ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.08.2022Справа № 910/5867/22
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод"
про стягнення 508 474,27 грн.
Представники учасників справи: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" про стягнення 508 474,27 грн., у тому числі 386 655,20 грн. основного боргу, 33 177,27 грн. пені, 45 905,42 грн. інфляційних втрат, 4 070,86 грн. 3 % річних, 38 665,52 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки нафтопродуктів № 211021А від 21.10.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 відкрито провадження у справі № 910/5867/22, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
04.08.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд:
-накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький асфальтобетонний завод" в межах суми позовних вимог, а саме 516 101,38 грн., які перебувають на банківських рахунках відповідача.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2)забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6)зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8)зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10)іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (відповідачами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Заявник обґрунтовує подану ним заяву тим, що станом на дату складання заяви про забезпечення позову, інформація про здійснення відповідачем повного або часткового погашення існуючої заборгованості, або вчинення будь-яких юридичних дій для врегулювання спору з позивачем відсутня. Позивач зазначає, що закупівля нафтопродуктів є ключовим фактором для здійснення його господарської діяльності, а для відповідача ні. Відповідач має можливість безперешкодно продовжувати власну господарську діяльність, користуючись грошовими коштами, які перебувають на його рахунках. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача наявний запис про накладення арешту на все нерухоме майно. Враховуючи викладене, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відсутності у позивача можливості для ефективного юридичного захисту та ситуації, при якій позивач не поновить свої порушені права та не зможе в результаті захистити свої інтереси.
Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів. При цьому, посилання на наявність інших справ про стягнення заборгованості з відповідача та накладення арешту на нерухоме майно не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а подана заява мотивована лише припущенням про імовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у своїй постанові від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20.
Наведені заявником підстави для забезпечення позову, за умови відсутності будь - яких інших доказів, на підтвердження таких фактів, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків щодо можливого утруднення виконання рішення суду.
Дослідивши подані заявником документи, додані до заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.
У даному випадку обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що заявником у своїй заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергос Груп" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 05.08.2022.
Суддя С. В. Стасюк