаточна ціна товару (сума договору) визначається за результатом перерахунку (коригування) орієнтовної ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США/Євро до гривні станом на дату, що передує даті оплати товару.

Відтак, грошові зобов'язання покупця хоча і виражені у національній валюті, проте прив'язані до еквіваленту в іноземній валюті.

Встановлена у Додатках до Договору умова про здійснення оплати товару виходячи із курсу продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, має на меті поновити увесь обсяг втрат вартості товару, які позивач як постачальник отримав унаслідок зміни курсу гривні до долара США/Євро. Отже, враховуючи те, що орієнтовна вартість товару перераховується (коригується) відповідачем станом на дату, що передує даті саме фактичної оплати товару (незалежно від того, чи своєчасно, чи ні була здійснена ця оплата) з урахуванням курсу долара США/Євро до гривні, втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції, зокрема і у разі порушення відповідачем грошового зобов'язання зі сплати орієнтовної вартості товару, відновлюються еквівалентом іноземної валюти. У такому разі стягнення інфляційних втрат, нарахованих на орієнтовну суму заборгованості, суперечить частині другій ст. 625 Цивільного кодексу України. У разі, якщо матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів покриваються за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці, стягнення інфляційних втрат є недопустимим та призведе до подвійного стягнення. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 11.10.2018 у справі №905/192/18.

У пункті 3.2 договору, так і у додатках до договору сторони прямо погодили, що для визначення належної до оплати суми використовують формулу перерахунку у разі, коли курс іноземної валюти до гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку (МВР) України на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вище за курс іноземної валюти на день укладення додатку.

З урахуванням наведеного, зважаючи на правові висновки Верховного Суду, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 4064,19 грн.

В контексті заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій та 48 % річних, 12.07.2022 від ФГ "П'ятигірське" надійшло клопотання про призначення експертизи у справі, у якому відповідач просить суд призначити судово-економічну експертизу для встановлення розміру збитків, заподіяних ТОВ "Агрозахист Донбас" на розгляд якої поставити наступне питання: який розмір збитків нанесено діями ФГ "П'ятигірське", а саме несвоєчасною оплатою, проведеною за поставлений товар згідно з договором поставки № КС 45/19. У означеному клопотанні відповідач просить суд доручити проведення судово-економічної експертизи по справі № 918/107/22 незалежному центру судових експертиз, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 54. Оплату проведеної експертизи відповідач гарантує.

При цьому, суд виходив із того, що відповідно до ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Однак, у матеріалах справи № 918/107/22 наявні докази, відповідно до яких суд може самостійно, на підставі засобів доказування, з'ясувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи, з урахуванням норм цивільного законодавства.

В даному випадку метою проведення експертизи є не роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, а перевірка заподіяння позивачу збитків внаслідок виконання зобов'язання відповідачем із простроченням у загальному обсязі 159 днів, що є обов'язком суду та для якої спеціальні знання не потрібні. Тим паче, встановлення конкретного розміру збитків не входить до предмету доказування у даній справі.

Суд підкреслює, що за положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі № 918/107/22 відсутні.

У свою чергу позивач, заперечуючи проти задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, вказує наступне.

Порушення виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору поставки полягає у грубому порушенні умов договору щодо своєчасної оплати отриманих товарів - із простроченням від 38 до 159 днів, незважаючи на наданий відповідачу товарний кредит у вигляді відстрочення оплати поставлених товарів (на 5-6 місяців).

При укладенні договору та додатків на певні партії товарів відповідачем самостійно погоджено строки оплати, тобто визначаючи вказані терміни відповідач усвідомлював про необхідність оплати саме у вказаний час. Однак, незважаючи на наданий відповідачу товарний кредит щодо відстрочення оплати товарів, відповідачем додатково допущено прострочення оплати поставлених товарів. Тому посилання в цій частині на сезонний характер діяльності відповідача є безпідставним.

Розмір відсотків річних та неустойки обумовлений тим, що відповідачу наданий був значну відстрочку в оплаті товарів, а тому їх розмір мав стимулювати недопущення зі сторони покупця порушення термінів оплати поставлених товарів.

При цьому, відповідачем не наведено обґрунтованих обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні оплати поставлених товарів. Відповідачем не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин. які призвели до порушення ним строків оплати товарів.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які 6 підтверджувати відсутність в нього вини у простроченні оплати поставлених товарів, відсутність майна. за рахунок якого можливо б було виконати грошові зобов'язання перед позивачем.

Відповідач посилається виключно на обставини, що існували на момент розгляду справи, але жодним чином не надав доказів, які би вказували на відсутність його вини у непроведенні своєчасного розрахунку за поставлені товари в терміни, визначені договором.

Посилання відповідача на наявність перед ним заборгованості інших суб'єктів є безпідставним, оскільки позивач також, як і будь-який інший суб'єкт господарювання. несе ризик господарської діяльності і ним не вживалися заходи щодо стягнення даної заборгованості з метою належного виконання грошових зобов 'язань перед позивачем.

Позивач, як і відповідач, є господарюючим суб'єктом та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Отже, нараховані позивачем штрафні санкції підлягають стягненню за сам факт допущення порушення, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв'язку з цим збитків.

Водночас, фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин прострочення ним оплати поставлених товарів, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, не може бути безумовною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій При цьому, таке рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів позивача та відповідача.

Поряд з цим, за результатами 2020 та 2021 років діяльність позивача є збитковою, розмір збитків за 2020 рік становить 103 391 грн. та за 2021 року - 19 935 грн., на підтвердження чого позивач посилається на копії звіту за 2020 рік та 2021 рік.

Такі фінансові показники, в т.ч. зумовлені порушенням строків оплати поставлених товарів покупцями ТОВ «Агрозахист Донбас».

Позивач звертає увагу, що суд, застосовуючи дискреційні повноваження може зменшити суму нарахованих відсотків річних, при ньому не змінюючи встановлений сторонами в договорі розмір (величину) відсотків. А тому твердження відповідача про зменшення 48% на 3% суперечить принципу свободи договору та передбачає внесення судовим рішенням змін до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки.

Щодо позиції відповідача про наявність підстав для відмови у стягненні інфляційних втрат позивач зауважує, що валюта зобов'язань за поставлені позивачем по Договору товари визначена у гривнях. На момент проведення відповідачем оплати, сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення додатків та яка була вказана у видаткових накладних на поставку товарів по цих додатках, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про відмову у його задоволені, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (зазначене узгоджується із правової позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі № 7-рп/2013.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 р. у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 р. у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідач просить суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені та штрафу до 20 %.

Із матеріалів справи вбачається, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін. Судом встановлено, що за результатами 2020 та 2021 років діяльність позивача є збитковою, розмір збитків за 2020 рік становить 103 391 грн. та за 2021 року - 19 935 грн., що підтверджується копіями звітів за 2020 рік та 2021 рік, долученими позивачем до заперечень щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій. Відповідачем також надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 станом за 30.09.2019, за 15.10.2019, за 30.10.2019 та за 31.12.2019 до клопотання про зменшення штрафних санкцій, з яких вбачається, що борг контрагентів перед ФГ "П'ятигірське" становив за 30.09.2019 - 8 819 207 грн 35 коп., за 15.10.2019 - 6 185 057 грн 7 коп., за 30.10.2019 - 15 411 787 грн 56 коп., за 31.12.2019 - 14 041072 грн 86 коп. Відповідач зауважує, що саме наявність таких сум заборгованості завадила відповідачу вчасно оплатити поставлений товар.

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами відповідача в цілому та вимогою захисту основних прав позивача і можливістю обмеження його права на законне сподівання отримати компенсацію за прострочення відповідачем виконання зобов'язання, вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що дають підставу для зменшення розміру неустойки.

Господарська діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, погоджуючись саме на такі умови договору та розмір неустойки за невиконання зобов'язань за договором, виходячи із принципу свободи договору, несе ризик застосування наслідків невиконання зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Прострочення виконання зобов'язань відповідачем становить у сукупності 159 днів на суму 762 328 грн 81 коп., що є доволі значними коштами, тим паче для відповідача надавався товарний кредит строком 5-6 місяців.

Суд відхиляє аргумент відповідача про те, що слід врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2022 у справі № 902/417/18 та врахувати той факт, що основну суму за поставлений товар було сплачено протягом 1 місця з моменту отримання реквізитів для оплати, позаяк реквізити для оплати відповідач отримав з моменту підписання Договору та отримання видаткових накладних, про що судом вказано вище.

На переконання суду розмір пені 33 048 грн 02 коп. та штрафу 228 698 грн 62 коп. в порівнянні з розміром простроченого зобов'язання в сукупності на 159 днів відповідає наслідкам порушення зобов'язання.

Відповідачем не надано доказів соціальної значущості підприємства.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на наявність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов'язання за Договором мало наслідком збитки для позивача, суд, повно та всебічно перевіривши доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру належних до сплати пені та штрафу, позаяк зменшення розміру штрафних санкцій до 20 % взагалі нівелює саме значення пені та штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, суд зауважує, що передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 48% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов 'язується із застосуванням індексу інфляції орієнтує на компенсаційний. а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу. який полягає v відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов'язань є неможливим.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

При цьому слід зазначити, що ст. 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, v той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними. конкретизуючи ми і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.07.18 у справі № 905/1722/17.

Відтак суд відмовляє у клопотанні відповідача про зменшення 48% річних до 3 %.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням.

Крім того, суд зауважує, що валюта зобов'язань за поставлені позивачем по Договору товари визначена у гривнях. На момент проведення відповідачем оплати, сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення додатків та яка була вказана у видаткових накладних на поставку товарів по цих додатках, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно- матеріальних цінностей), як правило, від постачальника до покупця, та в якому визначається вартість поставленого товару. Так, у видаткових накладних на поставку товарів відповідачу вартість товарів визначено у гривнях без визначення еквіваленту в іноземній валюті.

Тобто сторони у видаткових накладних визначили остаточну ціну товарів без прив'язки до курсу іноземних валют, а розмір грошового зобов'язання за дані товари зафіксовано в гривнях.

У зв'язку з цим, позивач був вправі, у відповідності до ст.625 ЦК України, здійснити нарахування інфляційних втрат через порушення покупцем термінів оплати поставлених товарів.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов'язання, яке полягає у несвоєчасній оплаті за товар, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 318 044 грн 52 коп. (з яких - 4 064 грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 грн 02 коп. - пеня, 228 698 грн 62 коп. - штраф 30 %).

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем враховуючи положення Закону України "Про судовий збір", сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 121 від 04.02.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 4 770 грн 68 коп., який покладається на відповідача.

Крім того, як позивачем 18.07.2022 засобами поштового зв'язку подано суду заяву щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, яка надійшла до суду 19.07.2022.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі № 927/26/18, від 09.07.2019 року у справі №922/4366/16).

Стороною позивача дотримано порядок, встановлений абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Господарський суд, розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення з відповідача 49 652 грн 22 коп. витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.

Отже, у положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (ст. 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою позовної заяви, оскільки з огляду на положення ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у попередньому розрахунку.

Із позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, яка складається із судового збору 4 4770 грн 68 коп. та витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги у орієнтовному розмірі 30 000 грн, виходячи із запланованої витрати часу (12 год.) на надання правової допомоги в розрахунку 1 години надання послуг 2 500 грн та "гонорару успіху" (плата за досягнення позитивного результату) 5 % від стягнутої суми заборгованості відповідно до укладеного Договору про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2020 та у п. 3 прохальної частини позовної заяви просив суд покласти понесені витрати на відповідача.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що між адвокатом Колісником Б.О. та позивачем ТОВ «Агрозахист Донбас» був укладений Договір про надання правової допомоги №25/11 (надалі - Договір).

Додатковою угодою від 17.12.2021 строк дії Договору продовжено до 31.12.2022.

Додатковою угодою від 03.02.2022. до Договору сторонами визначено перелік послуг та погоджено, що вартість однієї години становить 2500,00 грн. за надання в суді першої інстанції Адвокатом послуг щодо стягнення заборгованості з ФГ "П'ятигірське" за договором поставки №КС45/19 від 07.02.2019.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг, вказаного в п.1 цієї Додаткової угоди, Клієнт також зобов'язується сплатити Адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми (п.2 Додаткової угоди).

Згідно п. 4 Додаткової угоди сторони погодили, що оплата послуг Адвоката здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з ФГ "П'ятигірське".

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.07.2022 між позивачем та адвокатом Колісником Б.О. підписано Акт приймання-передачі наданих послуг у справі № 918/107/22.

Загальна вартість послуг, наданих адвокатом у даній справі, становить 49 652,22 грн., на підтвердження чого позивачем надано Опис наданих послуг у справі № 918/107/22 та Акт приймання-передачі наданих послуг від 18.07.2022.

Крім того, як встановлено судом, на підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ "Агрозахист Донбас" в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ № 000301 від 26.10.2018, видане адвокату Коліснику Богдану Олеговичу, довіреність № 3 від 03.05.2021, ордер серія СЕ № 1043519 від 31.01.2022.

З матеріалів справи судом встановлено, усі подані документи від ТОВ "Агрозахист Донбас" (позовна заява вх. 502/22 від 09.02.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. № 597/22 від 16.02.2022, клопотання вх. № 923/22 від 11.04.2022, відповідь на відзив вх. № 2558/22 від 11.04.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. 1266/22 від 24.05.2022, клопотання вх. № 3539/22 від 24.05.2022, заява про участь в режимі ВКЗ вх. 1450/22 від 10.06.2022, заперечення вх. № 5133/22 від 18.07.2022, заява про відшкодування витрат вх. № 5217/22 від 19.07.2022, додаткові пояснення вх. № 5218/22 від 19.07.2022, додаткові пояснення вх. № 5380/22 від 26.07.2022).

Отже, матеріалами справи стверджено, що для ТОВ "Агрозахист Донбас" були надані правові послуги адвокатом Колісником Богданом Олеговичем, також представник позивача був присутній у судових засіданнях від 09.06.2022, 09.07.2022, 27.07.2022, 02.08.2022.

Крім того, ухвалою суду від 14.02.2022 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 15.03.2022 року. Разом з цим, 15.03.2022 року судове засідання не відбулося.

Відтак, судом встановлено, що на обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу у розмірі 49 652 грн 22 коп. представником позивача подано: Договір про надання правової допомоги №25/11, Додаткові угоди від 17.12.2021 та від 03.02.2022., Акт приймання-передачі наданих послуг у справі № 918/107/22 від 18.07.2022, Опис наданих послуг у справі № 918/107/22 від 18.07.2022.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи наявні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 49 562 грн 22 коп., у яких відповідач просить суд у випадку задоволення позовних вимог у справі № 918/107/22 зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 % від ціни позову.

Відповідач просить суд врахувати, що у позовній заяві позивач вказував на той факт, що відповідач відмовився відшкодувати у добровільному порядку нараховані ним штрафні санкції, тому він змушений був звернутися до суду. В свою чергу відповідач повідомляє, що позивач не звертався до відповідача у позасудовому порядку . Позасудовий та мирний шлях вирішення даної справи зменшив би витрати позивача на правову допомогу.

Крім того, відповідач просить суд врахувати, що оскільки сторони домовилися про те, що оплата послуг буде здійснена після набрання рішенням законної сили, то відповідно ця обставина настане лише після перегляду рішення суду апеляційним судом.

Відповідач зауважує, що сума заявлених витрат становить 15, 6 % ціни позову, що є неспівмірним від заявлених позовних вимог. Крім того, позивачем подавався тотожний позов. Час на підготовку документів завищений.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що справа розглядалася за правилами загального позовного провадження, стосувалася стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 48 % річних за договором поставки.

Крім того, під час її розгляду на 4-х засіданнях був присутній представник позивача.

Адвокат та Клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою розмір та вартість такої допомоги у сумі 2 500 грн 00 коп. за1 годину роботи.

Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов'язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При цьому в матеріалах справи міститься акт від 18.07.2022 приймання-передачі наданих послуг, з якого вбачається, що клієнтом прийнято обумовлений вид та обсяг правової допомоги у розмірі 33 750 грн та 5 % від стягнутої суми у розмірі 318 044 грн 52 коп. = 15 902 грн 22 коп.

На виконання цих послуг адвокат витратив 13, 5 год.

Суд зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат; зокрема, у рішенні від 22.02.2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорар успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим, відповідна сума, обумовлена сторонами договору до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, а отже, належить до судових витрат. Визначено, що суд може компенсувати гонорар успіху у разі його співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони. Сума гонорару успіху не має виходити за розумні межі (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18).

При цьому судом враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду №908/1654/18 від 13.08.2019, №910/9784/18 від 12.09.2019, №5023/5587/12 від 19.11.2019 про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Таким чином, «гонорар успіху», узгоджений у п. 2 додаткової угоди від 03.02.2022 до договору про надання правничої допомоги, є співмірним з ціною позову та складністю справи, належить до судових витрат, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката позивача 49 652 грн 22 коп. підтверджена належними та допустимими доказами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд критично оцінює доводи відповідача, оскільки аналіз послуг виконаних адвокатом, кількості затраченого часу на виконання цих послуг, аналіз змісту позовних вимог у цій справі та виконаних на їх підтвердження розрахунків дозволяє дійти висновку про обґрунтованість та співмірність витрат на оплату послуг адвоката.

Наявність чи відсутність позасудового врегулювання даного спору у даному випадку не вплинуло на визначення суми витрат на надання професійної правничої допомоги позивачу.

Щодо аргументу відповідача про те, що послуги мають бути оплачені після набрання рішенням законної сили, а таке набере лише після його перегляду в апеляційному порядку, суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що пунктом 4 Додаткової угоди від 03.02.2022. до Договору визначено, що оплата послуг Адвоката здійснюється позивачем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили про стягнення заборгованості з ФГ "П'ятигірське".

Суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена також Верховним Судом у постановах від 15.04.21 у справі № 905/717/20, від 10.06.21 у справі № 910/6360/20, від 08.07.21 у справі № 873/56/21, від 19.07.21 у справі № 910/16803/19, від 23.07.21 у справі № 910/13025/19.

Відтак плата послуг адвоката ТОВ «Агрозахист Донбас» має бути здійснена протягом 3-х банківських днів з моменту набрання рішенням суду законної сили у даній справі.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом Колісником Б.О. робіт (наданих послуг); пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача у розмірі 49 652 грн 22 коп. є витратами на професійну правничу допомогу у справі № 918/107/22 відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому суд вважає заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України) (наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 року у справі № 911/735/19).

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на позивача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 49 652 грн 22 коп., який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 196, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 318 044 (триста вісімнадцять тисяч сорок чотири) грн 52 коп. (з яких - 4 064 (чотири тисячі шістдесят чотири) грн 19 коп. - інфляційні втрати, 52 233 (п'ятдесят дві тисячі двісті тридцять три) грн 69 коп. - 48 % річних, 33 048 (тридцять три тисячі сорок вісім) грн 02 коп. - пеня, 228 698 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 62 коп. - штраф).

3. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 68 коп. - судового збору.

4. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги у справі № 918/107/22 задовольнити.

5. Стягнути з Фермерського господарства "П'ятигірське" (юридична адреса: 35764, Рівненська обл., Здолбунівський район, с. П'ятигори; поштова адреса: 35711, вул. Господарська, 6, с. Уїздці, Рівненська область; код ЄДРПОУ 24170468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, код ЄДРПОУ 30048570) 49 652 (сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 22 коп. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "05" серпня 2022.

Суддя Романюк Ю.Г.

Попередній документ

105600334

Наступний документ

105600336

Інформація про рішення:

№ рішення:	105600335
№ справи:	918/107/22
Дата рішення:	02.08.2022
Дата публікації:	08.08.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Рівненської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (03.11.2022)
Дата надходження:	24.10.2022
Предмет позову:	про стягнення в розмірі 318 044 грн. 52 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

10.05.2026 23:58	Господарський суд Рівненської області
15.03.2022 14:30	Господарський суд Рівненської області
27.09.2022 14:30	Північно-західний апеляційний господарський суд