вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2022 р. Справа № Б8/030-12 (911/3118/21)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Богуславщина” - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича
до 1) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Богуславської громади Богуславського району Київської області, Київська область, м. Богуслав
2) Приватного підприємства “НІКАТРАНС”, Київська область, м. Богуслав
про скасування запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно
В межах провадження у справі № Б8/030-12 про банкрутство
за участю секретаря судового засідання Гудзь К.І.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/030-12 за заявою Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Богуславщина” про банкрутство.
Постановою господарського суду Київської області від 23.12.2013 р. (суддя Наріжний С.Ю.) завершено процедуру санації боржника, визнано банкрутом ТОВ “Агро-Богуславщина”, відкрито ліквідаційну процедуру останнього, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кіцула С.Б.
Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ “Агро-Богуславщина”, повноваження ліквідатора банкрута виконує арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович.
25.10.2021 р. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Богуславщина” - арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою від 18.10.2021 р. № 18/030 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Богуславської громади Богуславського району Київської області та Приватного підприємства “НІКАТРАНС” про скасування запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ПП “НІКАТРАНС” права власності на нежилі будівлі: літ. “А” - 1637,4 кв. м.; “Б” - 204,5 кв. м.; “В” - 874,2 кв. м.; “Г” - 1418,6 кв. м.; “Д” - 227,3 кв. м.; “Е” - 369,8 кв. м.; “Ж” - 8,1 кв. м. за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Чайки, вул. Центральна, буд. 20А.
Вказана позовна заява, згідно її змісту, подана з посиланням на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства в межах провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Богуславщина”.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2021 р. позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Богуславщина” - арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича від 18.10.2021 р. № 18/030 (вх. № 3089/21, 25.10.2021 р.) про скасування запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно залишено без руху, запропоновано позивачу в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки шляхом надання суду документів, на підтвердження дотримання вимог статей 162, 164, 172 ГПК України.
09.11.2021 р. через канцелярію суду позивачем подано уточнену заяву з усунутими недоліками.
Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, в межах провадження у справі № Б8/030-12 про банкрутство ТОВ “Агро-Богуславщина”, підготовче засідання призначено на 08.12.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження; розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 02.02.2022 р.
22.01.2022 р. на офіційну електронну адресу суду від арбітражного керуючого - Іващука В.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Ухвалою господарського суду від 02.02.2022 р. закрито підготовче провадження; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.03.2022 р.
16.03.2022 р. судове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі на території: м. Києва та Київської області, та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2022 р. призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 29.06.2022 р.
В судове засідання з'явився уповноважений представник позивача, уповноважені представники, належним чином повідомлених про місце, дату та час розгляду даного спору відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що не подання відповідачами відзивів на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд
встановив:
03.04.2009 р. між ТОВ "Агро-Богуславщина" в особі генерального директора Луценка В.М. та ПП "Нікатранс" в особі директора Прядко Л.В. було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, а саме: свинарник (літера А) - загальною площею 1637,40 кв.м.; телятник (літера Б) - загальною площею 204,50 кв.м.; корівник (літера В) - загальною площею 874,20 кв.м.; телятник (літера Г) - загальною площею 1418,60 кв.м.; кузня (літера Д) - загальною площею 227,30 кв.м.; кормцех (літера Е) - загальною площею 369,80 кв.м.; вагова (літера Ж) - загальною площею 8,10 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Центральна, 20 А в с. Чайки, Богуславського району, Київської області.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - нежитлові будівлі: літера А - 1637,40 кв.м.; літера Б - 204,50 кв.м.; літера В - 874,20 кв.м.; літера Г - 1418,60 кв.м.; літера Д - 227,30 кв.м.; літера Е - 369,80 кв.м.; літера Ж - 8,10 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Центральна, 20 А в с. Чайки, Богуславського району, Київської області, державним реєстратором внесено запис, згідно якого власником наведеного майна є ПП "Нікатранс" (відповідач-2), на підставі наведеного договору купівлі-продажу.
Разом із тим, ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2013 р. у справі № Б8/030-12 визнано укладений між ТОВ "Агро-Богуславщина" та ПП "Нікатранс" договір купівлі-продажу від 03.04.2009 р., посвідчений нотаріально державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковніковою Т.А., зареєстрований в реєстрі за № 1-1249; зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.05.2009 року, - недійсним з моменту укладення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. апеляційну скаргу ПП "Нікатранс" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2013 р. у справі № Б8/030-12 - без змін.
Посилаючись на те, що держаним реєстратором, не зважаючи на визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу, тобто підстави реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПП "Нікатранс", також, не зважаючи на заходи, які було вчинено ліквідатором, як він вказує, з метою здійснення відповідних реєстраційних дій, не було проведено державну реєстрацію припинення речових прав на наведене нерухоме майно за ПП "Нікатранс", позивач просить суд скасувати запис в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ПП "Нікатранс" права власності на нежитлові будівлі: літера А - 1637,40 кв.м.; літера Б - 204,50 кв.м.; літера В - 874,20 кв.м.; літера Г - 1418,60 кв.м.; літера Д - 227,30 кв.м.; літера Е - 369,80 кв.м.; літера Ж - 8,10 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Центральна, 20 А в с. Чайки, Богуславського району, Київської області.
Оскільки відповідачі правом на подання відзивів не скористались, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами, поданими позивачем.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що наведені позовні вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на таке:
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі N 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 у справі N 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі N 569/17272/15-ц.
Законом України від 05.12.2019 N 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 вказаного Закону (в редакції, чинній з 16.01.2020 р.) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від частини другої статті 26 Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Таким чином, у зв'язку із викладенням статті 26 Закону у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню (аналогічного правового висновку дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30.06.2020 р. № 922/3130/19).
За таких обставин, судом встановлено, що з 16.01.2020 р., тобто на час звернення позивача із наведеним позовом, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак позивач помилково зазначив про необхідність застосування такого способу судового захисту, оскільки останній у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати ефективний захист його прав.
З огляду на вищенаведене, позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав шляхом скасування запису в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ПП "Нікатранс" права власності на нежитлові будівлі: літера А - 1637,40 кв.м.; літера Б - 204,50 кв.м.; літера В - 874,20 кв.м.; літера Г - 1418,60 кв.м.; літера Д - 227,30 кв.м.; літера Е - 369,80 кв.м.; літера Ж - 8,10 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Центральна, 20 А в с. Чайки, Богуславського району, Київської області, так як такий спосіб судового захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати ефективний захист його прав.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи позивача, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов до висновку, що даний позов із заявленими в ньому позовними вимогами задоволенню не підлягає.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 231, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову відмовити.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 05.08.2022 р.
Суддя А.В. Лопатін