ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.07.2022Справа № 910/16578/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"
до Громадської організації "Особливі можливості"
про стягнення 172 989,29 грн.
Представники учасників справи:
від позивача: Жук О.Б. (ордер серія АА №1068879 від 05.10.2021)
від відповідача: Болото О.О, (ордер серія АН №1066653 від 09.02.2022)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (надалі по тексту також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Особливі можливості" (надалі по тексту також - відповідач) про стягнення 172 989,29 грн., з яких 167 601, 44 грн. основного боргу за використання електромереж та 3 % річних у розмірі 5 387,85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором про технічне забезпечення електропостачання споживача № 33/14 від 01.11.2016 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.12.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку (за правилами) загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2021 вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2022.
05.01.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.
10.02.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.02.2022 судове засідання по справі відкладено на 24.02.2022.
23.02.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.
24.02.2022 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 розгляд справи призначено на 09.06.2022.
У судовому засіданні 09.06.2022 вирішено закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, розгляд справи відкладено на 21.07.2022.
У судовому засіданні 21.07.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
01.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед", як власником мереж та Громадською організацією "Особливі можливості", як споживачем, було укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача №33/14 (надалі за текстом також - Договір), за умовами пункту 1.1. якого, власник мереж забезпечує технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності напруги, а споживач дотримується встановленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1. цього Договору.
Згідно пункту 1.2. Договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми. Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії в точку продажу, визначену відповідним договором споживача з постачальником електричної енергії.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що власник мережі зобов'язується забезпечити технічну можливість для передачі споживачу електричної енергії в межах 10 кВт дозволеної потужності на IV класі напруги (ступінь напруги 0,4 кВт) в обсягах, визначених відповідно до договору з постачальником електричної енергії, шляхом формування електричної схеми відповідної пропускної здатності.
Відповідно до підпункту 4.1.1. пункту 4.1. Договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії на межі балансової належності електромереж.
Згідно пункту 7.1. Договору, облік активної та реактивної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж власника мереж, здійснюються згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Пунктом 7.4. Договору визначено, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії споживачем та власником мереж оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності.
У додатку №1 до Договору визначено, що плата за використання електромереж складає 1000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 200 грн. та нараховується з використанням індексації шляхом помноження плати на індекс інфляції встановлений Державною службою статистики України.
У пункті 10.6. Договору, сторони узгодили, що цей Договір укладається на строк до 31.10.2018, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін відмову від цього Договору, або його перегляд.
Позивач стверджує, що на підставі заяви щодо збільшення лімітів на споживання електричної енергії від 20.01.2017, відповідач просив збільшити потужності напруги та обсяги постачання електричної енергії до 20 кВт (5000 кВт на місяць), в результаті чого, починаючи з 01.02.2017, позивач збільшив плату за використання електромереж з 1 200 грн. до 2 400 грн. на місяць.
10.09.2021 позивач звернувся до відповідача з вимогою (претензією) №10/09 щодо сплатити заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 194 013,51 грн. та заборгованості за використання електромереж (технічне забезпечення електропостачання) протягом періоду з листопада 2016 по серпень 2021 у розмірі 167 601,44 грн. до якої додав акти надання послуг (зняття показників лічильника, за використання електромереж з урахуванням індексу інфляції) за весь період.
23.10.2021 відповідач надав позивачу відповідь на претензію вих.№ 23/10, у які вказав на безпідставність вимог.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 167 601,44 грн. заборгованості з оплати за використання електромереж (технічне забезпечення електропостачання) у період з листопада 2016 року по серпень 2021 року, а також 5 387,85 грн. 3% річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було встановлено судом, відповідно до положень пункту 1.1 Договору, позивач зобов'язувався забезпечувати технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами відповідачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності напруги, а відповідач зобов'язувався дотримуватися встановленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачувати за отримані послуги, визначені пунктом 4.1 Договору.
Згідно пункту 4.1. Договору передбачено обов'язок споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії на межі балансової належності електромереж.
У Додатку №1 до Договору «Порядок розрахунків» сторони визначили, що плата за використання електромереж складає 1000 грн., в тому числі, податок на додану вартість 20% - 200 грн. та нараховується з використанням індексації шляхом помноження плати на індекс інфляції встановлений Державною службою статистики України.
Таким чином, сторони у Договорі узгодили грошові зобов'язання відповідача, як споживача з оплати за перетікання реактивної електроенергії на межі балансової належності електромереж та плати за використання електромереж.
Відповідно до пункту 7.4. Договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії споживачем та власником мереж оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої споживачу електричної енергії; акт результатів замірів електричної потужності.
Водночас матеріали справи не містять складених та підписаних у відповідності до умов Договору актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії та актів результатів замірів електричної потужності.
Наявні в матеріалах справи акти надання послуг (зняття показників лічильника, за використання електромереж з урахуванням індексу інфляції) є такими, що оформлені тільки зі сторони позивача.
Суд звертає увагу, що вказані вище акти за період з листопада 2016 року по серпень 2021 року були надіслані відповідачу лише разом із претензією від 10.09.2021 року, в той час, як доказів направлення таких актів починаючи з 2016 року позивачем не надано. Така обставина дозволяє суду дійти до висновку, про відсутність факту належного надання послуг позивачем та прийняття послуг відповідачем в результаті чого сторони були б зобов'язані скласти та підписати відповідні акти надання послуг.
Крім того, з розрахунку позовних вимог вбачається, що оплату за використання електричних мереж позивачем розраховано не виходячи з вартості, яка була визначена у Додатку №1 до Договору (1 200 грн. на місяць), а в більшому розмірі (2 400 грн. на місяць) на підставі заяви відповідача про збільшення потужності напруги та обсягів електропостачання від 20.01.2017.
Оскільки йдеться не про укладення нового договору, а про внесення змін до вже існуючого Договору про технічне забезпечення електропостачання споживача №33/14 від 01.11.2016 застосуванню підлягають положення пункту 10.4. Договору, де вказано, що всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками сторін.
Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Матеріали справи не містять доказів внесення сторонами будь-яких змін до Договору, в тому числі до Додатку №1 до Договору (Порядок розрахунків), зокрема, стосовно вартості послуг, а також, відсутня будь-яка відповідь позивача на заяву про збільшення потужності напруги та обсягів електропостачання від 20.01.2017, що також вказує на відсутність домовленостей про зміну (збільшення) вартості послуг з технічного забезпечення (використання електромереж) до 2 400 грн. на місяць.
Окрім того, суд звертає увагу, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі № 910/2386/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Громадської організації "Особливі можливості" про стягнення заборгованості у розмірі 230 685, 31 грн. з оплати спожитої у період з листопада 2016 по січень 2020 електричної енергії та внесення плати за використання електромереж на підставі Договору №33/14 від 01.11.2016 вже були встановлені обставини: 1) відсутності належно оформлених актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії та актів результатів замірів електричної потужності; 2) відсутності доказів внесення сторонами змін у пункт 10.4 Договору №33/14 від 01.11.2016 до Додатку №1 «Порядок розрахунків».
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/2386/20 сторонами не оскаржувалося, воно є таким, що набрало законної сили.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У матеріалах справи № 910/16578/21 вказані вище докази також відсутні.
Суд звертає увагу, що єдиною підставою для подачі нового позову у справі №910/16578/21 на відміну від справи №910/2386/20 є письмова вимога (претензія) від 10.09.2021 вих.№ 10/09, поданням якої позивач намагається встановити, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, початок строку виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії та внесення плати за використання електромереж за період з листопада 2016 року по серпень 2021 року.
Водночас, згідно рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №910/2386/20 підставою для відмови у позові була не тільки відсутність строку виконання певного грошового зобов'язання, але також, у сукупності, відсутність складених та оформлених у відповідності до умов укладеного між сторонами правочину актів про обсяг переданої споживачу електричної енергії, актів результатів замірів електричної потужності та відсутність доказів внесення сторонами змін у порядку пункту 10.4 Договору №33/14 від 01.11.2016 до Додатку №1 «Порядок розрахунків».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за використання електромереж (технічне забезпечення електропостачання) у період з листопада 2016 по серпень 2021 у розмірі 167 601,44 грн., а також похідної позовної вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5 387,85 грн.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
З огляду на викладене, суд на підставі власної оцінки матеріалів справи та представлених сторонами доказів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з Громадської організації "Особливі можливості" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" грошових коштів у розмірі 172 989,29 грн.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Громадської організації "Особливі можливості" про стягнення 172 989,29 грн. - відмовити повністю.
2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 05.08.2022.
Суддя С. В. Стасюк