вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2653/17 (756/15873/16)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Великого Жовтня, 60; код ЄДРПОУ 25565699)
до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )
про визнання недійсним договору
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2653/17
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Великого Жовтня, 60; код ЄДРПОУ 25565699)
про банкрутство
Суддя Наріжний С.Ю.
За участю секретаря Каплі А.В.
За участю представників сторін:
від ТОВ фірма «Добробут»: адвокат Діхтяренко О.М.
08.12.2016 Позивач - ТОВ фірма «Добробут» звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з вказаною вище позовною заявою про недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 .
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2016 (суддя Васалатій К.А.) відкрито провадження у вказаній справі № 756/15873/16-ц.
22.02.2017 Відповідачем подано письмові заперечення від 22.02.2017 на позовну заяву.
08.08.2017 Відповідачем подано заяву від 08.08.2017 про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
22.01.2018 ОСОБА_2 подано заяву від 22.01.2018 про вступ у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
22.01.2018 Позивачем подано письмові пояснення від 22.01.2018, в яких Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, у разі, якщо суд дійде висновку про те, що строк пропущено.
22.01.2018 ОСОБА_2 подано позовну заяву від 22.01.2018 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг.
22.01.2018 Позивачем подано відповідь від 22.01.2018 на відзив Відповідача.
22.01.2018 Позивачем подано заяву від 22.01.2018 про забезпечення позову.
22.01.2018 Позивачем подано клопотання від 22.01.2018 про зупинення провадження у справі.
Згідно протоколу судового засідання від 22.01.2018: залучено ОСОБА_2 в якості Третьої особи; відмовлено у задоволенні клопотання про прийняття позовної заяви Третьої особи. Ухвалою суду від 22.01.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
24.01.2018 Позивачем подано письмові пояснення від 24.01.2018 по справі.
24.01.2018 ОСОБА_2 подано письмові пояснення про намір взяти участь у розгляді справи в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
24.01.2018 Позивачем подано уточнення від 24.01.2018 щодо кількісного складу учасників процесу, зокрема Позивач - ТОВ фірма «Добробут», Відповідач - ОСОБА_1 та Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ОСОБА_2
06.09.2018 Відповідачем подано заяву від 06.09.2018 по суті справи.
13.01.2019 Відповідачем подано заяву від 13.01.2019 по суті справи.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2020 позовну заяву залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 26.11.2020 скасовано ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 17.08.2020; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
22.01.2021 Відповідачем подано заяву від 22.01.2021 по суті справи.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2021 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у справі № 916/585/18 (916/1051/20).
Постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021 скасовано ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 12.04.2021; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.09.2021 цивільну справу № 756/15873/16-ц передано до Господарського суду Київської області для розгляду в межах справи № 911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут».
Після надходження матеріалів справи № 756/15873/16-ц до Господарського суду Київської області вказану справу відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано судді Наріжному С.Ю. для розгляду в межах справи № 911/2653/17; присвоєно єдиний унікальний номер справи № 911/2653/17 (756/15873/16).
Так, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2017 відкрито провадження у справі № 911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут».
Постановою Господарського суду Київської області від 31.07.2018 визнано банкрутом ТОВ фірма «Добробут» та відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 02.02.2021 ліквідатором Банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
На даний час провадження у справі № 911/2653/17 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 справу № 756/15873/16 прийнято до провадження судді Наріжного С.Ю. для розгляду за правилами загального позовного провадження у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут»; підготовче засідання призначено на 25.01.2022.
06.12.2021 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява Відповідача від 03.12.2021 б/№ (вх. № 733/21), яка за своїм змістом є відзивом на позов.
Ухвалою суду від 25.01.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкладено на 08.02.2022.
08.02.2022 до суду надійшло клопотання Позивача від 07.02.2022 б/№ (вх. № 2780/22) про залучення доказів до справи.
В судовому засіданні 08.02.2022 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2022.
14.02.2022 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшли клопотання Відповідача від 12.02.2022 б/№ (вх. № 135/22, 136/22) щодо оцінки поданих доказів.
01.03.2022 судове засідання не відбулось, у зв'язку з чим ухвалою суду від 07.04.2022 повідомлено учасників у справі про призначення підготовчого засідання на 17.05.2022.
20.04.2022 до суду надійшли письмові пояснення Позивача від 22.02.2022 № 02-86/73 (вх. № 4438/22) по суті справи.
16.05.2022 до суду надійшло клопотання Позивача від 16.05.2022 № 02-86/76 (вх. № 5238/22) про проведення судового засідання без участі представника Позивача. Також Позивач повідомив про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2022 закрито підготовче провадження у справі № 911/2653/17 (756/15873/16); призначено справу для розгляду по суті на 21.06.2022.
21.06.2022 до суду надійшло клопотання Позивача від 21.06.2022 № 02-86/78 (вх. № 7174/22) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 21.06.2022 розгляд справи відкладено на 12.07.2022.
12.07.2022 в судове засідання з'явилась представник Позивача.
Відповідач та Третя особа в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Проаналізувавши матеріали справи на предмет повідомлення Відповідача про дане судове засідання, суд зазначає наступне.
Копія ухвали суду від 21.06.2022 по справі № 911/2653/17 (756/15873/16) була надіслана одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет (електронну пошту) та доставлена 22.06.2022, що підтверджується відповідною довідкою Господарського суду Київської області.
Враховуючи те, що заяви та клопотання Відповідача протягом розгляду даної справи Господарським судом Київської області подавались Відповідачем до суду в підсистемі «Електронний суд», а копія ухвали суду від 21.06.2022 була доставлена до електронного кабінету Відповідача 22.06.2022, суд дійшов висновку про те, що Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.
Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов повністю.
Позивач просить суд визнати недійсним Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладений між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи Позивача є наступними.
Під час розгляду судової справи № 756/14325/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення коштів за договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007 Позивач ТОВ фірма «Добробут» дізналось про існування відповідного договору.
В ході розгляду справи № 756/14325/13 ТОВ фірма «Добробут» доводило факт того, що оспорюваний Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 не укладався генеральним директором товариства ОСОБА_3 та не підписувався директором.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2015 у справі № 756/14325/13 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення коштів за Договором, оскільки надані ОСОБА_1 документи містять ознаки фальсифікації.
Проте, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.08.2015 у справі № 756/14325/13 скасовано, позов ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення коштів за Договором задоволено. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 не визнаний недійсним, виконання договору позивачем підтверджено Актом приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, отже Договір підлягає виконанню сторонами.
Позивач зазначає, що питання визнання Договору недійсним не заявлялось ТОВ фірма «Добробут» з тих підстав, що такого договору в природі не існувало і такий правочин не міг бути вчинений директором ТОВ фірма «Добробут».
Враховуючи, що факт наявності та дійсності Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 було встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015, тільки після прийняття цього рішення ТОВ фірма «Добробут» звернулось з позовом про визнання недійсним Договору.
Таким чином Позивач вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності для звернення з позовом про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007.
Позивач стверджує, що ОСОБА_3 не підписувала і не могла підписувати оспорюваний Договір, оскільки вона не мала належних повноважень на укладення Договору без дозволу зборів учасників товариства, так як вартість послуг зазначена в Договорі становила суму (від восьми до десяти мільйонів гривень), яка значно перевищує максимальний розмір суми грошових коштів, якими генеральний директор товариства вправі розпоряджатися відповідно до статуту в редакції станом на 2007 рік (300000,00 грн).
Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2013 у справі № 911/3297/13 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ фірма «Добробут» про визнання недійсним рішення позачергових зборів, визнано недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут», оформлене протоколом № 8 від 21.12.2007 про надання дозволу генеральному директору ОСОБА_3 на укладення і підписання договору про надання юридичних послуг на суму від восьми до десяти мільйонів гривень з юристом ОСОБА_1 , а також на прийняття послуг, складення і підписання актів приймання-передачі юридичних послуг та проведення розрахунків.
Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_1 працював заступником генерального директора товариства Позивача з 03.07.2008 та був звільнений 21.07.2008 у зв'язку з відсутністю фонду заробітної плати у товариства. В той же час, Відповідач протягом зазначеного періоду мав доступ до печатки товариства та аркушів паперу з підписами генерального директора, які залишались для вирішення поточних питань підприємства при відсутності директора.
Позивач зазначає, що перелік послуг, зазначений у спірному Договорі від 24.12.2007 та Акті приймання-передачі від 09.04.2009 фактично Позивачу не надавався. З наданих документів не вбачається, що які саме консультації та юридичні послуги надавались Відповідачем, яка робота та в якому обсязі проведена ним на виконання спірного Договору. Крім того, Акт від 09.04.2009 не містить положень, що перелічені в ньому послуги надавалися саме по Договору від 24.12.2007.
Як вбачається зі змісту Договору від 24.12.2007, його предметом було надання широкого спектру послуг і, як суто юридичних, так і розробка далекоглядних бізнес-проектів та планів розвитку Товариства на майбутнє, томі логічно було б виконавцю звітувати про виконання кожної послуги окремо та в певний проміжок часу (по мірі виконання, або за 1 місяць, квартал чи рік). Однак, Відповідач усі надані ним послуги оформив єдиним Актом від 09.04.2009 всупереч положень наданого Відповідачем Договору, відповідно до якого Відповідач взяв на себе зобов'язання складати та передавати замовнику акти про надання послуг по факту їх надання (п. 4.1.3.).
Позивач зауважує, що у спірному Договорі має місце невизначеність ціни за конкретні надані послуги. В п. 3.1. лише зазначено, що вартість послуг складає від восьми до десяти мільйонів гривень, яка визначається сторонами по факту їх надання. Разом з тим в спірному договорі відсутні умови, які б визначили вартість кожної послуги та строки її надання. До того ж, більша частина послуг, зазначена в Договорі, не може бути віднесена до юридичних послуг (здійснення контролю за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб; забезпечення «антирейдерської» безпеки підприємства Позивача і т.д.).
Крім того, Перелік послуг, зазначений в п. 2 спірного Договору не відповідає цілям та завданням статутної діяльності Позивача та свідчить про непов'язаність таких операцій з господарською діяльністю Позивача; оплата за такі послуги призвела б до збитковості товариства. Зокрема, у відповідний період товариство не здійснювало фінансово-господарську діяльність, про що свідчить довідка товариства від 05.12.2006, та що встановлено рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01.12.2011 у справі № 2-100/2011 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про повернення трудової книжки та про стягнення заробітної плати, відповідно до якого станом на липень 2008 року фінансову господарську діяльність ТОВ фірма «Добробут» не здійснювало, прибутків не отримувало, страхові внески не нараховувались.
Позивач стверджує, що не міг замовляти у Відповідача надання послуг, зазначених у спірному Договорі, оскільки їх виконання не було обумовлене розумними економічними підставами та причинами, та суперечили цілям ділового характеру, притаманним діяльності Товариства. Аналіз спірного Договору свідчить про те, що зобов'язання Позивача за вказаним Договором не є для нього економічно вигідними та виправданими, оскільки за період з грудня 2007 по квітень 2009 Позивач отримав прибуток від своєї діяльності значно менший, ніж він би взяв на себе зобов'язання оплатити послуги Відповідача за Договором.
07.02.2013 Відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області внесено до ЄРДР за № 12013100040000364 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: ОСОБА_1 шахрайським шляхом, використовуючи Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповіді на претензію від 03.07.2008, протокол позачергових зборів товариства № 8 від 21.12.2007, які не підписувались директором ОСОБА_3 , намагався заволодіти грошима ТОВ фірма «Добробут».
Постановою слідчого СВ поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 07.06.2021 призначено по кримінальному провадженню № 12013100040000364 від 07.02.2013 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.
01.07.2021 Київським НДЕКЦ МВС України було складено висновок експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ, яким встановлено, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Враховуючи, що підпис на Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 здійснено іншою особою, а не ОСОБА_3 , то відсутні її наміри та волевиявлення на укладення Договору.
Відтак Позивач стверджує, що Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 містять ознаки фальсифікації, є підробленими ОСОБА_1 , отже оспорюваний Договір підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України.
Згідно матеріалів справи Відповідач заперечує проти позову і просить суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Узагальнені доводи Відповідача проти позову, викладені у письмових запереченнях та поясненнях, наступними.
Відповідач заперечує твердження Позивача про початок перебігу строку позовної давності з 01.12.2015, оскільки перше письмове заперечення керівника ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 у справі № 756/14325/13-ц датоване 28.01.2009, а перше судове засідання за участю представника ТОВ фірма «Добробут» відбулось 01.02.2010.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007 задоволено; судом у вказаній справі визнано дійсність (укладеність) оспорюваного Договору.
Крім того, протоколом № 12 загальних зборів засновників ТОВ фірма «Добробут» від 19.11.2010 визнано всі позовні вимоги ОСОБА_1 і взято обов'язок про повний розрахунок за Договором.
Висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 22.06.2015 встановлено, що підписи і записи в Протоколі № 12 від 19.11.2010 виконано ОСОБА_3 саме в цей період, а підписи і записи від імені генерального директора ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А. в Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 виконані в грудні 2007 року, а відтиск печатки на Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 нанесені не раніше 26.03.2007 та не пізніше 31.01.2008. Отже судовими експертами доведено справжність всіх документів і не виявлено ознак зістарювання, що спростовує твердження Позивача про друкування тексту на аркуші паперу з раніше проставленими підписами і печаткою.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ № 10119/10-11 від 05.01.2011 підтверджено, що всі підписи на документах (в тому числі і на Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007) зроблено самою ОСОБА_3 , отже термін позовної давності слід рахувати з 24.12.2007.
Таким чином Відповідача вважає відсутніми підстави для задоволення позову у даній справі.
Щодо вказаних доводів Відповідача Позивач у відповіді на відзив зазначив, що Висновок експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 22.06.2015 (проведеної у справі № 756/14325/13-ц) є неналежним доказом, оскільки відповідна експертиза проведена з порушенням п. 4.15 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Зокрема, з цих підстав відповідний доказ був відхилений Апеляційним судом м. Києва в рішенні від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц.
Висновок судово-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ № 10119/10-11 від 05.01.2011 Позивач вважає неналежним доказом, оскільки наведені висновки не спростовують факту, що Відповідач міг підробити документи шляхом друкування тексту документів на аркушах із підписом, який був заздалегідь проставлений на чистому аркуші.
Частинами 2, 3 ст. 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Отже, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство, що дозволяє здійснювати ефективний судовий контроль щодо повернення майнових активів боржника у його розпорядження з метою відновлення платоспроможності такого боржника або належного формування ліквідаційної маси банкрута.
Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.
У судовому засіданні 12.07.2022, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Детально розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази та заслухавши доводи представника Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладений між ТОВ фірма «Добробут» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) (надалі: «Договір»), дійсність якого оспорюється Позивачем.
Так, згідно п. 1.1 Договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника надати юридичні послуги, в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що виконавець власними силами і коштами надає замовнику наступні послуги:
- захищає інтереси замовника та його довірених осіб в судах всіх інстанцій, прокуратурі, міліції, СБУ та інших правоохоронних, контролюючих чи дозвільних органах, в органах місцевого самоврядування, в вищих органах влади України;
- здійснює контроль за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;
- здійснює контроль за фінансовою, економічною і юридичною безпекою підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;
- забезпечує «антирейдерську» безпеку підприємств замовника, особливо табору відпочинку «Дружний» (смт Ворзель, вул. Леніна, 13) і торгівельного павільйону (смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 1);
- представляє інтереси замовника на підприємствах всіх форм власності, в державних установах, веде переговори та підписує всі необхідні документи від імені замовника;
- складає від імені замовника чи його довірених осіб позови, скарги, заяви, листи, претензії, договори, акти та інші документи і подає їх відповідним адресатам;
- організовує створення на території підприємства місцевого осередку ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», здійснює громадський контроль за діяльністю Ворзельської селищної ради, контролює проведення сесій;
- консультує за дорученням замовника фізичних і юридичних осіб з правових питань і питань фінансової безпеки на території підприємств замовника;
- результативно захищає замовника від фінансових посягань колишніх представників, адвокатів і кредиторів замовника, убезпечує замовника від виплати їм заборгованих грошових коштів та від банкрутства.
Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, вартість послуг складає від восьми мільйонів гривень до десяти мільйонів гривень, визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 10 календарних днів з моменту підписання такого акту на поточний рахунок виконавця.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 14.04.2009.
Підписантами Договору зазначено: виконавець - Кудін Ю.В.; замовник - ОСОБА_3 .
Позивач стверджує, що керівником Позивача Катамадзе Н.А. оспорюваний Договір не підписувався, у зв'язку з чим у Позивача відсутній оригінал Договору, а додана до позову фотокопія здійснена під час розгляду судової справи № 756/14325/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором. В матеріалах вказаної справи знаходився єдиний наявний оригінал спірного Договору, який був поданий ОСОБА_1 під час розгляду справи.
Крім цього в матеріалах справи наявна фотокопія Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, складеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого (п. 1) виконавець надав, а замовник прийняв наступні послуги:
- захищав інтереси замовника та його довірених осіб в судах всіх інстанцій, прокуратурі, міліції, СБУ та інших правоохоронних, контролюючих чи дозвільних органах, в органах місцевого самоврядування, в вищих органах влади України;
- здійснював протягом 2008 року ефективний контроль за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;
- здійснював ефективний контроль за фінансовою, економічною і юридичною безпекою підприємства та довірених осіб за дорученням замовника;
- забезпечував «антирейдерську» безпеку підприємств замовника, особливо табору відпочинку «Дружний» (смт Ворзель, вул. Леніна, 13) і торгівельного павільйону (смт Ворзель, вул. В.Жовтня, 1);
- представляв інтереси замовника на підприємствах всіх форм власності, в державних установах, вів переговори та підписував всі необхідні документи від імені замовника;
- складав від імені замовника і його довірених осіб позови, скарги, заяви, листи, претензії, договори, акти та інші документи і подавав їх відповідним адресатам;
- 19.05.2008 організував створення на території підприємства місцевого осередку ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», організував і здійснював ефективний контроль за діяльністю Ворзельської селищної ради, контролював проведення всіх сесій;
- консультував за дорученням замовника фізичні і юридичні особи з правових питань і питань фінансової безпеки на території підприємств замовника;
- результативно захищав замовника від фінансових посягань колишніх представників, адвокатів і кредиторів замовника, убезпечив замовника від виплати їм великої кількості заборгованих грошових коштів та від банкрутства;
- самостійно добився повернення замовнику великої кількості заарештованого майна (всього 296 найменувань майна);
- особисто захистив інтереси замовника: в Ірпінському міському суді Київської області: в цивільних справах: № 4-С-24/2008, № 2-95/2008, № 2-48/2008, № 2-1642/2006, № 2-16/2006, № 2-95/2007, № 8-23/2008, № 8-6/2008, № 8-3/2008, № 2-291/2003, № 2-2963/2007, № 2-594/2008, № 2-1223/2008, № 2-1190/2008, № 8-7/2009; в адміністративних справах: № 2-а-591/2008, № 2-а-80/2009,№ 2-а-593/2008; в Апеляційному суді Київської області в справах: № 22Ц-3439/2007, № 22Ц-1998/2008, № 22Ц-781/2009, № 22Ц-3439/2007, № 22Ц-3584/2008, № 22Ц-1858/2008, № 22Ц-3134/2008; у Верховному Суді України у справах: № 6-14186ск07, № 6-322ск08, № 6-13194ск08, № 6-21714ск08, № 6-7840ск09; в Господарському суді Київської області у справах: № 5/157-08, № 2-03/380/5, № 6/030-09, а також в багатьох інших справах в судах інших областей України.
Пунктом 2 Акту від 09.04.2009 визначено, що вартість наданих виконавцем і прийнятих замовником послуг складає 8000000,00 грн. У замовника немає претензій щодо якості та кількості наданих виконавцем послуг і він погоджується повністю оплатити вартість прийнятих послуг.
Підписантами Акту зазначено: виконавець - Кудін Ю.В.; замовник - ОСОБА_3 .
Крім цього, Позивачем до позовної заяви додано фотокопії претензії Кудіна Ю.В. від 24.11.2009 на суму 8000000,00 грн та відповіді ТОВ фірма «Добробут» № 02/12 від 11.12.2009 на претензію (за підписом ОСОБА_3 ), згідно якої ТОВ фірма «Добробут» визнає факт укладення Договору від 24.12.2007 та Акту від 09.04.2009 та визнає розмір заборгованості за Договором в сумі 8000000,00 грн.
Позивач протягом розгляду справи стверджує, що керівник ТОВ фірма «Добробут» не підписувала зазначених Акту від 09.04.2009 та відповіді на претензію.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2009 року Відповідач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007 в сумі 8000000,00 грн та крім того 3% річних і інфляційні втрати.
Справа за вказаним позовом розглядалась судами неодноразово, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.02.2016 (номер справи 756/14325/13-ц), вирішено стягнути з ТОВ фірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 8000000,00 грн боргу, 1480767,12 грн трьох відсотків річних, 8904000,00 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн повернення судового збору, а всього 18386594,12 грн.
В заявах по суті справи ОСОБА_1 заявляє вимогу про відмову у задоволенні позову Позивача у справі, що розглядається, оскільки існує чинне рішення з такого ж приводу і підстав (рішення Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц), зокрема у зв'язку з тим, що в тексті мотивувальної частини рішення зазначено, що Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 недійсним не визнаний, отже підлягає виконанню сторонами.
Вказані доводи ОСОБА_1 відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки питання дійсності Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 не було предметом спору у справі № 756/14325/13-ц.
Крім того, на підтвердження своєї позиції щодо дійсності Договору, Відповідачем залучено до матеріалів справи, що розглядається, копію Протоколу № 8 від 21.12.2007 позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут», відповідно до якого ухвалено дозволити генеральному директору ОСОБА_3 укласти і підписати договір про надання юридичних послуг на суму від восьми до десяти мільйонів гривень з юристом ОСОБА_1 , а також прийняти послуги, скласти і підписати акти приймання-передачі юридичних послуг відповідно до умов цього договору та провести відповідні розрахунки.
Крім того, Відповідачем залучено до матеріалів справи, що розглядається, копію Протоколу № 12 від 19.11.2010 загальних зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут», згідно якого підтверджено, що з ОСОБА_1 24.12.2007 дійсно було укладено Договір про надання юридичних послуг і 09.04.2009 затверджено Акт приймання-передачі юридичних послуг на суму 8000000,00 грн, але розрахунок, з невідомих причин проведений не був. У зв'язку з цим загальними зборами, крім іншого, було ухвалено: дозволити генеральному директору ОСОБА_3 укласти і підписати мирові угоди з ОСОБА_1 , котрі завірити в судовому порядку; визнати і сплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 8000000,00 грн відповідно до виконаного Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 і Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009.
Підписантом вказаних протоколів № 8 від 21.12.2007 та № 12 від 19.11.2010 значиться засновник ОСОБА_3 .
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2013 у справі № 911/3297/13 за позовом ОСОБА_2 (співзасновник Позивача) до ТОВ фірма «Добробут» визнано недійсним рішення позачергових зборів засновників (учасників) ТОВ фірма «Добробут» від 21.12.2007, оформлене протоколом № 8 від 21.12.2007.
Позивач стверджує, що ОСОБА_3 не підписувала вказаних протоколів, засновнику ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 не було відомо про наявність таких протоколів, оскільки протоколи та інші документи були створені ОСОБА_1 для заволодіння грошовими коштами підприємства шахрайським шляхом, що є предметом відповідного кримінального провадження № 12013100040000364.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд зазначає, що для правильного вирішення спору у даній справі визначальним є встановлення обставин відносно того чи підписувала ОСОБА_3 . Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 і Акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009.
Позиції сторін у справі ґрунтуються на протилежних висновках судових експертиз, щодо спірного питання.
Зокрема, згідно Висновку № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 05.01.2011 судовим експертом Київського НДІСЕ Драпей Н.Г., у справі Оболонського районного суду м. Києва № 2-1761/10, копія якого залучена Відповідачем до справи, «підписи від імені ОСОБА_3 , виконані барвником чорного кольору, в договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповіді на претензію від 24.11.2009 виконані самою ОСОБА_3 ».
Посилання на вказаний висновок судової експертизи міститься в рішенні Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, без деталізації змісту висновку.
Як вбачається з рішення Апеляційного суду м. Києва від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, у вказаній справі проводилась також технічна експертиза документів. Згідно висновку технічної експертизи від 22.06.2015 «підписи та записи від імені генерального директора ТОВ фірми «Добробут» ОСОБА_3 у договорі про надання юридичних послуг, датованому 24 грудня 2007р., акті приймання-передачі юридичних послуг, датованому 9 квітня 2009р., та відповіді на претензію від 24 листопада 2009р., датованій 11 грудня 2009р., виконано пастою однієї рецептури у спільний період («одночасно») пізніше грудня 2007р. Встановити більш точну дату виконання цих підписів і записів у досліджених документах, не виявилося можливим із причин відсутності зразків порівняння із штрихами паст такої ж рецептури, як і у цих підписах і записах, виконаних пізніше грудня 2007р.».
В той же час Апеляційним судом м. Києва в рішенні від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц зазначено, що висновок технічної експертизи, складений експертом ОСОБА_4 з порушенням вимог п. 4.15. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема не містить експертної оцінки результатів дослідження печатки ТОВ фірма «Добробут» на зразках, датованих 2009 роком.
Крім того, в ході розгляду Апеляційним судом м. Києва справи № 756/14325/13-ц судом викликались судові експерти для надання роз'яснень щодо висновків, за результатами чого, згідно змісту рішення суду, «експерти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стверджували, що висновок про те, що підписи виконані пізніше грудня 2007 р. включає і період 24 грудня 2007 р., а експерт ОСОБА_7 пояснив, що це малоймовірно, хоча не виключено».
Дослідивши зміст Висновку № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011, вбачається, що для порівняльного аналізу судовому експерту були надані зразки підписів ОСОБА_3 : в матеріалах справи № 2-1761/10 вільні: в копіях акту приймання-передачі від 31.12.2008, звернення вих. № 26/12 від 25.12.2007, особової картки від 23.05.2008, сторінки 1 паспорта НОМЕР_3 ; умовно-вільні: в довіреності на ім'я ОСОБА_1 від 03.02.2009, копії посвідчення № 02 від 03.07.2008, довіреності на ім'я ОСОБА_8 від 14.10.2009, запереченні на позовну заяву ОСОБА_1 від 18.12.09 про стягнення заборгованості від 28.01.2009, копії заяви про залишення заяви без розгляду від 11.01.2010, заяві до Оболонського районного суду м. Києва вих. № 129 від 29.09.2010; експертиментальні: на одному аркуші формату А4 запису «Катамадзе», на одному аркуші підпису.
Згідно Висновку № 10119/10-11, досліджувані підписи ОСОБА_3 складаються з умовно-прочитаної літери «Н», двох окремих штрихів, виконані рухами високого ступеню виробленості, в швидкому темпі; розмір елементів підписів великий, розгін малий, нахил правий, перерв рухів немає; форма лінії основи підписів ламана, напрям наближається до горизонтального.
При порівнянні досліджуваних підписів між собою в кожному випадку порівняння були встановлені збіжності наведених вище загальних, а також суттєвих окремих ознак почерку, достатніх для висновку про те, що ці підписи виконані однією особою (на Договорі від 24.12.2007, Акті від 09.04.2009, відповіді на претензію від 24.11.2009).
При порівнянні досліджуваних підписів із зразками підписів ОСОБА_3 були встановлені збіжності наведених загальних, а також окремих почергових ознак:
- форми рухів при виконанні верхньої частини першого сегменту літери «Н», нижньої частини першого елементу літери «Н», верхньої частини третього елементу літери «Н», нижньої його частини;
- напряму рухів при виконанні почергової частини літери «Н» (варіанти: лівоокружний; правоокружний), низхідної частини першого елементу літери «Н» (лівоокружний у верхній частині та правоокружний у нижній частині), низхідної частини третього елементу літери «Н» (варіанти: лівоокружний у верхній частині; лівоокружний у верхній частині та правоокружний у нижній частині);
- форми і напряму рухів при виконанні окремих штрихів;
- відносної протяжності рухів по вертикалі при виконанні першого і третього елементів літери «Н» (протяжність третього елементу більша);
- способу початку рухів при виконанні початкової частини літери «Н»; взаємного розміщення рухів по горизонталі при виконанні верхніх частин першого і третього елементів літери «Н» (стикаються);
- взаємного розміщення рухів при виконанні низхідних частин першого і третього елементів літери «Н» (варіанти: паралельно один одному; нижня частина третього елементу відхилена вліво);
- розміщення точки початку рухів при виконанні літери «Н» (нижче горизонтальної лінії цієї літери).
Таким чином судовим експертом при порівнянні досліджуваних підписів із зразками підписів ОСОБА_3 були встановлені збіжності загальних, а також окремих почергових ознак, які визнані експертом суттєвими та такими, що утворюють індивідуальну сукупність, достатню для висновку про те, що досліджувані підписи від імені ОСОБА_3 виконані самою ОСОБА_3 .
При цьому у Висновку № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011 зазначено, що ОСОБА_3 в суді визнала недостовірними підписи на наступних документах (які у т.ч. були предметом дослідження судового експерта): довіреностях на ім'я ОСОБА_1 від 25.08.2008 та від 03.02.2009, наказі № 32 від 03.07.2008, листі директору ПП «Сапсан» вих. № 17/07 від 01.07.2008, копії посвідчення № 02 на ім'я ОСОБА_1 , акті приймання-передачі від 31.12.2008, зверненні до директора Київської обласної філії СПД «Укрспецюст» вих. № 26/12 від 25.12.2007.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 07.02.2013 Відділом поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області внесено до ЄРДР за № 12013100040000364 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, а саме: ОСОБА_1 шахрайським шляхом, використовуючи Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповідь на претензію від 03.07.2008, протокол позачергових зборів товариства № 8 від 21.12.2007, які не підписувались директором ОСОБА_3 , намагався заволодіти грошима ТОВ фірма «Добробут».
Постановою слідчого СВ поліції № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області від 07.06.2021 призначено по кримінальному провадженню № 12013100040000364 від 07.02.2013 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського НДЕКЦ МВС України.
01.07.2021 судовим експертом Київського НДЕКЦ МВС України Світланою Мендриною було складено висновок експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ, яким встановлено, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Відповідач в заяві від 12.02.2022 заперечив проти вказаного Висновку експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ і зазначив, що постанова від 07.06.2021 про призначення експертизи та висновок є незаконними, оскільки надані для проведення експертизи документи є сфальсифікованими, а безпосередньо експертиза проведена на підставі ксерокопій досліджуваних документів і за відсутності достатньої кількості порівняльних зразків.
Вказані доводи Відповідача відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки з наданих суду доказів вбачається, що на підставі клопотання слідчого Кравченка А.В. про тимчасовий доступ до речей і документів від 29.04.2021 та ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області Карабази Н.Ф. від 14.05.2021 у справі № 367/3190/21, слідчим Кравченком А.В. було вилучено з матеріалів справи № 756/14325/13-ц оригінали Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, які в подальшому були надані судовому експерту С.Мендрині для проведення почеркознавчої експертизи.
Зі змісту висновку експерта № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021 вбачається, що судовий експерт попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
На експертизу надано об'єкти:
- оригінал Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 ;
- оригінал Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, підписаного ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Добробут» в особі генерального директора Катамадзе Н.А.;
- копія Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 ;
- копія Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, підписаного ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Добробут» в особі генерального директора ОСОБА_3 ;
- порівняльний матеріал: вільні зразки підпису ОСОБА_3 в наступних документах: оригінал протоколу засідання загальних зборів засновників ТОВ фірма «Добробут» № 13 від 19.06.2001; оригінал акту прийому здачі будівель споруд від 04.1998; звернення ТОВ фірма «Добробут» вих. № 01/02 від 02.2008; оригінал заяви ОСОБА_3 від 05.04.2016 про перегляд рішення Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.02.2016; оригінал платіжного доручення № 4 від 05.02.2015; оригінал акту виконаних робіт № 1 від 06.01.2015; оригінал податкової декларації з плати за землю від 11.02.2016; оригінал відомості про наявні земельні ділянки від 24.01.2015; оригінал додатку ІВ до рядка 06.3 Податкової декларації з податку на прибуток підприємця за звітний період 2014 року; оригінал заяви ОСОБА_3 вих. № 1/07 від 10.07.2008; оригінал скарги ОСОБА_3 вих. 090 від 31.05.2001; оригінал книги наказів ТОВ фірма «Добробут» за період з 11.06.1998 по 16.12.2009 в пронумерованому і прошитому вигляді;
- умовно-вільні зразки підпису ОСОБА_3 в наступних документах: оригінал протоколу допиту потерпілої ОСОБА_3 від 23.10.2019; оригінал договору на надання юридичних послуг та представництво інтересів № /21 від 09.06.2019; оригінал протоколу отримання зразків для експертизи від 22.06.2021 із умовно-вільними зразками підписів ОСОБА_3 ;
- експериментальні зразки підпису ОСОБА_3 .
Згідно Висновку № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ, при вивченні підписів (у підписах фрагментарно відсутні окремі частини підпису), які підлягають дослідженню, встановлено, що у підписах виявлено комплекс загальних та окремих ознак, достатніх для проведення порівняльного дослідження.
Досліджувані підписи від імені ОСОБА_3 - виконано в безбуквенній транскрипції і складається з нечитаємого штриха, розчерка та 2-х нечитаємих штрихів. Загальний вигляд підписів - трикутник. Підписи чіткі, за конструктивною складністю - прості. Підписи виконані рухами високого ступеню виробленості та координації. Темп - швидкий. Розмір - великий, розгін - в межах середнього, розстановка - середня. Нахил - правопохилий, зв'язність - інтервально виконуються додаткові нечитаємі штрихи, переважна форма рухів - прямолінійно-дугова, переважний напрямок рухів - лівоокружний. Напрямок, форма лінії письма - прямолінійна, незначно піднімається.
При порівнянні досліджуваних підписів між собою, встановлено співпадання за загальними та окремими ознаками, які утворюють сукупність достатню для висновку про те, що дані підписи виконані однією особою та будуть розглядатись як єдиний почерковий матеріал (підписи на Договорі від 24.12.2007 та Акті від 09.04.2009).
Зразки підпису ОСОБА_3 - виконано в безбуквенній транскрипції і складається з нечитаємих штрихів, розчерка та 2-х нечитаємих штрихів. Загальний вигляд підписів - прямокутник. Підписи чіткі, за конструктивною складністю - прості. Підписи виконані рухами вище середнього ступеню виробленості та координації. Темп - швидкий. Розмір - великий, розгін - в межах середнього, розстановка - нестійка. Нахил - правопохилий, зв'язність - інтервально виконуються додаткові нечитаємі штрихи, переважна форма рухів - прямолінійно-дугова, переважний напрямок рухів - лівоокружний. Напрямок, форма лінії письма - ступінчата, піднімається.
При порівнянні підпису в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та підпису в графі «Замовник» в оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, зі зразками підпису ОСОБА_3 , було встановлено розбіжності за деякими загальними ознаками та за наступними окремими ознаками:
- форма рухів при виконанні заключної частини нечитаємого штриха - прямолінійна, у зразках - дугова;
- форма рухів при поєднанні нечитаємого штриха та наступного елемента - кутова, у зразках - зворотно-прямолінійна;
- напрям рухів при виконанні 2-го додаткового нечитаємого штриха - правоокружний, у зразках - лівоокружний;
- протяжність рухів по горизонталі при виконанні висхідної частини розчерка - збільшена відносно зразків;
- протяжність рухів по вертикалі при виконанні розчерка - збільшена відносно зразків;
- розміщення точки початку рухів при виконанні нечитаємого штриха відносно середньої лінії письма - на лінії, у зразках - нижче;
- розміщення точки початку рухів при виконанні 1-го додаткового нечитаємого штриха відносно крайнього верхнього екстремуму розчерка - значно нижче, у зразках - на одному рівні;
- розміщення точки закінчення рухів при виконанні розчерка відносно крапки початку 1-го додаткового нечитаємого штриха - нижче, у зразках - вище;
- розміщення точки перетину рухів при виконанні нечитаємого штриха та наступного елемента відносно точки початку нечитаємого штриха - нижче, у зразках - вище;
- розміщення точки поєднання рухів нечитаємого штриха з наступним елементом - відносно основної частини нечитаємого штриха - зліва, у зразках - справа;
- розміщення рухів по вертикалі при виконанні висхідної частини розчерка відносно нечитаємого штриха - на елементі, у зразках - значно правіше.
Таким чином, за результатом порівняння підпису в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 зі зразками підпису Катамадзе Н.А. судовим експертом було встановлено розбіжності за деякими загальними ознаками та за конкретними окремими ознаками, які вказані вище, внаслідок чого експертом констатовано, що виявлені розбіжні ознаки стійкі, суттєві, в своїй кількості та сукупності достатні для категоричного негативного висновку, а саме висновку про те, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не Катамадзе Наталією Анатоліївною, а іншою особою.
Статтею 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Детально дослідивши і проаналізувавши Висновок № 10119/10-11 судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011 Київського НДІСЕ та Висновок експерта Київського НДЕКЦ № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021, співставивши застосовані судовими експертами методики проведення дослідження, сукупність наданих для проведення експертиз матеріалів (тип, склад та характеристики документів з вільними та умовно-вільними зразками підписів Катамадзе Н.А.); враховуючи наявність заперечень ОСОБА_3 щодо достовірності окремих документів, наданих експерту Київського НДІСЕ, які у т.ч. були предметом дослідження і були враховані експертом; дослідивши безпосередньо копії Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 в сукупності з наданим судовими експертами аналізом підпису, який міститься на Договорі та Акту в порівнянні зі зразками підпису ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 79 ГПК України вважає більш вірогідними твердження та висновки, викладені у Висновку експерта Київського НДЕКЦ С.Мендриної № СЕ-19/111-21/27731-ПЧ від 01.07.2021 відносно того, що підпис в графі «Замовник» в оригіналі Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та оригіналі Акту приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою.
Відповідно, з цих підстав судом відхиляється протилежний висновок Київського НДІСЕ № 10119/10-11 за результатом судово-почеркознавчої експертизи від 05.01.2011 щодо автентичності підпису ОСОБА_3 на оспорюваному Договорі від 24.12.2007 та Акті від 09.04.2009.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Суд зазначає, що правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасників правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети, породжуючи правовий наслідок; правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Частиною 3 статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відтак, враховуючи встановлені судом вище обставини, зокрема те, що підпис в Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009 виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою, слід дійти висновку про відсутність намірів та волевиявлення ОСОБА_3 , як керівника ТОВ фірма «Добробут», на укладення оспорюваного Договору.
За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Разом з наведеним вище суд вважає за необхідне зазначити наступне.
16.06.2020 Великою Палатою Верховного Суду за результатом розгляду справи № 145/2047/16-ц ухвалено постанову, відповідно до якої сформовано правовий висновок про те, що передбачене ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, тобто до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Підроблення підпису однієї із сторін означає, що сторони згоди з будь-яких умов договору не досягали. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду такий договір слід вважати неукладеним.
У вказаній постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду також висловилася з приводу можливих способів захисту права, порушеного підробленням договору. Велика Палата звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Натомість Велика Палата констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Суд відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду та водночас зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Тобто укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Головними умовами, за наявності яких договір вважається укладеним, є такі: сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору; таку згоду досягнуто в належній формі.
Згідно ст. 901-903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір, в першу чергу, є домовленістю сторін щодо істотних його умов. Договір як документ - втілення цієї домовленості.
Оскільки Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 містить всі істотні умови, то він є укладеним, що також встановлено в рішенні Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц.
В той же час, оскільки Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007 містить усі необхідні реквізити, істотні умови, передбачені ЦК України та є укладеним, вказаний Договір може бути оспорюваним.
Відтак факт непідписання Договору керівником ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А., що підтверджений висновком судової почеркознавчої експертизи, може бути підставою для визнання Договору недійсним за рішенням суду.
Згідно зі статтею 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
У зв'язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відторгає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.
Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
Відповідно до статті 3 ЦК України, принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
За змістом статей 11, 15 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з огляду на норми статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява №22414/93, [1996] ECHR 54) суд зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, ця стаття містить вимогу надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ зазначив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 9 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведені висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.
У даній справі правовим наслідком використання Відповідачем ОСОБА_1 оспорюваного підробленого Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 стало прийняття Апеляційним судом Київської області рішення від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц про стягнення з ТОВ фірма «Добробут» на користь ОСОБА_1 заборгованості за Договором в загальному розмірі 18386594,12 грн, часткове звернення стягнення на активи ТОВ фірма «Добробут» під час виконання рішення та подальше відкриття провадження у справі № 911/2653/17 про банкрутство ТОВ фірма «Добробут» на підставі зазначеного рішення Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц.
При цьому, рішення Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц було залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.02.2016. Ухвалою Верховного Суду України від 14.04.2016 відмовлено у допуску вказаної справи до провадження Верховного Суду України.
З матеріалів справи вбачається, що протягом розгляду справи № 756/14325/13-ц ТОВ фірма «Добробут» обґрунтовувало свою позицію саме фактом того, що Договір від 24.12.2007 є неукладеним, проте Апеляційний суд Київської області в рішенні від 01.12.2015, з чим погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 10.02.2016, констатував відсутність підстав стверджувати, що Договір від 24.12.2007 не був підписаний генеральним директором ТОВ фірма «Добробут» Катамадзе Н.А., встановив що Договір укладений та акцентував, що Договір не був визнаний недійсним у встановленому порядку (відповідно до актуальної станом на дату прийняття рішення судової практики щодо визнання недійсним договору, підпис однієї із сторін якого є підробленим) і що ТОВ фірма «Добробут» не порушувалось питання про визнання недійсними договору і акту приймання-передачі юридичних послуг.
Таким чином, у даному випадку саме визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 є належним та ефективним способом захисту порушених прав ТОВ фірма «Добробут», який дозволить Позивачу захистити свої права від необґрунтованих майнових претензій Відповідача на суму 18386594,12 грн на підставі оспорюваного Договору.
При цьому, протилежний висновок суду про визнання Договору неукладеним та відмова з цих підстав у задоволенні даного позову не призведе до поновлення порушеного права Позивача, оскільки існують вказані вище судові рішення про стягнення грошових коштів з Позивача на користь Відповідача за Договором, що в свою чергу призведе до порушення права Позивача на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Вказані вище обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 , відповідно до ст. 203, 215 ЦК України.
Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3-5 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Оспорюваний Договір про надання юридичних послуг датований 24.12.2007.
Відповідач в письмових заперечення проти позову та в подальшому в заявах по суті справи акцентував увагу на тому, що Позивачем пропущено строк позовної давності.
Позивач стверджує, що ТОВ фірма «Добробут» у 2007 році не було відомо про наявність оспорюваного Договору, товариство дізналось про наявність вказаного Договору під час розгляду судової справи № 756/14325/13 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ фірма «Добробут» про стягнення коштів. В матеріалах вказаної справи наявний єдиний оригінал спірного Договору, який був поданий ОСОБА_1 під час розгляду справи.
В справі № 756/14325/13 ТОВ фірма «Добробут» доводило факт того, що Договір не укладався генеральним директором товариства ОСОБА_3 та не підписувався нею, такого Договору в природі не існувало, у зв'язку з чим на думку Позивача такий Договір не міг бути визнаний недійсним в порядку ст. 215 ЦК України.
При цьому, враховуючи, що факт наявності Договору був встановлений рішенням Апеляційного суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 756/14325/13-ц, тільки після цього рішення Позивач звернувся до суду з позовом про визнання Договору недійсним, і як вважає Позивач, саме з 01.12.2015 почався перебіг строку позовної давності для відповідної вимоги про визнання Договору недійсним.
Судом вище встановлено, що вказаний Договір від імені ТОВ фірма «Добробут» підписаний не керівником ОСОБА_3 , а іншою особою, отже твердження Позивача про те, що ТОВ фірма «Добробут» не було відомо у грудні 2007 року про укладення оспорюваного Договору є обґрунтованими.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується Позивачем, керівнику ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 стало відомо про наявність оспорюваного Договору принаймні з 28.01.2010 (дата перших письмових заперечень генерального директора ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 на позовну заяву ОСОБА_1 від 18.12.2009) та 01.02.2010 (дата першого судового засідання за участю представника ТОВ фірма «Добробут» у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором). Зазначення у вказаних запереченнях дати 28.01.2009 суд вважає технічною опискою, оскільки письмові заперечення заявлено проти позовної заяви від 18.12.2009.
Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності для Позивача щодо заявлення позову про визнання Договору недійсним розпочався 29.01.2010 і закінчився відповідно 29.01.2013.
Проте з позовом про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007 Позивач звернувся 08.12.2016, отже Позивачем пропущено строк позовної давності.
Протилежні доводи Позивача відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки приписи ч. 1 ст. 261 ЦК України пов'язують початок перебігу строку позовної давності з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не з датою прийняття судового рішення за результатом розгляду справи про стягнення заборгованості за оспорюваним договором.
Як вже зазначено вище, стаття 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачем у даній справі неодноразово акцентовано увагу на пропуску Позивачем строку позовної давності.
В письмових поясненнях від 22.01.2018 Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у разі визначення судом того факту, що строк позовної давності пропущено, зокрема задля забезпечення права Позивача на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Розглянувши вказане клопотання Позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності в комплексі з фактичними обставинами справи, які встановлені вище, суд зазначає наступне.
Договір про надання юридичних послуг датований 24.12.2007. Акт приймання-передачі юридичних послуг за Договором датований 09.04.2009.
У грудні 2009 року Відповідач звернувся до Позивача з позовом про стягнення заборгованості за Договором про надання юридичних послуг від 24.12.2007. Судові процеси щодо розгляду справи про стягнення заборгованості тривали до лютого 2016 року.
Протягом розгляду судового спору про стягнення заборгованості з 2009 по 2016 роки Позивач доводив відсутність обов'язку сплачувати відповідні грошові кошти за Договором, оскільки Договір від 24.12.2007 та Акт від 09.04.2009 не підписувались Позивачем, а були сфальсифіковані Відповідачем з метою заволодіння майном Позивача.
10.10.2011 керівник ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 звернулась до правоохоронних органів, зокрема Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області з письмовою заявою щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_1 .
Постановою слідчого СВ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області від 13.10.2011 порушено відповідну кримінальну справу за фактом замаху на заволодіння майном Позивача, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 КК України.
В подальшому, ГУ НП у м. Києві було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013100040000364 від 07.02.2013. На даний час триває досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно Витягу від 11.08.2021 з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12013100040000364 від 07.02.2013, проведеним досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 шахрайським шляхом, а саме використовуючи документи: договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, акт приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009, відповіді на претензії від 11.12.2009, наказ № 32 від 03.07.2008, про призначення на посаду заступника директора ОСОБА_1 , наказ № 33 від 03.07.2008 про створення штатного розкладу та встановлення посадових окладів, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено посадовий оклад в розмірі 38000,00 грн, наказ № 2 від 04.01.2009 про створення штатного розкладу та встановлення посадових окладів, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено посадовий оклад в розмірі 38000,00 грн,, протокол позачергових зборів товариства № 8 від 21.12.2007 відповідно до якого ОСОБА_3 надано право підписати з ОСОБА_1 договір про надання юридичних послуг на суму від восьми до десяти мільйонів гривень, протокол загальних зборів товариства № 12 від 19.11.2010 відповідно до якого товариство визнає заборгованість перед ОСОБА_1 за надані юридичні послуги та зобов'язується сплатити йому грошові кошти на суму 1046839,71 грн від імені генерального директора ТОВ ТВП фірма «Добробут» ОСОБА_3 , які останньою не підписувались і не видавались, та намагався заволодіти грошима ТОВ ТВП фірма «Добробут».
Отже Позивач протягом всього періоду спірних правовідносин, починаючи від січня 2010 року, коли Позивачу стало відомо про наявність оспорюваного Договору, вживає заходи з метою захисту порушеного права, як в судовому процесі у справі № 756/14325/13-ц (з 2009 по 2016 роки), у відповідному кримінальному провадженні (з 2011 року по теперішній час), так і у даній справі № 911/2653/17 (756/15873/16) (з 2016 року по теперішній час) з метою доведення факту того, що керівник Позивача не підписувала відповідні документи, зокрема Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007.
Дослідивши зміст оспорюваного Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, вбачається, що визначений в п. 2.1.1. перелік послуг містить окремі види послуг, які не є характерними до категорії юридичних послуг, у т.ч.: здійснення контролю за організацією та виконанням фізичної охорони підприємства та довірених осіб; організація створення на території підприємства місцевого осередку ВГО «Національний комітет по боротьбі з корупцією», здійснення громадського контролю за діяльністю Ворзельської селищної ради, контроль за проведенням сесій. Перелік послуг, наведений в п. 2.1.1. не відповідає цілям та завданням статутної діяльності Позивача. Умову щодо ціни Договору (від восьми до десяти мільйонів гривень) слід вважати необґрунтованою та вкрай невигідною для Позивача, враховуючи те, що у 2008 році підприємство не здійснювало фінансово-господарську діяльність та не отримувало прибуток.
Таким чином, враховуючи процесуальну поведінку сторін на предмет дотримання принципів добросовісності, справедливості та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин, беручи до уваги встановлені судом обставини відносно того, що оспорюваний Договір не підписувався керівником ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 , а був підписаний іншою особою та використаний ОСОБА_1 для стягнення коштів з товариства та подальшого звернення стягнення на активи ТОВ фірма «Добробут» і ініціювання процедури банкрутства підприємства, суд дійшов висновку про те, що відповідна процесуальна поведінка ОСОБА_1 не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та розумності в розумінні ЦК України.
Натомість, процесуальна поведінка ТОВ фірма «Добробут» протягом існування спірних правовідносин, з 2010 року по теперішній час, свідчить про вжиття Позивачем передбачених законом способів захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права, суди мають виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для сторони своєчасно звернутися за захистом порушеного права. З огляду на положення статті 13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав»), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов'язки тощо.
Позовна давність є інститутом матеріального, а не процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (частина 5 статті 267 ЦК України).
З цих причин застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.
Беручи до уваги все викладене вище, зокрема:
- встановлені судом фактичні обставини справи щодо підроблення підпису керівника ТОВ фірма «Добробут» ОСОБА_3 на оспорюваному Договорі про надання юридичних послуг від 24.12.2007 та Акті приймання-передачі юридичних послуг від 09.04.2009;
- використання ОСОБА_1 оспорюваного підробленого Договору для стягнення коштів з товариства та подальшого звернення стягнення на активи ТОВ фірма «Добробут» і ініціювання процедури банкрутства підприємства;
- умови оспорюваного Договору, які не відповідають цілям та завданням статутної діяльності Позивача і є вкрай невигідними для Позивача;
- процесуальну поведінку сторін протягом існування спірних правовідносин, значну тривалість в часі цивільного провадження у справі № 756/14325/13-ц (з 2009 по 2016 роки); значну тривалість в часі кримінального провадження № 12013100040000364 (з 2011 року по теперішній час),
суд визнає поважними причини пропуску ТОВ фірма «Добробут» позовної давності щодо звернення з позовом про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 , відтак порушене право ТОВ фірма «Добробут» підлягає захисту.
Таким чином позов ТОВ фірма «Добробут» про визнання недійсним Договору про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладеного з ОСОБА_1 , підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Крім того, суд, оцінивши доводи сторін в їх сукупності та дослідивши наявні в справі докази, враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Судовий збір у сумі 1378,00 грн, сплачений Позивачем за подачу позову, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладається судом на Відповідача, та підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Договір про надання юридичних послуг від 24.12.2007, укладений між ТОВ фірма «Добробут» та ОСОБА_1 .
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Добробут» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Великого Жовтня, 60; код ЄДРПОУ 25565699) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн 00 коп. судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам засобами електронного зв'язку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання тексту рішення.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 03.08.2022.
Суддя С.Ю. Наріжний